Ухвала суду № 61523402, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ К/800/12297/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Чернігівського обласного військового комісаріату, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

визнати неправомірними дії щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;

зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності згідно з підпунктом шостим пункту 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 2 листопада 1984 року по 1 листопада 1986 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу, зокрема в період з 15 лютого 1986 року по 31 березня 1986 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан. Під час виконання бойових дій у 1985 році отримав контузію, численні осколочні поранення, у зв'язку з чим в лютому 2015 року йому встановлено третю групу інвалідності. Посилаючись на положення статей 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 позивач ствердив, що він як військовослужбовець, якому встановлено інвалідність третьої групи у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, має право на одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму і обов'язок щодо виплати такої допомоги покладено на Міністерство оборони України.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 1 березня 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;

Зобов'язав Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності згідно з підпунктом шостим пункту 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 квітня 2016 року залишив без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2016 року.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у своїх запереченнях зазначив про необґрунтованість касаційної скарги Міністерства оборони України, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у період з 2 листопада 1984 року по 1 листопада 1986 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу, у тому числі в період з 15 лютого 1985 року по 31 березня 1986 року брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан.

Під час проходження строкової військової служби у Демократичній Республіці Афганістан отримав мінно-вибухове осколочне поранення голови, ніг, закриту черепно-мозкову травму, контузію, різану рану правої голені.

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 5 листопада 2013 року № 1976/Ж, рубці, які залишились після отримання ОСОБА_1 мінно-вибухового поранення є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які могли бути спричинені під час проходження строкової служби під час виконання бойових дій в 1985 році.

За змістом протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 24 грудня 2014 року № 4071, поранення, закрита черепно-мозкова травма, контузія, травма хребта, різана рана правої гомілки, захворювання, є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

19 лютого 2015 року позивач пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка серії АВА № 005992. Згідно з цією довідкою інвалідність встановлено безстроково.

3 березня 2015 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності.

5 березня 2015 року Чернігівський об'єднаний міський військовий комісаріат направив його заяву про виплату одноразової грошової допомоги Чернігівському обласному військовому комісаріату.

12 березня 2015 року Чернігівський обласний військовий комісаріат направив заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

16 червня 2015 року начальник управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України Салахов В.В. повернув Чернігівському обласному військовому комісаріату документи щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на тій підставі, що вони не підлягають розгляду у Міністерстві оборони України, оскільки ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у прикордонних військах КДБ колишнього СРСР.

2 вересня 2015 року Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення III групи інвалідності, мотивуючи це тим, що він проходив строкову військову службу у військовій частині, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, а жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником колишніх прикордонних військ КДБ СРСР. Також зазначено про те, що позивач не перебуває на військовому обліку в органах Держприкордонслужби, відповідно правових підстав для виплати йому допомоги немає.

У зв'язку з тим, що Міністерство оборони України не прийняло рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся з адміністративним позовом до суду.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2015 року у справі № 825/3364/15 (яку залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року) визнав неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язав Чернігівський обласний військовий комісаріат направити на адресу Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили Чернігівський обласний військовий комісаріат листом від 16 грудня 2015 року № 6368 направив Департаменту фінансів Міністерства оборони України пакет документів стосовно призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

22 січня 2016 року Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби на своєму засіданні прийняла рішення відмовити позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що він проходив строкову військову службу у прикордонних військах, а тому одноразову грошову допомогу повинна виплачувати Державна прикордонна служба України. Рішення комісії оформлено протоколом № 5 від 22 січня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що соціальний захист військовослужбовців Радянської армії є таким же, що й для військовослужбовців, які проходили службу у Збройних Силах України. З огляду на те, що інвалідність позивача настала у зв'язку з виконанням військового обов'язку, а саме під час бойових дій на території Афганістану, він має право на призначення соціальних виплат, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таку позицію підтримав Київський апеляційний адміністративний суд, який переглядав постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

Окрім цього слід зауважити, що Чернігівський обласний військовий комісаріат надав Міністерству оборони України всі необхідні документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про безпідставність відмови у призначенні одноразової допомоги за наслідками розгляду відповідної заяви разом із поданими документами, з підстав невідповідності проходження позивачем військової служби у Радянській армії військовій службі у Збройних Силах України.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко