Ухвала суду № 61507699, 22.09.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2139/16

Справа № 235/4678/16-ц

УХВАЛА

судового засідання

22 вересня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 м. Покровська позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Пята державна нотаріальна контора, Шоста Донецька державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, стягнення грошових коштів, отриманих за свідоцтвом про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, стягнення грошових коштів, отриманих за свідоцтвом про право на спадщину.

15 вересня 2016 року ОСОБА_1 через канцелярію суду надав суду клопотання про витребування із Сервісного центру МВС України інформацію щодо наявності будь-якого транспортного засобу, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно даних Єдиного державного реєстру МВС та накласти арешт на все виявлене майно.

Вивчивши заяву та матеріали позову, приходжу до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про витребування цих доказів.

Згідно ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання по справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із дорученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна посилатися на причини, з яких вона сама не може одержати цей доказ, до клопотання обовязково долучаються письмові докази (відомості), що свідчать про неможливість отримання таких доказів особисто стороною. При цьому необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем зазначені вимоги процесуального закону не виконані належним чином, вказане клопотання про витребування доказів та накладення арешту задоволенню не підлягає,

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та накладення арешту - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що він не позбавлений можливості звернутися до суду із аналогічною заявою, за минуванням перешкод, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.В. Данилів