Рішення № 61506897, 22.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1114/15-ц Провадження № 22-ц/772/2841/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Топольській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21.07.2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору №VIGWGІ0000004028 від 12.03.2008 року банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 132562 грн. на термін до 12.03.2028 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 05.08.2008 року кредитний договір №VIGWGІ0000004028 від 12.03.2008 року переведено з валюти гривня в валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 28783,07 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, ОСОБА_2 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_2 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого станом на 15.04.2015 року прострочена заборгованість ОСОБА_2 склала 29348,30 доларів США, що за курсом 22,92 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2015 року складає 672662,94 грн., з яких: 25803,14 доларів США заборгованість за кредитом; 1860,49 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 192,15 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 84,59 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10,91 доларів США штраф (фіксована частина); 1397,02 доларів США штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобовязання за договором №VIGWGІ0000004028 між банком та ОСОБА_4 було укладеного договір поруки. Відповідно до пункту 5 договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором №VIGWGІ0000004028. Проте, вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. Згідно з пунктом 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.

Посилаючись на вищевикладене та положення ст.ст.509, 526, 554, 610, 1050 ч.2, 1054, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість у розмірі 29348,30 доларів США, що за курсом 22,92 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2015 року складає 672662,94 грн. за кредитним договором №VIGWGІ0000004028 від 12.03.2008 року.

31.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним додаткової угоди до договору про іпотечний кредит.

Зазначав, що 12.03.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит №VIGWG10000004028, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 132562 гривень на строк до 12.03.2028 року, на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу №1520 від 06.03.2008 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов кредитного договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк перерахував позичальникові кредитні кошти в день укладення договору.

05.08.2008 року за наполяганням працівників банку, ним була написана заява на зміну валюти кредитування з гривні на долари США. Також, 05.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ним була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит №VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року. За умовами даної додаткової угоди передбачено, що банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки.

Відповідно до пункту 8 додаткової угоди передбачено, що банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 05.08.2008 року по 12.03.2028 року у розмірі 28783,07 доларів США на придбання нерухомості зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте, кредитний договір не містить графіку платежів, детальний розпис сукупної вартості кредиту у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Також ОСОБА_2 вказує, що при укладанні додаткової угоди до кредитного договору сторони передбачили повернення кредиту у вигляді ануїтетних платежів. При цьому до позичальника не була доведена інформація про суми нарахованих до кінця кожного періоду (місяця) процентів, і суми, які направляються на погашення основного боргу і які обчислюються як різниця між сумою платежу та сумою нарахованих до кінця кожного періоду процентів. При укладанні додаткової угоди до кредитного договору між банком на ОСОБА_2 не визначилися частки платежів в погашення основного боргу і в погашення процентів, а також додаткова угода не містить положення про те, що валютні ризики покладаються на позичальника. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 вважає, що положення додаткової угоди до кредитного договору, без надання споживачу необхідної та достовірної інформації в частині можливості свідомого і компетентного вибору фінансової послуги є несправедливими.

Посилаючись на наведене та положення ч.ч.1, 5 ст.11, ч.1 ст.15, ст.18, п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.2 ст.11, ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.ч.1, 4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, п.3.2 Вимог про іпотечний кредит, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.217 ЦК України, ОСОБА_2 просив визнати недійсною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №VIGWG10000004028 від 12.02.2008 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 від 05.08.2008 року

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 21.07.2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VIGWGІ0000004028 від 12.03.2008 року в розмірі 29348,30 доларів США, що за курсом 22,92 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2015 року складає 672662 грн. 94 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн.

В решті позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухвалити нове, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити. В апеляційній скарзі апелянт також просить скасувати рішення суду в частині залишення зустрічного позову без розгляду та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_4 подала заперечення, в яких просила відхилити апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що в оскаржуваних частинах рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит №VIGWG10000004028, відповідно до умов якого кредитор зобовязувався надати позичальнику грошові кошти в сумі 132562 гривні, а позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Строком погашення не пізніше 12.03.2028 року.

12.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №VIGWG10000004028, відповідно до умов якого вона як поручитель зобовязувалася відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником усіх його зобовязань за договором про іпотечний кредит №VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладання договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

05.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року, відповідно до умов якої наданий ОСОБА_2 гривневий кредит було переведено у долари США і сума кредиту склала 28783,07 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобовязання за іпотечним кредитом, заборгованість не погашає, у звязку з чим з нього підлягає стягненню заборгованість по іпотечному кредиту на користь позивача.

Залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлені позивач та його представник повторно не зявилися у судове засідання та не подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, а тому, відповідно до п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, зустрічний позов підлягає залишенню без розгляду.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково первісний позов та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №№VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року в розмірі 29348,30 доларів США, що за курсом 22,92 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2015 року складає 672662 грн. 94 коп., суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки без правових підстав для цього стягнув з ОСОБА_2 заборгованість по штрафу (фіксовану частину), тоді як відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання, а тому стягнення штрафу (фіксованої частини) не ґрунтується на вимогах закону, який визначає поняття штрафу, а відтак не може таким вважатись. Окрім цього, суд першої інстанції всупереч вимогам закону стягнув заборгованість по пені та штрафу (процентна складова) в доларах США, а не в національні валюті України гривнях.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14 та постанові від 16.09.2015 року у справі №6-190цс15, комплексний аналіз ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 533 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. В той же час разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню неустойка, штраф, пеня, а також нарахування передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене, оскільки судом першої інстанції у рішенні не наведено розрахунку розміру стягнутої заборгованості та з чого саме складається стягнута сума, судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню повністю з ухваленням в цій частині нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення, судова колегія враховує те, що позивачем доведено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання перед банком за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Вирішуючи питання заборгованості, колегія суддів виходить з умов укладеного договору про іпотечний кредит та додаткової угоди до договору про іпотечний кредит та ст.ст. 525, 526, 549, 1054 ЦК України, за якими боржник, який прострочив зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів, зобов'язаний на вимогу кредитора повернути кредит, сплатити проценти, комісію, а також неустойку.

З урахуванням викладеного, судова колегія доходить висновку про доведеність ПАТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог до ОСОБА_2 та наявність правових підстав для стягнення заборгованості у розмірі 27855,78 доларів США, що за курсом 22,92 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2015 року становить 638454,48 грн., з яких 25803,14 доларів США, що складає 591407,97 грн., - заборгованість по кредиту, 1860,49 доларів США, що складає 42642,43 грн., - заборгованість по процентам, 192,15 доларів США, що складає 4404,08 грн., - заборгованість по комісії, а також заборгованість по пені та штрафу (фіксована складова) станом на 15.04.2015 року у розмірі 33958,50 грн., з яких пеня 1938,80 грн.; штраф (процента складова) 32019,70 грн.

При цьому судова колегія враховує також правові позиції викладені Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14 та постанові від 16.09.2015 року у справі №6-190цс15, у звязку з чим позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення пені та штрафу (процентна складова) в доларах США задоволенню не підлягають.

Окрім цього, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 штрафу 10,91 доларів США (фіксована частина) відповідно до п.5.3 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит №№VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року є безпідставною, оскільки суперечить положенням ч.2 ст.549 ЦК України, згідно якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання.

У звязку з чим, вимоги позову про стягнення штрафу (фіксованої частини) не ґрунтується на вимогах закону, який визначає поняття штрафу, а тому не може таким вважатись, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк включив до кредитного договору положення, які відповідно до ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, так як містять умови про зміну у витратах, судова колегія не вважає такими, що дають правові підстави для відмови у задоволенні повністю позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, адже умови іпотечного кредитного договору є чинними, при цьому суд враховує і те, що предметом розгляду у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не визнання недійсним пункту додаткової угоди до договору про іпотечний кредит чи договору в цілому, оскільки зустрічний позов не вирішений по суті, а тому ці доводи судова колегія до уваги не приймає.

Необгрунтованими судова колегія вважає також доводи апеляційної скарги про безпідставне непроведення судово-бухгалтерської експертизи у справі, оскільки ОСОБА_2 та його представником не наведено обґрунтованих доводів, які ставлять під сумнів достовірність наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунків складових заявлених позовних вимог.

Отже, наведені доводи не дають підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У звязку із скасуванням рішення у зазначеній частині це рішення слід скасувати також і в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України судового збору у розмірі 3652 грн 54 коп. за подачу позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог (672412,98.01х100:672662,94=99,96%) (3654х99,96%=3652,54).

Оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості не оскаржується, то відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, розяснень викладених в абз.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», судова колегія не перевіряє законність та обґрунтованість рішення в цій частині. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення суду у вказаній частині, судовою колегією не встановлено.

Окрім цього, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом першої інстанції при залишенні зустрічного позову без розгляду з наступних підстав.

Пленум Верховного Суду України у розясненнях, що містяться в абз.2 п.1 в постанові від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» звертає увагу судів на те, що судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України. Інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали.

Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про залишення без розгляду зустрічного позову виніс невірний процесуальний документ, чим порушив норми процесуального закону, окрім цього, судова колегія звертає увагу і на те, що суд першої інстанції залишив без розгляду зустрічний позов також без правових підстав для цього.

Згідно з п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не зявився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.04.2016 року було зупинено провадження у справі до проведення експертизи, а 05.07.2016 року ухвалою цього ж суду провадження у справі було відновлено, тобто в період з 11.04.2016 року по 05.07.2016 року провадження у справі було зупинено.

Посилання у рішенні на те, що ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими не зявилися у судове засідання на 25.05.2016 року та повторно 16.06.2016 року, 05.07.2016 року й 21.07.2016 року, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки повідомлення ОСОБА_2 та його представника про судові засідання 25.05.2016 року, 16.06.2016 року, 05.07.2016 року здійснювалися під час того, коли провадження у справі було зупинено, а тому час, на який було зупинено провадження в справі, не входить до процесуального строку, у звязку з чим у суду не було правових підстав для залишення зустрічного позову без розгляду, адже не було повторності неявки позивача та його представника у судове засідання з моменту поновлення провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в частині залишення зустрічного позову без розгляду виніс невірний процесуальний документ, порушивши норми процесуального права, та порядок визначений для прийняття такого рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія вважає, що рішення суду в частині залишення зустрічного позову без розгляду є незаконним та порушує права позивача за зустрічним позовом, а тому підлягає скасуванню з направлення справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про ухвалення апеляційним судом нового рішення щодо задоволення зустрічного позову судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції зустрічний позов по суті не розглядався, а тому апеляційний суд процесуально позбавлений права ухвалити нове рішення в цій частині по суті зустрічних позовних вимог, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 311, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21.07.2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VIGWGІ0000004028 від 12.03.2008 року в розмірі 27855,78 доларів США, що за курсом 22,92 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.04.2015 року становить 638454,48 грн., з яких 25803,14 доларів США, що складає 591407,97 грн. заборгованість по кредиту, 1860,49 доларів США, що складає 42642,43 грн. - заборгованість по процентам, 192,15 доларів США, що складає 4404,08 грн. - заборгованість по комісії, а також заборгованість по пені та штрафу (процентна складова) станом на 15.04.2015 року у розмірі 33958,50 грн., з яких пеня 1938,80 грн.; штраф (процента складова) 32019,70 грн., та судовий збір за подачу позову у розмірі 3652,54 грн.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Рішення суду в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним додаткової угоди до договору про іпотечний кредит №VIGWG10000004028 від 12.03.2008 року скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом.

Суддя: