Ухвала суду № 61523043, 19.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 876/1430/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Носа С.П.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

відкрите акціонерне товариство «НПК Галичина» (далі - ВАТ «НПК Галичина», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ Міндоходів, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 24.01.2013 року та № НОМЕР_2 від 24.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність проведеної відповідачем камеральної перевірки, за результатами якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач зазначає, що службові особи відповідача при проведенні вказаної перевірки перевищили свої службові повноваження, визначені Податковим кодексом України. Так, згідно ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Однак, відповідачем не здійснювалась перевірка податкової звітності суцільним порядком, а проводилась перевірка своєчасності сплати узгодження суми податкового зобов'язання до бюджету, порядок проведення якої визначений ст. 75 ПК України. Відтак, враховуючи викладене, позивач вважає, що винесені з порушенням податкового законодавства податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив із того, що ухвалою ВАСУ від 24.04.2012 року касаційну скаргу ДПІ задоволено, скасовано попередні судові рішення та відмовлено ВАТ у задоволенні позову про скасування ППР. Разом з тим, позивачем на виконання вказаної ухвали здійснено сплату податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток із пропуском 10-денного строку, так як ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та кінцевий строк 05.05.2012 року, а проведено оплату 22.10.2012 року із затримкою сплати узгодженої суми грошового зобовязання більше 30 календарних днів.

Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом на думку суду, не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень.

На виконання вказівки ВАСУ, зясовано, що з облікової картки (зворотній бік) платника податку на прибуток за 2012 рік вбачається, що в червні 2012 року, при наявному зобовязанні з вказаного податку в розмірі 3793859 грн. у позивача існує переплата 318021,66 грн., якою погашається частина зобовязання. Тобто, 3475837,34 грн. є фактичною недоїмкою платника з якої і розраховується штрафна санкція. Відтак, жодних порушень вимог податкового законодавства відповідачем не допущено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.

Покликання маються на те, що датою відображення в карточці особового рахунку позивача узгодження податкового зобовязання є не дата прийняття ухвали ВАСУ, а дата отримання зазначеної ухвали від ДПІ, що судом не було встановлено. Відтак, поскільки відсутні дані скерування судового рішення, не можливо встановити день узгодження податкового зобовязання.

Крім того, п. 87.9 ст. 87 ПК України містить категоричну заборону погашення грошових зобовязань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення (окрім спрямування коштів на виплату зарплати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування). Відтак, відповідач був зобовязаний зарахувати чергові платежі позивача в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 04.01.2013 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету ВАТ «НПК Галичина», за результатами якої складено акт № 1/34-00/00152388 від 04.01.2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 57.3. ст. 57 ПК України, ВАТ «НПК Галичина» несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ (із затримкою, більшою 30 календарних днів) в сумі 7802425,00 грн. та штрафної санкції за несвоєчасну сплату в сумі 1560485,00 грн.; з податку на прибуток (із затримкою, більшою 30 календарних днів) в сумі 3475837,34 грн. та штрафної санкції за несвоєчасну сплату в сумі 695167,47 грн.

Із останнього рішення ВАС України по даній справі вбачається, що скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податковим органом безпідставно визначено позивачу штрафні санкції за несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань. Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент проведення перевірки у ВАТ «НПК Галичина» з податку на прибуток рахувалась переплата, у зв'язку з чим штрафна санкція розраховувалась з її урахуванням, однак, судами не було з'ясовано, яким чином СДПІ у м. Львові було розраховано штрафну фінансову санкцію. Водночас судами першої та апеляційної інстанції не було виконано вказівки Вищого адміністративного суду України щодо перевірки розрахунку фінансових санкцій, застосованих до позивача, з урахуванням переплати. Також не долучено до матеріалів справи завірену належним чином копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року у справі № 13/190А (5/1489-25/348), що є правовою підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи виходили з того, що під час проведення камеральної перевірки перевіряється саме податкові декларації (розрахунки), а у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача. Однак, колегія суддів зазначила, що оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки. При цьому, наголосила, що судам варто мати на увазі, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основним доказом є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин справи. Відтак, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п. 56.18. ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, твердження апелянта стосовно другої процедури визнання узгодженим податкового зобовязання не містить жодних правових підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року скасовано, залишено в силі постанову господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року, якою відмовлено ВАТ «НПК-Галичина» у задоволенні позову до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 15.08.2002 року № 000325/23-0, № 000326/23-0.

Тобто, 25.04.2012 року грошове зобов'язання, визначене вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, стало узгодженим.

Щодо твердження позивачем про порушення СДПІ вимог п.87.9 ст. 87 ПК України, щодо здійснення інших платежів в період з 25.04.2012 року по 22.10.2012 року, то в матеріалах справи відсутні докази сплати поточних платежів, які б могли бути звернуті в погашення податкового боргу. Дане підтверджується поданими обліковими карточками ВАТ «НКП-Галичина» за період з 25.04.2012 року по 22.10.2012 року долучених до заперечення на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина» залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 813/4156/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді С.П. Нос

ОСОБА_1

Повний текст виготовлено 23.09.2016 року