Постанова № 61523928, 13.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 911/1246/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Юрченко Н.П. - дов. від 02.02.2016 року № 01-22/7-93

від відповідача: Грищенко Ю.В. - керівник

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" на рішення господарського суду Київської області від 21.06.2016 року

у справі № 911/1246/16 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (м. Бориспіль Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ Груп" (с. Мартусівка Бориспільського району Київської області)

про стягнення 10 694 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулось Державне підприємство „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ Груп" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 10 694 грн. 60 коп., яка складається з: 7 842 грн. 80 коп. - основного боргу за договором; 2 233 грн. 80 коп. - пені, 223 грн. 68 коп. - 3% річних та 394 грн. 32 коп. - індексу інфляції.

Рішенням від 21.06.2016 року господарський суд Київської області у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ДП „МА „Бориспіль" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.06.2016 року по справі № 911/1246/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП „МА „Бориспіль" до ТОВ „БФ Груп".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року апеляційну скаргу ДП „МА „Бориспіль" на рішення господарського суду Київської області від 21.06.2016 року у справі № 911/1246/16 було прийнято до провадження та призначено та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 13.09.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 25.09.2014 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „БФ Груп" (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1625, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме частину нежитлового приміщення № 3.1.4 на 3-му поверсі пасажирського терміналу „D", загальною площею 80,00 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу „D" (інв. № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2010 року і становить 4 167 060 грн.

Відповідно до пунктів 1.2, 3.6, 5.3, 5.10, 5.18 та 10.1 договору оренди від 25.09.2014 року № 1625 майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації місць із сервісного обслуговування пасажирів.

Колегія суддів приходить до висновку, що за своєю правовою природою даний договір є договором оренди (найму).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. В ч. 4 ст. 284 ГК України закріплено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Договір укладено строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з 25.09.2014 року до 24.09.2024 року включно.

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 30.09.2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на відповідному акті, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношення 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяців відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується „призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди), компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому витрати на утримання мана компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками,а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В подальшому, 03.03.2015 року між ДП „МА „Бориспіль" та ТОВ „БФ Груп" було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-9, відповідно до змісту якого сторони погодили, у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування майна, перелік видів послуг, ціни на них та порядок їх відшкодування орендарем балансоутримувачу.

В обґрунтування поданого позову ДП „МА „Бориспіль" зазначено, що ним, як постачальником теплової енергії на підставі отриманих ліцензій, протягом опалювального сезону - з 20.10.2014 року по 12.04.2015 року, було здійснено теплопостачання до приміщень аеропорту, зокрема приміщення, що орендує відповідач згідно договору оренди, а тому ДП „МА „Бориспіль", як балансоутримувач орендованого майна, 31.03.2015 року виставив ТОВ „БФ Груп" рахунок-фактуру на суму 7 842 грн. 80 коп. експлуатаційних витрат за надані послуги з теплопостачання за жовтень-грудень 2014 року та лютий 2015 року.

Поряд з тим, на думку позивача, користування відповідачем приміщенням, а отже і отримання послуг з теплопостачання, підтверджується підписаними та скріпленими відбитками печаток сторін актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору оренди від 25.09.2014 року № 1625.

Однак, як зауважив позивач, відповідач відмовився від компенсації відповідно здійснених балансоутримувачем експлуатаційних витрат на суму 7 842 грн. 80 коп., надіславши відмову від 14.04.2015 року № 14-122 з тих підстав, що з моменту укладення договору оренди від 25.09.2014 року № 1625 та до моменту укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 03.03.2015 року № 02.5-14/1-9 ТОВ „БФ Груп" не користувався відповідним приміщенням, а тому і не отримував жодних послуг з теплопостачання.

Відсутність можливості користуватись орендованим приміщенням відповідач обґрунтував тим, що доступ до відповідного майна можливий лише зі згоди балансоутримувача, а оскільки останній до березня 2015 року не погоджував акт приймання-передачі орендованого приміщення та не надавав доступу до відповідного приміщення, у ТОВ „БФ Груп" була відсутня можливість використовувати майно, а отже отримувати будь-які послуги протягом періоду з жовтня 2014 року по лютий 2015 року.

До того ж, відповідач зауважив на тому, що укладений між сторонами договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 03.03.2015 року № 02.5-14/1-9 не поширює свою дію на відносини, що склалися до укладення відповідного правочину.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що до укладання окремого договору про компенсацію здійснених балансоутримувачем експлуатаційних витрат відповідач не зобов'язаний здійснювати такі платежі.

Таке було б можливо у разі, якщо сторони це передбачили окремо у договорі.

Водночас, посилання позивача на положення договору оренди щодо обов'язку орендаря по компенсації витрат на утримання майна є неспроможними в силу того, що умовами відповідного договору, сторонами за яким є відповідач, як орендар, та РВ ФДМ України по Київській області, як орендодавець, не визначено відповідного обов'язку орендаря сплачувати на користь балансоутримувача кошти за послуги з теплопостачання, а тому відповідний правочин не породжує для сторін у даній справі жодних прав та обов'язків щодо надання та отримання послуг з теплопостачання.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наявність у договорі оренди від 25.09.2014 року № 1625 положень щодо обов'язку орендаря звернутися до балансоутримувача з вимогою про укладення договору на компенсацію його витрат не є самостійною підставою для виникнення у відповідача обов'язку по сплаті позивачу вартості комунальних послуг.

В зв'язку з тим, що суд відмовив у стягненні основного боргу, то у задоволенні похідних від нього вимог про стягнення з відповідача 2 233 грн. 80 коп. пені, 223 грн. 68 коп. 3% річних та 394 грн. 32 коп. інфляційних втрат також було правомірно відмовлено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ДП „МА „Бориспіль" до ТОВ „БФ Груп" є необґрунтованими, недоведеним та не підлягають задоволенню.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" на рішення господарського суду Київської області від 21.06.2016 року у справі № 911/1246/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 21.06.2016 року у справі № 911/1246/16 залишити без змін.

3. Справу № 911/1246/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Гончаров

Б.В. Отрюх