Ухвала суду № 61523423, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Київ К/800/48756/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Островича С.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі - позивач, КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ у м. Ужгород Головного управління Міндоходів у Закарпатській області по проведенню 14.04.2014 року документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання КП «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгород» щодо дотримання строків сплати авансових внесків (перерахування) по декларації з податку на прибуток за 2012 рік та по рішеннях ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, рішення про проведення якої оформлене наказом від 11.04.2014 року № 424 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання»; визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Ужгород Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 11.04.2014 року № 424 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що призначаючи проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», податковий орган діяв поза межами повноважень, наданих податковим законодавством, а тому дії щодо проведення такої перевірки є протиправними, а наказ від 11.04.2014 року № 424 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання» є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідачем повністю дотримано процедуру здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

В наказі Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 11.04.2014 року № 424 ( а.с.5) вказано провести на підставі ст. 20 та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 та п. 57.1 ст. 57 ПК України документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», код ЄДРПОУ 03344326, щодо дотримання строків сплати авансових внесків (перерахування) по декларації з податку на прибуток за 2012 рік та по Рішеннях ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.

Згідно повідомлення № 27/4/07-01-15-02 від 11.04.2014 року ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області (а.с.6) платника податків - КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» запрошено на 10:00 год. 04.04.2014 року до каб. № 206 до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області з питання своєчасності подання платіжного доручення в банк відповідальними особами підприємства по податку на прибуток (а.с.6).

На підставі наказу від 11.04.2014 року № 424 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання» 14.04.2014 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 7), за результатами якої складено акт №1027/15-02 від 14.04.2014 року. У вказаному акті відповідачем зазначено про порушення позивачем певних вимог податкового законодавства.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин визначених у ст. 78 ПК України.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови, порядок та підстави прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано податковим органом, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу з огляду на вимоги ст. 78 ПК України; копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачем отримано вже після проведення такої, повідомлення про проведення перевірки та повідомлення про запрошення на проведення перевірки позивачу взагалі не надсилалось.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують факт направлення відповідачем вищевказаних документів засобами поштового зв'язку та їх отримання позивачем до початку проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання вимог Конституції України, ПК України та законів України, що стосуються питань оподаткування суб'єктів господарської діяльності при проведенні документальної планової виїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу та ним порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 807/1896/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

С.Е. Острович