Ухвала суду № 61523388, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2016 р. м. Київ К/800/16165/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Загородній А.А.

за участю представника ТОВ „Рекламне агентство „Твіст " - Мороз Т.Л.,

представника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - Фокіної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, додаткову ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі № 826/17880/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Твіст" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0005362210 від 14.07.2015; № 0005372210 від 14.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0005362210 від 14.07.2015; № 0005372210 від 14.07.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що податковим органом не доведено правомірності прийнятих ним спірних рішень, а господарські операції з надання послуг мали реальний характер.

ДПІ звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Також, ДПІ звернулась із касаційною скаргою про скасування додаткової ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 до 31.12.2014 та складено акт № 280/26-59-22-10/34356800 від 23.06.2015.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 285421730 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість у сумі 18868020 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0005362210 від 14.07.2015, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18868020 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4717005 грн.; № 0005372210 від 14.07.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 285421730 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 71355433 грн.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що господарські операції з ТОВ „Лафіс Трейд", ТОВ „Арніта Трейд", ТОВ „Пріор Груп", ТОВ „Універсалгруптрейд", ТОВ „Радіум", ТОВ „ТД „Хеппі Трейд" не мали реального характеру.

Стосовно заниження доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у суму 1362940757 грн. слід зазначити, що між позивачем та ТОВ „САВ-Дістрибьюшн" був укладений договір щодо придбання робіт/послуг із розміщення реклами №2912-01 від 29.12.2012.

Позивачем на виконання умов договору про надання рекламних послуг було залучено ТОВ „Старксервіс", що підтверджується договором №101112 від 10.11.2012 про надання рекламних послуг.

Директором ТОВ „Старксервіс" - ОСОБА_4 був підписаний договір, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

24 вересня 2013 року Шевченківським районнім судом м. Києва був ухвалений вирок, яким визнано ОСОБА_4 (директора ТОВ „Старксервіс") винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Кримінального кодексу України та зазначено, що ТОВ „Старксервіс" утворено для прикриття незаконної діяльності без наміру зайняття господарською діяльністю.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із пп. "а" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, виписані від імені підприємства неуповноваженою або невстановленою особою, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно і посвідчувати факт придбання товарів.

Наведена правова позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду України, що висловлені останнім у постанові від 5 березня 2012 року по справі №21-421а11.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід звернути увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Водночас, на контролюючий орган покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 71 КАС України).

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом не можна вважати належно оформленими первинними документами у розумінні п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо їх складання і підписання повноважною особою платника податків.

Директор контрагента ТОВ „Старксервіс" - (ОСОБА_4.) у кримінальному провадженні надав пояснення про непричетність його до ведення фінансово-господарської діяльності Товариства та повідомив про те, що він зареєстрував це товариство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

Отже, ТОВ „Старксервіс" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб і від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів.

Отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Податковий орган на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством податкового кредиту зазначає, що ці податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, були виписані від імені особи, яка заперечила свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є сумнівним.

Проте, суди передніх інстанцій при вирішенні даного спору ці обставини не врахували.

В свою чергу, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди як на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування в даній категорії справ є обставини, що підтверджують (або спростовують) реальність здійснення самої господарської операції, що в подальшому зумовлює обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.

Задовольняючи позов і визнаючи право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, суди некритично віднеслися до оцінки наданих доказів з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з'ясування обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не досліджена можливість контрагентів позивача: ТОВ „Лафіс Груп"; ТОВ „Арніта Трейд"; ТОВ „Пріор Груп"; ТОВ „Універсалгруптрейд"; ТОВ „Радіум"; ТОВ „ТД „Хеппі Трейд" щодо виконання умов укладених договорів, а саме наявність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, штатних працівників у достатній кількості та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1333/20071 від 22.11.2011, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими пунктом 16 цього Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи правовий висновок Верховного суду України в даній категорії справ, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на їх основі податкового обліку, а саме: витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Оскільки особа, яка підписувала первинну документацію від імені контрагента позивача ТОВ „Старксервіс", заперечує свою участь у створенні та діяльності зазначеного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі первинні документи повинні бути ретельно перевірені судами і надана їм належна правова оцінка.

Таким чином, висновок судів про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за господарськими операціями між позивачем та ТОВ „Старксервіс" є передчасним.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, додаткову ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року скасувати.

Адміністративну справу № 826/17880/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.