Постанова № 61523973, 20.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 911/733/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Орел С.С. - дов. № 1818 від 08.03.2016 р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-

німецьке спільне підприємство «Шмайсер»

на рішення господарського суду Київської області

від 22.06.2016 р. (суддя Бацуца В.М.)

у справі № 911/733/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк»

(далі - ПАТ «Радикал Банк»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-

німецьке спільне підприємство «Шмайсер»

(далі - ТОВ «УНСП «Шмайсер»)

про стягнення 812 796, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.06.2016 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «УНСП «Шмайсер» на користь ПАТ «Радикал Банк» 408 900, 00 основної заборгованості по кредиту, 62 295, 38 грн. основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 28 875, 67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 455, 39 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 70 110, 00 грн. пені за відсутність документів, що підтверджують страхування заставного майна, 19 680, 00 грн. штрафу за відсутність документів, що передбачених пунктом 3.3.13. договору, та судові витрати 8 944, 75 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення штрафу в розмірі 98 400, 00 грн., штрафу в розмірі 118 080, 00 грн., пені в розмірі 70 110, 00 грн. та штрафу в розмірі 19 680, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. На думку апелянта, місцевий суд незаконно стягнув з нього 70 110, 00 грн. пені за відсутність документі на підтвердження страхування заставного майна, оскільки пенею є неустойка за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а в даному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за відсутність документів, що не є грошовим зобов'язанням. Крім цього, незаконним є стягнення 19 680, 00 грн. штрафу за відсутність у кредитодавця документів згідно п. 4.3 кредитного договору. За твердженнями апелянта (відповідача), суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду, оскільки позов від імені банку, який перебуває на стадії ліквідації, може підписувати лише уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 911/733/16 за апеляційною скаргою ТОВ «УНСП «Шмайсер» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 р. апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Київської області від 22.06.2016 р. у справі № 911/733/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 20.09.2016 р.

В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 20.09.2016 р. на адресу апелійного господарського суду надійшло клопотання представника ТОВ «УНСП «Шмайсер» про оголошення перерви (по суті про відкладення справи) в зв'язку із зайнятістю представника в цей день в іншому судовому засіданні, яке проводиться в Святошинському районному суді міста Києва.

Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливості заміни представника на іншого представника та направлення його в судове засідання 20.09.2016р., за відсутності підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ «Радикал банк» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «УНСП «Шмайсер» про стягнення 408 900, 00 грн. основної заборгованості по кредиту, 62 295, 38 грн. основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 28 875, 67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 455, 39 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 118 080, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 98 400, 00 грн. штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 70 110, 00 грн. пені за відсутність документів, що підтверджують страхування предмета застави, 19 680, 00 грн. штрафу згідно з п. 4.3. договору. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором № 2592/2-980 від 14.01.2015 р.

Суд першої інстанції, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак позов задовольнив частково.

Так, задовольняючи позов частково місцевий суд встановив, що з моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по поверненню кредиту за графіком та по сплаті відсотків за користування кредитом за договором, в зв'язку із чим за наявності направленої йому вимоги про повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків за його користування та на підставі положень п.п. 2.13, 3.2.10 договору у відповідача виник обов'язок дострокового повернення кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентів та можливих пені й штрафних санкцій, незалежно від строку виконання зобов'язання.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як встановлено матеріалами справи, 14.01.2015 р. між ПАТ «Радикал банк» (позивачем, кредитодавцем) та ТОВ «УНСП «Шмайсер» (відповідачем, позичальником) було укладено кредитний договір № 2592/2-980 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за Договором та додатками до нього, що складають невід'ємну частину договору.

1.1.1 Кредит надається в сумі 492 000, 00 грн.

1.1.2 Термін остаточного повернення кредиту 14.01.2017 р. включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або законодавством.

1.1.3 Процентна ставка за користування кредитом 27 % річних.

За умовами п. 2.6.1 Договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.7.1 Договору проценти, нараховані за місяць згідно п. 6.Договору, позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок № 20689002002592, відкритий у кредитодавця, щомісяця, не пізніше 20 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

У разі настання обставин, визначених п. 3.2.3, 4.4, 5.2 Договору, на підставі п. 2.13 термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і відповідно позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції у визначених Договором розмірах.

Пунктом 3.2.10 Договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника негайного дострокового погашення наданого кредиту, процентів, інших платежів та можливих штрафних санкцій:

- у разі порушення позичальником зобов'язань щодо цільового використання кредиту;

- у разі ненадання позичальником додаткового забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладання відповідних договорів застави/іпотеки, або якщо запропоноване забезпечення не влаштує кредитодавця;

- в разі не своєчасного надання документів, зазначених в п.п. 3.3.1 та/або 3.3.2 та/або 3.3.10 та/або 3.3.13 та/або 3.3.14 цього договору;

- в разі неналежного виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань та умов, обумовлених цим договором.

Пунктом 7.9 Договору визначено строк його дії, згідно якого Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до Договору - Графік зменшення кредитної заборгованості.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем 14.01.2015 р. було надано відповідачу кредит та перераховано грошові кошти в розмірі 492 000, 00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 22.01.2016 р., доданим до позовної заяви, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 14.01.2015 р. по 22.01.2016 р., наявними в матеріалах справи.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач лише частково виконав свій обов'язок по поверненню кредиту та нарахованих відсотків за користування ним, перерахувавши 83 100, 00 грн. по поверненню кредиту та 49 807, 18 грн. по поверненню нарахованих відсотків, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 22.01.2016 р., доданим до позовної заяви, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 14.01.2015 р. по 22.01.2016 р., наявними в матеріалах справи.

02.12.2015 р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням № 4366/15 від 27.11.2015 р. про порушення зобов'язань по Договору та вимогою про усунення такого порушення, вимагав протягом 7 днів після одержання повідомлення достроково погасити наданий кредит, проценти, інші платежі та штрафні санкції на загальну суму 706 552, 23 грн. Факт надіслання позивачем вимоги відповідачу підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 02.02.2015 р., долученим до матеріалах справи.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України господарським вважається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) згідно ст. 1054 ЦК України зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України).

Відповідно до 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний на підставі ст. 1049 ЦК України повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено матеріалами справи, з моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежно виконував свої обов'язки по поверненню кредиту за графіком та по сплаті відсотків за його користування, тому в зв'язку із отриманням вищезгаданої вимоги позивача про повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків за його користування (№ 4366/15 від 27.11.2015 р.) та на підставі п.п. 2.13, 3.2.10 Договору у відповідача виник обов'язок достроково повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання.

Станом на час розгляду справи судом відповідач свого обов'язку по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 471 195, 38 грн., з яких 408 900, 00 грн. основна заборгованість по кредиту, 62 295, 38 грн. основна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 22.01.2016 р., доданим до позовної заяви, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 14.01.2015 р. по 22.01.2016 р., наявними в матеріалах справи.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про підставність й обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 408 900, 00 грн. та основної заборгованості по оплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 62 295, 38 грн., які доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, передбаченої Договором за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поверненню кредиту з 03.02.2015 р. по 22.01.2016 р. та за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом з 23.03.2015 р. по 22.01.2016 р., всього на загальну суму 28 875, 67 грн. та 6 455, 39 грн. відповідно згідно виконаного позивачем розрахунку.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено (ч. 4 ст. 231 ГК України), санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки (п.1.1.3 Договору) від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Договором ( п. 4.4) сторони погодили, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань за Договором вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за Договором дія Договору припиняється.

Керуючись вимогами ч. 1 ст. 259 ЦК України сторони погодили, що строк позовної давності, який застосовується до стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) за Договором складатиме 3 роки. Одночасно сторони дійшли згоди, що штрафні санкції за Договором нараховуються без обмеження шестимісячним строком, як встановлено ч.6 ст. 232 ГПК України та підлягають стягненню в межах строку, передбаченого абз.1 даного пункту Договору (п.4.9).

Оскільки розрахунки пені від суми основної заборгованості по поверненню кредиту та від суми основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, виконані позивачем, є обґрунтованими та вірними, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені від суми основної заборгованості по поверненню кредиту за Договором за вищезгадані періоди в розмірі 28 875, 67 грн. та пені від суми основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за Договором за вищезгадані періоди в розмірі 6 455, 39 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача штрафи за прострочення відповідачем виконання зобов'язань по поверненню кредиту та по сплаті відсотків за користування ним, всього на загальну суму 118 080, 00 грн. та 98 400, 00 грн. відповідно до виконаного ним розрахунку.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Предметом неустойки згідно ч.2 ст. 551 ЦК України є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором передбачено (п. 4.3), що у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2-3.3.15,3.3.17-3.3.18 Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф в розмірі 2 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1.1 Договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Згідно 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами Договору, а саме п. 4.2, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме за прострочення боржником виконання зобов'язання по поверненню кредиту та за прострочення боржником виконання зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

Разом з тим, п. 4.3 Договору сторонами погоджено сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом тощо.

З огляду на наведене та вимоги ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання закріплених ст.61 Конституції України положень щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс-15.

Оскільки позивачем заявлено до відповідача одночасно позовні вимоги про стягнення 28 875, 67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 455, 39 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 118 080, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 98 400, 00 грн. штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а штраф і пеня, як вище згадувалось, відносяться до одного виду юридичної відповідальності й їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 118 080, 00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 98 400, 00 грн. штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, вимоги відповідача (апелянта) в його прохальній частині апеляційної скарги про скасування оскарженого рішення та прийняття нового про відмову в позові в частині стягнення 118 080,00 грн. штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 98 400, 00 грн. штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, є безпідставними за вищенаведених обставин.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 70 110, 00 грн. пені за періоди прострочення ним виконання зобов'язань по наданню документів на підтвердження страхування заставного майна з 05.10.2014 р. по 22.01.2016 р. та 19 680, 00 грн. штрафу за відсутність у кредитодавця документів, передбачених п. 3.3.13 Договору.

Як встановлено матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором, між позивачем та відповідачем було укладено договори забезпечення, а саме: договір застави рухомого майна від 14.01.2015 р., договір застави рухомого майна № ОЗ 2592/2-980 від 14.01.2015 р. та договір застави рухомого майна № ТО 2592/2-980 від 14.01.2015 р. (далі - Договори застави).

За умовами п. 3.1.1 Договорів застави в день їх укладення або на наступний робочий день відповідач зобов'язаний застрахувати предмети застави на користь позивача в страховій компанії, погодженій із позивачем, а також надати позивачеві копії договору страхування та/або страхового полісу або іншого документу, що підтверджує факт страхування предметів застави, копію платіжного документа, що підтверджує сплату страхового платежу відповідно до умов договору страхування з відміткою банку про проведення платежу, засвідчені уповноваженою особою та печаткою відповідача.

Відповідно до п. 3.1.1 Договорів застави відповідач зобов'язався протягом трьох робочих днів з дати сплати чергового страхового платежу за Договорами страхування надати позивачу копію платіжного документу, що підтверджує сплату страхового платежу відповідно до умов договору страхування з відміткою банку про проведення платежу, засвідчені уповноваженою особою та печаткою відповідача.

Пунктом 3.3.19 Договору сторони узгодили, що якщо Договором застави/іпотеки, які укладені в забезпечення зобов'язань за Договором, передбачено обов'язкове страхування предмету застави, застрахувати або забезпечити страхування майновим поручителем на користь кредитодавця заставне майно в погодженій кредитодавцем страховій компанії та забезпечити безперевне подовження страховки на період дії цього договору, позичальник зобов'язується самостійно відслідковувати терміни поновлення страховки та надавати кредитодавцю копії страхових договорів (полісів) та копії документів, що підтверджують сплату страхових платежів за укладеними страховими договорами (полісами). За кожен день відсутності у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна, позичальник зобов'язується сплатити пеню згідно п. 4.5 Договору.

Згаданим пунктом Договору встановлено, що у разі порушення позичальником визначених п. 3.3.19 Договору умов, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 0, 03 % від суми (п. 1.1.1 Договору) за кожний день відсутності у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна. Сплата здійснюється за реквізитами та у день, вказаний кредитодавцем.

В зв'язку з ненаданням відповідачем позивачу цих документів, позивачем було нараховано пеню згідно п. 4.5 Договору в розмірі 0, 03% від суми, визначеної п. 1.1.1 Договору, за кожний день відсутності у кредитодавця (позивача) документів на підтвердження страхування заставного майна.

Як встановлено матеріалами справи, в процесі розгляду справи відповідачем на підставі ст. 33 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків, встановлених п. 3.3.19 Договору.

Таким чином, місцевий суд дійшов законного висновку про те, що виконаний позивачем розрахунок пені від суми кредиту за відсутність документів на підтвердження страхування заставного майна, є обґрунтованим та вірним, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 110, 00 грн. пені від суми кредиту підлягають задоволенню.

Крім цього, п.4.3 Договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2-3.3.15, 3.3.17-3.3.18 Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф в розмірі 2 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1.1 Договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до п. 3.3.13 Договору позичальник зобов'язаний протягом дії договору самостійно надавати кредитодавцю щоквартально, не пізніше 25 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, належним чином засвідчені (підписом керівника (особи, що виконує обов'язки керівника), головного бухгалтера (за наявності) та відбитком печатки підприємства):

- бухгалтерський баланс (форма 1);

- звіт про фінансові результати (форма 2);

- розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, основних засобів за встановленою кредитодавцем формою;

- довідки про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в інших банках (надані та засвідчені обслуговуючими банками);

- довідку про стан виконання існуючих зобов'язань по кредитних договорах, укладених з іншими банками;

- декларацію про прибуток підприємства.

В зв'язку з ненаданням відповідачем позивачу документів згідно п. 3.3.13 Договору, позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 2 % від суми, визначеної п. 1.1.1 Договору за кожний день відсутності у кредитодавця (позивача) згаданих документів.

Матеріалами справи встановлено, що в процесі розгляду справи відповідачем на підставі ст. 33 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків, встановлених п.3.3.13 Договору.

Оскільки виконаний позивачем розрахунок штрафу від суми кредиту за відсутність документів, передбачених п. 3.3.13 Договору, є обґрунтованим та вірним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу від суми кредиту за відсутність згаданих документів в розмірі 19 680, 00 грн.

Таким чином, доводи відповідача (апелянта) щодо неправомірного нарахування позивачем пені за відсутність документів в розмірі 70 110, 00 грн. та штрафу за відсутність у кредитодавця документів в розмірі 19 680, 00 грн. не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані.

Крім цього, в апеляційній скарги відповідач (апелянт) наголошував на тому, що суд першої інстанції повинен був залишити даний позов без розгляду, оскільки позовна заява ПАТ «Радикал Банк» підписана не Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, а представником Радзевілом Артемом Володимировичем.

Так, згідно ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво за довіреністю ( ч.ч. 2, 3 ст. 244 ЦК ) може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст.246 ЦК України).

До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 18 ГПК України).

У відповідності дл ч.ч. 1, 3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником (ч. 1 ст. 54 ГПК України).

До позовної заяви згідно ч.3 ст.57 ГПК України, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Отже, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи від імені якої видано довіреність.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) № 203 від 09.11.2015 р., копія якого міститься в матеріалах справи, з 10.11.2015 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Радикал банк», призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал банк» ОСОБА_3 з 10.11.2015 р. по 09.11.2017 р. включно.

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»(далі - Закон) тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку ( п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду (ч. 1 ст. 47 Закону).

За приписами ч. 2 ст. 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема:

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

- залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством.

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом (ч. 3 ст. 37 Закону).

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (п. 1 ч. 4 ст. 37 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює повноваження, що визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку, що уповноважена особа Фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто крім повноважень, визначених Законом, уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівництва банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 08.06.2016 р. у справі № 3-399гс16.

Таким чином, посилання відповідача (апелянта) на відсутність у представника ПАТ «Радикал банк» Радзевіла Артема Володимирова повноважень на підписання від імені Банку позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 22.06.2016 р. у справі № 911/733/16 - без змін.

Матеріали справи № 911/733/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк