Ухвала суду № 61523296, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2016 р. м. Київ К/800/6112/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: позивача: ОСОБА_3,

представника позивача: ОСОБА_4,

представника відповідача: Пазенюк А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року

у справі № 809/4372/15

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернулась в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення від 27 листопада 2013 року № 0000005.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, а касаційна скарга - такою, що не підлягає задоволенню.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши позивача, представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на підставі адміністративного протоколу від 25 листопада 2013 року № 19181 прийнято рішення від 27 листопада 2013 року № 0000005, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800, 00 грн.

Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено продаж тютюнових виробів особі, що не досягла 18 років.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за результатами оскарження ОСОБА_3 дій посадових осіб Інспекції при проведення та оформленні результатів податкової перевірки шляхом винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 27 листопада 2013 року №0000005 постановою Івано-Франківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по справі № 809/3873/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, а саме постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року (справа №344/2125/15-а):

- постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 25 листопада 2013 року № 19181 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

- постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2013 року № 17/710 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрито провадження на підставі пункту 7 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року по справі №344/2125/15-а скасовано постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції виходили із того, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та у межах, визначених чинним законодавством. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року по справі № 344/2125/15-а не спростовує факт реалізації неповнолітній особі тютюнового виробу, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі -Закон).

Відповідно до частини 1 статті 15-3 Закону, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, особам, які не досягли 18 років.

Частиною 4 вказаної статі Закону визначено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Згідно з положеннями частини 1 статті 17 вказаного Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовується штрафні санкції у розмірі 6 800,00 грн.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, підставою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій на підставі положень абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону є факт вчинення правопорушення, що полягає у продажу тютюнового виробу особі, яка не досягла 18 річного віку. При цьому обставина щодо продажу має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як свідчать матеріали справи, позивач заперечувала факт продажу тютюнового виробі особі, що не досягла 18 років.

Водночас, попередні судові інстанції, встановлюючи цю обставину, не зазначили на підставі яких доказів підтверджується факт продажу тютюнового виробу.

Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою й те, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року по справі №344/2125/15-а скасовано постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно зі статтею 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як свідчать матеріали справи, під час судового розгляду позивач вказував, що названим вище рішенням спростовується обставина продажу тютюнового виробу особі, що не досягла 18 років.

Проте, попередні судові інстанції не перевірили чи набрало вказане судове рішення законної сили як і не перевірили обставини, що встановлені вказаним судовим рішенням, та на які посилався позивач. Колегія суду касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що вказаним судовим рішенням скасовано постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та закриття провадження, а не закрито провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції при вирішення вказаного спору.

Вказані обставини, фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Натомість суд апеляційної інстанції, відстрочивши сплату судового збору на підставі ухвали від 20 січня 2016 року, в порушення названої норми не стягнув судовий збір після ухвалення судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 березня 2016 року відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору до прийняття рішення у даній справі. У зв'язку із наведеним несплачена сума судового збору у розмірі 584, 64 грн. підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 584, 64 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак