Рішення № 61523902, 22.09.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2016 р.

Справа № 924/811/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до приватного підприємства "Будтрансальянс", с. Михайлівка Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 85231,44 грн.

представники сторін не з'явилися

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 53313,89 грн. за поставлене на підставі договору №42-14/КПП від 21.07.2014 р. вугілля, а також 3% річних в розмірі 2664,22 грн. та втрат від інфляції у розмірі 29253,33 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач не виконав належним чином обов'язку з оплати товару, і посилається на умови укладеного сторонами договору, положення ст. ст. 526, 625, 693, 695 ЦК України, ст. ст. 180, 193, 216 ГК України.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та витязі з ЄДРЮО, ФОП та ГФ. Ухвали суду від 30.08.2016 р., 12.09.2016 р. повернуті на адресу суду із відмітками відділення поштового зв'язку - "за закінченням терміну зберігання", "за зазначеною адресою не проживає". При цьому судом враховуються положення ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

21.07.2014 р. між державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) та приватним підприємством "Будтрансальянс" (покупець) укладено договір поставки вугілля №42-14/КПП (далі - договір), за яким постачальник зобов'язується поставити вугілля, а покупець прийняти його і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1 договору поставці підлягає вугілля марки Г/Ж СШ (0-13), Г 0-200, Ж 0-200 орієнтовно в кількості 5000 тонн.

Поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FСА (місце відправлення) у редакції Інкотермс - 2000 року. При поставці вугілля залізничним транспортом послуги залізниці, плату за користування вагонами, залізничний тариф, послуги експедитора та послуги перевезення вантажу ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Львіввугілля" оплачує покупець на розрахунковий рахунок вантажовідправника (ДП "Львіввугілля"). В разі якщо сторони погодять оплату вищезазначених послуг по перевезенню вугілля постачальником, покупець компенсує постачальникові його затрати на підставі відповідного рахунку та підтверджуючих документів (п. 2.2 договору).

У п. 2.8 сторони погодили, що на кожну партію вугілля постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру на оплату; акт приймання-передачі товару; податкову накладну на поставлений товар або зведену податкову накладну із реєстром відвантажень; завірену копію залізничної або товарно-транспортної накладної; документ, який підтверджує якість товару (посвідчення якості).

Загальна сума договору, без врахування вартості перевезення, включаючи ПДВ, орієнтовно складає 4920000 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати. Дату внесення передоплати покупець зобов'язаний додатково погодити з постачальником. При наявності згоди постачальника можливі інші терміни розрахунків.

Згідно з п. 3.5 договору у випадку здійснення покупцем передоплати до моменту зміни цін на вугілля, розрахунки за вугілля проводяться по цінах, що діють на момент відвантаження.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 4.1 договору).

У п. 4.2 договору зазначено, що у випадку коли сторони домовились про оплату після поставки, за прострочення платежів нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Строк дії даного договору встановлюється з дати підписання і діє до 31 грудня 2014 р. (п. 7.4 договору).

01.10.2014 р. сторони договору уклали додаткову угоду №01-10/14, якою виклали, зокрема, п. 3.1 в наступній редакції: "3.1. Загальна сума договору, без врахування вартості перевезення, включаючи ПДВ, орієнтовно складає 5151000 грн.".

Пунктом 4 зазначеної вище додаткової угоди передбачено, що угода набирає чинності з дати її підписання і діє до кінця дії договору та є його невід'ємною частиною.

Договір та додаткова угода до нього підписані сторонами, скріплені відтисками печаток сторін.

Позивач відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції передав відповідачу вугілля на суму 292413,89 грн., а саме: від 18.08.2014 р. на суму 41240,20 грн. (69,000 т), від 31.10.2014 р. на суму 66854,28 грн. (69,000 т), від 17.11.2017 р. на суму 32300,17 грн. (71,000 т), від 21.11.2014 р. на суму 55658,16 грн. (138,000 т), від 27.11.2014 р. на суму 96360,98 грн. (138,000 т). Акти підписані представниками сторін без зауважень та скріплені відтисками печаток сторін.

Відповідач здійснив оплату вугілля на суму 239100,00 грн., що підтверджується витягом з картки рахунку 361 за 05.08.2014 р. - на суму 43100,00 грн., виписками по особовому рахунку від 22.10.2014 р. - на суму 60000,00 грн., 29.10.2014 р. - на суму 36000,00 грн., 28.11.2014 р. - на суму 25000,00 грн. та 75000,00 грн.

Вартість вугілля, що було поставлене відповідачеві та залишилось неоплаченим, склала 53313,89 грн.

Сторонами складено, підписано представниками та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків по договору №42-14/КПП від 21.07.2014 р. станом на 01.12.2014 р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 53313,89 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 06.11.2015 р. №06-11/12-10), в якій вимагав сплатити 53313,89 грн. заборгованості. Однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем 53313,89 грн. заборгованості за отримане на підставі договору №42-14/КПП від 21.07.2014 р. вугілля стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості, а також стягнення 3% річних в розмірі 2664,22 грн. та втрат від інфляції у розмірі 29253,33 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки вугілля №42-14/КПП від 21.07.2014 р., за умовами п. 1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити вугілля, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити його вартість.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки від 21.07.2014 р. передав відповідачу вугілля на суму 292413,89 грн. Відповідач оплату товару, отриманого за договором №42-14/КПП від 21.07.2014 р., повністю не здійснив, утворивши заборгованість в сумі 53313,89 грн., що також відображено в акті звірки взаєморозрахунків.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 53313,89 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу та доказів, які би спростовували позовні вимоги, суду не подано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 29253,33 грн. інфляційних втрат та 2664,22 грн. 3% річних згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань, є правомірними, тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 2664,22 грн. 3% річних згідно з поданими у позові розрахунками суд зазначає, що позивачем при розрахунку 3% річних неправильно взято за дільник 365 днів, оскільки 2016 рік, який частково охоплюється нарахуванням, налічує 366 днів. Тому при перерахунку 3% річних суд вважає правомірним нарахування 3% річних втрат в сумі 2661,68 грн.

У решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 53313,89 грн. заборгованості, 2661,68 грн. 3% річних, 29253,33 грн. інфляційних нарахувань. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги, суду не подано.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов державного підприємства "Вугілля України", м. Київ до приватного підприємства "Будтрансальянс", с. Михайлівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 85231,44 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Будтрансальянс", Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Михайлівка (код 33582938) на користь державного підприємства "Вугілля України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 4 (код 32709929) 53313,89 грн. (п'ятдесят три тисячі триста тринадцять гривень 89 коп.) заборгованості, 2661,68 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят одну гривня 68 коп.) 3% річних, 29253,33 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят три гривні 33 коп.) інфляційних нарахувань, 1377,96 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім гривень 96 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2016 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4), 3 - відповідачу (32140, Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Михайлівка) - всім рек. з пов. про вруч.