Рішення № 61507303, 16.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/666/16-ц Провадження № 22-ц/772/2281/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Жданкіна В.В., Сала Т.Б.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01.06.2016 року, -

В с т а н о в и л а :

В квітні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд з даним позовом до ОСОБА_4 Позов мотивовано тим, що 12 вересня 2015 року о 09.40 год. на польовій дорозі с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області сталась ДТП, під час якої водій ОСОБА_4 рухаючись на власному автомобілі ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 в напрямку до села Стара Прилука, при виїзді з другого ряду дороги на польову, не переконався, що це буде безпечно, створив перешкоду автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

За наслідком даної події, постановою судді Липовецького районного суду Вінницької області Кривенка Д.Т. від 25 лютого 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження, у зв»язку з закінченням строків для накладення адміністративного стягнення.

Позивачі, вважають, що ОСОБА_4, будучи винним у скоєному ДТП, у нанесенні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, у нанесенні значних технічних ушкоджень автомобілю ОСОБА_2, зобовязаний виплатити їм моральну шкоду.

Так, ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду, заподіяну вчиненням адміністративного правопорушення, оцінену ним в 25000 гривень, яка полягає в тому, що в машині під час ДТП перебував його батько - ОСОБА_3, який у 2014 році переніс операцію на серці і ДТП призвела до погіршення його здоров'я; що внаслідок ДТП був пошкоджений його автомобіль, який він так і не відремонтував, та який використовувався ним для потреб сім'ї, для утримання домашнього господарства, що є єдиним джерелом прибутку сім'ї, оскільки він не працює, для будівництва житлового будинку, будівництво якого було розпочато в 2015 році в смт. Турбів (не за місцем проживання). Крім того, відповідач після вчинення ДТП не вибачився перед ним, не надав жодної допомоги, що принизило честь та гідність позивача.

ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду, заподіяну вчиненням адміністративного правопорушення, оцінену ним в 40 000 гривень, яка полягає в тому, він, перебуваючи в автомобілі разом із сином ОСОБА_2 під час ДТП, отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден, забою лівої лобної ділянки голови, правого надпліччя. А також наслідком нанесених травм стало погіршення стану роботи серця , на якому в 2014 році була проведена операція в інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова. В результаті травм йому довелось лікуватись в Калинівській ЦРЛ з 12.09. по 21.09.2015 року, та з 23.09. по 02.10.2015 року. Внаслідок ДТП у нього відбуваються часті головні болі, безсоння, постійний страх щодо хвороби серця, він позбавлений можливості виконувати домашню роботу.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 01.06.2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку, вважаючи незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просили суд рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01.06.2016 року скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що постановою судді Липовецького районного суду від 25 лютого 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП , за те, що 12 вересня 2015 року о 09 год.40 хв. на польовій дорозі с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області сталась ДТП, під час якої водій ОСОБА_4 рухався на своєму автомобілі ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 в напрямку до села Стара Прилука. Виїжджаючи з другого ряду дороги на польову, не переконався, що це буде безпечно, створив перешкоду автомобілю марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, у звязку з закінченням строків для накладення адміністративного стягнення ( а.с.9-11).

Отже, неправомірність дій відповідача та його вина підтверджується зазначеною постановою судді Липовецького районного суду від 25 лютого 2016 року. У цій постанові вказано, що ОСОБА_4 визнав сам факт дорожньо-транспортної пригоди 12 вересня 2015 року о 09 год.40 хв. на польовій дорозі с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області за його участю та участю ОСОБА_2 лише не визнавав своєї вини у порушенні правил дорожнього руху, разом з тим, постанову суду не оскаржував.

У зазначеній постанові суду вказано, що з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 12.09.2015 року, встановлено, що 12.09.2015 року о 09 год. 40 хв. на польовій дорозі с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області водій ОСОБА_4 керував автомобілем ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 і, виїжджаючи з другого ряду дороги на польову, не переконався, що це буде безпечно, створив перешкоду автомобілю ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого відбулося зіткнення, яке призвело до пошкодження транспортних засобів ( а/с 10).

Обставини щодо пошкодження в результаті ДТП автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 підтверджуються, крім того, довідкою УДАІ УМВС України у Вінницькій області на а/с 14 та визнаються відповідачем.

Обставини ж щодо отримання позивачем ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в результаті зазначеної ДТП підтверджуються довідкою Калинівської центральної районної лікарні Вінницької області за №6 від 20.04.2016 року (а/с 20) та випискою №5310 із медичної карти стаціонарного хворого, з якої видно, що ОСОБА_3 був направлений в стаціонар лікарні 12.09.15 року, тобто, у день ДТП, з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма , струс головного мозку, забої лівої лобної ділянки, садна та інше (а/с 19).

Як видно з довідки №5619 відділення хірургічного лікування ішемічної хвороби серця Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.. ОСОБА_5 у м. Києві, у 2014 році ОСОБА_3 було проведене хірургічне лікування серця (а/с15).

Отже, обставини, викладені у позові, щодо перебування під час ДТП у автомобілі ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, його батька ОСОБА_3, який має захворювання серця, підтверджуються зазначеними доказами.

Крім того, з оскаржуваного рішення суду видно, що однією з підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 стали саме ці обставини, проте, відповідач рішення суду не оскаржує, а отже, визнає зазначені обставини і його голослівні заперечення не спростовують їх.

З огляду на викладене, суд, виходячи з встановленого, норм ст.ст. 23, 1167 ЦК України та принципів розумності і справедливості, правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2

Разом з тим, відсутні підстави для зміни рішення суду в сторону збільшення стягнення моральної шкоди з уже зазначених підстав. Крім того, як видно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_4, який пошкоджений під час ДТП, належить не ОСОБА_2, а ОСОБА_6 (а/с12).

Щодо висновку суду про недоведеність позовних вимог позивачем ОСОБА_3, то колегія суддів з ним не погоджується, виходячи з тих же вищевикладених обставин.

Як уже було зазначено, отримання позивачем ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в результаті зазначеної ДТП підтверджуються довідкою Калинівської центральної районної лікарні Вінницької області за №6 від 20.04.2016 року (а/с 20) та випискою №5310 із медичної карти стаціонарного хворого, з якої видно, що ОСОБА_3 був направлений в стаціонар лікарні 12.09.15 року, тобто, у день ДТП, з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма , струс головного мозку, забої лівої лобної ділянки, садна та інше (а/с 19).

Виходячи з цього та норми п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України, на думку колегії суддів, позивачу ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода неправомірними діями відповідача під час ДТП, проте, з огляду на ті самі принципи розумності та справедливості, у розмірі 5000 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції, у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, як ухвалене за невідповідності висновків суду обставинам справи, слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому його слід залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01.06.2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та в цій частині ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення пеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук