Рішення № 61508007, 19.09.2016, Селидівський міський суд Донецької області

229/4863/15-ц

2/242/799/16

РІШЕННЯ

Іменем України

м. Селидове 19 вересня 2016 року

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Моцного О.С., при секретарі Нарижній О.Г., за участі представник відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 національного агентства «Укрінформ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, яка мотивована тим, що він з відповідачем перебував у трудових відносинах з 2003 року та працював власним кореспондентом "Укрінформ" (Донецька область. 01.12.2015 року йому стало відомо, що його було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Жодний документів про звільнення не отримував, заяв від свого імені про звільнення не писав. З часу звільнення відповідач не провів повного розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України, не надав копії наказу та не видав трудової книжки. Звільненні відбулося без згоди профспілки. Вважає такі дії відповідача щодо звільнення незаконними. На підставі цього просить скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді власного кореспондента, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що звільнення позивача відбулося в межах чинного законодавства, жодних порушень при звільненні не допущено. Позивач сам відмовляється отримати копію наказу про звільнення, трудову книжку, хоча про це його повідомляли як телефоном, так і канали службової електронної пошти. Нормами КЗпП України не встановлено обов'язку роботодавця письмового повідомлення робітника про звільнення саме поштовим зв'язком, тому всі документи надсилали службової електронною поштою. Крім того, п. 6 ст. 36 КЗпП України не містить обов'язку роботодавця надсилати копію наказу про звільнення, але вони все одно його направили. Просить відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що він працює начальником відділу кадрів Укрінформ та у зв'язку з ситуацію у 2014 році було прийнято рішення про переміщення працівників з Луганська та Донецька до Северодонецька та Краматорська. У зв'язку з відсутністю поштового зв'язку з м. Донецьк позивачу каналами службової електронної пошти було направлено 29.09.2015 року попередження про зміну істотних умов праці. Протягом часу з 29.09.2015 року по 30.11.2015 року жодних заяв від ОСОБА_2 не надходило, тому 30.11.2015 року його було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Доповнив, що він працює в Укрінформ протягом 2013-2015 року та за весь цей час жодного разу не бучив позивача в обличчя. Всі переписки з позивачем велися в електронному вигляді або за допомогою телефону. При телефонній розмові з позивачем останній повідомив, що він отримав попередження, але у зв'язку з ситуацією у Донецьку не має можливості його роздрукувати. Бажання звільняти ОСОБА_2 не було, але задля його безпеки намагалися перевести до території, що підконтрольна українській владі, але він відмовився.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснила, що вона працює редактором в Укрінформ. В 2014 році відбулося захоплення будинку Донецької міської ради, де працювали кореспонденти, серед яких є і позивач. За своїми обов'язками ОСОБА_2 повинен був висвітлювати дії обласної влади, але через їх переміщення з Донецька до інших міст, що підконтрольні українській владі, не міг цього робити. Тому було видано наказ про переміщення робочих місць з Луганська та Донецька до Северодонецька та Краматорська. Всі документи - попередження про істотну зміну умов праці, наказ про звільнення, повідомлення про необхідність отримати трудову книжку надсилалися позивачу каналами службової електронної пошти. Попереджали його також за телефоном. На теперішній час він працює старшим викладачем на кафедрі історії в одному з ВУЗів у м. Донецьку, тобто на тимчасово окупованій території України, хоча він складав присягу державного службовця.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що він працює директором ТОВ "Ел-Вісті" та вони надають Укрінформ послуги з моніторингу комп'ютерної мережі. На запит відповідача давали роздруківку поштового серверу, з якої було встановлено, що з електронної адреси Укрінформ на електронну поштову скриньку позивача направлялася документи.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали цивільної справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюєтьсянавсі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 працював в Укрінформі на посаді власного кореспондента відділу зв'язків з органами влади та громадськості Головної редакції регіональної кореспондентської мережі на робочому місці у м. Донецьку.

Згідно наказу від 30.11.2015 року № 314-ос ОСОБА_2 30 листопада 2015 року звільнено з посади власного кореспондента відділу зв'язків з органами влади та громадськості Головної редакції регіональної кореспондентської мережі у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у звязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) розяснив, що припинення трудового договору за п. 6ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, уведенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Отже зі змісту зазначеної норми вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Наказом Генерального директора Укрінформ від 29.09.2015 року № 98 визнано недоцільним збереження місцезнаходження робочих місць працівників Укрінформу в м. Луганську та м. Донецьку та переміщено на територію, підпорядковану українській владі, зокрема, до м. Северодонецьк та м. Краматорськ.

Згідно письмового попередження ОСОБА_2 попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано переведення на посаду - власного кореспондента відділу зв'язків з органами влади та громадськості Головної редакції регіональної кореспондентської мережі з місцезнаходженням робочого місяця у м. Краматорську.

ОСОБА_3 державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23.01.2015 року № 30-53 повідомлено генерального директора Укрінформ, що з 27.11.2014 року та станом на сьогоднішній день приймання поштових відправлень до м. Донецька не здійснюється.

Електронним листом від 24.09.2015 року ОСОБА_2 повідомлено, що згідно розпорядження уряду України заборонено користуватися в службовій переписці російськими поштовими сервісами (mail.ru, list.ru та bk.ru) та надана інструкція з приводу відкриття електронної поштової скриньки на комутаційному вузлі Укрінформу (а.с. 69-71).

Вказане попередження 29.09.2015 року о 14:43 було направлено каналами службової електронної пошти на скриньку ОСОБА_2 (а.с. 72-73).

30 вересня 2015 року на каналами службової електронної пошти на скриньку ОСОБА_2 було направлено нагадування з приводу отримання останній попередження про зміну умов праці (а.с. 74).

30 листопада 2015 року каналами службової електронної пошти на скриньку ОСОБА_2 було направлено копію наказу про звільнення та пропозиція повідомити яким чином передати трудову книжку.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України та п.п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, власник чи уповноважений ним орган зобовязаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з унесенням запису про звільнення.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказаними, що відповідач відповідно до ст. 32, 49-2 КЗпП України повідомив позивача про зміну істотних умов праці, запропонував йому посаду за місцем розташування регіональної кореспондентської мережі, але позивач відмовився від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці, оскільки як під час повідомлення про зміну істотних умов праві, так і при розгляді справи в суді перебував на тимчасово окупованій території України - м. Донецьку Донецької області, жодних доказів з приводу відсутності можливості виїзду з цією території на територію, яка підконтрольна українській владі, не надав, а тому позовні вимоги про поновлення на роботі є необґрунтованими.

Оскільки судом відмовлено у поновленні на роботі за вищевказаних обставин, тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи позивач щодо його звільнення без отримання згоди профспілки Укрінформ у зв'язку з наступним.

Згідно довідки заступника голови ППО Укрінформу від 25.02.2016 року (а.с. 95) ОСОБА_2 на протязі своєї роботи в Укрінформ не був членом первинної профспілкової організації Укрінформу.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 01 лютого 2016 року були залишені за його заявою без розгляду та протягом судового розгляду він жодних доповнень до позовної заяви з цього приводу не подавав.

Оскільки позивача відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору за подання даної позовної заяви, а тому, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, тому суд вважає компенсувати їх за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 національного агентства «Укрінформ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя