Рішення № 61512435, 11.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/247/15 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/3619/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.,

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.,

з участю секретаря Іванової О.О.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року по справі за позовом позовом Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості; зустрічними позовами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання договорів поруки недійсними; в частині позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Універсал Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Дунаєвої - ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 74 953,01 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на 3 червня 2015 року 1580369,23 грн.

ОСОБА_2 окремо в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подав зустрічні позови про визнання припиненими договорів поруки від 21 червня 2005 року та додаткових договорів поруки від 16 липня 2010 року і від 26 жовтня 2011року, укладених між позивачами та ПАТ «Універсал Банк».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року первісний позов задоволено, стягнуто солідарно з Дунаєвої - ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в сумі 74953,01 доларів США, що еквівалентно 1 580369,23 грн.

Стягнуто з Дунаєвої - ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ПАТ «Універсал Банк» по 913,50 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6Д.і ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання договорів поруки недійсним відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_4, Дунаєвої - ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Ухвалено скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задовольнити частково. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, Дунаєвої - ОСОБА_8 на користь ПАТ «Універсал Банк» 74 953,01 доларів США, що еквівалентно 1580369,23 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 74953,01 доларів США, що еквівалентно 1580369,23 грн., заборгованості за кредитним договором № 11 -1/202 к- 05, укладеним 21 червня 2005 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 Закрито провадження у справі за зустрічними позовами ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання договорів поруки від 21 червня 2005 року та додаткових договорів поруки від 16 липня 2010 року і від 26 жовтня 2011 року, укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5, припиненими. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ПАТ «Універсал Банк» 3441 грн. судового збору.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2016 року частково задоволено касаційні скарги ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 Рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року в частині позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасовано, справу у цій частині направлено на новий апеляційний розгляд. У цих межах рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року оскаржив ОСОБА_4

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що він не погоджується з розрахунком заборгованості, вказує на те, що ПАТ «Універсал Банк» неправильно розрахував суму заборгованості станом на 3 червня 2015 року, така є значно меншою і становить 29064,69 доларів США, а не як зазначено в оскаржуваному рішенні 74953,01 доларів США. Неправильність розрахунку заборгованості пояснює тим, що банком не було враховано всіх внесених ним платежів, що підтверджується розрахунками заборгованості, у яких внесення цих платежів не відображено, а також неправильно визначено період заборгованості. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.ст.10, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 21 червня 2005 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №11-1/202к-05, згідно якого останній отримав кредит в сумі 120000 доларів США з кінцевим терміном повернення 20 червня 2015 року та сплатою за користування кредитом 12,45% річних. Позичальник зобовязався повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом ( т.1 а.с.16-19).

За умовами п.п.4.4, 4.5 вказаного кредитного договору, сплата процентів повинна була здійснюватися відповідачем не пізніше 10-го числа наступного за звітнім місяцем. Погашення кредиту повинно було відбуватись згідно графіку погашення заборгованості по кредиту.

Пунктом 10.3 кредитного договору надано право банку вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору.

В подальшому між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору, згідно яких змінювалась процентна ставка (т.1а.с.21-60).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не здійснив в належному обсязі погашення наданого кредиту та відсотків за користування кредитом внаслідок чого утворилась заборгованість позивача перед ПАТ «Універсал Банк» по кредитному договору №11-1/202к-05 від 21 червня 2005року. Суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості, виходив з того, що така згідно наданого банком розрахунку заборгованості (т.1а.с.19-21) станом на 2 червня 2015 року становить 74 953,01 доларів США, що еквівалентно 1 580 369,23 грн., та складається з: 45 888,32 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту; 14 577,22 доларів США - заборгованості по сумі кредиту; 11 647,94 доларів США - відсотків; 2 839,53 доларів США - пені. Кредитором порушено питання про стягнення зазначеної суми.

Відповідно до ст.ст. 1049,1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі.

Договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватись належним чином. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання у встановлений строк. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобовязання у строк, встановлений договором (ст.ст. 526,527,530,612,629 ЦК України).

Стаття 214 ЦПК України вимагає від суду під час ухвалення рішення обєктивно вирішити всі питання щодо обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та визначити якими доказами вони підтверджувалися.

На підтвердження позовних вимог щодо суми заборгованості банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, у якому позичальником є ОСОБА_4

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав, що він не погоджується із наданим ПАТ «Універсал Банк» розрахунком заборгованості, оскільки банк почав розрахунок заборгованості із червня 2005 року, у той час як у графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору та його невідємною частиною, перший платіж починається із вересня 2005 року; також, банком у своєму розрахунку не відображено усі сплачені ним кошти, на підтвердження чого боржником було надано відповідні квитанції. Зазначені заперечення відповідача обґрунтовуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 74953,01 доларів США, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобовязання за кредитним договором, що призвело до виникнення саме в такому розмірі заборгованості, яка підлягає стягненню з нього на користь кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У пунктах 11, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що у мотивувальній частині рішення належить наводити дані про встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Позивач доводи ОСОБА_4 щодо невідповідності суми заборгованості обставинам справи не спростував.

Для забезпечення всебічного і повного зясування обставин справи, засад змагальності сторін; для перевірки правильності розрахунку розміру заборгованості, зокрема, визначення періоду, за який така виникла, дослідження графіку погашення заборгованості, складових заборгованості, одержання відомостей для власного розрахунку заборгованості; за приписами ст. 10 ЦПК України апеляційний суд розяснив особам, які беруть участь у справі, їх права, обовязки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, право на надання розрахунків заборгованості та первинних документів на підтвердження таких розрахунків. Позивач таким правом не скористався, повторно надав виписку з рахунку, яка наявна в матеріалах справи, за більший період.

Колегія суддів при вирішенні спору виходить з доказів, що надані сторонами. Колегія суддів, з врахуванням того, що належні та допустимі докази, які б достовірно підтверджували заборгованість за кредитним договором №11-1/202к-05 від 21 червня 2005 року в розмірі 74953,01 доларів США, відсутні, прийшла до висновку, що з позичальника підлягає стягненню заборгованість у сумі 49338,80 доларів США (23113,64 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 14577,22 доларів США - заборгованість по сумі кредиту, 11647,94 доларів США - відсотки по кредиту), яка визнається відповідачем і розрахунок такої надано в письмових поясненнях від 11 серпня 2016 року.

На підтвердження вимоги про стягнення пені у звязку з порушенням зобовязання ОСОБА_4, банк не надав розрахунку пені, зокрема яким чином визначено її розмір, за який період, з врахуванням яких вихідних даних. Окрім того, розмір нарахованої пені зазначено в доларах США.

Враховуючи те, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») пеня не може бути стягнута у іноземній валюті.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України. Отже, пеня може обчислюватися і стягуватися лише в національній валюті України - гривні. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 3-29гс15 (постанова від 1 квітня 2015 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення пені належить відмовити.

На підставі аналізу наявних у справі доказів колегія суддів приходить до висновку, що позичальником порушено виконання умов договору щодо виконання кредитних зобовязань, допущено заборгованість в сумі 49338,80 доларів США, що еквівалентно 1224589,02 грн. В решті позову належить відмовити.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 74953,01 доларів США, що еквівалентно 1580369,23 грн.,- скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, м.Львів, вул. Сербська,15/5) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 49338,80 доларів США (сорок девять тисяч триста тридцять вісім доларів США і 80 центів), що еквівалентно 1224589,02 грн. (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят девять грн. 02 коп.), заборгованості за кредитним договором № 11-1/202 к-05, укладеним 21 червня 2005 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк».

В решті позову до ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: