Ухвала суду № 61522708, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5083/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з ОСОБА_2

апелянт ОСОБА_3

пр-к відповідача Шиленко М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Прокуратури Київської області, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просив:

- визнати протиправними дії прокуратури Київської області щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 02.07.2015 року по 09.10.2015 року включно, відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнути з прокуратури Київської області матеріальну шкоду - заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 17239,00 грн. за період з 02.07.2015 року по 09.10.2015 року включно;

- стягнути з прокуратури Київської області моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.;

- стягнути з прокуратури Київської області матеріальну шкоду - відшкодування за невиплату з вини прокуратури Київської області належних позивачу сум, у розмірі середнього заробітку з 01.07.2015 року по день фактичного розрахунку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом прокурора Київської області від 05 лютого 2008 року №117 позивача призначено на посаду помічника Васильківського міжрайонного прокурора.

На підставі наказу прокуратури Київської області №957к від 02.07.2012 року позивача переведено на посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Київської області.

3 31 березня 2015 року наказом прокурора Київської області №578к позивача переведено на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Київської області.

Наказом прокурора Київської області № 2107к від 07.10.2015 року позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури за власним бажанням, на підставі п.1 ч.1 ст. 41, п.7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач, вважаючи, що заробітна плата за спірний період нараховувалась та виплачувалась не у відповідності до приписів статті 81 Закону України «Про прокуратуру», звернувся з даним позовом в суд.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що прокуратура Київської області не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та фактам колегія суддів звертає увагу на наступне.

Заробітна плата прокурорів регулюється Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 81 Закону № 1697-VII) (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина 3 статті 81 Закону №1697-VII).

Частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

У свою чергу, частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік», норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Вказана норма, на момент розгляду справи у суді, є чинною.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (із внесеними до неї змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763) затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Так, додатком № 5 до вищевказаної постанови визначено розміри посадового окладу прокурора міжрайонної прокуратури.

Відповідно до розрахункових листів про нараховану позивачу заробітну плату, відповідачем в спірний період заробітна плата позивачу нараховувалась виходячи з розміру посадового окладу визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 505 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону «№ 1697-VII не передбачено, то прокуратура Київської області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Наразі, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості (збільшення видатків з Державного бюджету України), здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж передбачено Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Оскільки решта позовних вимог є похідними від зазначених вище позовних вимог, то суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 23.09.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.