Рішення № 61519442, 06.09.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2585/16-ц

Провадження № 2/0203/990/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» захист прав споживача, стягнення коштів та моральної шкоди,

встановив:

01 червня 2016 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, стягнення коштів та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що в 2012 році між сторонами був укладений договір банківського рахунку. 27 жовтня 2015 року відповідач заблокував відкритий на імя позивача рахунок та відмовився видати належні позивачу грошові кошти, які знаходились на ньому. Позивач простить стягнути з відповідача на його користь суму залишку грошових коштів на рахунку, стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої до сплати суми, які станом на 01.06.2016 року складають 214,59 грн., стягнути з відповідача пеню, яка станом на 01.06.2016 року складає 214,59 грн., стягнути з відповідача спричинену позивачу моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а.с.1-3)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити, з мотивів, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказував на недоведеність позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має у відповідача банківський рахунок, на якому на цей час знаходяться грошові кошти в сумі 11867,52 грн. (а.с.7)

Позивачу було заблоковано належний йому в банку рахунок, тому він звернувся до відповідача з заявою про розблокування рахунку, у відповідь на заяву банк повідомив, що з метою уточнення господарської діяльності і суті проведених операцій, банк просить позивача надати інформацію та відповідні документи, на підставі яких здійснювались операції по належному позивачу рахунку за період з 18 серпня 2015 року по 29 вересня 2015 року. (а.с.31)

18 листопада 2015 року позивач подав до банку письмові пояснення з приводу обставин за якими на його рахунках проводились операції по переказу коштів. (а.с.30)

В матеріалах справи наявний лист від банку датований 10 лютого 2016 року, який був направлений на адресу позивача, в якому банк просить надати документи, що підтверджують погодження грошових коштів які надійшли на рахунок позивача за період з 01.01.2015 р. по 28.10.2015 р. (а.с.5-6).

В ході судового розгляду справи позивач вказав, що в телефонному режимі спілкувався з робітниками банку з приводу безпідставного заблокування рахунку, проте на даний час його рахунок не розблоковано, кошті банком не повернуті.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а також розділу 2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою № 492 правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року, на банки як суб'єкти первинного фінансового моніторингу покладено обов'язок щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (їхніх представників), вивчення клієнтів та уточнення інформації про клієнтів у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» вивчення клієнта - процес отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов'язаних з ними осіб; з'ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб'єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Зупинення та поновлення здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) відбувається у порядку, визначеному суб'єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» регламентують, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Положеннями ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ч. 7 ст. 9 Закону України № 1702-УІІ передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику (ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Пунктом 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою № 705 правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Відповідачем не було надано документів щодо причин блокування рахунку позивача досить тривалий час. Не було також надано доказів включення позивача до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, чи було додержано відповідачем вищезазначену встановлену законом процедуру зупинення фінансових операцій стосовно позивача. Крім того, не надано жодного доказу чи повідомляв банк суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи з приводу вчиненні позивачем незаконних дій.

За ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вище викладене, та приймаючи до уваги, що доказів іншого порушення позивачем умов договору або виникнення овердрафта надані не були, суд приходить до висновку про порушення права позивача, безпідставного заблокування рахунку позивача банком на якому знаходяться грошові кошти, тому вважає, що залишок грошових коштів на картковому рахунку належному позивачу в розмірі 11 867 грн. 52коп. має бути повернутий відповідачем позивачу.

При вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та пені суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів неможливо встановити з якого моменту ним було предявлено вимогу до відповідача про повернення коштів, чи надавались ним необхідні документи на запит банку, що робить неможливим встановити з якого періоду слід обраховувати відсотки річні та пеню, тому суд приходить до висновку, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить за наступного.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав визначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. При цьому, згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також може відшкодовується грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана, з розміром цього відшкодування.

В ході судового розгляду справи позивачем не було доведено заподіяння йому моральної шкоди, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивач звільнений від плати судового збору згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та у звязку з задоволенням вимоги майнового характеру, стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 11867,52 грн., тому з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 551 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 23, 526, 625, 1068, 1073 ЦК України, ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 6, 9, 11, 17, Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», розділу 2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою № 492 правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року, п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст.57-60, 208-210, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення захист прав споживача, стягнення коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 залишок грошових коштів на картковому рахунку в розмірі 11 867 (Одинадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50 на користь держави судовий збір в розмірі 551 (Пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 09.09.2016 р.

Суддя С.В.Єдаменко