Постанова № 61521581, 20.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 803/926/16

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БУГ» до ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «БУГ» (далі СГТзОВ «БУГ») звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень №19911697 від 11.03.2015 року, №23230240 від 29.07.2015 року, №23229242 від 29.07.2015 року, №18608662 від 14.01.2015 року, №17427564 від 24.11.2014 року, №18590533 від 13.01.2015 року, №22678345 від 08.07.2015 року, №21469533 від 21.05.2015 року, №21466502 від 21.05.2015 року, №23481823 від 07.08.2015 року, №21468763 від 21.05.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.01.2008 року СГТзОВ «БУГ» було укладено договори оренди на одинадцять земельних ділянок, що знаходяться на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району, строком на 15 років, до 2023 року. З 2008 року дані земельні ділянки фактично позивачем були прийняті у володіння та користування. Право оренди земельних ділянок зареєстровано з 25.06.2008 року у ОСОБА_4 реєстраційно-виробничому офісі Волинської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи.

Проте, до закінчення терміну дії даних договорів оренди оскаржуваними рішеннями ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області повторно було зареєстровано за ТзОВ «Захід Трейд» право оренди землі на ті ж самі земельні ділянки в період чинності укладених договорів оренди землі з СГТзОВ «БУГ».

Переконані, що ОСОБА_3 службою проведено реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТзОВ «Захід Трейд» та їх власниками, без дотримання вимог чинного законодавства, а саме не здійснено жодних дій щодо встановлення факту відсутності або наявності вже зареєстрованих прав оренди землі щодо зясування наявності чи відсутності права оренди землі, що виникли до 01.01.2013 року, що в свою чергу призвело до подвійної реєстрації одних і тих же земельних ділянок, тому просили визнати протиправними і скасувати рішення №19911697 від 11.03.2015 року, №23230240 від 29.07.2015 року, №23229242 від 29.07.2015 року, №18608662 від 14.01.2015 року, №17427564 від 24.11.2014 року, №18590533 від 13.01.2015 року, №22678345 від 08.07.2015 року, №21469533 від 21.05.2015 року, №21466502 від 21.05.2015 року, №23481823 від 07.08.2015 року, №21468763 від 21.05.2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення.

Представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Волинської області у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити. Зазначив, що ОСОБА_5, реєстратором виконавчого комітету Зимнівської сільської ради 09.08.2016 року, 21.06.2016 року, 09.08.2016 року, 09.08.2016 року, 22.07.2016 року, 07.06.2016 року, 07.06.2016 року, 15.06.2016 року, 15.08.2016 року, 15.06.2016 року, 10.08.2016 року скасовано оскаржувані позивачем рішення про оренду одинадцяти земельних ділянок ТзОВ «Захід Трейд», таким чином станом на 13.09.2016 року (дата пошуку відомостей у реєстрі) право оренди ТзОВ «Захід Трейд» на усі спірні ділянки припинене.

Представник відповідача ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

02.01.2008 року СГТзОВ «БУГ» було укладено договори оренди на одинадцять земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 0720584000050010102 площею 3,0275 га, №0720584000050010188 площею 1,1717 га, №0720584000050010016 площею 2,0603 га, №0720584000050010305 площею 2,4636 га, №0720584000050010134 площею 0,7838 га, №0720584000050010126 площею 2,2525 га, №0720584000050010297 площею 0,7683 га, №0720584000050010105 площею 2,1294 га, №0720584000050010133 площею 2,5524 га, №0720584000050010304 площею 0,9038 га, №0720584000050010175 площею 1,2352 га, що знаходяться на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району, строком на 15 років, до 2023 року. З 2008 року дані земельні ділянки фактично позивачем були прийняті у володіння та користування, що підтверджується оглянутими судом договорами оренди землі та актами прийомки-передачі обєкта оренди.

Право оренди земельних ділянок зареєстровано з 25.06.2008 року у ОСОБА_4 реєстраційно-виробничому офісі Волинської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи.

Проте, 25.01.2016 року при отриманні Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна СГТзОВ «БУГ» стало відомо, що до закінчення терміну дії вказаних вище договорів оренди рішеннями ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області №19911697 від 11.03.2015 року, №23230240 від 29.07.2015 року, №23229242 від 29.07.2015 року, №18608662 від 14.01.2015 року, №17427564 від 24.11.2014 року, №18590533 від 13.01.2015 року, №22678345 від 08.07.2015 року, №21469533 від 21.05.2015 року, №21466502 від 21.05.2015 року, №23481823 від 07.08.2015 року, №21468763 від 21.05.2015 року повторно було зареєстровано право оренди землі на ті ж самі земельні ділянки кадастровий номер 0720584000050010102 площею 3,0275 га, №0720584000050010188 площею 1,1717 га, №0720584000050010016 площею 2,0603 га, №0720584000050010305 площею 2,4636 га, №0720584000050010134 площею 0,7838 га, №0720584000050010126 площею 2,2525 га, №0720584000050010297 площею 0,7683 га, №0720584000050010105 площею 2,1294 га, №0720584000050010133 площею 2,5524 га, №0720584000050010304 площею 0,9038 га, №0720584000050010175 площею 1,2352 га в період чинності укладених договорів оренди землі з позивачем за ТзОВ «Захід Трейд».

На думку суду, представники позивача довели протиправність оскаржуваних в даній адміністративній справі рішень та дій відповідачів, з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»; Законом України «Про Державний земельний кадастр», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №262 від 17.10.2.013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи ~ орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).

За приписами пункту 1 частини другої статті 9 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі №2951/05-15-13 від 06.08.2013 року «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами», з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач ОСОБА_3 служба ОСОБА_4 МУЮ при проведенні на протязі січня-серпня 2015 року державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними у 2008 році між СГТзОВ «БУГ» та їх власниками, не перевірив належним чином, чи право оренди на ці земельні ділянки зареєстровано чи ні, внаслідок чого й здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуація, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а така реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Також слід зазначити, що всупереч ст. 24 цього ж Закону, державний реєстратор ОСОБА_3 служби здійснив повторну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, а отже мали місце підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації, що визначені у п. 6 ч. 1 даної статті - у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право вже зареєстроване. У такому випадку відмова в державній реєстрації прав позбавляє особу права реєструвати договори оренди землі.

Як зазначалось вище, позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області №19911697 від 11.03.2015 року, №23230240 від 29.07.2015 року, №23229242 від 29.07.2015 року, №18608662 від 14.01.2015 року, №17427564 від 24.11.2014 року, №18590533 від 13.01.2015 року, №22678345 від 08.07.2015 року, №21469533 від 21.05.2015 року, №21466502 від 21.05.2015 року, №23481823 від 07.08.2015 року, №21468763 від 21.05.2015 року.

Проте, суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В матеріали справи 19.09.2016 року за вх. №12107/16 надано пояснення від ОСОБА_4 районної державної адміністрації Волинської області з яких вбачається, що ОСОБА_5, реєстратором виконавчого комітету Зимнівської сільської ради 09.08.2016 року, 21.06.2016 року, 09.08.2016 року, 09.08.2016 року, 22.07.2016 року, 07.06.2016 року, 07.06.2016 року, 15.06.2016 року, 15.08.2016 року, 15.06.2016 року, 10.08.2016 року скасовано оскаржувані позивачем рішення №19911697 від 11.03.2015 року, №23230240 від 29.07.2015 року, №23229242 від 29.07.2015 року, №18608662 від 14.01.2015 року, №17427564 від 24.11.2014 року, №18590533 від 13.01.2015 року, №22678345 від 08.07.2015 року, №21469533 від 21.05.2015 року, №21466502 від 21.05.2015 року, №23481823 від 07.08.2015 року, №21468763 від 21.05.2015 року про оренду одинадцяти земельних ділянок кадастровий номер 0720584000050010102 площею 3,0275 га, №0720584000050010188 площею 1,1717 га, №0720584000050010016 площею 2,0603 га, №0720584000050010305 площею 2,4636 га, №0720584000050010134 площею 0,7838 га, №0720584000050010126 площею 2,2525 га, №0720584000050010297 площею 0,7683 га, №0720584000050010105 площею 2,1294 га, №0720584000050010133 площею 2,5524 га, №0720584000050010304 площею 0,9038 га, №0720584000050010175 площею 1,2352 га ТзОВ «Захід Трейд», таким чином станом на 13.09.2016 року (дата пошуку відомостей у реєстрі) право оренди ТзОВ «Захід Трейд» на усі спірні ділянки припинене. Дана обставина підтверджується оглянутими судом та долученими до матеріалів адміністративної справи Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 13.09.2016 року

Тобто, з викладеного вбачається, що станом на дату розгляду даної справи відсутній предмет спору, оскільки спірні рішення ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області вже скасовані самим відповідачем, а отже у межах даної справи відсутній предмет спору та відповідно об'єкт судового захисту.

Системний аналіз частини першої статті 2, частини першої статті 6, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України свідчить, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Оскільки на час розгляду даної справи відповідачем скасовані спірні рішення, спірні правовідносини відсутні, як і право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень №19911697 від 11.03.2015 року, №23230240 від 29.07.2015 року, №23229242 від 29.07.2015 року, №18608662 від 14.01.2015 року, №17427564 від 24.11.2014 року, №18590533 від 13.01.2015 року, №22678345 від 08.07.2015 року, №21469533 від 21.05.2015 року, №21466502 від 21.05.2015 року, №23481823 від 07.08.2015 року, №21468763 від 21.05.2015 року позивачу слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БУГ» до ОСОБА_3 служби ОСОБА_4 міськрайонного управління юстиції Волинської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 25 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич