Ухвала суду № 61522685, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/813/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квазар комплекс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2015 року у справі № 826/813/15 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало те, що судам необхідно встановити фактичний зміст відповідних операцій, безпосередньо дослідивши докази на підтвердження факту існування активу та його руху від постачальника до покупця (позивача у справі). При цьому у разі виконання операцій з придбання товару судам необхідно перевірити факт транспортування товару, його зберігання, приймання за кількістю та якістю, встановивши посадових осіб постачальника та покупця, задіяних у такому процесі, факт подальшого використання позивачем придбаного товару (чи реалізовувався, чи споживався). У випадку здійснення Товариством операцій з придбання робіт та послуг судам необхідно витребувати та дослідити первинні документи, складенням яких має підтверджуватися виконання даного виду робіт та послуг з метою достовірного встановлення факту їх виконання, виду та обсягу відповідних робіт (послуг), їх призначення для господарської діяльності Товариства. У разі ж неможливості їх подання, встановити відповідні причини та з'ясувати як це впливає на правомірність донарахування платнику податків грошових зобов'язань.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22.08.2014 №№ 0009742203, 0009732203 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2014 відповідачем, на підставі акта перевірки № 1262/26-59-22-02/30219297 від 31.07.2014 та відповіді про результати розгляду заперечень № 10393/10/26-59-22-02 від 19.08.2014, прийнято наступні спірні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0009742203, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.10 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" всього в сумі 45 702 083 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 30 468 056 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 234 027 грн.;

- 0009732203, яким позивачу за порушення п.п. 138.1.1, 138.2, 139.1.9 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" всього в сумі 34 806 292 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 27 973 266 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 833 026 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ «Леотрейдинг плюс», ТОВ «Інвестенергія плюс», ТОВ «Дельта Технолоджис», ТОВ «Інвестенергія Нью», ТОВ «Союз Маркет лайн», ТОВ «Вуглестіл Нью», ТОВ «Меркурій трейд компані», ТОВ «Аграбуд», ТОВ «Квік 2006», ТОВ «Локомотив», ТОВ «ТК Фіона».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим з огляду на те, що: 1) позивач не надав до перевірки всіх необхідних документів на підтвердження спірних показників податкової звітності; 2) внаслідок порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, останній позбавлений права на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат.

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України, встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ «Леотрейдінг Плюс» укладено договори на поставку продукції (а.с. 95-98 Том І). Найменування, тип та кількість продукції визначається у специфікаціях.

Продукція являє собою зубчаті колеса, шестерні, амперметри, насоси, тощо.

На підтвердження фактичності отримання товару за договорами позивачем до матеріалів справи надано специфікації, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (а.с. 99-102; 112-129 Том 5).

Крім того, в періоді, що перевірявся, між позивачем і ТОВ «Інвестенергія Плюс» укладено ряд договорів про надання послуг з: аналізу ринку запчастин, перевірки стану залишків товару та приведення їх до передпродажного стану, догляду за майном, діагностики товарів, тощо.

На підтвердження фактичності отримання зазначених послуг, позивачем до матеріалів справи долучено рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) і податкові накладні (а.с. 30-153, 178-197 Том 4; 130-249 Том 5; 1-190Том 6).

Аналогічні за своїм змістом послуги, а також послуги з розфасовки та переупаковки товару, консультаційні послуги та послуги зі збору документів, надавались позивачу з боку ТОВ «Дельта технолоджи», на підтвердження чого позивачем надано: договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні (а.с. 1-3, 154-177, 198-249 Том 4; 172-249 Том 1; 227-249 Том 2; 1-38, 42-249 Том 3; 1-91 Том 5).

В рамках взаємовідносин з ТОВ «Інвестенергія Нью», позивач також отримував послуги з: діагностики товару, погрузки товару, передпродажної його підготоки, перевірки комплектності при передачі товарів, на підтвердження чого надано рахунки-фактури, акти виконаних робіт, додатки до актів виконаних робіт та податкові накладні (а.с. 191-249 Том 6; 1-199, 209-249 Том 8).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Союз маркет лайн», судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи документів, в перевіряємому періоді зазначений контрагент здійснював на користь позивача поставку пружин, фільтруючих елементів, шатунів, амортизаторів, втулок, тощо, на підтвердження чого надано договори, специфікації, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (а.с. 139-171 Том 1; 171-193 Том 2; 5-26 Том 4; 93 Том 5).

Відповідно до договорів № 1303.11 від 13.03.2013 та № 0204.1 від 02.04.2013 ТОВ «Вуглестіл Нью» на користь позивача здійснено поставку шестерень ЧС-7 в кількості 5 штук та ізолятору 8ТН.780.058 в кількості 78 штук, на підтвердження чого надано зазначені договори та специфікації до них (а.с. 200-208 Том 8).

Згідно договору поставки № 06/12-4 від 06.12.2012 та специфікації до нього (а.с. 194-198 Том 2), а також договору поставки № 04/10 від 04.10.2011 зі специфікацією, видаткових та податкових накладних (а.с. 216-226 Том 2; 40-41 Том 3), ТОВ «Меркурій трейд компані» здійснено на користь позивача поставку: кранів машиніста, електродатчиків, колодок, реле тиску, тощо, на підтвердження чого надано зазначені документи.

У відповідності до податкових накладних, рахунків та видаткових накладних позивачем здійснено придбання у ТОВ «Квік-2006» розрядників РВКУ, на підтвердження чого надано до матеріалів справи зазначені документи (а.с. 162-167 Том 13).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НВП» Локомотив», з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивачем придбано у вказаного контрагента товари, на підтвердження чого надано до матеріалів справи відповідні письмові докази (а.с. 61-64, 70-73 Том 10, а.с 119-120, 126-129 Том 13, 8-9, 143-145 Том 14, а.с. 2-62 Том 21).

При цьому, суд позбавлений можливості застосувати в рамках досліджуваних правовідносин положення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, адже суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 29 лютого 2016 № К/800/33751/15.

Зміни в бухгалтерському обліку позивача, оприбуткування ТМЦ та подальша реалізація придбаних позивачем товарів (у зазначених вище контрагентів) на третіх осіб, підтверджується належним чином завіреними копіями балансів за 2011, 2013 роки, Оборотно-сальдових відомостей, Банківських виписок, Виписок з особового рахунку, Видаткових та податкових накладних, Актів прийому-передачі товару, довіреностей на отримання ТМЦ (а.с. 23-250 Том 21).

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Аграбуд»» і ТОВ «ТК «Фіона», суд зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючим органом констатовано, що позивач позбавлений права на формування спірних показників податкової звітності внаслідок не підтвердження документально правомірності формування таких показників.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження неможливості надання зазначених доказів, а також поважності причин, з яких такі докази не можуть бути надані, надано копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2014 року у справі № 761/23401/14-к, копію протоколу обшуку від 15.08.2014 року та копія листа УМВС України на Південно-Західній залізниці від 23.04.2015 року № 37/6-5560 про вилучення при обшуку речей та документів.

Разом з тим, в акті перевірки (а.с. 37 Том І) контролюючим органом самостійно зазначено, що до перевірки позивачем надано протокол виїмки та огляду від 11.04.2012, згідно якого документація по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Аграбуд»» і ТОВ «ТК «Фіона» вилучена правоохоронними органами.

Пунктом 85.9 ПК України, передбачено, що, у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Враховуючи не дотримання контролюючим органом вимог п.85.9 ПК України в частині направлення запиту про надання копій документів та перенесення термінів перевірки, суд приходить до висновку про необґрунтованість та передчасність доводів з приводу відповідача з приводу неправомірності формування позивачем показників податкової звітності за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Аграбуд»» і ТОВ «ТК «Фіона».

Посилання посадових осіб контролюючого органу на те, що позивачем до перевірки не надано ТТН, судом відхиляються, адже платник податків зобов'язаний підтверджувати правомірність формування показників податкової звітності виключно документами, що визначені в ст. 44 ПК України. Зазначена стаття не містить в собі таких документів як ТТН.

Крім того, відповідачем не надано доказів витребування у позивача під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних.

Враховуючи вищевикладене, не приймаючи до уваги правомірність формування позивачем показників податкової звітності, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані вище документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України, встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві безпідставно було винесено податкові повідомлення - рішення від 22.08.2014 №№ 0009742203, 0009732203.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.