Ухвала суду № 61518642, 20.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1281/16-ц Провадження № 22-ц/795/1439/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Рябота В. І. Доповідач - Євстафіїв О. К.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:представників: позивача ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 16 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і постановити нове рішення про задоволення його вимог.

У квітні 2016 р. ОСОБА_5 предявив позов до ОСОБА_7 і ОСОБА_9, в якому, після уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_7 борг в сумі 2000 доларів 00 центів США. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.04.2014 р. ОСОБА_9, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_7, на потреби їхньої сімї - для придбання доньці ОСОБА_7 квартири позичив у ОСОБА_5 4000 доларів 00 центів США під зобовязання повернути позичену суму коштів у жовтні 2015 р. ОСОБА_9, після отримання під розписку коштів від ОСОБА_5, відразу ж передав їх ОСОБА_7 Все це відбувалося за місцем проживання ОСОБА_5 і у його присутності. Оскільки шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розірваний, а зобовязання за вказаним договором не виконані, то відповідач має сплатити позивачеві половину позики.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- відповідачі, беручи у позивача кошти в позику у період шлюбу, стали рівноправними співвласниками цих коштів,

- суд безпідставно не застосував норми СК України та ЦК України, на які ОСОБА_5 посилався як на підставу позову, та вдався до цитування коментарів, що не є джерелом права, і порушив норми процесуального права при оцінці доказів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_7 просила її відхилити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, що оскаржується, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не може бути відповідальною за особистими зобовязаннями ОСОБА_9, оскільки не доведено, що вона давала згоду на отримання позики, про яку йдеться. Ці висновки суду є вірними.

Так, по справі встановлено наступне.

Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з 05.08.2008 р. перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 03.08.2015 р., яке набрало законної сили, що підтверджено копією цього рішення (а.с. 37).

12.04.2014 р. ОСОБА_9 взяв у ОСОБА_5 4000 доларів 00 центів США, які зобовязався повернути в жовтні 2015 р. Це підтверджується борговою розпискою відповідного змісту, оригінал якої на а.с. 38. Ніяких інших відомостей дана розписка не містить.

10.06.2016 р. ОСОБА_9 повернув ОСОБА_5 2000 доларів 00 центів США, що не заперечується учасниками судового розгляду та підтверджено відповідною розпискою (а.с.36).

Із встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

ОСОБА_7 не є позичальником за договором позики, що є обєктом судового розгляду.

По справі не здобуто доказів, які б підтвердили, що отримана ОСОБА_9 від ОСОБА_5 позика в сумі 4000 доларів 00 центів США є такою, що була отримана й використана в інтересах сімї ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Заперечення останньої факту надання нею згоди на отримання ОСОБА_9 цієї позики ніяким чином не спростовано. Крім того, у справі відсутні докази, що дочка ОСОБА_7, для якої, за твердженням позивача та відповідача ОСОБА_9, 12.04.2014 р. отримувалися у позику кошти, в момент їх отримання була членом сімї ОСОБА_7 й ОСОБА_9 Таким чином, по справі не встановлено, що ОСОБА_7 зобовязана повернути спірні кошти ОСОБА_5

Всі доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що не спростовують вищенаведеного й суперечать припису п. 3 ст. 208 ЦК України.

З викладеного випливає, що оскаржуване рішення є законним і підстав для його скасування нема.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: