Постанова № 61524381, 15.09.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2016 р. Справа № 802/1049/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б,

за участі секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Рудницького В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про: стягнення заробітної за час невиконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення заробітної за час невиконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області № 1464к від 20.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області та поновлено останнього на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області. Постанову в частині поновлення на посаді звернено до негайного виконання.

Однак, як вказав позивач, фактично станом на 20 липня 2016 року постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року щодо поновлення його на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області не виконана. Відтак, позивач вважає, що відповідно до положень ст. 236 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити йому середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у розмірі 45246 грн. 00 коп.

Окрім того, позивач просить стягнути з прокуратури Вінницької області моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 00 коп. Так, ОСОБА_1 зазначає, що йому спричинена моральна шкода через незаконне звільнення, яка виявилася у моральних стражданнях та переживаннях, що призвело до втрати налагоджених життєвих зв'язків, через що останній вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

15 вересня 2016 року позивачем уточнено позовні вимоги, згідно з якими останній просить стягнути з прокуратури Вінницької області на середньомісячну заробітну плату за час невиконання рішення суду за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року в сумі 57066 грн. 80 коп.

З урахуванням статей, 49, 51 та 137 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання вчасно та належним чином повідомлений, що підтверджується телефонограмою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області № 1464к від 20.10.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області з 21.10.2015 року.

Окрім того, стягнуто з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2015 року по 17.02.2016 року в сумі 33832 грн. 46 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області та стягнення заробітної плати у межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

23 лютого 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду в частині стягнення з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2015 року по 17.02.2016 року в сумі 33832 грн. 46 коп. виконано Головним управління Державної казначейської служби у Вінницькій області.

18 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською Аліною Леонідівною відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 802/4086/15-а щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області з 21.10.2015 року (а.с. 36).

На думку позивача, прокуратура Вінницької області умисно ігнорує рішення суду, порушуючи чинне законодавство та конституційні права останнього. У зв'язку з чим просить стягнути з прокуратури Вінницької області середньомісячну заробітну плату за час невиконання рішення суду за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року в сумі 57066 грн.80 коп.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 року (справа № №2а-3138/10/0370).

Частиною 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до п.2 Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 76. Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, при несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Враховуючи те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 виконана шляхом прийняття відповідачем наказу № 1155к від 12 вересня 2016 року, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постанові від 23.06.2015 року (справа № 2а-3138/10/0370).

Визначаючи розмір середнього заробітку втраченого позивачем у зв'язку із невиконанням рішення про поновлення на роботі, суд виходить із того, що такий період становить 140 робочих днів - з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року.

Згідно із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року середньоденний заробіток позивача на момент звільнення становив 407 грн. 62 коп.

У зв'язку з чим із прокуратури Вінницької області підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час невиконанням рішення про поновлення його на роботі в сумі 57066 грн. 80 коп. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку (407,62 грн. х 140 = 57066 грн. 80 коп.).

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення із прокуратури Вінницької області середньомісячної заробітної плати за час невиконання рішення суду за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року в сумі 57066 грн. 80 коп. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з прокуратури Вінницької області моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана (фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 із змінами та доповненнями від 25 травня 20001 року № 5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяна позивачеві шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджено.

Позивач не вказав якими саме діями відповідача, окрім звільнення спричена моральна шкода; у чому вона полягає; на підставі чого позивач заявив про стягнення суму 20000,00 грн. не вказавши, чим підтверджений факт спричинення йому моральної шкоди, у чому саме полягала втрата налагоджених життєвих зв'язків.

З урахуванням зазначено, суд не вбачає підстав про стягнення з прокуратури Вінницької області моральної шкоди так як не вбачає моральних страждань завданих позивачу зі сторони прокуратури Вінницької області.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

В силу положень п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи наведені норми процесуального закону, постанову суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення його на роботі у межах суми стягнення за один місяць, а саме 8560 грн. 05 коп., із відрахуванням загальнообов'язкових платежів, слід допустити до негайного виконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не встановив їх понесення сторонами у справі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час невиконання рішення суду за період з 18 лютого 2016 року по 11 вересня 2016 року в сумі 57066 (п'ятдесят сім тисяч шістдесят сім) гривень 80 копійок із відрахуванням загальнообов'язкових платежів.

Постанову в частині стягнення з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час невиконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, а саме 8560 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 05 копійок із відрахуванням загальнообов'язкових платежів, допустити до негайного виконання.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна