Ухвала суду № 61523517, 14.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2016 рокусправа № 808/739/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 25 лютого 2016 року),

ОСОБА_2 (довіреність від 25 лютого 2016 року),

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року

у справі №808/739/16

за позовом ОСОБА_3

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2015 року №343-17, яким визначено податкове зобовязання з транспортного податку у сумі 25000 гривень; від 27 січня 2016 року №0001801700, яким застосовано штраф у розмірі 5000 гривень; і стягнення 25000 гривень безпідставно сплаченого транспортного податку за 2015 рік.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №343-17; від 27 січня 2016 року №0001801700. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, справа передана головуючому судді (судді-доповідачу) Юхименку О.В.

Розпорядженням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року призначений повторний автоматичний розподіл справи у звязку зі звільненням судді Юхименка О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2016 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено суддю Богданенка І.Ю. у складі колегії суддів Уханенко С.А., Дадим Ю.М.

Представники позивача у судовому засіданні заперечують проти задоволення апеляційної скарги.

Представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 є власником транспортного засобу LEXUS RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012, об'єм двигуна 3456 куб.см. (а.с. 91).

11 червня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №343-14, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 гривень (а.с. 14).

Сума грошового зобовязання сплачена позивачем 20 листопада 2015 року (а.с.8).

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС в Запорізькій області проведено камеральну перевірку сплати позивачем сум податкових зобов'язань з транспортного податку, за результатами якої складно акт № 990/17/НОМЕР_2 від 10 грудня 2015 року (а.с. 10).

За висновками перевірки, ОСОБА_3 допустив порушення підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплатив транспортний податок за 2015 рік, кількість днів затримки сплати склала 48 днів.

27 січня 2016 року на підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001801700, яким позивачу визначено штраф у розмірі 5000 гривень за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», норми якого набрали чинності 1 січня 2015 року, викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Відповідно до статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Оскільки, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок в м. Запоріжжі установлено рішенням Запорізької міської ради №8 від 15 січня 2015 року «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)», то застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Щодо доводів відповідача про необхідність справляння транспортного податку із застосуванням мінімальних ставок на підставі положень підпункту 12.3.5 статті 12 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено положеннями статті 143 Конституції України, а також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, безпосереднє встановлення місцевих податків (у тому числі транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв є компетенцією відповідних місцевих рад.

Враховуючи наведене, існує неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком у 2015 році є неправомірним.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік є неправомірним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11 червня 2015 року №343-17.

Таким чином, оскільки за результатом розгляду справи, судом першої та апеляційної інстанції зроблено висновок про безпідставність нарахування податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, то безпідставним є і нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплати таких зобов'язань.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення №0001801702 від 27 січня 2016 року є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо визнання протиправним та його скасування.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 25000 гривень безпідставно сплаченого транспортного податку за 2015 рік, у звязку з тим, що такі позовні вимоги є передчасними, оскільки позивач не звертався з заявою до податкового органу про повернення надмірно сплачених грошових зобовязань з транспортного податку у порядку встановленому статтею 43 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:С.А. Уханенко