Ухвала суду № 61522535, 14.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2016 рокусправа № 808/890/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року у справі № 808/890/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2015 року №0027111702.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 10.11.2015 №0027111702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 18479,31 грн., у тому числі 14783,45 грн. основного платежу та 3695,86 грн. штрафної санкції.

Державна податкова інспекція в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.2091705765) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатом якої було складено акт №2665/08-27-17-02-2091705765 від 29.10.2015 року.

За результатом перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. п. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, 168.1.3 п.168.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 14783.45 грн.;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1 ст.179 Податкового кодексу України в результаті чого фізичною особою не надано до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік по строку до 01.05.2015 року;

На підставі зазначених висновків, 10.11.2015 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0027111702, яким Позивачу було донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 18479.31 грн., з яких 14783.45 грн. сума основного платежу та 3695.00 грн. сума штрафних санкцій.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу від 20.11.2015 до контролюючого органу.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.01.2016 №34/14/08- 01-10-04-13 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.11.2015 №0027111702 залишено без змін та збільшено суму штрафної санкції згідно п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України на 170 гривень. Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2016 № НОМЕР_1 на суму 170грн., яке отримане позивачем 23.01.2016. Зазначене податкове повідомлення-рішення не є предметом оскарження в даній справі.

Вважаючи податкове повідомлення- рішення від 10.11.2015 року №0027111702 таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, Позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Приписами п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За змістом п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно- правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податок на доходи фізичних осіб сплачується фізичними особами резидентами з загального оподаткованого доходу, до якого також відносяться додаткові блага у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Як свідчать встановлені обставини справи, 26.09.2006 між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено кредитний договір №1709, відповідно до якого Позичальник отримав грошові кошти у розмірі 55 273, 00 дол. США строком на 60 місяців. В забезпечення виконання своїх зобовязань в заставу банку передано транспортний засіб КАМАЗ.

13.08.2010 заставлене майно банку було реалізовано в добровільному порядку за 350 000, 00 грн., які були спрямовані на погашення по кредитному договору.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2011 по справі №2-87/11 стягнуто з позичальника на користь банку суму заборгованості по кредитному договору у розмірі 70 963, 80 грн., а також судові витрати в розмірі 1730 грн.

На виконання вказаного рішення суду, Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №ВП48211995.

13.08.2014 року ПАТ «Ощадбанк» було прийнято рішення щодо відшкодування безнадійної заборгованості Позивача за кредитним договором №1709 від 26.09.2006 року у сумі 5906.00 дол. США.

На думку податкового органу, сума відшкодованої заборгованості Позивача є доходом у вигляді додаткового блага, на яку розповсюджуються приписи п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у звязку з чим на вказану суму підлягає нарахуванню та сплаті податок на доходи фізичних осіб.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за вказаними приписами Податкового кодексу України, в якості доходу (додаткового блага) підлягає оподаткування податком на доходи фізичних осіб сума боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

В даному випадку, як було встановлено судом , сума боргу Позивача була визнана банком як безнадійна заборгованість та відшкодована банком за рахунок спеціального резерву, що також підтверджується листом ПАТ «Ощадбанк» від 13.04.2016 року №28/2-239.

Відповідно до п.2 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 172, банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, зазначених у п.2 цього Порядку, за умови, що за такою заборгованістю (крім заборгованості за активними банківськими операціями з повязаними особами, дебіторської заборгованості за господарською діяльністю та розрахунками з працівниками банку) є прострочений платіж за основним боргом та/або нарахованими процентами, та/або комісіями більше 180 днів.

При цьому, положеннями п.7 вказаного порядку визначено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобовязаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З зазначеного вбачається, що відшкодування банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості не має наслідком анулювання такої заборгованості для боржника та не може бути підставою для припинення проведення робіт по її поверненню.

Водночас, враховуючи відсутність в Податковому кодексі України дефініції поняття «анулювання (прощення боргу)», суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо застосування по аналогії закону приписів ст.607 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобовязання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обовязків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, що в свою чергу надає можливість визначити «анулювання боргу» як припинення зобовязання боржника перед кредитором.

Тобто, анулювання боргу не є тотожним за своїми правовими наслідками відшкодуванню банком боргу за рахунок резерву безнадійної заборгованості, оскільки в останньому випадку, борг боржника не анулюється та підлягає стягненню банком.

Отже, виходячи з викладеного, відшкодування банком боргу за рахунок резерву як безнадійної заборгованості не є додатковим благом в розумінні приписів п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а тому не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу, з якого банк, як податковий агент, має утримувати сума податку.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року у справі № 808/890/16 - залишити без змін. .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:Ю.М. Дадим

Суддя:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко