Ухвала суду № 61522377, 21.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА№22-ц/796/10622/16 Головуючий у1-й інстанції - Сербіна Н.Г.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Куркіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-3» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-3» про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-3», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у відшкодування шкоди завданої залиттям квартири в сумі 66 804 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати, пов'язані з виготовленням звіту про оцінку завданих збитків в сумі 800 грн. та сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона(позивач) є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає. 27 червня 2015 року, 17.07.2015 року та 12.08.2015 року відбулося залиття зазначеної квартири, в результаті якого були пошкоджені дроти електромережі, вхідні та міжкімнатні двері, побутові речі, було затоплено стіни, стелю та підлогу. Балансоутримувачем указаного будинку є ЖБК «Квазар-3», до якого позивачка звернулася з метою складання відповідних актів та фіксування фактів залиття. Згідно складених актів, причиною залиття квартири стало засмічення каналізаційного стояка. За змістом замовленого позивачкою висновку спеціаліста, ринкова вартість робіт та матеріалів, необхідних для ліквідації наслідків залиття у вказаній квартирі, станом на 30 жовтня 2015 року становить 66 804 грн.

Вважаючи, що залиття квартири сталося з вини відповідача, який систематично не виконував своїх обов'язків щодо проведення профілактичних оглядів внутрішньобудинкових водопровідних мереж і каналізаційних випусків та усунення їх засмічень, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. Також, позивачка, посилаючись на значний дискомфорт, що спричинило залиття, просила стягнути з відповідача 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67 604 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та понесених витрат на проведення дослідження з оцінки завданого збитку; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а також судові витрати. В решті позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Послався на те, що залиття квартири позивачки сталося не з вини ЖБК «Квазар-3», який, на думку скаржника, в повному обсязі виконував свої обов'язки з утримання водопровідних мереж будинку в належному стані, а з вини особи(мешканця), дії якої спричинили відповідне засмічення. Крім того, скаржник зазначав, що мешканці, як співвласники квартир у багатоквартирному будинку та, відповідно, співвласники внутрішніх каналізаційних і водопровідних мереж у будинку, мають також підтримувати належний стан указаних мереж та несуть ризик випадкового пошкодження належного їм майна.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., пояснення осіб, що з'явились до суду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій позивач зареєстрована та проживає.

Балансоутримувачем зазначеного будинку є ЖБК «Квазар-3».

17.06.2015 року, 18.07.2015 року та 12.08.2015 року відбулося залиття квартири, належної позивачеві. Указана обставина не заперечується відповідачем.

Згідно акту від 12.08.2015 року та актів від 19.08.2015 року, підписаних, зокрема, головою правління ЖБК «Квазар-3», залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок забиття каналізаційного стоку невідомими предметами, а в результаті залиття квартирі позивачки завдано збитки у вигляді пошкодження дротів електромережі, вхідних та міжкімнатних дверей, побутових речей, затоплення стін, стелі та підлоги.

За змістом звіту про оцінку ринкової вартості робіт і матеріалів, необхідних для ліквідації збитків, нанесених опорядженню квартирі позивача, виконаного спеціалістами суб'єкту оціночної діяльності ПГОІ «Центр економіко-правового забезпечення», ринкова вартість відповідних робіт та матеріалів станом на 30 жовтня 2015 року становить 66 804 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано факт того, що залиття сталося з його вини та не надано доказів на спростування розміру спричиненої шкоди.

Колегія суддів з таким висновком погоджується повністю.

Так, відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4. Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, власники приміщень житлових будинків мають право на відшкодування збитків, завданих їх майну внаслідок незадовільного утримання будинку або ненадання чи надання не в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 12 даних Правил балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню.

Крім того, пункти 2.1 та 2.8 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, покладають на виконавця послуг з утримання будинку та прибудинкової території обов'язок здійснювати технічне обслуговування жилих будинків, що включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач, як балансоутримувач будинку, зобов'язаний проводити технічний огляд будинку, що передбачає проведення планових та позапланових оглядів. Водо-каналізаційний стояк відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією на балансі якої перебуває будинок.

Отже, відповідач зобов'язаний утримувати зазначені мережі в належному технічному стані, здійснювати їх обслуговування і ремонт та вживати заходів з метою запобігання аварійним ситуаціям.

Намагання скаржника перекласти зазначені обов'язки на мешканців будинку є спробою уникнення цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.1.5. зазначених Правил утримання житлового фонду передбачено виконання робіт, передбачених наказом №150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд».

Відповідно до п.1.1.13.4. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд виконавець послуг з утримання будинку проводить усунення засмічень внутрішньо-будинкових водопровідних мереж та каналізаційних випусків.

В ході розгляду справи судом об'єктивно та на всебічно з'ясованих обставинах справи встановлено, що ЖБК «Квазар-3» своєчасно не здійснено технічне обслуговування та огляд водопровідно-каналізаційних мереж будинку АДРЕСА_1 що призвело до забиття каналізаційного стояка та як наслідок, до аварії та залиття квартири, що належить позивачеві.

Доводи апеляційної скарги щодо проведення відповідачем 27.07.2015 року профілактичної чистки зливної каналізації не приймаються колегією суддів, оскільки зазначена обставина не підтверджена будь-якими належними та допустимими доказами. Крім того, у випадку, якщо зазначена чистка дійсно проводилася, то дана обставина не має правового значення, оскільки чистка була проведена вже після двох випадків залиття квартири позивачки, які мали місце 17.06.2015 року, 18.07.2015 року.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів не може погодитися з доводами відповідача з посиланням на ст. 323 ЦК України, оскільки, як було об'єктивно встановлено в ході розгляду справи, причиною залиття квартири позивачки був не випадок, а неналежне виконання ЖБК «Квазар-3» своїх обов'язків як балансоутримувача будинку з усунення засмічень внутрішньо-будинкових водопровідних мереж та каналізаційних випусків.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано звіт про оцінку ринкової вартості робіт і матеріалів, необхідних для ліквідації збитків, нанесених опорядженню квартирі позивача, виконаного спеціалістами суб'єкту оціночної діяльності ПГОІ «Центр економіко-правового забезпечення» /а.с. 21-47/. В той же час будь-яких доказів на спростування факту спричинення залиття з вини відповідача і вартості ремонтних робіт апеляційна скарга ЖБК «Квазар-3» і матеріали справи не містять.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, визначаючи розмір моральної шкоди в 5 000 грн., суд першої інстанції обґрунтовано врахував значні незручності, дискомфорт та душевні страждання, заподіяні позивачеві, у зв'язку з залиттям належної йому квартири каналізаційними відходами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-3» відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: