Ухвала суду № 61522532, 31.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"31" серпня 2016 р. справа № 808/5441/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Дурасової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 р. у справі №808/5441/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітон"

до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області:

- №0000552201 від 09.04.2015р. в частині збільшення ТОВ "Юнітон" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 188 грн. за основним платежем та 46 594,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000562201 від 09.04.2015р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 78 004 грн. за основним платежем та 39 002,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000582201 від 09.04.2015р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1 190,40 грн.;

- №0014111702 від 22.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 503,19 грн. за основним платежем та 1 385,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000822201 від 01.07.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60 грн. за основним платежем та 30 грн. за штрафними санкціями (штрафами).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що на порушення пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України ТОВ "Юнітон" завищено суму доходу від реалізації товарів, а саме по операціях з реалізації товарів - металопрокату на користь ТОВ "Старт Альянс" та ТОВ "Аквілея", щодо відносно яких існує інформація щодо відсутності господарської діяльності.

ТОВ "Юнітон" надано до перевірки Договір поставки від 16.11.2012р. №161112 щодо реалізації товарів - металопрокату на користь "Старт Альянс" та ТОВ "Аквілея". Видаткові накладні на продаж металопродукції ТОВ "Аквілея" та ТОВ "Старт Альянс" зі сторони ТОВ "Аквілея" не містять печатки, містять підпис та ПІБ ОСОБА_2, підписи якої містяться також у оформлених від ТОВ "Аквілея", ТОВ "Старт Альянс" на отримання металопродукції довіреностях.

Згідно інформації, детальний опис якої наведено у пп.3.7 ОСОБА_3 перевірки, ані ТОВ "Аквілея", ані ТОВ "Старт Альянс" упродовж 2012-2013 років не здійснювали господарської діяльності.

Також заявник апеляційної скарги вказує, що перевіркою встановлено, що ТОВ "Юнітон" на порушення п.138.4 ст.138 ПК України завищено суму витрат, що формують собівартість реалізованих товарів - металопрокату на користь ТОВ "Старт Альянс" та ТОВ "Аквілея".

Зазначає, що на порушення частини "г" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України ТОВ "Юнітон" включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування послуги, отримані від ФОП ОСОБА_4

Вважає, що за Договором №021212 про надання інформаційних послуг та послуг інформатизації від 01.12.12р. позивачем не надано документів на підтвердження факту забезпечення такими послугами господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу.

При проведенні перевірки звітів щодо сум, отриманих платником податку на відрядження, встановлено, що згідно звіту №193 від 18.11.2013р., працівником (ОСОБА_5) було витрачено кошти на загальну суму 21 956,43грн., до авансового звіту не надані документи, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю платника податку, тому є базою оподаткування при розрахунку додаткового блага в розумінні пп. 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України.

Під час перевірки дотримання вимог пп."а" п. 176.2 ст.176 ПК України встановлено відсутність документів, що підтверджують звязок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи з викладеного перевіркою встановлено порушення:

- пп."г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.2 п.168.1. ст.168, пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 розділу III наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1020 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" та додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3503,19 грн.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №112 від 02.03.2015р., у зв'язку із поданням ТОВ "Юнітон" заперечень до акту планової виїзної перевірки №544/2201/23853490 від 09.02.2015р., посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юнітон" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, що стали предметом заперечень, за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р., результати якої викладено в акті перевірки №1494/2201/23853490 від 06.04.2015р. (т.1 а.с.14-130).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про наступні порушення:

- пп.14.1.27, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.4, пп.138.5.2 п.138.5 ст.138, пп.138.10.2, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, всього у сумі 769 058 грн., у тому числі: за півріччя 2012 року на 83117 грн.; за 3 квартали 2012 року - на 158615 грн.; за 2012 рік - 329704 грн.; за 2013 рік - 439354 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99049 грн., у тому числі: за липень 2012 року - на 886 грн.; за листопад 2012 року - на 40347 грн.; за грудень 2012 року - на 4250 грн.; за січень 2013 року - на 13317 грн.; за липень 2013 року - на 40189 грн.;

- ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті": згідно з контрактом №500211120058 від 30.08.2011р. з нерезидентом ООО "Мечел-Сервис", Російська Федерація, неповернута сума дебіторської заборгованості нерезидента у сумі 25 доларів США; згідно з контрактом №OUA021D/M від 08.08.2011р. з нерезидентом "Outokumpu Stainless AB Business Unit Special Plate Quarto Plate Europe" (Sweden), неповернута сума дебіторської заборгованості у сумі 0,01 евро;

- п. 2.11 глави 2, п. 7.41 глави 7 постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, а саме: відсутність підтвердних документів до звіту про використання коштів на загальну суму 1190,4 грн.;

- пп. "г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України, додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3503,19 грн. та 215,99 грн.;

- абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме невключення до податкових розрахунків ф. 1 ДФ сум виплаченого доходу фізичній особі за ознакою "дохід отриманий платником податків як додаткове благо", що є порушенням п.п.3.2-3.5 розділу III наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку".

На підставі акту №1494/2201/23853490 від 06.04.2015р. ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000552201 від 09.04.2015р. про збільшення ТОВ "Юнітон" грошового зобов'язання з ПДВ на 98989 грн. за основним платежем та 49494,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.131);

- форми "Р" №0000562201 від 09.04.2015р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 769058 грн. за основним платежем та 384529 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.132);

- форми "С" №0000582201 від 09.04.2015р. про застосування штрафу у розмірі 1190,4 грн. (т.1 а.с.133);

- форми "Р" №0010101702 від 09.04.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 3719,18 грн. за основним платежем та 1439,8 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2 а.с.134).

Рішенням ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №2445/10/08-27-2201 від 16.04.2015р. застосовано податковий компроміс до податкових зобов'язань ТОВ "Юнітон" з ПДВ на суму 5801 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000552201 від 09.04.2015) та з податку на прибуток на суму 691054 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 09.04.2015р.) (т.1 а.с.134).

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №4301/7/0801-10-04-13 від 15.06.2015р.:

- залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015р. №0000552201, №0000562201, №0000582201 (з урахуванням застосованої процедури податкового компромісу);

- збільшено суму податку на додану вартість на 60 грн. та штрафних санкцій на 30 грн. й зобов'язано ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення;

- скасовано податкове повідомлення-рішення №0010101702 від 09.04.2015р. в частині надмірно застосованих грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 215,99 грн. та 54 грн. застосованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, на підставі вказаного рішення ГУ ДФС, прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0014111702 від 22.06.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 3503,19 грн. за основним платежем та 1 385,8 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.146);

- №0000822201 від 01.07.2015р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 60 грн. за основним платежем та 30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.148).

ДФС України рішенням про результати розгляду повторної скарги №16974/6/99-99-10-01-03-15 від 12.08.2015р. залишено вказані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.151).

Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки:

- висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами є необґрунтованим;

- здійснення фіктивного підприємництва особою-контрагентом платника податків не може бути безумовним підтвердженням нереальності господарських операцій, відображених у податковому обліку добросовісним платником податків. Податковим органом не доведено, що платник був обізнаним про цей факт або проявив грубу необережність, необачливість при укладенні та виконанні договорів, тому неприпустимим є анулювання податкових наслідків таких операцій з формальних підстав у зв'язку з підписанням документів певною особою;

- на час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і перебували на податковому обліку;

- заперечення керівником ОСОБА_2 своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією у звязку з тим, що відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків;

- висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження забезпечення послугами з інформатизації саме господарської діяльності позивача є необґрунтованим;

- документи, надані позивачем, є достатніми та такими, що підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами;

- позивач правомірно включив до складу витрат витрати на відрядження генерального директора для відвідування виставки металів та проведення переговорів з метою укладання зовнішньоекономічних контрактів у звязку з тим, що ці витрати підтверджені належними та допустимими доказами - звітом про використання коштів, складеного у відповідності до вимог чинного законодавства, та усіма необхідними документами;

- ТОВ "Юнітон" не є підприємством, установою та організацією, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, тому дія Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. за № 218/2658 не поширюється на позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому з урахуванням норм ст.61 та ст.44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Згідно доводів відповідача, позивачем було завищено суму доходу від реалізації товарів по операціям з реалізації металопрокату та суми витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, на 487331 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Старт Альянс" та ТОВ "Аквілея", оскільки цими контрагентами упродовж 2012-2013 років не здійснювалося господарської діяльності, а документи з придбання металопрокату уповноваженим особами ТОВ "Старт Альянс", ТОВ "Аквілея" та директором цих підприємств - ОСОБА_2 не підписувалися. В обґрунтування цих доводів відповідач посилається на пп.3.7. акта перевірки №1494/2201/23853490 від 06.04.2015р.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Старт Альянс" укладено договір поставки №161112 від 16.11.2012р., відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Юнітон) зобов'язується поставляти покупцю (ТОВ "Старт Альянс") металопродукцію, а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у специфікаціях до даного договору, поставка здійснюється на умовах FCA або EXW (Інкотермс 2000), товар постачається зі складу постачальника автомобільним транспортом покупця або нанятим їм перевізником (т.2 а.с.135-137).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано специфікацію №1 від 16.11.2012р. на поставку металопродукції (т.2 а.с.138), видаткові накладні від 23.11.2012 №№8313, 8314, №9132 від 25.12.2012 (т.2 а.с.140, 144, 148), податкові накладні №№8390, 8391 від 22.11.2012 (т. 2 а.с.153-154).

На підтвердження відвантаження та отримання покупцем товару до матеріалів справи надано довіреності ТОВ "Старт Альянс" №211101 від 21.11.2012, №171201 від 17.12.2012 (т.2 а.с. 141, 145, 149) та накази ТОВ "Юнітон" на відвантаження №№8813, 8314 від 23.11.2012, №9132 від 25.12.2012 (т.2 а.с. 142, 146, 150).

На підтвердження здійснення оплати за поставлені товари до матеріалів справи надано рахунки на оплату замовлення №3-9586 від 19.11.2012, №3-9649 від 21.11.2012, №3-10367 від 13.12.2012 (т.2 а.с.139, 143, 147) та виписку з банківського рахунку (т.2 а.с.151-152).

Також, судом встановлено, що з грудня 2012 року по березень 2013 року ТОВ "Юнітон" та ТОВ "Аквілея" мали господарські взаємовідносини без укладання господарського договору у письмовому вигляді, шляхом обміну документами, що у розумінні ст.ст. 11. 509, 638, 639 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України є виконанням господарського зобов'язання.

Господарські операцій між ТОВ "Юнітон" та ТОВ "Аквілея" підтверджуються видатковими та податковими накладними, довіреностями ТОВ "Аквілея", наказами ТОВ "Юнітон" на відвантаження, рахунками на оплату замовлення та виписками з банківського рахунку (т.2 а.с.156-188). Товар відвантажувався із орендованого ТОВ "Юнітон" складу (т.3 а.с.3-10).

Отримані позивачем кошти від реалізації металопрокату ТОВ "Старт Альянс", ТОВ "Аквілея" увійшли до складу обєкта оподаткування податком на прибуток, а сума податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, включена до податкових зобовязань з податку на додану вартість, що сторонами в справі не заперечується.

На виконання умов вказаних договорів грошові кошти перераховані позивачу через банківську установу на поточний рахунок позивача. Отже, контрагенти позивача перебували у господарських відносинах з обслуговуючим його банком, який мав ідентифікувати особу клієнта власника поточного рахунку, як це передбачено положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003р. N492, зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 17 грудня 2003 р. за N1172/8493, зокрема, встановити для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.

Таким чином, у позивача були всі належні підстави вважати, що контрагенти позивача працюють в межах правового поля та були відсутні обовязок та відповідні повноваження щодо перевірки цих обставин.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити наступні обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не предявляються вимоги до субєктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосубєктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Наявність зазначених обставин відповідач суду не довів.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що зазначені контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій з позивачем не були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, не мали право укладати угоди, виписувати та надавати податкові накладні, були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не виконували свої зобов'язання за договорами з позивачем.

Стосовно посилань відповідача на зібрану податкову інформацію щодо директора вказаних підприємств ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять лист слідчого управління ГУ Нацполіції в Запорізькій області №4695/6/04-2016 від 20.04.2016р. щодо стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12013080000000202 та №12014080000000240, згідно з яким досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12013080000000202 встановлено, що упродовж 2010-2012 років ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інші невстановлені особи в складі ОЗГ вчинили ряд вимагань відносно співвласників групи компаній Хлібодар ОСОБА_9 і ОСОБА_10, співвласників ПАТ Запоріжзвязоксервіс і ТОВ ВКФ ГЮСС ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та голови наглядової ради ПАТ Мелітопольський мясокомбінат ОСОБА_13 В даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_3 та ОСОБА_8, а 16.10.2014 обвинувальний акт направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. Також оголошено розшук ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014080000000240 встановлено, що у період з 01.01.2011 по 23.10.2013 засновник ТОВ ВКФ ГЮСС ОСОБА_11, будучи змушеним виконувати протиправні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_3, направлені на вчинення вимагання та передачі їм коштів, перерахував за їх вказівкою з банківських рахунків ТОВ ВКФ ГЮСС кошти, загальною сумою 369812 гривень, на рахунки чотирьох субєктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ Старт Альянс, ТОВ Торгова компанія Адженікс, ТОВ ТД Екотоп та ТОВ Компанія ІС-2007. У подальшому невстановлені особи, діючи від імені директорів вищевказаних підприємств, перерахували кошти на рахунки юридичних осіб: ТОВ УЛК Славниця та ТОВ Запорізька юридична консалтингова компанія. Станом на 20.04.2016 триває досудове розслідування.

Відповідач також посилається на протоколи допиту свідка ОСОБА_2 в кримінальному провадженні №12013080000000202 від 03.10.2013р., відповідно до яких ОСОБА_2 пояснила, що вона не приймала участі в господарській діяльності вказаних підприємств. Водночас, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб вищевказаних підприємств та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Не надано також отриманих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Державною податковою службою України 22.12.2010 року N984 (далі - Порядок №984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.3 та п.4 Порядку №984 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) залежно від питань, що підлягали перевірці, повинні містити, зокрема, інформацію про зустрічні звірки.

Відповідно до п.5. Порядку №984 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

- результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються).

- у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у випадках відсутності податкового та/або бухгалтерського обліку даний факт фіксується в описовій частині акта.

З наведених положень Порядку №984 вбачається, що під час здійснення перевірки податковим органом можуть бути використані дані зустрічних звірок. Право податкового органу під час здійснення документальної перевірки встановлювати чи обґрунтовувати порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі матеріалів кримінальних проваджень щодо посадових осіб платників податку Порядком №984 не передбачено. Цього також не передбачено і нормами ПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старт Альянс", ТОВ "Аквілея" є необґрунтованим, а надані позивачем первинні документи є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку позивача.

Також колегія суддів зазначає, що з метою зясування обставин по справі судом першої інстанції у судове засідання викликалася у якості свідка ОСОБА_2, проте, вона до суду не зявилася. Відповідач також не забезпечив явку свідка ОСОБА_2 до суду першої інстанції, посилався на те, що вона не знаходиться за місцем своєї реєстрації.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на завищення позивачем адміністративних витрат за 2012 рік у сумі 98 500 грн. та за 2013 рік у сумі 301 680 грн. за отримані позивачем від ФОП ОСОБА_4 інформаційні, консультаційні та послуги з інформатизації (у формі усних консультацій) за якими, на думку податкового органу, відсутнє підтвердження щодо забезпечення такими послугами господарської діяльності ТОВ Юнітон", спрямованої на отримання доходу внаслідок отримання зазначених послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.135.1, 135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України (в зазначеній редакції), інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 138.10.2 п. 138.10. ст.. 138 ПК України (в зазначеній редакції), до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; є) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ "Юнітон" (замовник) укладено договори на надання інформаційних послуг та послуг інформатизації №021212 від 01.12.2012р., №0113 від 21.01.2013р., №0213 від 08.04.2013р., №0413 від 30.09.2013р., відповідно до умов яких виконавець надає замовнику наступні послуги: інформаційні та консультаційні послуги з формування систем фінансового, управлінського обліку підприємства відповідно до вимог законодавства України та з урахуванням потреб управлінського та керівного персоналу підприємства; консультування з використання даних з ПЗ "1С:Бухгалтерія 8" для цілей управлінського обліку; надання порад з адаптації типової версії програми "1С:Бухгалтерія 8" до прийнятої на підприємстві системи обліку та податкового законодавства України; інформаційні та консультаційні послуги з побудування системи планування та бюджетування підприємства; консультування з використання даних з ПЗ "1С:Бухгалтерія 8" для складання планів та бюджетів; консультування з використання програмного забезпечення та даних з різних інформаційних джерел для складання планів руху грошових коштів, платіжних календарів, аналізу валютних операцій, прийняття рішень щодо доцільності проведення валютних операцій; інформаційні та консультаційні послуги з побудування системи контролю ризиків на підприємстві; консультування з використання даних з ПЗ "1С:Бухгалтерія 8" для спеціалістів, функціями яких є внутрішній контроль та складання управлінських звітів.

Послуги надаються у формі усних консультацій; проведення освітніх практикумів, надання порад з настройки та адаптації програмного забезпечення. Перелік послуг наведений у специфікаціях. За фактом надання послуг складається акт про надання послуг.

Сторонами укладено специфікації до казаних договорів з конкретним переліком послуг, тривалістю, терміном виконання та вартістю (т.2 а.с.201, 213, 223, 233). За результатом надання послуг сторонами договору складено акти виконання послуг (т.2 а.с.203, 214, 224, 234). Оплату здійснено, згідно з складеними ФОП ОСОБА_4 рахунками-фактурами (т.2 а.с.204, 215, 225, 235), що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.2 а.с. 20-206, 216-217, 226-227, 236-237). Також, до матеріалів справи додано накази ТОВ "Юнітон" про проведення семінарів та затвердження переліку працівників, що приймуть в них участь. Крім того, до матеріалів справи додано сертифікат Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України й ОСОБА_14 Сертифікованих Бухгалтерів та Аудиторів, виданий ОСОБА_4, диплом Інституту професійних фінансових менеджерів, виданий ОСОБА_4, витяги з сайту www.proseminar.com.ua щодо семінарів, що проводяться ОСОБА_4, та методичні посібники, що використовувалися при наданні послуг з інформатизації.

На підтвердження використання отриманої інформації з наведених консультацій в господарській діяльності позивача та, як наслідок, поліпшення ефективності господарської діяльності підприємства до матеріалів справи надано протокол зборів учасників ТОВ "Юнітон" №02/013 від 15.02.2013р., яким затверджено річні результати діяльності товариства за 2012 рік та визначено основні напрямки діяльності у 2013 році на підставі звіту про господарську діяльність товариства за 2012 рік.

Результати використання послуг з інформатизації відображені в пункті 2 звіту про господарську діяльність товариства за 2012 рік (т.2 а.с. 12).

Наведені докази у своїй сукупності свідчать про використання послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_4, безпосередньо з метою поліпшення результатів господарської діяльності позивача, а отже з метою забезпечення господарської діяльності в розумінні абз. "г" пп.138.10.2 п.138.10. ст.138 ПК України. Таким чином, висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження забезпечення цими послугами саме господарської діяльності позивача є необґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем пп."г" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.2 п.168.1. ст.168, пп."а" п.176.2 ст.176 ПК України, у звязку з чим позивачу було додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3503,19 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.пп. "а", "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на вїзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відповідно до довідки ГУ Статистики у Запорізькій області АА№658362, основним видом діяльності ТОВ "Юнітон" є оптова торгівля металами та металевими рудами (т.1 а.с.163).

Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом №234 від 07.11.2013р. генерального директора ТОВ "Юнітон" ОСОБА_5 відряджено до міст Дортмунд й Маастрихт Acciaierie Valbruna, Austenit з метою проведення переговорів та участі в виставці. Строк відрядження - 8 днів, з 08.11.2013р. по 15.11.2013р. (т.2 а.с.253).

За результатом відрядження ТОВ "Юнітон" складено звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №193 від 18.11.2013р. До звіту додано: посвідчення про відрядження з відбитками печаток приймаючої сторони, копії сторінок паспорту із відбитками про перетин кордону, роздруківки електронних квитків, документи щодо проживання та наймання транспорту, лист запрошення на виставку STAINLESS STEEL WORLD EXHIBITION 2013, перепустку на виставку на ім'я ОСОБА_5, інформаційний буклет з виставки (т.2 а.с.254-285).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач цілком правомірно включив до складу витрат витрати на відрядження генерального директора для відвідування виставки металів та проведення переговорів з метою укладання зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірність оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень, тому погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2016 р. у справі №808/5441/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:Ю.В. Дурасова