Ухвала суду № 61508802, 31.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2159/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

31.03.2016 м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі головуючого Вотьканича Ф.А., суддів Крегула М.М., Вербицького В.В.,

при секретарі судового засідання Федич Т.О., за участю прокурора Лемака Р.В., виправданого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №11-кп/777/131/16 за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Закарпатської області та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,

визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 288 КК України, та виправдано у звязку з не доведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було залишено без розгляду.

Речовий доказ деревяну досточку, довжиною 9 см. було ухвалено знищити. Процесуальні витрати ухвалено здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 предявлено обвинувачення у тому, що він будучи сільським головою с.Лалово відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух», Законів України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, в Службі автомобільних доріг у Закарпатській області отримав особисто під розпис та був ознайомлений з його змістом, ордер (дозвіл) № 583/02-01/07-2 від 16.04.2008 року на організацію робіт з перетину водопроводом автодороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів, км 7+400, методом проколу в с. Березинка Мукачівського району, який погоджений Управлінням ДАІ УМВС України в Закарпатській області.

На підставі ордеру в період з 16.04.2008 року по 30.06.2008 року відповідальність за безпеку дорожнього руху на вказаній ділянці дороги покладено на ОСОБА_1, який був зобовязаний: до початку робіт укласти, в разі необхідності, договір із спеціалізованою дорожньою організацією (пропонувалась філія «Мукачівська ДЕД») на виконання відновлювальних робіт; забезпечити завчасне встановлення тимчасових дорожніх знаків регулювання руху та інших огороджень місця робіт за типовою схемою А. 15 Стандарту Укравтодору 45.2-00018112-006:2006, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 01.03.2006 року № 76, яка наведена на звороті вказаного ордера; виконати прокладання підходящого водопроводу на відстані не ближче двох метрів від зовнішньої бровки кюветів, на глибині не менше одного метру; виконати перетин дороги методом «проколу» (горизонтального буріння) із закладанням гільзи (футляру), відстань від якого до поверхні дороги має бути не менше 1,4 м та не менше 0,7 м. до проектної глибини кюветів (глибина 0,7 м). Футляр вивести за зовнішні межі кюветів. На ділянці без кюветів (бічному зїзді) влаштувати котлован для занурення труби під дорогу на відстані не ближче 7,0 м. від краю проїжджої частини дороги. Згідно з ордером № 583/02-01/07-2 від 16.04.2008року після завершення робіт з прокладання водопроводу ОСОБА_1 був зобовязаний: виконати відновлення узбіччя, кюветів і відкосів дороги; засипати котловани з пошаровим ущільненням ґрунту; зняти тимчасові дорожні знаки і огородження місця робіт; здати (повернути) відновлену ділянку дороги представнику Служби автомобільних доріг у Закарпатській області по акту. Крім того відповідальність за безпеку дорожнього руху на вказаній ділянці дороги, до її передачі (повернення) представнику Служби автомобільних доріг у Закарпатській області по акту, покладено на ОСОБА_1, який міг передоручити цю відповідальність іншій фізичній чи юридичній особі, незалежно від форми власності, у разі укладання відповідного договору.

Так на думку органу досудового розслідування 06.06.2008 року ОСОБА_1 всупереч вимог ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.5, 8.1, 8.2, 8.4, 8.6 Правил дорожнього руху, п.п. 5, 6, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, та ордеру № 583/02-01/07-2 від 16.04.2008 року, почав проведення робіт з перетину водопроводом автодороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів» км 7+350 - км 7 + 450.

При цьому орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 ігноруючи вказані вимоги нормативно-правових актів, порушуючи правила, норми і стандарти, що стосуються убезпечення дорожнього руху, передбачені Державним стандартом України № 3587-97 «Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів», затверджений наказом Держстандарту України від 31.07.1997 року № 441 (далі - ДСТУ-3587-97), Інструкцією по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах 3.2.-18-051-95 (далі - ІНУВ 3.2-218-051-95), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, не уклавши відповідний договір з спеціалізованою дорожньою організацією, без схеми організації дорожніх робіт та типової схеми організації руху транспорту, яку ОСОБА_1 був зобовязаний узгодити з Управлінням ДАІ УМВС України в Закарпатській області, не забезпечивши завчасне обладнання зазначеної ділянки дороги технічними засобами організації дорожнього руху, тимчасовими дорожніми знаками регулювання руху, які б попереджували водіїв транспортних засобів про небезпеку на проїжджій частині, огороджувальними барєрами та конусами (віхи направляючі), розпочав проведення робіт з перетину водопроводом автодороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів, км 7+350 - км 7 + 450.

Так, в предявленому обвинуваченні орган досудового розслідування вказує на те, що 06.06.2008 року ОСОБА_1 на правому узбіччі проїжджої частини ділянки автодороги сполученням Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів, що пролягає біля будинку № 96 на вул. Мукачівська в с. Березинка Мукачівського району, організував початок здійснення ремонтних робіт з перетину водопроводом автодороги, в процесі яких за попередньою усною домовленістю він, ПП ОСОБА_7 та екскаваторник ОСОБА_8 здійснили земляні роботи - викопали котлован, глину з якого насипали з правої сторони дороги на узбіччі. В подальшому котлован був обкладений деревяними конструкціями - піддонами, які не відповідали встановленим вимогам нормативних актів. Відповідні дорожні знаки, передбачені вказаним ордером та схемою до нього щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, не встановив. В подальшому, внаслідок пройдених опадів - дощу, в ніч на 07.06.2008 року, відбувся зсув насипу глини з водою на проїжджу частину автодороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів км 7+350 - км 7+450.

В результаті вказаних порушень під час проведення робіт на думку органу досудового розслідування відбулася дорожньо-транспортна пригода. Так близько 05 год. 00 хв. 07.06.2008 року ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на проїжджій частині автодороги сполученням Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів у напрямку м. Іршава, прямуючи на ділянці автодороги (7 км. - 130 м), що пролягає біля будинку № 96 на вул. Мукачівська в с. Березинка Мукачівського району, а саме в районі місця проведення вказаних робіт, в стані бокового заносу, що відбувся внаслідок різного коефіцієнта (неоднакових умов) зчеплення коліс правого і лівого бортів транспортного засобу, викликаних земляними роботами, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «Форд-Транзит», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, який рухався в зустрічному напрямку у сторону м. Мукачева Закарпатської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень 11.06.2008 року помер у Мукачівській центральній районній лікарні.

При цьому з обвинувачення слідує, що бездіяльність ОСОБА_1, який не проконтролював виконання земляних робіт та не довів вимоги нормативних актів і ордеру особам, які здійснювали земляні роботи в смузі відведення автомобільної дороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів км 7+350 - км 7+450, стала причиною дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такі роботи не відповідали вимогам загальних положень розділу 3 ДСТУ-3587 та п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 схеми організації дорожнього руху А. 15 Стандарту Укравтодору 45.2-00018112-006:2006, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 01.03.2006 року № 76, та з технічної точки зору знаходились у причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому невиконання ОСОБА_1 вимог ордеру (дозволу) № 583/02-01/07-2 від 16.04.2008 року на організацію робіт з перетину водопроводом автодороги, км 7 + 400, методом проколу в с.Березинка Мукачівського району знаходиться в причинному звязку з настанням вказаних наслідків, зокрема дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження від яких помер у Мукачівській центральній районній лікарні.

Таким чином орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України, тобто у порушенні правил, норм та стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою відповідальною за ремонт автомобільних доріг, вулиць, інших дорожніх споруд, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9

Своє рішення про виправдання ОСОБА_1 за предявленим обвинуваченням, суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 ніс відповідальність за убезпечення дорожнього руху відповідно до виданого йому ордеру на ділянці дороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів в межах км 7 + 350 - км 7 + 450, а дорожньо-транспортна пригода з участю ОСОБА_9 відбулася на ділянці автодороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів в межах 7 км - 130 м., що однозначно виключає будь-яку відповідальність ОСОБА_1 за безпеку дорожнього руху на ділянці автодороги де відбулося зіткнення автомобілів. Тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не має відношення до проведення ремонтних робіт на ділянці автодороги де сталася дорожньо-транспортна пригода.

Також суд враховував норму ч.1 ст.337 КПК України відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. У звязку з цим суд не давав оцінку діям водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди на предмет наявності кримінального правопорушення, оскільки розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення та відповідно до обвинувального акта.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що предявлене обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 288 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, враховуючи зокрема те, що не встановлено факту організації робіт ОСОБА_1 та те, що однозначно встановлено відсутність відповідальності ОСОБА_1 за убезпечення дорожнього руху при ремонті автомобільних доріг, вулиць інших дорожніх споруд на ділянці дороги де проводився такий ремонт та відбулася дорожньо-транспортна пригода, а тому приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 підлягає виправданню за ст. 288 КК України саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у звязку з не доведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвалення нового вироку, яким просить визнати ОСОБА_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.288 КК України з призначенням йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.5 ст.74 КК України апелянт просить звільнити ОСОБА_1 від кримінального покарання, згідно п.3 ч.1 ст.49 КК України. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на неповноту судового розгляду, що призвела до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та, як наслідок, необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 за предявленим обвинуваченням. Крім того, в апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що технічний запис судового засідання від 20.07.2015 року, під час якого допитувався ОСОБА_11, а покази зазначеного свідка є суттєвими - відсутній в матеріалах справи, що є істотним порушенням ст.107 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Мукачівського міськрайонного суду, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В огрунтування апеляції ОСОБА_3 посилається на те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 необгрунтовано виправдано у звязку із недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.288 КК України. В апеляційній скарзі потерпілий зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом при винесенні виправдовувального вироку покладені такі докази, які суперечать один одному. Крім того, суд у вироку навів тільки такі показання ОСОБА_1, які корисні для його виправдання. Також потерпілий не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 згідно ордеру отримав ділянку дороги Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів км 7+350 км 7+450 на час виконання робіт з влаштування перетину дороги водопроводом і що він відповідальний саме за цей часток дороги при виконанні робіт. Крім того, на думку потерпілого суд першої інстанції упереджено ставився до розгляду даного кримінального провадження. Потерпілий також вважає, що головуючий суддя Заболотний А.М. підлягав відводу, оскільки повертаючи обвинувальний акт прокурору вдався в оцінку доказів і наперед висловив свою думку щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1

Обвинуваченим ОСОБА_1 було подано до суду заперечення на зазначені апеляційні скарги, згідно яких вирок Мукачівського міськрайонного суду від 25.11.2015 року вважає законним та обґрунтованим, а відтак, просить такий залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. В обґрунтування поданих ним заперечень ОСОБА_1 посилається на те, що свою вину дійсно не визнавав, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 спростовуються покази свідка ОСОБА_7, а не обвинуваченого. Крім того, жоден свідок не стверджував, що він розпочав проведення робіт по перетину дороги водопроводом, керував ними та проводив ці роботи. Відтак, обвинувачений вважає, що суд першої інстанції всебічно зясував та дослідив всі обставини кримінального провадження та законно виправдав його.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу і просив скасувати вирок суду через необгрунтоване виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.288 КК України, і з урахуванням допущених судом істотних порушень кримінального процесуального закону, просив призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, пояснення потерпілого і його представника, які у повному обсязі підтримали подану апеляційну скаргу, пояснення виправданого і його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційний скарг, обгрунтовуючи свої вимоги доводами викладеними у письмовому запереченні на апеляційні скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг та поданого на них письмового заперечення, провівши судові дебати та надавши виправданому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого підлягає задоволенню повністю, а прокурора - частково, з наступних підстав.

Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обгрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу (ч.3). Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (ч. 4).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Незаконним визнається склад суду, якщо були підстави, передбачені статтями 75, 76 КПК, які виключали участь судді в розгляді справи.

Крім того, як указав Європейський суд у справі "Мироненко і ОСОБА_3 проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів, під час розгляду даного кримінального провадження головуючим у цій справі суддею Заболотним А.М. ухвалою від 4 червня 2014 року було прийнято рішення про повернення прокурору обвинувального акту про обвинувачення ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.288 КК України, з підстав його невідповідності вимогам ст.291 КК України.

Ухвалою апеляційного суду від 31.07.2014 р. дане судове рішення було скасовано, а обвинувальний акт повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314-316 КПК України.

Однією з підстав скасування ухвали суду першої інстанції виявилась оцінка головуючим суддею Заболотним А.М. зібраних у справі доказів, зокрема, ним дана оцінка наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_1 ознак об?єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.288 КК України, що на даній стадії процесу є неприпустимим.

Згідно ухвали суду першої інстанції, головуючим у судовому рішенні зроблено висновок про те, що пред?явлене ОСОБА_1 обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, так як роботи на проведення яких він був уповноважений не відповідають поняттю ремонт. Таким чином суддею без дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів поставлено під сумнів наявність у діянні ОСОБА_1 ознак об?єктивної строни кримінального правопорушення, передбаченого ст.288 КК України.

Такі дії головуючого у справі судді Заболотного А.М. на думку потерпілого ОСОБА_3 свідчать про упередженність судді, через що ним у суді першої інстанції було заявлено два відводи головуючому судді, у задоволенні яких було відмовлено.

В апеляційній інстанції при оскарженні вироку суду, потерпілий ОСОБА_3 в обгрунтування поданої ним апеляційної скарги послався також як на підставу скасування виправдувального вироку на недотримання судом вимог п.2 ч.1 ст.415 КПК України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя Заболотний А.М., якому ним було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді Заболотного А.М. На думку потерпілого, у судді Заболотного А.М. наперед сформувалась думка про невинуватість ОСОБА_1, тому він підлягав відводу.

На думку судової колегії, такі доводи потерпілого ОСОБА_3 не позбавлені підстав, з наступних мотивів.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст.6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 липня 2010 року, п. 97).

Зроблений головуючим суддею Заболотним А.М. в ухвалі суду від 4 червня 2014 р. висновок про те, що пред?явлене ОСОБА_1 обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, так як роботи на проведення яких він був уповноважений не відповідають поняттю ремонт, без дослідження безпосередньо у судовому засіданні зібраних органом досудового слідства доказів, на думку колегії суддів ставить під сумнів його безсторонність, у зв?язку з чим він підлягав відводу, у тому числі й шляхом заявлення самовідводу.

Таким чином, в порушення вимог ст. ст. 75, 76 КПК України, під час розгляду провадження щодо ОСОБА_1, в якому потерпілим є ОСОБА_3, незважаючи на наявність обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді, головуючий по справі в суді першої інстанції - суддя Заболотний А.М. не заявив про самовідвід, а натомість розглянув провадження та 25 листопада 2015 року постановив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, не забезпечивши при цьому достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності.

На думку колегії суддів, доводи потерпілого ОСОБА_3 щодо необ'єктивності та упередженості судді можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки має місце порушення ст. 75 КПК України з урахуванням вищезазначених рішень Європейського суду з прав людини.

За таких обставин вирок місцевого суду не можна вважати законним й обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді першої інстанції.

Щодо посилання прокурора в апеляційній скарзі на відсутність технічного запису судового засідання яке відбулося 20.07.2015 року, такі є необгрунтованими, оскільки відповідний технічний запис даного судового засідання міститься у матеріалах кримінального провадження.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути виявлені порушення закону, дати належну правову оцінку всім доказам у справі, перевірити інші доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілого та постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином мотивувавши свої висновки.

Керуючись ст.ст.404, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області задовольнити частково, а потерпілого ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 за ст.288 КК України - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ст.288 КК України в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :