Рішення № 61517427, 22.09.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8544/15-ц

Провадження № 2/750/99/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого-судді Карапута Л.В.,

секретаря Руденок В.О.,

за участю представника позивача ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

26.08.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив в рахунок виконання основного забовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 817068 грн. 08 коп. з яких тіло кредиту 34556,80 дол. США, що в еквіваленті складає 762401 грн. 73 коп.; відсотки 2477,82 дол. США, що в еквіваленті складає 54666 грн. 35 коп. за Договором про надання кредиту № 2403/0308/45-004 звернути стягнення на предмет іпотеки №2403/0308/45-004Z-1 від 07.03.2008 року з ОСОБА_3, а саме двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу від 07.03.2008 року за реєстровим № 2463, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2744814 від 07.03.2008 року, має загальну площу 62,10 кв. м., з них житлова становить 29,90 кв. м., і складається з двох кімнат в придатному для житла стані, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_5 банк» та визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

У судовому засідання представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, від представника відповідача до суду надійшлап заява про розгляд справи без його участі та письмові заперечення протии задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 лютого 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2402/0308/45-004, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 48000,00 доларів США з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 07.02.2008 року по 07.12.2032 рік включно.

Договором про внесення змін та доповнень №1 від 17.06.2010 року, сторони внесли зсміни та доповнення до діючого кредитного договору, якими визначили розмір строкової заборгованості та розмір епроцентної ставки: 11,9% річних за період від дати укладання договору до 17.06.2010 року; 7% річних за користування кредитом за період з 18.06.2010 року по 09.05.2011 року; 10% річних за період користування кредитом з 10.05.2011 року по 09.05.2012 року; 13,10% річних за період користування кредитом з 10.05.2012 року по 07.12.2032 року та шляхом внесення змін до п.3.1.1. договору, встановили ануїтетний платіж в розмірі 353,44 доларів США у чітко встановлений договором термін 10 числа кожного місяця, а починаючи з 10.06.2011 року ануїтетний платіж встановлено в розмірі 444,83 доларів США та з 10.06.2012 року 544,99 доларів США.

Банк свої зобов'язання за договором кредитної лінії виконав повністю, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені Договором кредитної лінії.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк» від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5Г.).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між первісним кредитором та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №2403/0308/45-004Z-1 від 07 березня 2008 року реєстраційний № 2468, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, з передачею двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В момент передачі квартири в іпотеку за згодою сторін предмет іпотеки був оцінений в 276214 грн. 00 коп.

Пунктом 10.3 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на 28 липня 2015 року заборгованість по кредитному договору складає :

1) заборгованість по тілу кредиту 34556,80 доларів США, що в еквіваленті складає 762401,73 грн.

2) заборгованість по відсоткам 2477,82 доларів США, що в еквіваленті складає 54666,35 грн.

З них прострочена заборгованість по кредиту складає:

1) заборгованість по тілу кредиту - 852,60 доларів США, що в еквіваленті складає 18810,30 грн.

2) заборгованість по відсоткам 2256,51 доларів США, що в еквіваленті складає 49783,75 грн.

Згідно п. 12 іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:

12.1. За рішенням суду.

12.2. У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису Іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості Позичальника за Основним зобов'язанням, а саме: заяву про невиконання Позичальником умов Основного зобов'язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього Договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного Договору, який після нотаріального посвідчення буде видано Іпотекодержателю. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено Іпотекодавцями виключно в судовому порядку.

12.3. Згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

12.3.1. Задоволення вимог здійснюється шлюхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотеко держателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотеко держателя,укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотеко держателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотеко держателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта субєкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом субєкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура субєкта оціночної діяльності визначається іпотеко держателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки.

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українипередбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі вимог дост. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулюваннянапідставідоговору. Позасудовеврегулюванняздійснюється згідноіз застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленомустаттею 37 цього Закону.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульованестаттею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням судуЦК Українипередбачає лише у статтях335та376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина першастатті328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 38, 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.04.2012 року, у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно достатті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36,частини першоїстатті 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суд має виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другоїстатті 16 ЦКмає право вимагати застосування його судом.

Як видно зі справи позивачне реалізував передбаченого договоромспособу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання.

З огляду на викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимогПАТ «Дельта Банк». Товариствона позбавлено права звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно достатті 39 цього Закону.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208 209, 292, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.В. Карапута