Ухвала суду № 61522792, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/615/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року № 0001971701, вимоги про сплату боргу від 11 лютого 2016 року № 0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11 лютого 2016 року № 0001961701.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог достовірності, правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору за період з 1 січня 2014 по 31 грудня 2014 року.

У висновку Акту перевірки від 26.01.2016 року №42/17-3/НОМЕР_4 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п. 177.5 ст. 177 ПК України в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1 019 762 грн. 52 коп., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 172 110 грн 98 коп.; п.п. 1.2 п. 2 ст.6, п. 2 ч. 1 ст.7, п. 11 ст. 8, абз "3" п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-ІV, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1 019 762 грн. 52 коп. в наслідок чого підприємством занижено єдиний соціальний внесок у сумі 79 034 грн. 80 коп.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем 11.02.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001971701 на загальну суму 215 138 грн. 73 коп., з яких: 172 110 грн 98 коп. за основним платежем, 43 027 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями; вимогу про сплату боргу № Ф-0001951701 на суму 79 034 грн. 80 коп.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001961701 на суму 3951 грн. 74 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені 11.02.2016 року податкове повідомлення-рішення від №0001971701, вимога про сплату боргу № Ф-0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001961701 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст. 138 ПК України визначено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абз. «в» п.п. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до вимог п. 138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу (п.п. 139.1.1, 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Так, згідно з вимогами п. 11 ст. 8 даного Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі бажання осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, брати участь на добровільних засадах: у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску; загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску. У разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Абзацом "3" п. 8 ст. 9 названого Закону встановлено, що платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в обґрунтування висновків перевірки вказує на те, що позивачем при включені до складу валових витрат у 2014 році, на загальну суму 5 950 593 грн. 65 коп., їх було завищено на 1 019 762 грн. 52 коп., оскільки названа сума складається з витрат з нарахованих добових найманим працівникам згідно авансових звітів, яка, на думку відповідача, станом на 31 грудня 2014 року рахувалася як борг, у сумі 876 425 грн. 32 коп. та вартості придбаних запасних частин для транспортних засобів і послуги по їх ремонту на загальну суму 143 337 грн. 20 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році позивачем було нараховано найманим працівникам добові, зокрема, на суму 876 425 грн. 32 коп. На підтвердження зазначеного, позивачем надано ряд документів, таких як: видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, касові книги, видаткові накладні. Так, зазначені документи оформлені належним чином та завірені підписами і печатками товариства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів включено до складу валових витрат витрати з нарахованих добових найманим працівникам згідно авансових звітів у сумі 876 425 грн. 32 коп.

Крім того, у 2014 році позивачем включено до складу валових витрат вартість придбаних запасних частин для транспортних засобів і вартість послуг по їх ремонту у сумі 143 337 грн. 20 коп. Так, позивачем було укладено ряд договорів щодо купівлі запасних частин та надання послуг з сервісного обслуговування транспортних засобів. Поставлені запчастини до транспортних засобів використовувалися позивачем для встановлення на вантажний автомобільний транспорт, який перебуває у його власності, що підтверджується актами списання запасних частин (товарів).

На підтвердження реальності цих договорів позивачем надано: договорів; банківську виписку, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна".

Також, з метою підтвердження використання власного вантажного автомобільного транспорту в своїй господарській діяльності позивачем надано: копії договорів, заявок, наказів про відрядження, міжнародних товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рахунків на оплату, актів про надання послуг та банківських виписок.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити відповідно до вимог чинного законодавства. Названі договори в судовому порядку не оскаржувались, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем підтверджено наявність у нього транспортних засобів та отримання послуг і придбання автомобільних запчастин, що свідчить про те, що правочини укладені з метою настання реальних наслідків та збільшення обсягів прибутку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 року № 0001971701 є протиправним, а позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними вимоги про сплату боргу від 11 лютого 2016 року № 0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11 лютого 2016 року № 0001961701, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вони підлягають до задоволення, оскільки зазначені вимога №Ф-0001951701 та рішення №0001961701 є похідними від податкового повідомлення-рішення № 0001971701, яке судом визнано протиправним.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 23.09.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.