Постанова № 61527618, 20.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 вересня 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/3686/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), третя особа: ОСОБА_1 (Головне управління ДФС у місті Києві), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 липня 2015 року №0005302210, №0005312210 та №0005322210 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/3686/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 12 по 18 травня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Скайсіті-Груп" за період з 01 по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 травня 2015 року №224/26-59-22-10/36176867 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму 12734700,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2014 року на суму 2268791,00 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 278149,00 грн.

На підставі акту перевірки 10 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0005302210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2268791,00 грн. за основним платежем та у розмірі 567197,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0005312210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 12734700,00 грн.;

- №0005322210, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 278149,00 грн.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, заниження ПДВ та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента - ТОВ "Скайсіті-Груп".

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скайсіті-Груп", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності: оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів.

Позивач стверджував, а відповідачем не спростовано, що для можливості здійснення своєї господарської діяльності в частині зберігання медичної продукції ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", як орендарем, 19 грудня 2013 року укладено з ТОВ "Інтерфарм", як орендодавцем, договір оренди №ІФ/12/19 складського приміщення загальною площею 297,95 кв.м. за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Леніна, 141-в, бокс №1, на підтвердження чого надано відповідні копії договору, акту прийняття-передачі приміщення, акту надання послуг та банківських виписок.

Поряд з цим, позивачем також зазначено, що у листопаді 2014 року власниками ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" прийнято рішення про збільшення складських приміщень, але враховуючи, що приміщення, які підходили під ліцензійні вимоги неможливо було придбати через високу вартість та обмежену кількість пропозицій, змусило прийняти рішення переобладнати вже орендованого приміщення. При цьому, для можливості підвищення пожежної безпеки, яка необхідна для вимог ліцензії, вирішено замість гіпсокартону використовувати скломагній у формі плит.

Так, 04 грудня 2014 року між позивачем, як замовником, та ТОВ "Скайсіті-Груп", як постачальником, укладено договір №14С-41 про закупівлю товарів (далі - договір), за умовами якого, з урахуванням специфікації (додаток №1), постачальник зобов'язувався у 2015 році поставити замовникові товари - скломагнієва плита, у кількості 38590 шт., загальною вартістю 15281640,00 грн., у т.ч. ПДВ 2546940,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надано суду копії відповідних видаткових накладних, податкових накладних, карток рахунку 6311, сертифікатів відповідності, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22 жовтня 2013 року №05.03.02-03/95594, протоколу сертифікаційних випробувань з визначення негорючості скломагнієвої плити згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95 від 05 квітня 2013 року.

Крім того, позивачем повідомлено, що частина товару за договором позивачем повернута ТОВ "Скайсіті-Груп" у зв'язку з його недоліками, на підтвердження чого надано суду відповідні копії накладних про повернення товару, а частина, станом на час розгляду справи, перебуває на зберіганні у державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" за договором про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг №94 від 01 лютого 2015 року, що підтверджується відповідною копією акту звірки кількості продукції, яка знаходиться на території державного підприємства Міністерства оборони України "Київська контора матеріально-технічного забезпечення" від 11 травня 2015 року.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.

Однак, суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на те, що наявність у ТОВ "Скайсіті-Груп" товару, який поставлено позивачу за договором, не підтверджується у зв'язку відсутністю даних щодо імпорту даних товарів, так і придбання імпортованих товарів на території України, а також на те, що немає можливості підтвердити наявність у ТОВ "Скайсіті-Груп" основних засобів та необхідну кількість трудового персоналу для виконання покладених на себе зобов'язань за договором, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано, при цьому така інформація не є належним та достатнім доказом фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ "Скайсіті-Груп".

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з цим, в акті перевірки не зазначено доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Голдсайд", ТОВ "Евітекс-Ультра", у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем податку на прибуток та заниження суми ПДВ за перевіряємий період.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 10 липня 2015 року №0005302210, №0005312210 та №0005322210.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 36176867) здійснений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин