Вирок № 61506362, 22.09.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/409/15-к

ВИРОК

Іменем України

22 вересня 2016 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Свистун Н.Л.

та учасників судового провадження:

прокурорів Слободянюка В.В. та Іщука М.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014020100001551, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малі Крушлинці, Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта повна середня, працюючого поліцейським роти конвойної служби Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, старшого сержанта поліції, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, працюючи начальником конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області, будучи службовою особою, відповідно до функціональних обов'язків, затверджених 09.01.2014 року командиром РКСМ УМВС у Вінницькій області, уповноваженим на виконання організаційно-розпорядчих функцій по точному і своєчасному виконанню завдань щодо конвоювання затриманих і взятих під варту осіб тощо, діючи умисно, не виконав ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, якою змінено запобіжний захід ОСОБА_4 з поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, на запобіжний захід тримання під вартою, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам.

Відповідно до ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2014 року та 26.09.2014 року відносно ОСОБА_4, жителя м. Немирів, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, обрано запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, у відділення № 1 з посиленим наглядом Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2.

На виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 31.10.2014 року та наказу начальника роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області № 647 від 05.11.2014 року конвоєм у складі: начальника конвою відділу № 1 взводу № 1 РКСМ УМВС України у Вінницькій області, старшого прапорщика міліції ОСОБА_2; старшого конвоїра - міліціонера РКСМ УМВС України у Вінницькій області, старшини міліції ОСОБА_5; конвоїра конвойного наряду - міліціонера РКСМ УМВС України у Вінницькій області, прапорщика міліції ОСОБА_6 та водія спеціального автомобіля - міліціонера РКСМ УМВС України у Вінницькій області, прапорщика міліції ОСОБА_7 у супроводі представника вищезазначеного медичного закладу ОСОБА_8 05.11.2014 року здійснено конвоювання обвинуваченого ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду Вінницької області. В цей же день в судовому засіданні, за результатами розгляду клопотань прокурора та сторони захисту, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_66., в присутності начальника конвою ОСОБА_2, оголосив ухвалу про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, на запобіжний захід - тримання під вартою. Вказану ухвалу, завірену печаткою Тульчинського районного суду Вінницької області секретарем судового засідання, 05.11.2014 року вручено начальнику конвою ОСОБА_2 для негайного виконання. В подальшому ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи умисно, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки, всупереч вимог ст.205 КПК України, відповідно до якої ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, та вимог п.3.23 Інструкції про організацію конвоювання в органах внутрішніх справ України, відповідно до якого після оголошення головуючим судового засідання вироку або ухвали про обрання запобіжного заходу тримання під вартою начальник конвою проводить в окремому приміщенні обшук взятої під варту особи і огляд її речей, п.3.24 Інструкції про організацію конвоювання в органах внутрішніх справ України, відповідно до якого перевезення осіб, взятих під варту в залі судового засідання до слідчого ізолятора (ІТТ) здійснюється на підставі копії вироку або ухвали суду, яка засвідчується печаткою органу судової влади і вручається начальникові конвою, маючи обов'язок та реальну можливість належним чином їх виконати, тобто діяти так, як того вимагають інтереси служби, не виконав оголошену та вручену йому для негайного виконання ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, яка набрала законної сили. Після завершення судового засідання ОСОБА_2, як начальник конвою, всупереч оголошеній ухвалі суду від 05.11.2014 року, будучи ознайомлений з викладеними в ухвалі обставинами щодо необхідності зміни запобіжного заходу та про те, що строк поміщення в психіатричний заклад для ОСОБА_4 закінчується 06.11.2014 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді закінчення строку тримання ОСОБА_4 у Вінницькій обласній психіатричній лікарні № 2 та можливість його звільнення, здійснив конвоювання ОСОБА_4 не до СІЗО № 1 м. Вінниці, а до відділення № 1 Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2. В подальшому, після закінчення строку тримання ОСОБА_4 у Вінницькій обласній психіатричній лікарні № 2, зазначеного в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2014 року, його було звільнено 07.11.2014 року близько 10.30 год. з даної лікарні. Скориставшись нагодою, 10.11.2014 року о 03.52 год. на поїзді № 24 «Одеса - Москва» ОСОБА_4, з метою уникнення кримінального переслідування, перетнув кордон із Російською Федерацією на пункті пропуску Конотоп.

Враховуючи викладене, уникнення від кримінального переслідування ОСОБА_4, як особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.27 п.11 ч.2 ст.115 КК України, заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу правоохоронних органів, що виразилось у грубому ігноруванні завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також громадським інтересам у вигляді не ізоляції від суспільства особи, щодо якої є достатня підозра у її суспільній небезпечності, та перебуває у причинному зв'язку з вищезазначеними протиправними діями ОСОБА_2

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 05.11.2014 року в Тульчинському районному суді Вінницької області відбулося судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у вбивстві її сина. Захисник ОСОБА_4 просив не змінювати міру запобіжного заходу, так як він перебував в медичному закладі, проте судом була винесена ухвала про зміну запобіжного заходу. Ухвалу суду вручили всім учасникам провадження, працівнику медичного закладу і начальнику конвойної служби. Суддею було оголошено, що ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення. 15.11.2014 року вона випадково від друзів дізналася, що ОСОБА_4 чи то втік, чи то його відпустили з-під варти. Потім вони прочитали, що ОСОБА_4 відпустили з медичного закладу. З цього приводу вона їздила в Немирівську прокуратуру та прокуратуру Вінницької області. Вона дуже боялась за життя своїх внуків, так як знає ОСОБА_4 - це дуже страшна людина. Вони звертались до суду, щоб забезпечили охорону її невістці та внукам. До цього часу ніхто не покараний. ОСОБА_4 - це вітчим її невістки. В її сина з ОСОБА_4 були погані відносини. ОСОБА_4 завжди їм погрожував. Її сина вбили 05.06.2014 року. Вона боялась, бо колись ОСОБА_4 їм погрожував, казав, що їх знищить, тому, коли його відпустили з медичного закладу, вона боялась за життя своїх внуків. 05.11.2014 року ОСОБА_2 був присутній в залі суду. Суддя Ковганич вказував, що ухвала підлягає негайному виконанню. Вона перебуває у важкому стані. Хоче, щоб винні особи понесли покарання. Просить призначити ОСОБА_2 максимальну міру покарання, передбачену ч.3 ст.382 КК України. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що працює заступником командира роти конвойної служби міліції з кадрового забезпечення УМВС України у Вінницькій області. На адресу конвойної служби в листопаді 2014 року надійшла ухвала Тульчинського районного суду Вінницької області щодо доставлення ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду з психіатричної лікарні № 2. Було здійснено конвоювання. На наступний день після цього по факсу з психіатричної лікарні надійшла ухвала суду про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання в психіатричній лікарні на утримання під вартою. З лікарні подзвонили, не представившись, сказали, що треба забрати «бандита». Він пояснив, що потрібно подати їм заявку і заявку в УМВС. В понеділок 11 листопада на адресу конвойної служби надійшла заявка без зазначення дати, коли її треба здійснити. Був призначений наряд, який приїхав в психіатричну лікарню, де їм повідомили, що ОСОБА_4 звільнений. Він особисто не бачив, чи 5 листопада ОСОБА_2 залишав ухвалу суду або рапорт про виконану роботу. Коли пізніше шукали ухвалу та рапорт, то їх не знайшли. 5 листопада особисто йому ОСОБА_2 не телефонував з приводу конвоювання. Він повинен був телефонувати відповідальному - ОСОБА_12. Тільки 11 чи 12 листопада йому стало відомо, що ОСОБА_2 телефонував заступнику командира взводу ОСОБА_13, який сказав везти ОСОБА_4 в психлікарню. Згідно наказу № 60 у випадку зміни запобіжного заходу необхідно було доставити обвинуваченого в ІТТ чи в СІЗО. Були порушені пункти наказу № 60. ОСОБА_2 мав би доповісти командиру про зміну обстановки. Особова справа на ОСОБА_4 була в психіатричній лікарні, а в СІЗО його б не прийняли без особової справи, тому ОСОБА_2 самостійно не міг прийняти рішення, щоб завезти ОСОБА_4 до СІЗО. В особовій справі мають знаходитись: ухвала, протокол затримання, паспортні дані, довідка ІЦ, виписка з лікарні. Йому ОСОБА_2 не доповідав, що ОСОБА_4 було доставлено в психлікарню, а не в СІЗО. Якщо б йому прийшла ухвала суду, то він посприяв би її виконанню. Заявка повинна бути оформлена належним чином - підписи, печатка, а ухвала суду, яка надійшла по факсу була навіть без будь-якого супровідного листа. У відсутність командира він виконує обов`язки командира, віддає накази на конвоювання, якщо командира немає. 5 і 6 листопада 2014 року командир був на місці. Отримавши ухвалу суду по факсу, він повідомив про неї командира взводу ОСОБА_14. Командир йому ніяких вказівок з цього приводу не давав, ухвалу віддали на контроль ОСОБА_13. Отримавши ухвалу суду, він не перевіряв, де на той час знаходилася особа, якій змінено запобіжний захід, а також він не перевіряв, хто йому телефонував з цього приводу, оскільки представилися, що телефонують з психіатричної лікарні. Факс прийшов автоматично в кабінет ОСОБА_13, оскільки він є лише там. Начальник конвою по виконанню роботи доповідає командиру про виконання заявки, яка надійшла, а саме: подає рапорт, відмітку про здачу підсудного в СІЗО, копію ухвали. Є дорожні журнали, де зазначається пункт призначення, кількість осіб, які конвоюються. Відповідальна особа повинна перевірити дорожній журнал. Якщо начальник конвою записав в дорожньому журналі, то можна виявити, куди доставлений ОСОБА_4. По закінченню роботи повинен бути написаний рапорт. 6 листопада ОСОБА_2 не ставилася задача конвоювати ОСОБА_4 в СІЗО, йому потрібен для цього наказ. 5 листопада ОСОБА_2 міг змінити маршрут лише за наказом командира (усним чи письмовим). При зміні обстановки ОСОБА_2 повинен був діяти згідно наказу командира. Відповідальний повинен був повідомити командира. Перешкод, щоб виконати ухвалу суду 6 листопада, не було. Якби особа по телефону повідомила йому, що вони не мають права тримати ОСОБА_4, він би пояснив, щоб вони скинули аналогічне повідомлення по факсу, а оригінал вони б потім забрали. Є в наказі № 60, що суд повідомляє про необхідність взяття під варту без зазначення прізвища. Проводилась службова перевірка, його було покарано. ОСОБА_14 був звільнений з посади. Командиром підрозділу ОСОБА_14 усно було розподілено функціональні обов'язки. ОСОБА_13 займався заявками. 5 листопада 2014 року відповідальним був ОСОБА_12. Буває, що відповідальний залучається в конвоюванні, тоді доповідають (телефонують) ОСОБА_13 (у відсутність відповідального). Не пам'ятає, хто був відповідальним 6 листопада. Наказ № 60 - для міліції (для службового користування органів внутрішніх справ). Йому невідомо, чи суддя був зобов'язаний діяти відповідно до цього наказу. Після ухвали про зміну запобіжного заходу не повинна бути заявка.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що працює секретарем судових засідань в Тульчинському районному суді Вінницької області. 05.11.2014 року відбувалось судове засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_4. Під час засідання було змінено запобіжний захід ОСОБА_4. Після виходу з нарадчої кімнати було оголошено ухвалу, ОСОБА_2 був присутній при оголошенні. Дві копії ухвали було вручено ОСОБА_2, одна з яких - для передачі ОСОБА_4. В її присутності ОСОБА_2 знайомився з резолютивною частиною ухвали. Копія ухвали була підписана та з печаткою. Заявку на доставлення ОСОБА_4 до суду здійснювала вона. На скільки вона пам'ятає, була ухвала про етапування ОСОБА_4 з психіатричної лікарні до суду. Копія ухвали про зміну запобіжного заходу була вручена ОСОБА_2, оскільки він був начальником конвою. В справі (в довідковому листі) нею було зазначено, що було вручено копію ухвали ОСОБА_2, ОСОБА_4 і фельдшеру. Фельдшеру вручалась копія ухвали, так як він сказав, що вона йому потрібна, оскільки він супроводжував ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що працює начальником сектору дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України. В той час, згідно наказу по Тульчинському РВ, доставляв в суд ОСОБА_10. Конвойна служба доставляла ОСОБА_4. Судом було проголошено ухвалу, ОСОБА_10 було продовжено запобіжний захід, а ОСОБА_4 - було обрано. Не пам'ятає, хто був з конвойної служби. ОСОБА_10 передали, щоб його доставили в СІЗО. ОСОБА_4 сидів в спецавтомобілі замкнений. Суд дав заявку на доставку ОСОБА_10. Вказівку на доставку ОСОБА_10 з ІТТ в суд дав начальник блоку громадської безпеки ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що працює начальником СКСМД Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області. В листопаді 2014 року був задіяний в складі конвою з ІТТ до Тульчинського районного суду Вінницької області для супроводу ОСОБА_10 для продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З Вінниці доставили ОСОБА_4. Відбулось засідання, ОСОБА_10 продовжили запобіжний захід - тримання під вартою, а ОСОБА_4 обрали - з тримання в психлікарні на тримання під вартою. Потім було оголошено ухвалу, копії якої вру чено всім учасникам. ОСОБА_10 передали конвойній службі.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що працює прокурором прокуратури Тульчинського району Вінницької області. Був в групі прокурорів, підтримував державне обвинувачення. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області було визначено територіальну підсудність кримінального провадження по ОСОБА_10 та ОСОБА_4 за Тульчинським районним судом Вінницької області. 05.11.2014 року було проведено підготовче судове засідання. Були клопотання і продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_10. В межах досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було обрано тримання в психіатричному закладі. Оскільки відпала в цьому необхідність, тому було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання в психіатричній лікарні на утримання під вартою. Спочатку був висновок амбулаторної експертизи, тому стала необхідність у проведенні стаціонарної експертизи, яка була проведена до закінчення строку запобіжного заходу, тому було заявлено клопотання про його зміну. Були присутні працівники Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області та працівники конвойної служби. Було проголошено, що ухвала підлягає негайному виконанню. Отримали інформацію, що ОСОБА_4 перетнув державний кордон. ОСОБА_4 було оголошено в міждержавний розшук. Матеріали щодо ОСОБА_4 були виділені в окреме провадження, по ОСОБА_10 вже розглянуті. Невідомо, чи є кримінальне провадження щодо втечі з-під варти ОСОБА_4. В межах даного кримінального провадження не виконував ніяких слідчих дій. Проводилися службові перевірки, до відповідальності ні за які вчинки його не притягували.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що працює оперуповноваженим СКР Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області. Здійснював на підставі доручення доставку ОСОБА_10 до суду 05.11.2014 року. ОСОБА_10 продовжили міру запобіжного заходу. Секретар ОСОБА_15 вручала йому копію ухвали по ОСОБА_10, а начальнику конвойної служби ОСОБА_2 - копії ухвали по ОСОБА_4. Він розписався в журналі за отримання ухвали. На той час ОСОБА_18 виконував обов'язки начальника ІТТ.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що працює начальником дільничних інспекторів міліції Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області. Був в складі конвою. В листопаді 2014 року в Тульчинському районному суді Вінницької області ОСОБА_10 було продовжено строк тримання під вартою.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що працює старшим інспектором УГБ УМВС України у Вінницькій області. Про дану подію йому стало відомо після того, як ОСОБА_4 відпустили з лікарні. Проводилося службове розслідування, ряд осіб притягнули до відповідальності, в тому числі і його, як куратора. В лікарні вчинили неправильно. Як йому відомо, то працівники лікарні повинні були повідомити про це за 10 днів. Згідно наказу ДСК № 60 від 2005 року необхідно було викликати слідчо-оперативну групу Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, щоб скласти протокол затримання. ОСОБА_4 потрібно було помістити в ІТТ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, а з лікарні виписати та забрати особову справу. Необхідна була виписка з лікарні та протокол затримання. ОСОБА_13 планує роботу конвойної служби. Так чи інакше ОСОБА_13 є начальником для ОСОБА_2. Згідно з наказом № 60 після обрання запобіжного заходу - тримання під вартою (відповідно до ухвали суду) необхідно було зразу взяти під варту в залі суду. Була можливість помістити ОСОБА_4 в ІТТ, а не вести його в СІЗО (оскільки він не був виписаний з лікарні). Лікарня не є місцем попереднього ув'язнення. В даному випадку спрацював метод повторності (коли особи з протитуберкульозного диспансеру, де в них є спецпалати, забиралися конвойною службою і яке б рішення судом не приймалося, їх назад повертали в протитуберкульозний диспансер). До відповідальності притягували осіб за неналежний контроль та неналежну організацію роботи. Він не згоден, що його притягнули до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до наказу № 60 начальник конвою приймає рішення. Коли є ухвала суду, заявка не потрібна. Якщо береться особа під варту, то в залі суду особу необхідно взяти під варту і доставити в місце попереднього ув'язнення. Згідно наказу він повинен був забрати його з лікарні і доставити в лікарню, змінити це можна за вказівкою начальника (як письмовою, так і усною). ОСОБА_2 повинен був розуміти, що йому потрібно доставити ОСОБА_4 в місце попереднього ув'язнення. ОСОБА_2 повинен був зв'язатися з попереднім керівником. ОСОБА_2 міг не виконувати наказ ОСОБА_13, доставити ОСОБА_4 в місце попереднього ув'язнення, а потім доповісти про це командиру. Про цю ситуацію він дізнався, коли ОСОБА_4 вже не було в лікарні. Була факс-копія ухвали, був рапорт ОСОБА_2 про виконану роботу, ОСОБА_14 про це був повідомлений. Самостійно змінювати маршрут начальник конвою може лише в надзвичайній ситуації. Начальник конвою повинен зателефонувати в РВ та повідомити про складання протоколу затримання. Є журнал виходу на зв'язок конвойних нарядів. Наказ № 60 є лише для користування службових осіб (він не є доступним для всіх осіб).

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що працює заступником командиру взводу ОРКСМ УМВС. 05.11.2014 року надійшла до роти ухвала про конвоювання ОСОБА_4 з психіатричної лікарні до Тульчинського районного суду Вінницької області. Ухвала була з супровідним листом на ім'я командира ОСОБА_14. Був відданий наказ, призначений начальник конвою ОСОБА_2, після чого поїхали виконувати ухвалу. Після обіду йому подзвонив ОСОБА_2 і сказав, що ОСОБА_4 змінено запобіжний захід на тримання під варту і запитав, що робити. Він запитав, чи є особова справа на ОСОБА_4, ОСОБА_2 відповів, що немає. Він сказав ОСОБА_2, щоб той віз ОСОБА_4 назад в лікарню. На наступний день прийшов факс - ухвала. ОСОБА_11 отримав, подзвонили з лікарні, запитали, що робити, щоб вони забрали «бандита». Їм пояснили, що потрібна заявка. Через півгодини подзвонив його командир ОСОБА_22, сказав, що дзвонив лікар і сказав, що потрібно забрати якогось «бандита». Дав номер (стаціонарний), за яким подзвонити. Він подзвонив, сказали, що це не те відділення, дали йому два інших номера телефону, на які він не міг додзвонитись ні в той день, ні на наступний. Потім прийшла заявка по пошті, поїхали виконувати. В лікарні ОСОБА_4 вже не було, сказали, що його відпустили і сказали: «Будете знати, як не забирати». В конвойній роті працює 12 років. В той час був в другому взводі, а ОСОБА_2 - в першому. ОСОБА_2 підпорядкований ОСОБА_12. Він не мав права давати ОСОБА_2 вказівки. ОСОБА_2 подзвонив йому, щоб порадитись. Відповідальним в той день він не був. Коли приїжджає конвой, начальники конвою, якщо все нормально, доповідають «без пригод» і залишають документи на столі, а не в канцелярії, бо канцелярія працює до 17:00 год., а конвой може приїхати пізніше. Ухвали щодо ОСОБА_4 не було, були лише документи щодо ОСОБА_10. Він не знає, чому тоді ОСОБА_2 йому подзвонив. Йому особисто по приїзду ОСОБА_2 ніяких документів не надавав. В дорожньому журналі зробив відмітку про перевірку. 05.11.2014 року ОСОБА_2 не доповідав, що не виконав ухвалу суду, а лише сказав «без пригод».

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що працює старшим оперуповноваженим Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області. Про саму подію йому стало відомо вже, коли ОСОБА_4 відпустили з лікарні (це був понеділок 10 чи 11 листопада). Йому подзвонив ОСОБА_23 і сказав, що ОСОБА_4 відпустили. Зараз він знає, що тоді був відповідальний ОСОБА_12. Хтось з офіцерів повинен був прийняти документи від начальника конвою. Не пам'ятає, чи дзвонив йому 5 листопада ОСОБА_2. Відомо, що ОСОБА_2 доповідав про цю ситуацію ОСОБА_13. Відповідальний призначається на добу, про це доводиться всім працівникам. Працював на посаді командира 1 рік. Того дня, напевно, був на робочому місці. Він міг виїжджати водієм, якщо не вистачало водіїв. 06.11.2014 року ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_13 не повідомляли його про те, що ухвала суду не виконана.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що працює міліціонером РКСМ. 05.11.2014 року він був призначений конвоїром в Тульчинський районний суд. Начальником був ОСОБА_2. Вони приїхали в психіатричну лікарню, забрали обвинуваченого та поїхали в Тульчинський районний суд. Під час засідання біля обвинуваченого залишалися він та начальник конвою. Там був ще один обвинувачений. Після засідання поїхали в м. Вінниця, завезли ОСОБА_4 в психлікарню. В суді була винесена ухвала про зміну запобіжного заходу. Хто отримував ухвалу, не пам'ятає. Згідно посадових обов'язків він підпорядкований начальнику конвою та старшому конвоїру. ОСОБА_10 забрали працівники Тульчинського відділення міліції. Маршрут їм не розголошують. В СІЗО автомобіль не заїжджав, ОСОБА_10 в СІЗО вони не завозили. ОСОБА_4 супроводжував медбрат. Особисто він рішень по роботі не приймає. Начальник конвою дав команду ОСОБА_4 вивести з автомобіля та передати в вартове відділення психіатричної лікарні. На досудовому слідстві він пам'ятав все краще. Він особисто не отримував ухвалу, оскільки не має права брати документи. З Тульчинського суду виїхали приблизно після обіду, в лікарню приїхали приблизно через 2 години. Він знає, що коли проїжджають великі населені пункти, начальник конвою відзвонюється і повідомляє про рух. Дзвонять, як правило, тому, хто знаходиться на базі. В його посадові обов'язки входить здійснення обшуку конвойної особи. Після конвоювання здають спецзасоби, начальник конвою доповідає командиру. Кому дзвонив ОСОБА_2, не знає, але те, що дзвонив комусь, чув.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що є командиром взводу № 1 РКСМ УМВС. ОСОБА_2 перебуває в його підпорядкуванні, але він в іншому взводі. ОСОБА_2 5 листопада міг йому телефонувати, щоб повідомити, де знаходиться, а саме з приводу конвоювання - не телефонував. Тоді він був відповідальний (по графіку). Статус відповідального - це формальність. Він не давав вказівку 5 листопада ОСОБА_2 залишати ОСОБА_4 в психлікарні. ОСОБА_2 з цього приводу йому не телефонував. 5 листопада він не знав, що ОСОБА_4 змінено міру запобіжного заходу. В той день вказівки від командира роти щодо заміни його ОСОБА_13 не було. Про все дізнався лише 11 листопада, коли поїхали в психіатричну лікарню до ОСОБА_4. З приводу будь-яких проблем ОСОБА_2 5 листопада не телефонував. Без заявки також можливо здійснювати конвоювання. На конвоювання виноситься наказ. Маршрут можна змінити по ситуації. В той день ввечері він точно був на роботі.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що працює міліціонером роти конвойної служби. 05.11.2014 року він був призначений в складі конвою їхати в Тульчинський районний суд. Він підпорядкований начальнику конвою. Поїхали за обвинуваченим ОСОБА_4 в психлікарню, потім поїхали в суд. Одразу по прибуттю в суд з Тульчинського РВ звернувся працівник до ОСОБА_2 і запитав, чи можемо ми забрати ще одного, ОСОБА_2 сказав, що не можемо, бо не було вказівки. Було змінено ОСОБА_4 запобіжний захід. Секретар запитала, скільки потрібно копій ухвал, ОСОБА_2 відповів. ОСОБА_2 мав зателефонувати, щоб дізнатись куди везти ОСОБА_4. ОСОБА_2 зачитав резолютивну частину ухвали. Він так зрозумів, що ухвала була про взяття під варту ОСОБА_4. Секретар ухвалу вручила ОСОБА_2. ОСОБА_10 доставлявся після суду в СІЗО. Не знає, чи було змінено маршрут. Не чув, чи ставив ОСОБА_2 перед працівниками лікарні питання щодо особової справи на ОСОБА_4. ОСОБА_2 телефонував начальнику після обіду. Не знали, що робити, бо було змінено запобіжний захід. До ОСОБА_13 раніше зверталися з приводу питання щодо конвоювання. ОСОБА_12 відповідає за транспорт. Він не був присутній при здачі конвоювання. Він не знає, хто того дня приймав чергування. Здається, не було командира підрозділу, коли ОСОБА_2 здавав чергування. Кому телефонував ОСОБА_2 з приводу ОСОБА_10, він не знає.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що працює фельдшером ВОПЛ № 2. 05.11.2014 року він був разом з ОСОБА_4, якого доставляли в Тульчинський районний суд. В суді оголошувалася ухвала про зміну запобіжного заходу, ОСОБА_2 при цьому був присутній. Йому та ОСОБА_2 була вручена копія ухвали з печаткою. ОСОБА_2 ознайомився з ухвалою. Він не бачив, чи проводився обшук ОСОБА_2. Всі вказівки віддавав начальник конвою. В СІЗО заїжджали, доставляли іншого обвинуваченого. Перед ним ОСОБА_2 не ставив питання щодо особової справи ОСОБА_4. Коли приїхали, в той день на роботі ще була старша медсестра, яка завідує особовими справами. Після суду він телефонував ОСОБА_24, зачитав їй ухвалу, вона сказала, щоб їй повідомили, куди будуть везти ОСОБА_4. В їх лікарні приймають тільки за ухвалою суду. Черговому лікарю того дня він не давав ухвалу. ОСОБА_25 того дня був черговим фельдшером. Коли їхали назад, ОСОБА_2 кудись телефонував з приводу того, куди везти ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що працює міліціонером РКСМ. В листопаді 2014 року був призначений в наряд конвою, був водієм. Він підпорядковується начальнику конвою. ОСОБА_2 телефонував начальству, так як обвинуваченому було змінено запобіжний захід. Потім ОСОБА_2 сказав, що їдемо назад в психіатричну лікарню. Заїжджали в СІЗО, завозили іншого обвинуваченого. Маршрут того дня не змінювався. В кабіні їхали ОСОБА_2 та фельдшер. ОСОБА_2 фельдшера запитував щодо особової справи, він сказав, що лікар буде завтра. Не пам'ятає точної розмови ОСОБА_2 з фельдшером. ОСОБА_2 телефонував ОСОБА_13, він йому зачитував ухвалу. Потім ОСОБА_2 сказав, що їдемо назад в лікарню. В лікарню приїхали приблизно о 17:30 год. Маршрут їм доводять. Не пам'ятає, чи було в маршруті заїзд в СІЗО.

Свідок ОСОБА_24 суду показала, що працює лікарем-психіатром ВОПЛ № 2. В ВОПЛ № 2 01.08.2014 року був госпіталізований згідно ухвали Вінницького міського суду від 27.07.2014 року ОСОБА_4, йому було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на утримання в психіатричній лікарні в умовах посиленого нагляду. Ухвалою від 26.09.2014 року йому було продовжено строк до 06.11.2014 року. Було повідомлено прокурору області, що їхня лікарня таких умов не має. Відповіді на листи не отримували. Було проведено огляд ОСОБА_4 та дано висновок, що ОСОБА_4 не страждав і не страждає на психічні захворювання, примусових заходів медичного характеру не потребує, не перебував в стані фізіологічного афекту. ВОПЛ № 2 13.10.2014 року знову зверталася до Вінницького міського суду з визначенням порядку етапування. ОСОБА_4 - здорова особа, перебував в психіатричній лікарні і відмовився від лікування. 05.11.2014 року ОСОБА_4 забрали до суду. 06.11.2014 року було повідомлено конвойну службу та надіслано копію ухвали суду по факсу. За рекомендацією конвойної служби 06.11.2015 року заступнику начальника УМВС ОСОБА_26 направлено прохання відрядити конвой в ВОПЛ № 2. 07.11.2014 року ОСОБА_4 виписали з лікарні в супроводі сина. 07.11.2014 року були надіслані листи в прокуратуру Вінницької області, Немирівський РВ та Немирівську лікарню. 05.11.2014 року не було візи чергового лікаря з дозволом помістити ОСОБА_4 в стаціонарі. Сказали, що ОСОБА_4 залишено під притиском. Медичні документи на ОСОБА_4 були готові після проведення судово-медичної експертизи. В той день старша медична сестра, яка завідує медичними документами, була на роботі. Навіть без присутності ОСОБА_4 можливо було отримати його особову справу. В їхні функціональні обов'язки не входить доставляти здорову особу в СІЗО. В конвойну службу 06.11.2014 року телефонувала їхня спеціальна служба. В конвойній службі сказали, що не вказано виконавця, тому по факсу надіслали копію ухвали суду. Черговий лікар їй в той день не телефонував. ОСОБА_25 в той день був черговим фельдшером. В відділення завезли ОСОБА_4 без дозволу працівників лікарні, на яких чинили тиск. 05.11.2014 року працівники лікарні нікого не повідомляли, що ОСОБА_4 незаконно тримають в лікарні під притиском працівників конвойної служби. Не пам'ятає, хто 05.11.2014 року був черговим лікарем. В той час головним лікарем була ОСОБА_27 Сигналізація і камери відеоспостереження в них є. ОСОБА_28 сказав, що в нього взяли розписку на ухвалі суду, що він отримав в стаціонар ОСОБА_4. Вона підписувала лист в конвойну службу. 06.11.2014 року перебувала в м. Київ в Вищій атестаційній комісії лікарів, отримувала диплом. 06.11.2014 року, крім того, що підписувала заявку, більше нічого не робила. 06.11.2014 року їй хтось дзвонив, хто, не пам'ятає. Сказала, що треба готувати заявку. Їм не повідомляли, яким чином направити заявку.

Свідок ОСОБА_29 суду показала, що працює лікарем-психіатром відділення примусового лікування з посиленим режимом ВОПЛ № 2. Працює в лікарні вже 15 років. Спочатку лікуючим лікарем ОСОБА_4 була ОСОБА_24, а потім в зв'язку з її відпусткою - вона. 05.11.2014 року була 5-ти хвилинка, на якій ОСОБА_24 сказала, що сьогодні ОСОБА_4 будуть везти в суд. Порадилися, що з ним поїде фельдшер ОСОБА_8. Після обіду до неї підійшла ОСОБА_24 і повідомила, що завтра її не буде, бо вона відпросилася і треба буде виписати ОСОБА_4. Вона відповіла, що в неї немає телефона конвойної служби, на що ОСОБА_24 сказала, що він має бути в ОСОБА_30 - соціального працівника. Вона була на роботі до 15:30 год. На наступний день вона прийшла на роботу і вже зранку знала, що ОСОБА_4 є, про це всі говорили. Вона сказала ОСОБА_30, щоб та дала їй почитати ухвалу. ОСОБА_31 подзвонила на конвойну службу. Вона сказала, що їй сказали, що потрібно спочатку дзвонити на Театральну, 10, сказали передати ухвалу факсом. Потім вона повідомила, що на Театральній сказали, що не зможуть конвоювати, оскільки в ухвалі суду не вказано виконавця. Потім вирішили, що приїде ОСОБА_24 і вирішить цю ситуацію. В цей же день до ОСОБА_24 подзвонила ОСОБА_30 і повідомила її про цю ситуацію, так їй сказала ОСОБА_30. 07.11.2015 року приблизно о 09:30 год. ОСОБА_24 сказала, що будемо виписувати ОСОБА_4, бо конвойна служба не приїжджає, також сказала, що за ним приїде син. Вона запитала, чи син завезе його в СІЗО, ОСОБА_24 відповіла: «А чого ж не завезе». Тоді вона стала писати історію хвороби. Їй повідомили, що справа на ОСОБА_4 була складена і знаходилась в старшої медичної сестри. Сказали також, що є історія хвороби, але без числа, але вона її не бачила. Хто був черговим лікарем 05.11.2014 року, вона не знає. Хворий ніяк не може вийти з відділення без нагляду. Заявкою вона не займалася. За особові справи відповідає ОСОБА_99. Без завідуючого відділення особову справу віддати не можна. 06.11.2014 року на п'ятихвилинці повідомляли, що ОСОБА_4 їм знов привезли і ОСОБА_28 заставили на ухвалі суду про це розписатися. 07.11.2014 року ОСОБА_4 випустили, бо його ніхто не хотів забирати. Зі слів слідчого їй стало відомо, що ОСОБА_24 відправляла заявку. Всі рішення приймає ОСОБА_24. За власним бажанням ОСОБА_4 не міг вийти з відділення. Випустити можна лише за ухвалою суду.

Свідок ОСОБА_31 суду показала, що працює молодшою медичною сестрою у відділенні № 1 ВОПЛ № 2. 06.11.2014 року ОСОБА_29 сказала зателефонувати в конвойну службу з приводу ухвали суду. Там дали інший номер і сказали, щоб на нього скинули ухвалу суду і вони конвоюють. Коли скинули ухвалу, в конвойній службі повідомили, що виконати не зможуть, оскільки там не вказано виконавця, сказали, що потрібно телефонувати на Театральну, 10. Вона доповіла про це ОСОБА_32. В цей же день з ОСОБА_24 готували лист (але точно не пам'ятає, чи точно в цей день). Лист підписувала ОСОБА_24, можливо і вона його начитувала. Вона відправляла лист поштою. На той період вона працювала на півставки соціальним працівником. Не пам'ятає, чи 06.11.2014 року телефонувала ОСОБА_24. Виписка з історії хвороби ОСОБА_4 виготовлялася раніше. В листі вказали, що є ухвала суду та її потрібно негайно виконати. Заявку направляли звичайним листом поштою. Лист відправляли в другій половині дня. Опустила його в скриньку ввечері, коли йшла додому. З їхнього відділення хворому неможливо вийти безперешкодно, тому що відділення охороняється.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що працює інспектором з організації діяльності спецустанов міліції Управління громадської безпеки УМВС України у Вінницькій області. В листопаді 2014 року (точного числа не пам'ятає, на початку місяця) був на стажуванні. Зателефонували, сказали, що з психіатричної лікарні треба забрати «бандита». Він переадресував дзвінок, так як факсу у них немає, а цим займається конвойна служба. Його думка, що ОСОБА_4 потрібно було спочатку завезти в ІТТ, бо в СІЗО його б не прийняли. Якщо є протокол затримання і він дійсний, то можна зразу в СІЗО везти. ОСОБА_2 мав можливість 05.11.2014 року доставити ОСОБА_4 в СІЗО. Згідно наказу № 60 особа має обшукуватися. Начальник конвою несе відповідальність за точне доставлення конвойованих осіб. Начальник конвою повинен доповідати начальнику підрозділу (рапорт пишеться тільки командиру підрозділу). Якщо є надзвичайні події, то можна змінити маршрут, тільки про це повідомити командира. Ухвала суду є обов`язковою для виконання.

Свідок ОСОБА_34 суду показала, що працює діловодом конвойної роти. Заявками займався ОСОБА_13, який розподіляв все. Потім всі ці заявки віддавалися їй, вони були незареєстровані. Їй не передавалася ухвала на реєстрацію. Всі матеріали, які поступали в конвойну роту, вона особисто приймала, реєструвала їх і передавала начальству. Конвоюванням займався ОСОБА_13. Рапорти жодного разу не реєструвалися.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що працює начальником конвою конвойної міліції УМВС України у Вінницькій області. В минулому році 11 числа (місяць не пам'ятає) був призначений начальником конвою по етапуванню ОСОБА_4 з психіатричної лікарні. Приїхали туди приблизно об 11:30 год. Він зайшов в вартове відділення з приписом, але медсестра повідомила, що ОСОБА_4 немає. Викликали старшого відділення, яка пояснила, що ОСОБА_4 випустили, бо закінчилися строки його тримання. Завідуюча відділенням сказала: «Будете знати, як вчасно не приїжджати». Вона сказала, що ОСОБА_4 забрав син. Також вона сказала, що зараз йому подзвоне і він підвезе ОСОБА_4. При ньому завідуюча відділенням набирала сина ОСОБА_4, але розмови при ньому не відбулося. Лише потім вона повідомила йому, що ОСОБА_4 привезуть до СІЗО. Він зателефонував ОСОБА_14 та ОСОБА_13. Безперешкодно звідти вийти неможливо, там служба охорони - ДСО, є камери, електрозамки. При здачі особи в СІЗО подається особова справа. ОСОБА_12 - командир другого взводу, він відповідає за транспорт. Завжди розписував наряди і заявки ОСОБА_13. Якщо відповідального немає, довідки приймає будь-хто. Самостійно змінювати маршрут заборонено функціональними обов'язками. Якщо виникають якісь обставини (ДТП, вибух тощо), можна змінити маршрут з дозволу керівництва.

Свідок ОСОБА_35 суду показав, що працює т.в.о. поліцейського РКСП. Рік назад був конвоїром. Коли вони приїхали в психіатричну лікарню № 2 за затриманим, там сказали, що останнього в них вже немає. Начальником був ОСОБА_23. З якою метою поїхали в психіатричну лікарню, не пам'ятає. Пам'ятає лише, що особу не забрали, бо його там не було. Куди мали доставити затриманого, йому невідомо.

Свідок ОСОБА_30 суду показала, що працює старшою медичною сестрою в ВОПЛ № 2 (відділення № 1). Вранці завідуюча сказала, що сьогодні ОСОБА_4 конвойна служба забере в суд, де йому буде змінено запобіжний захід, його заберуть в тюрму, оскільки він не є психічно хворим. Його супроводжував фельдшер ОСОБА_8. Вона чекала дуже довго, її ніхто не викликав. Знає, що ОСОБА_4 привезли назад і залишили. Вона очікувала, коли привезуть ОСОБА_4, щоб віддати всі документи та його особову справу. Всі документи та його особова справа були готові на той час. Вона була на роботі до того часу, поки не привезли ОСОБА_4. Її ніхто не викликав, щоб надати особову справу. Якщо ОСОБА_4 забрала конвойна служба, то вони могли б особову справу віддати і без ОСОБА_4. Вони могли б і на наступний день за вимогою надати особову справу в СІЗО. Особову справу готує завідуюча, а вона документи не переглядає та не перевіряє. Не пам'ятає, чи завідуюча забрала в неї особову справу ОСОБА_4. Не можуть ні черговий лікар, ні фельдшер прийняти особу без відповідної ухвали суду. На приймальному відділенні є графік лікарів. Завжди є черговий лікар. Їй не давали вказівку готувати виписку на ОСОБА_4, це робить завідуюча. Їй сказали передати певну папку, в якій були складені всі необхідні документи. Вона чекала, хотіла йти додому, вийшла і запитала чергового медбрата ОСОБА_28, скільки ще чекати. Він їй повідомив, що вже був конвой, залишили ОСОБА_4 і поїхали (це було в п'ять годин). Не пам'ятає, щоб ОСОБА_28 давав їй ухвалу. Якщо він її передавав, то вона її вклала в особову справу. Паспорт віддали ОСОБА_4, оскільки його виписували. Він давав розписку про отримання паспорта і вона повинна бути в особовій справі. Якщо особу відпускають, їй віддають паспорт, він зберігається не в особовій справі.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що працює фельдшером (сестрою медичною палатною) ВОПЛ № 2. Був на чергуванні п'ятого числа в 2014 році, в якому місяці не пам'ятає. Забрали ОСОБА_4, отримавши дозвіл в головного лікаря. До суду також поїхав фельдшер ОСОБА_8. Ввечері ОСОБА_4 привезли, зайшли в сестринську, сказали розписатись про те, що залишають ОСОБА_4 і поїхали швидко. Працівники конвойної служби нічого не повідомляли. Не було ніякої конкретної вказівки, що якщо привезуть ОСОБА_4, прийняти його. Особова справа зберігалася в ОСОБА_30, вона чекала на роботі, але з конвойної служби ніхто не запрошував особову справу. Сказали написати, що «отримав черговий фельдшер ОСОБА_28». Фельдшер ОСОБА_8 зайшов разом з конвоєм, він залишив на столі ухвалу суду. Не пам'ятає чи знайомився з ухвалою суду. Ніхто не погрожував і не показував йому, щоб він підписав, що отримав ОСОБА_4. Отримавши ОСОБА_4, він став за нього відповідати. На п'ятихвилинці сказали, що якщо буде ставитися питання конвойною службою щодо виписки ОСОБА_4, виписувати, якщо ні, то приймати його, оскільки він в них рахується. Не пам'ятає, хто тоді був черговим лікарем. Потім, коли конвойна служба поїхала, копію ухвали суду передав старшій медсестрі.

Свідок ОСОБА_36 суду показала, що працює начальником відділу по виконанню судових рішень. Особова справа на ОСОБА_4 була привезена 11.11.2014 року працівником ВОПЛ № 2. ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді міського суду тримався під вартою в СІЗО 60 діб, потім згідно ухвали його помістили в психіатричний заклад. В особовій справі є ухвала суду від 05.11.2014 року, яку лікарня, згідно печатки, отримала 06.11.2014 року. Для того, щоб в СІЗО прийняти особу, необхідна особова справа. Без особової справи неможливо встановити особу. З однією ухвалою суду особу не можна було забрати в СІЗО, ще також необхідна медична документація. Запобіжний захід виконує той, на кого це покладено. Затримання проводиться працівниками РВ. При прийняті особи вона зобов'язана прийняти від працівника конвойної служби особову справу. 05.11.2014 року ОСОБА_4 їм не привозили. Якщо б їм привезли особу без особової справи, вони б склали акт про неприйняття. Коли повернули особову справу, паспорта ОСОБА_4 там не було і відсутні відомості, хто його отримав.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що не знає, хто такий ОСОБА_2, в обличчя його не пам'ятає. Ні в яку змову з ОСОБА_2 він не вступав та ніяких коштів йому не давав. Це було восени 2014 року, його привезли після суду до психлікарні, пройшло декілька днів, потім йому сказали, що його відпускають, бо вже закінчилися всі строки. Він підписав якісь папери, приїхав його син, віддали йому паспорт. Просто так його з лікарні не випустили б. Після суду його прийняли в лікарню, пропускали міліціонери. Коли його назад приймали в лікарню, то ніхто ні на кого не чинив тиск. Після того, як його відпустили з лікарні, він нікуди не тікав, ніяких проваджень щодо цього не порушувалось. Він нікуди не тікав, а поїхав в Росію, щоб підлікуватися.

Свідок ОСОБА_37 суду показала, що працює завідуючою відділенням № 5 ВОПЛ № 2. 05.11.2014 року вона відповідно до графіку чергувань знаходилась на чергуванні (цілодобово). Знає свої функціональні обов'язки як чергового лікаря. Для того, щоб особа перебувала у відділенні з посиленим наглядом № 1, обов'язково повинно бути рішення суду. ОСОБА_4 вона не приймала та його ніколи не бачила. Все відбувається через приймальне відділення. В відділення пропускає лише міліція. 05.11.2014 року ОСОБА_24 ніяких вказівок щодо ОСОБА_4 їй не надавала.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину не визнає, цивільний позов також не визнає. Суду показав, що 05.11.2014 року ОСОБА_14 було видано наказ № 647, яким його назначено начальником конвою. Доставляв ОСОБА_4 з психлікарні до Тульчинського районного суду Вінницької області. На «розводі» до нього було доведено наказ та повідомлено про те, що слід забрати ОСОБА_4 з психлікарні, доставити в Тульчинський районний суд Вінницької області і повернути назад в психлікарню, якщо будуть якісь питання, дзвонити начальнику або тому, хто буде на базі. Забрали ОСОБА_4 і доставили в Тульчинський районний суд Вінницької області. Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу. Коли суд вийшов в нарадчу кімнату, він декілька раз телефонував ОСОБА_14, але той не брав трубку, після чого зателефонував ОСОБА_13, який сказав йому доставити ОСОБА_4 назад в психіатричну лікарню згідно наказу. Після оголошення ухвали він знов зателефонував ОСОБА_14, але останній трубки не брав. Він зателефонував ОСОБА_13, зачитав йому резолютивну частину ухвали, на що він сказав, що потрібно вести ОСОБА_4 назад в психіатричну лікарню. Копію ухвали було вручено йому та фельдшеру ОСОБА_8. ОСОБА_8 дзвонив при ньому завідуючій відділенням, але що вона говорила, він не знає. Завезли ОСОБА_4 назад в психіатричну лікарню, віддали, ОСОБА_28 розписався на ухвалі. Коли приїхав, ОСОБА_14 не було. Він віддав все ОСОБА_13. Всі документи він перевірив і сказав положити на сусідній стіл. В дорожньому журналі ОСОБА_13 зробив відмітку. Що далі відбувалося, йому невідомо, бо його там не було. Він частково був присутній при оголошенні ухвали, оскільки йому телефонували і він виходив. Суддя ніяких роз'яснень не давав. Під час оголошення ухвали, резолютивну її частину він не чув. Суддя не зазначав, що ухвала підлягає негайному виконанню і він про це не чув, ніхто про це йому не говорив. Не пам'ятає, чи була присутня потерпіла в тому судовому засіданні. Секретар йому вручила належним чином завірену копію ухвали. Телефонував до ОСОБА_13, оскільки він відповідає за цим напрямком роботи і завжди є на місці. Зміна маршруту заборонена. Сказати не може, чи це виняткові обставини, таких випадків в його роботі ще не було. Слова ОСОБА_13 були для нього наказом, оскільки він є керівником підрозділу. Діяв відповідно до Інструкції та наказу № 60. Кожен офіцер їхнього підрозділу являється його керівником. В той день ОСОБА_12 був задіяний в іншому наряді. ОСОБА_12 не повідомляв про ухвалу, він ніяких наказів не давав. ОСОБА_10 завозили на СІЗО. Згідно наказу № 647 йому було віддано наказ вести ОСОБА_4 в психіатричну лікарню. ОСОБА_4 в СІЗО не залишав, оскільки останнього в нього не прийняли б на підставі лише однієї ухвали. Спочатку у відділення зайшов ОСОБА_8, потім вийшов, помістив ОСОБА_4 в палату, потім вони зайшли до фельдшера ОСОБА_28. Він повідомив і ОСОБА_28, і ОСОБА_8, щоб їх заввідділення зв'язувався з його керівництвом для подальшого конвоювання ОСОБА_4. Діяв за вказівками керівництва роти. Копію ухвали передав ОСОБА_13. Жодного умислу не виконувати ухвалу суду в нього не було. Діяв за наказом ОСОБА_14 про конвоювання ОСОБА_4 з психіатричної лікарні в Тульчинський районний суд Вінницької області і назад в психіатричну лікарню. Телефонував ОСОБА_14 на мобільний телефон, який всім відомий. Інших телефонів немає, крім тих, що знаходяться в підрозділі. Територія психіатричної лікарні охороняється. Ніяких засобів примусу щодо поміщення ОСОБА_4 в психіатричну лікарню не вчиняв. Ніхто не заперечував щодо поміщення ОСОБА_4 в психіатричну лікарню. ОСОБА_8 також була вручена копія ухвали. При ньому ОСОБА_8 дзвонив завідуючій і зачитував їй ухвалу. Переміщення осіб без будь-яких заявок неможливе. В Тульчинському районному суді Вінницької області будь-яких заявок йому не надавалося. Він не має права складати протокол затримання особи. ОСОБА_12 займався автотранспортом (заправка, технічний стан). ОСОБА_13 займався заявками по конвоюванню. ОСОБА_13 повинен був контролювати ці дії. ОСОБА_13 зробив запис про відсутність будь-яких порушень під час конвоювання. Зробив все, що необхідно. Йому потім стало відомо, що 06.11.2014 року в відділення була направлена ухвала суду. Просить суд виправдати його.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні обставинами, а саме: показами свідків.

Вина обвинуваченого підтверджується також іншими доказами по кримінальному провадженню, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-рапортом старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області радника юстиції ОСОБА_38 від 13.11.2014 року, адресованого першому заступнику прокурора Вінницької області старшому раднику юстиції ОСОБА_39, відповідно до якого слідчим управлінням УМВС України у Вінницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014020000000130 від 05.06.2014 року, внесеному до ЄРДР за фактом умисного вбивства ОСОБА_40, жителя м. Немирів, Вінницької області. В ході слідства встановлено, що вбивство ОСОБА_41 скоїв житель смт. Теплик, Вінницької області ОСОБА_10 на замовлення жителя м. Немирів ОСОБА_4., за грошову винагороду у розмірі 1200 доларів США. Вказаних осіб 07.06.2014 року затримано у порядку ст.208 КПК України. Обвинувальний акт у даному провадженні за обвинуваченням вищевказаних осіб 30.09.2014 року скеровано до Немирівського районного суду Вінницької області для розгляду по суті. В ході підготовчого судового засідання в Тульчинському районному суді Вінницької області в складі колегії під головуванням судді Ковганича С.В. 05.11.2014 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід із тримання в психіатричному закладі в умовах, що виключають небезпечну поведінку, на тримання під вартою. Ухвалу суду про зміну запобіжного заходу 05.11.2014 року отримано для виконання начальником конвою відділення № 1 взводу № 1 РКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 від секретаря судді. Однак, співробітниками конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області, всупереч рішення суду, 05.11.2014 року ОСОБА_4 був доставлений та залишений у Вінницькій обласній психіатричній лікарні № 2, де його строк перебування закінчувався 06.11.2014 року. На наступний день етапування ОСОБА_4 до слідчого ізолятору конвоєм також не проводилося. Внаслідок чого службовими особами ВОПЛ № 2 після спливу строку перебування у психіатричному закладі 07.11.2014 року звільнено обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину ОСОБА_4 (т.1 а.с.237-238);

-витягом з кримінального провадження № 42014020000000184 від 14.11.2014 року, відповідно до якого дата внесення до ЄРДР - 14.11.2014 року; фабула - за фактом невиконання співробітниками конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області, якою змінено запобіжний захід ОСОБА_4 на тримання під вартою, що потягло втечу ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а саме: в підбурюванні ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_40 (т.1 а.с.239);

-дорученням начальника слідчого відділу прокуратури Вінницької області старшого радника юстиції ОСОБА_42 від 14.11.2014 року, адресованого старшому слідчому в особливо важливих справах прокуратури Вінницької області юристу 2 класу ОСОБА_43, про проведення досудового розслідування, відповідно до якого, у відповідності до вимог ст.39 КПК України, доручено провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014020000000184 від 14.11.2014 року за фактом невиконання співробітниками конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області, якою змінено запобіжний захід ОСОБА_4 на тримання під вартою, що потягло втечу ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а саме: в підбурюванні ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_40 (т.1 а.с.240);

-повідомленням старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_43 від 14.11.2014 року, адресованого заступнику прокурора Вінницької області старшому раднику юстиції ОСОБА_44, про початок досудового розслідування за дорученням від 14.11.2014 року начальника слідчого відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_42 у кримінальному провадженні № 42014020000000184 від 14.11.2014 року за фактом невиконання співробітниками конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області, якою змінено запобіжний захід ОСОБА_4 на тримання під вартою, що потягло втечу ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а саме: в підбурюванні ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_40; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.382 КК України (т.1 а.с.241);

-повідомленням заступника прокурора Вінницької області старшого радника юстиції ОСОБА_44 від 14.11.2014 року, адресованого начальнику слідчого відділу прокуратури області старшому раднику юстиції ОСОБА_42, про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014020000000184 від 14.11.2014 року (т.1 а.с.242);

-постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014020000000184 від 14.11.2014 року, відповідно до якої призначено групу прокурорів у складі: старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_45; старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_46; прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_47; старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_48; прокурора прокуратури Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_9; старшим групи призначено старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_45 (т.1 а.с.243);

-супровідним листом за підписом начальника сектору Департаменту внутрішньої безпеки ВВБ у Вінницькій області полковника міліції ОСОБА_49 за № 18/1-1379 від 14.11.2014 року, адресованого начальникові слідчого відділу прокуратури Вінницької області старшому раднику юстиції ОСОБА_42, щодо направлення матеріалів службового розслідування за фактом невиконання окремими працівниками РКСМ УМВС України у Вінницькій області ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_50, для прийняття рішення згідно чинного законодавства України (т.1 а.с.244);

-висновком службового розслідування за фактом невиконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_50 від 14.11.2014 року, затвердженого начальником УМВС України у Вінницькій області полковником міліції ОСОБА_51 14.11.2014 року, відповідно до якого, згідно вимог наказу УМВС України у Вінницькій області від 12.11.2014 року № 1218, комісія УМВС в складі: голови - т.в.о. начальника УГБ УМВС підполковника міліції ОСОБА_52, членів - оперуповноваженого в ОВС ВВБ у Вінницькій області ДВБ МВС України підполковника міліції ОСОБА_53, старшого інспектора з ОД УГБ УМВС майора міліції ОСОБА_54 та старшого інспектора штабу УМВС підполковника міліції ОСОБА_55 під час проведення службового розслідування за фактом невиконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 встановила, що в діях начальника конвою РКСМ УМВС прапорщика міліції ОСОБА_2, заступника командира взводу № 2 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_13 та командира РКСМ УМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_14 вбачається порушення вимог пункту 3.23 «Інструкції з організації конвоювання в ОВС України», затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 року № 60дск, що виразилося у невиконанні ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області та призвело до уникнення ОСОБА_4 взяття під варту. В пункті 5 висновку зазначено, що: «За неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог пункту 3.23 «Інструкції з організації конвоювання в ОВС України», затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дск, що виразилося у невжитті заходів щодо негайного виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області про взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_4, начальника конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 та заступника командира взводу № 2 РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_13 попередити про неповну посадову відповідність кожного» (т.1 а.с.245-250);

-наказом начальника УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_51 за № 889 від 14.11.2014 року про неналежну організацію конвоювання затриманих і взятих під варту осіб та покарання винних, відповідно до якого наказано: 1) за неналежне виконання службових обов'язків, незадовільну організацію роботи та безконтрольність за діями підлеглих, грубе порушення Інструкції з організації конвоювання в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60, в частині неналежної підготовки нарядів до несення служби, що призвело до тяжких наслідків у подальшому, командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_14 звільнити з посади; 2) за неналежне виконання службових обов'язків, низьку організуючу роль щодо забезпечення відповідного конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, заступника командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_11 попередити про неповну посадову відповідність; 3) за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог пункту 3.23 «Інструкції з організації конвоювання в ОВС України», затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дск, що виразилося у невжитті заходів щодо негайного виконання ухвали Тульчинського районного суду про взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_4, начальника конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 та заступника командира взводу № 2 РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_13 попередити про неповну посадову відповідність кожного; 4) за неналежне виконання службових обов'язків, незадовільну організацію службової діяльності роти конвойної служби міліції під час конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, недосконалість обліку результатів роботи РКСМ, старшому інспектору з ОДСУМ ВОСЗМЗ та ДСУМ УГБ УМВС України у Вінницькій області майору міліції ОСОБА_21 оголосити догану; 5) суворо вказати заступнику начальника УМВС України у Вінницькій області підполковнику міліції ОСОБА_26М та заступнику начальника УГБ УМВС України у Вінницькій області підполковнику міліції ОСОБА_56 на послаблення контролю і вимогливості щодо організації діяльності роти конвойної служби міліції та попередити, що у разі невжиття невідкладних дієвих заходів з виправлення становища до них будуть ужиті відповідні заходи дисциплінарного впливу тощо (т.2 а.с.2-4);

-рапортом начальника конвою відділення № 2 взводу № 2 прапорщика міліції ОСОБА_23 від 11.11.2014 року про те, що 11.11.2014 року на підставі наказу РКСМ УМВС України у Вінницькій області № 663 він був призначений начальником конвою для здійснення конвоювання взятого під варту ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, з ВОПЛ № 2 в СІЗО УВП № 1 для виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року. Прибувши в ВОПЛ № 2, він встановив, що взятий під варту ОСОБА_4 був звільнений з вартового відділення адміністрацією медичного закладу 07.11.2014 року (т.2 а.с.5);

-витягом з єдиного обліку УМВС України за № 478 від 11.11.2014 року про внесення до єдиного обліку УМВС України рапорту командира РКСМ УМВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_14 про те, що на адресу РКСМ з Тульчинського райсуда прийшла вимога на доставку у СІЗО УВП № 2 ОСОБА_4 з ВОПЛ № 2, під час приїзду до ВОПЛ № 2 встановлено, що взятий під варту ОСОБА_4 був відпущений адміністрацією лікарні 07.11.2014 року (т.2 а.с.6);

-листом за підписами т.в.о. головного лікаря ВОПЛ № 2 ОСОБА_57 та завідувача відділення № 1 ОСОБА_24 за № 1858 від 06.11.2014 року, адресованого заступнику начальника УМВС України у Вінницькій області підполковнику міліції ОСОБА_26 (м. Вінниця, вул. Театральна, 10) та окремій роті міліції конвойної служби ВАСМ УМВС м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Ботанічна, 27), в якому йдеться про те, що у Вінницькій обласній психіатричній лікарні № 2, у відділенні № 1 з посиленим наглядом перебуває на утриманні хворий ОСОБА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. ВОПЛ № 2 просить відрядити конвой для доставки даної особи з Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2 в СІЗО для виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року. На листі наявна відмітка про те, що лист на контроль та до виконання прийнято 10.11.2014 року, та наявний підпис ОСОБА_14 (т.2 а.с.7);

-конвертом, на якому наявний відтиск поштового штампа, датований 08.11.2014 року, на якому відправником зазначено ВОПЛ № 2, а одержувачем - окрема рота міліції конвойної служби ВАСМ УМВС м. Вінниці (м. Вінниця, вул. Ботанічна, 27) (т.2 а.с.8);

-рапортом командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_14 від 11.11.2014 року про те, що 10.11.2014 року на адресу РКСМ УМВС України у Вінницькій області надійшла вимога ВОПЛ № 2 щодо необхідності конвоювання ОСОБА_4 з ВОПЛ № 2 в СІЗО УВП № 1 м. Вінниці для виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року. Для виконання вимоги наказом РКСМ 11.11.2014 року був призначений конвой у складі: начальника конвою старшого прапорщика міліції ОСОБА_23, старшого конвоїра прапорщика міліції ОСОБА_6, конвоїра старшини міліції ОСОБА_5, водія прапорщика міліції ОСОБА_7 Прибувши в ВОПЛ № 2, начальник конвою ОСОБА_23 встановив, що взятий під варту ОСОБА_4 був звільнений з-під варти адміністрацією медичного закладу 07.11.2014 року (т.2 а.с.17);

-копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Олійника О.М. від 28.07.2014 року про заміну підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку останнього, та поміщення останнього до відділення з посиленим наглядом Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2. Також вказаною ухвалою вирішено строк дії запобіжного заходу рахувати з 08.06.2014 року по 06.08.2014 року (т.2 а.с.20-21; 169-170);

-копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Чернюка І.В. від 05.08.2014 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, ОСОБА_4 до чотирьох місяців, тобто до 06.10.2014 року (т.2 а.с.18-19);

-копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Вишара І.Ю. від 26.09.2014 року про продовження ОСОБА_4 строку тримання в психіатричному закладі в умовах, що виключають небезпечну поведінку, до п'яти місяців, а саме: до 06.11.2014 року (т.2 а.с.22-23);

-копією ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, якою змінено ОСОБА_4, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.4, 115 ч.2 п.11 КК України, запобіжний захід з поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, на запобіжний захід тримання під вартою, строком до шестидесяти днів; вирішено строк утримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з 08.06.2014 року по 00:50 год. 03.01.2015 року включно (т.2 а.с.24-25; 31-33; 160-162; 210-211);

-наказом роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області № 647 від 05.11.2014 року, згідно з пунктом першим якого призначено конвойний наряд: конвоювання 1 особи, яка утримується під вартою, по маршруту конвоювання: ВОПЛ № 2 - Тульчинський районний суд - ВОПЛ № 2; склад конвойного наряду: начальник конвою - прапорщик міліції ОСОБА_2; старший конвоїр - старшина міліції ОСОБА_5; конвоїри - старшина міліції ОСОБА_6; водій службового автомобіля - сержант міліції ОСОБА_7; автомобіль - ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1. В другому пункті зазначено: «Конвоювання та взаємодію з територіальними ОВС здійснити відповідно до вимоги наказу МВС від 20.01.2005 року № 60дск та маршрутних карток» (т.2 а.с.26);

-наказом роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області № 663 від 11.11.2014 року, згідно з пунктом першим якого призначено конвойний наряд: конвоювання чотирьох осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання: СІЗО УВП №1 - ВОНД «Соціотерапія» - УВП №1 - три особи; ВОПЛ № 2 - СІЗО УВП №1 - одна особа; склад конвойного наряду: начальник конвою - прапорщик міліції ОСОБА_23; старший конвоїр - прапорщик міліції ОСОБА_6; конвоїри - старшина міліції ОСОБА_5; водій службового автомобіля - прапорщик міліції ОСОБА_7; автомобіль - ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1. В другому пункті зазначено: «Конвоювання та взаємодію з територіальними ОВС здійснити відповідно до вимоги наказу МВС від 20.01.2005 року № 60дск та маршрутних карток» (т.2 а.с.27);

-Положенням про роту конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області, затвердженого наказом УМВС України у Вінницькій області 04.06.2013 року № 558, згідно п.1.2 якого зазначено, що у своїй діяльності РКСМ УМВС України у Вінницькій області керується принципами неухильного додержання вимог Конституції України, Загальної декларації прав людини, Законів України «Про міліцію», «Про попереднє ув'язнення», інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів МВС України та Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 року № 60дск (т.2 а.с.28-30);

-супровідним листом № 158 від 19.11.2014 року, відповідно до якого т.в.о. командира РКСМ УМВС старший лейтенант міліції ОСОБА_11 направив старшому слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юристу 2 класу ОСОБА_43 копії: наказів від 05.11.2014 року № 646, № 648, № 649 та від 11.11.2014 року № 664, № 665, № 666, № 667 про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту (окрім копій наказів від 05.11.2014 року № 647 та від 11.11.2014 року № 663, оригінали наказів були надані 12.11.2014 року в УГБ УМВС для проведення службового розслідування); складу конвою (книга № 84 служби конвойних нарядів та дорожніх журналів щодо конвоювання 05.11.2014 року та 11.11.2014 року); посадових обов'язків працівників, які проходили службу в РКСМ УМВС станом на 05.11.2014 року; журналу вхідної кореспонденції за період з 16.05.2014 року по 18.11.2014 року; копію примірника ухвали від 05.11.2014 року, отриманої факсом 06.11.2014 року з ВОПЛ № 2; копію графіку відповідальних на листопад 2014 року. Також у вказаному листі зазначено, що ухвали суду від 05.08.2014 року про продовження строку тримання в психіатричному закладі ОСОБА_4, від 28.05.2014 року, якою змінено підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід, від 26.09.2014 року про продовження строку тримання в психіатричному закладі ОСОБА_4 на адресу РКСМ не надходили. Копія ухвали від 31.10.2014 року про доставлення ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду зареєстрована в журналі № 76 обліку вхідних документів за № 507 та передана на виконання заступникові командира взводу № 2 старшому лейтенанту міліції ОСОБА_13 В подальшому 05.11.2014 року ОСОБА_13 надав ухвалу начальникові конвою відділення № 1 взводу № 1 РКСМ старшому прапорщику міліції ОСОБА_2 разом з іншою службовою документацією для здійснення конвоювання ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду. Начальник конвою ОСОБА_2 пояснив, що 05.11.2014 року по закінченню конвоювання та поверненню в підрозділ, копію ухвали від 31.10.2014 року про доставлення ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду та від 05.11.2014 року про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 він залишив на столі в кабінеті заступника командира взводу № 2 ОСОБА_13 разом з іншою службовою документацією. В своїх поясненнях ОСОБА_13 стверджує, що ОСОБА_2 не залишав в кабінеті копії ухвали від 31.10.2014 року про доставлення ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду та ухвали від 05.11.2014 року про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 На даний час копія ухвали від 31.10.2014 року про доставлення ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду та ухвала від 05.11.2014 року про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 відсутні (т.2 а.с.34);

-витягом з книги № 84 служби конвойних нарядів, з якого вбачається, що 05.11.2014 року о 08:00 год. командиром РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_14 ОСОБА_2 та іншим було проведено інструктаж нарядів, роз'яснено дії конвойного під час надзвичайних ситуацій на маршруті руху, наказ МВС № 60дск від 2005 року (т.2 а.с.42-44);

-витягом з дорожнього журналу на автомобіль, яким здійснюється конвоювання взятих під варту осіб, з якого вбачається, що 05.11.2014 року начальник конвою ОСОБА_2, старший конвоїр ОСОБА_5, конвоїр ОСОБА_6 та водій службового автомобіля ОСОБА_7 о 09:50 год. прийняли для конвоювання одну особу по маршруту етапування: «с. Березіно - Тульчинський районний суд Вінницької області - с. Березіно». В пункті 5 вказаного журналу «Відмітки про перевірки несення служби» зазначено час 17:00 год., П.І.Б. та посаду особи, яка здійснила перевірку, - заступник командира взводу № 2 РКСМ УМВС України старший лейтенант міліції ОСОБА_13, в графі «зауваження та вказівки» зазначено: «Перевірив наряд. Зауважень немає» (т.2 а.с.45);

-витягом з книги служби конвойних нарядів, з якого вбачається, що 11.11.2014 року було проведено інструктаж нарядів (т.2 а.с.47-48);

-витягом з дорожнього журналу на автомобіль, яким здійснюється конвоювання взятих під варту осіб, з якого вбачається, про конвоювання 11.11.2014 року (т.2 а.с.49-50);

-функціональними обов'язками особового складу роти конвойної служби міліції Управління МВС України у Вінницькій області, затвердженими заступником начальника УМВС України у Вінницькій області полковником міліції ОСОБА_58 та погодженими начальником УГБ УМВС України у Вінницькій області полковником міліції ОСОБА_33, до складу яких входять також функціональні обов'язки начальника конвою роти конвойної служби міліції Управління МВС України у Вінницькій області, затверджені командиром РКСМ України у Вінницькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_14, відповідно до яких начальник конвою (старший конвоїр) несе відповідальність за точне і своєчасне виконання постановленого завдання щодо конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, додержання законності підлеглими, збереження службових документів, особових справ конвойованих, озброєння та інших засобів, які були видані конвою; начальник конвою зобов'язаний, в тому числі, й уміло і твердо керувати діями конвою щодо своєчасного доставлення конвойованих до місця призначення, з якими, відповідно до наявного на них підпису, ознайомлений ОСОБА_2 (т.2 а.с.51-82);

-копією журналу обліку вхідних документів РКСМ УМВС № 76, де за 10.11.2014 року стоїть відмітка за порядковим номером 523 про надходження з психіатричної лікарні № 2 за вих. № 1858 від 06.11.2014 року повідомлення про відрядження конвоєм ОСОБА_4 (т.2 а.с.83-159);

-графіком відповідальних від керівництва РКСМ УМВС України у Вінницькій області на листопад 2014 року, затвердженого командиром РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_14, відповідно до якого відповідальними по відповідним до графіку дням у листопаді 2014 року визначено: ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а саме: 05.11.2014 року відповідальним був ОСОБА_12 (т.2 а.с.163);

-копією акту № 191 амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи від 14.07.2014 року, за висновком якої ОСОБА_4 потребує тривалого спостереження в умовах психіатричного стаціонару з наступним проведенням стаціонарної судово-психіатричної експертизи (т.2 а.с.164-168);

-листом за підписами в.о. головного лікаря ВОПЛ № 2 ОСОБА_59 та завідувача відділенням № 1 ОСОБА_24 за № 1345 від 04.08.2014 року, адресованого прокуратурі Вінницької області та Вінницькому міському суду, з приводу ухвали суду від 28.07.2014 року, в якому йдеться про те, що відділення для примусового лікування з посиленим наглядом, змішане не пристосоване для «заходу утримання хворого» - немає відповідної нормативної медичної документації, крім того, хворий відмовляється від лікування, а охороняється лише вхід у відділення. Згідно ст.94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом є видом примусових заходів медичного характеру (лікування). Підставою для госпіталізації є, передбачена ст.513 КПК України, ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Запобіжні заходи у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, передбачені ст.508 КПК України та застосовуються судом у разі, якщо до особи передбачається застосування примусових заходів медичного характеру. Таким чином, ст.508 КПК України не передбачає перебування осіб, до яких застосовано запобіжні заходи у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, у «відділення з посиленим наглядом» (т.2 а.с.171);

-листом за підписами в.о. головного лікаря ВОПЛ № 2 ОСОБА_59 та завідувача відділенням № 1 ОСОБА_24 за № 1243 від 20.11.2014 року, адресованого старшому слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області юристу 2 класу ОСОБА_43, відповідно до якого повідомлено, що ОСОБА_4 перебував у Вінницькій обласній психіатричній лікарні № 2 у відділенні № 1 для примусового лікування психічно хворих з посиленим наглядом з 01.08.2014 року по 07.11.2014 року. Підставою для поміщення ОСОБА_4 до ВОПЛ № 2 була ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2014 року. ОСОБА_4 тричі вивозився на судові засідання та один раз на судово-психіатричну експертизу в ВОПНЛ ім. ак. О.І.Ющенка. Ухвала Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року надійшла на адресу ВОПЛ № 2. Окрема рота конвойної служби міліції була повідомлена. ОСОБА_4 не страждає на психічне захворювання та не потребує перебування в психіатричному стаціонарі, термін утримання закінчився згідно ухвали Вінницького міського суду від 26.09.2014 року (т.2 а.с.172);

-копією акту № 49 стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи від 28.08.2014 року на випробуваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, за висновком якого останній в період вчинення злочину на хронічне душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; в період вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, у нього виявлений легкий когнітивний розлад внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу; в теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; під дію ст.19 КК України не підпадає (т.2 а.с.173-179);

-запитом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-1839 вих-14 від 17.11.2014 року, адресованого Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону України ОСОБА_4 (т.2 а.с.180);

-повідомленням Державної прикордонної служби України на вих. № 17-1839 вих-14 від 17.11.2014 року, відповідно до якого надано інформацію щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, а саме: 10.11.2014 року о 03:52 год. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, паспорт серії НОМЕР_2, перетнув кордон України на пункті пропуску «Конотоп» на поїзді № 24 «Одеса-Москва» (т.2 а.с.181);

-постановою про внесення змін до складу групи прокурорів від 19.11.2014 року у кримінальному провадженні № 42014020000000184 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, відповідно до якої призначено групу прокурорів у складі: заступника прокурора Вінницької області Сухореброго С.А., старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_45, старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_46, прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_47, старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_48, прокурора прокуратури Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_9, старшим групи призначено ОСОБА_45 (т. 2 а.с.182-183);

-рапортом командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_14 від 11.11.2014 року, адресованого т.в.о. начальника УМВС України у Вінницькій області підполковнику міліції ОСОБА_61, в якому зазначено про те, що 10.11.2014 року з ВОПЛ № 2 за вихідним № 1858 від 06.11.2014 року на адресу РКСМ (вхідний реєстраційний № 523 від 10.11.2014 року) надійшла вимога на конвоювання громадянина ОСОБА_4, який перебуває на утриманні у відділенні № 1 з посиленим наглядом. У вказаній заявці керівництво ВОПЛ № 2 просить відрядити конвойний наряд для доставки утримуваного з лікарні до СІЗО Вінницької УВП № 1 для виконання ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з поміщення до психіатричного закладу на тримання під вартою. Для виконання вказаної вимоги наказом РКСМ УМВС від 11.11.2014 року № 663 був призначений конвой в складі: начальника конвою прапорщика міліції ОСОБА_23, старшого конвоїра прапорщика міліції ОСОБА_62, конвоїра старшини міліції ОСОБА_5 та водія спецавтомобіля прапорщика міліції ОСОБА_7 По прибуттю конвойного наряду до ВОПЛ № 2 начальник конвою ОСОБА_23 встановив, що взятий під варту ОСОБА_4 був відпущений адміністрацією лікарні 07.11.2014 року (т.2 а.с.184);

-повідомленням слідчого СВ Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області підполковника міліції ОСОБА_63 від 12.11.2014 року про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201402010000551 за фактом того, що 11.11.2014 року до Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов рапорт командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_14 про те, що під час виїзду конвою для здійснення конвоювання ОСОБА_4 з ВОПЛ № 2 до СІЗО м. Вінниці, якому згідно ухвали Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року змінено запобіжний захід із поміщення до психіатричного закладу на тримання під вартою, було встановлено, що ОСОБА_4 07.11.2014 року був відпущений адміністрацією лікарні. Недбалими діями посадових осіб ВОПЛ № 2 допущено втечу заарештованого та місце його знаходження на разі невідомо. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.367 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесено СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 12.11.2014 року згідно з вимогами ч.ч.1, 4 ст.214 КПК України (т.2 а.с.185);

-витягом з кримінального провадження № 12014020100001551, в якому міститься така інформація: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 11.11.2014; заявник або потерпілий - матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (код); дата внесення до ЄРДР - 12.11.2014; правова кваліфікація - ст.367 ч.1 КК України 2001; фабула - 11.11.2014 року до Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов рапорт командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_14 про те, що під час виїзду конвою РКСМ УМВС до ВОПЛ № 2, що розташована в с. Березино, Вінницького району, для здійснення конвоювання ОСОБА_4 із вказаного закладу до СІЗО м. Вінниця, якому згідно ухвали Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року змінено запобіжний захід із поміщення до психіатричного закладу на тримання під вартою, було встановлено, що гр. ОСОБА_4 07.11.2014 року був відпущений адміністрацією лікарні. Недбалими діями посадових осіб ВОПЛ № 2 допущено втечу заарештованого та місце його знаходження на разі невідомо. Орган досудового розслідування - Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області. Слідчий - Татарченко І.Г. Прокурор - Лашкевич О.Г., Гантимурова Н.В., Хоменчук А.О. (т.2 а.с.186);

-супровідним листом за підписом першого заступника прокурора області старшого радника юстиції ОСОБА_39 за № 04/2/2-3868вн-14 від 02.12.2014 року, адресованого начальнику слідчого відділу прокуратури старшому раднику юстиції ОСОБА_42 та прокурору Вінницького району старшому раднику юстиції ОСОБА_64, про направлення для організації досудового розслідування матеріалів кримінального провадження № 12014020100001551 від 12.11.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, з постановою прокурора області про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування (т.2 а.с.187);

-постановою прокурора Вінницької області державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_65 від 01.12.2014 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, якою доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014020100001551 від 12.11.2014 року слідчому відділу прокуратури області; матеріали кримінального провадження та копію вказано постанови вирішено направити начальнику слідчого відділу прокуратури області (т.2 а.с.188-189);

-повідомленням заступника прокурора області старшого радника юстиції ОСОБА_44 від 04.12.2014 року, адресованого начальнику слідчого відділу прокуратури області старшому раднику юстиції ОСОБА_42, про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12014020100001551 від 12.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (т.2 а.с.190);

-постановою за підписом заступника прокурора області старшого радника юстиції ОСОБА_44 від 04.12.2014 року про призначення групи прокурорів, якою у кримінальному провадженні № 12014020100001551 від 12.11.2014 року призначено групу прокурорів в складі: старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_45, старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_46, старшого прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_48, прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_47, старшим групи призначено ОСОБА_45 (т.2 а.с.191);

-постановою за підписом процесуального керівника у кримінальному провадженні № 42014020000000184 старшого прокурора відділу прокуратури області юриста 1 класу ОСОБА_45 від 17.12.2014 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, якою матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014020100001551 від 12.11.2014 року та № 42014020000000184 від 14.11.2014 року об'єднано в одне провадження, яке вирішено зареєструвати в ЄРДР під № 12014020100001551; відомості про об'єднання кримінальних проваджень вирішено внести до ЄРДР (т.2 а.с.192-193);

-супровідним листом за підписом старшого прокурора відділу прокуратури області юриста 1 класу ОСОБА_45 за № 06/1-203вн-14 від 17.12.2014 року, адресованого начальнику слідчого відділу прокуратури області старшому раднику юстиції ОСОБА_42, про направлення постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень № 12014020100001551 від 12.11.2014 року та № 42014020000000184 від 14.11.2014 року (т.2 а.с.194);

-витягом з кримінального провадження № 12014020100001551, в якому міститься така інформація: № 1: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 11.11.2014; заявник або потерпілий - матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (код); дата внесення до ЄРДР - 12.11.2014; правова кваліфікація - ст.367 ч.1 КК України 2001; фабула - 11.11.2014 року до Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов рапорт командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_14 про те, що під час виїзду конвою РКСМ УМВС до ВОПЛ № 2, що розташована в с. Березино, Вінницького району, для здійснення конвоювання ОСОБА_4 із вказаного закладу до СІЗО м. Вінниця, якому згідно ухвали Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року змінено запобіжний захід із поміщення до психіатричного закладу на тримання під вартою, було встановлено, що гр. ОСОБА_4 07.11.2014 року був відпущений адміністрацією лікарні. Недбалими діями посадових осіб ВОПЛ № 2 допущено втечу заарештованого та місце його знаходження на разі невідомо. № 2: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 14.11.2014; заявник або потерпілий - матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (код); дата внесення до ЄРДР - 14.11.2014; правова кваліфікація - ст.382 ч.2 КК України 2001; фабула: за фактом невиконання співробітниками конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області, якою змінено запобіжний захід ОСОБА_4 на тримання під вартою, що потягло втечу ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а саме: в підбурюванні ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_40 Орган досудового розслідування - прокуратура Вінницької області; слідчий Стопінчук О.О., прокурор - Слободянюк В.В., Країло К.А., Іщук М.Ю., Базелінський В.П. (т.2 а.с.195-196);

-постановою за підписом старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_43 від 22.01.2015 року про закриття кримінального провадження в частині епізоду злочинної діяльності, відповідно до якої відомості про епізод злочинної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, у кримінальному провадженні № 12014020100001551 від 11.11.2014 року закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні працівників ВОПЛ № 2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (т.2 а.с.197-200);

-постановою за підписом старшого слідчого ОВС слідчого відділу прокуратури Вінницької області юриста 2 класу ОСОБА_43 від 22.01.2015 року про закриття кримінального провадження в частині епізоду злочинної діяльності, відповідно до якої відомості про епізод злочинної діяльності за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.367, ч.3 ст.383 КК України, у кримінальному провадженні № 12014020100001551 від 11.11.2014 року щодо дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_11., ОСОБА_14, ОСОБА_12 закрито у зв'язку з встановленням відсутності в їх діяннях складу злочинів, передбачених ч.1 ст.367, ч.3 ст.383 КК України (т.2 а.с.201-204);

-листом за підписом старшого прокурора відділу прокуратури області юриста 1 класу ОСОБА_45 за № 17-42 вих-15 від 17.01.2015 року, адресованого старшому прокурору прокуратури Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_9, про надання оригіналів (завірених належним чином копій) окремих документів наглядового провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_10, а саме: ухвали від 05.11.2014 року про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 та диску із аудіозаписом судового засідання Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року щодо розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 (т.2 а.с.205);

-супровідним листом за підписом процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12014020000000130 старшого прокурора прокуратури Тульчинського району молодшого радника юстиції ОСОБА_9 за № 84-51вих15 від 19.01.2015 року, адресованого старшому прокурору відділу прокуратури області юристу 1 класу ОСОБА_45, про направлення витребовуваних матеріалів (т.2 а.с.206);

-клопотанням за підписом процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 12014020000000130 старшого прокурора прокуратури Тульчинського району молодшого радника юстиції ОСОБА_9 за № 12-130кп-вих14 від 15.01.2015 року, адресованого головуючому-судді Тульчинського районного суду Вінницької області у кримінальному провадженні № 12014020000000130 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_10 за ч.2 ст.27, п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України ОСОБА_66 щодо надання CD-диску зі звукозаписом підготовчого судового засідання від 05.11.2014 року у кримінальному провадженні № 12014020000000130, а також копії ухвали Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року про зміну обвинуваченому ОСОБА_67 міри запобіжного заходу з поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.2 а.с.208-209);

-витягом з журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації ВОПЛ № 2, з якого вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, виписаний з лікарні 07.11.2014 року (т.2 а.с.212-214);

-Інструкцією, затвердженою головним лікарем ВОПЛ № 2 ОСОБА_68 та погодженою начальником УДСО при УМВС України у Вінницькій області, яка регламентує порядок організації охорони хворих, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру за рішенням суду та сумісні дії медичного персоналу і Державної служби охорони УМВС у Вінницькій області (т.2 а.с.215-216);

-копією паспорта громадянина України ОСОБА_2, серії НОМЕР_3, виданого Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 07.07.1998 року (т.2 а.с.217-218);

-запитом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-41 вих-15 від 13.01.2015 року на ім'я головного лікаря Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка О.І. ОСОБА_69 щодо знаходження на диспансерному обліку чи стаціонарному лікуванні в даній установі ОСОБА_2 (т.2 а.с.219);

-відповіддю за № 20-166 від 21.01.2015 року на запит старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-41 вих-15 від 13.01.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 18.01.2015 року не значиться (т.2 а.с.220);

-запитом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-44 вих15 від 13.01.2015 року на ім'я начальника УКЗ УМВС України у Вінницькій області полковника міліції ОСОБА_70 про надання витягів із наказів про призначення на посаду та характеристики на начальника конвою РКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 та заступника командира РКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_11 (т.2 а.с.221);

-витягом з наказу начальника УМВС України у Вінницькій області № 89 о/с від 12.04.2013 року, відповідно до якого призначено старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 на посаду начальника конвою відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області (за рахунок коштів ДБ), увільнивши від посади начальника конвою 1 взводу окремої роти конвойної служби міліції того ж УМВС з 12 квітня 2013 року (т.2 а.с.222);

-службовою характеристикою на начальника конвою відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2, з якої вбачається, що останній характеризується з позитивної сторони; одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей; має діюче дисциплінарне стягнення, попередження про неповну посадову відповідальність, накладене наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 14.11.2014 року № 889 за неналежне виконання службових обов'язків (т.2 а.с.223);

-запитом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-43 вих-15 від 13.01.2015 року на ім'я головного лікаря ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_71 щодо надання інформації про те, чи знаходиться (знаходився) на диспансерному обліку чи стаціонарному лікуванні в даній установі ОСОБА_2 (т.2 а.с.224);

-відповіддю № 91 від 16.01.2015 року на запит старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-43 вих-15 від 13.01.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на диспансерному наркологічному обліку в КЗ ВОНД «Соціотерапія» не перебуває (т.2 а.с.225);

-запитом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 за № 17-38 вих-15 від 13.01.2015 року на ім'я начальника УІТ при ГУМВС України ОСОБА_72 щодо надання інформації про судимість на гр. ОСОБА_2 (т.2 а.с.226);

-повідомленням про підозру ОСОБА_2, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, з розпискою ОСОБА_2 про отримання повідомлення про підозру від 19.01.2015 року (т.2 а.с.227-230);

-ордером адвоката ОСОБА_3; угодою про надання правової допомоги щодо захисту інтересів ОСОБА_2 під час досудового і судового розслідування кримінального провадження за підозрою останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т.2 а.с.231, 232, 233);

-пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_2 за його підписом від 19.01.2015 року (т.2 а.с.234-235);

-заявою ОСОБА_2 від 19.01.2015 року на ім'я старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 про допуск в якості захисника ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12014020100001551 (т.2 а.с.236);

-ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Ковбаси Ю.П. від 22.01.2015 року про застосування до ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем його проживання строком до 60 днів (т.2 а.с.237-239);

-дорученням старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області юриста 1 класу ОСОБА_45 від 22.01.2015 року, адресованого старшому слідчому в особливо важливих справах СВ прокуратури Вінницької області юристу 2 класу ОСОБА_43, про необхідність повідомлення підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування і надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування, а також про відібрання у них розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування; про необхідність повідомлення осіб, щодо яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні, про факт і результати проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій (т.2 а.с.240);

-повідомленням старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області юриста 1 класу ОСОБА_45 від 22.01.2015 року, адресованого підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_3, про те, що досудове розслідування, внесене до ЄРДР за № 12014020100001551 від 12.11.2014 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, завершено. Роз'яснено вимоги ч.ч.2, 6 ст.290 КПК України. На повідомленні наявний підпис адвоката ОСОБА_3 про отримання повідомлення 22.01.2015 року (т.2 а.с.241);

-протоколом про надання доступу підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику адвокату ОСОБА_3 до матеріалів досудового розслідування № 12014020100001551 від 11.11.2014 року в підшитому і пронумерованому вигляді в 4 томах, розпочато 22.01.2015 року, закінчено 23.01.2015 року (т.2 а.с.242-243);

-дорученням старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області юриста 1 класу ОСОБА_45 від 23.01.2015 року, адресованого старшому слідчому в особливо важливих справах СВ прокуратури Вінницької області юристу 2 класу ОСОБА_43, про необхідність повідомлення підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, а також про відібрання у них розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (т.2 а.с.244);

-повідомленням старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 від 23.01.2015 року, адресованого підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику адвокату ОСОБА_3, про завершення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12014020100001551 від 12.11.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, роз'яснено вимоги ст.290 КПК України, на якому наявні підписи ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 про отримання копії вказаного повідомлення 23.01.2015 року (т.2 а.с.245);

-повідомленням старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області юриста 1 класу ОСОБА_45 від 23.01.2015 року, адресованого підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_3, про те, що досудове розслідування, внесене до ЄРДР за № 12014020100001551 від 12.11.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, завершено. Роз'яснено вимоги ч.ч.2, 6 ст.290 КПК України. На повідомленні наявний підпис ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 про отримання повідомлення 23.01.2015 року (т.2 а.с.246);

-протоколом про надання доступу підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику адвокату ОСОБА_3 до матеріалів досудового розслідування № 12014020100001551 від 11.11.2014 року в підшитому і пронумерованому вигляді в 4 томах від 26.01.2015 року (т.2 а.с.247);

-протоколом про отримання доступу до матеріалів сторони захисту від 26.01.2015 року (т.2 а.с.247а);

-супровідним листом за підписом т.в.о. начальника Управління громадської безпеки УМВС України у Вінницькій області підполковника міліції ОСОБА_56 за № 33/12-5601 від 12.12.2014 року на ім'я старшого слідчого в ОВС СВ прокуратури області юриста 2 класу ОСОБА_43 про надання витягу з Інструкції про організацію конвоювання в органах внутрішніх справ України, а саме: пунктів, які стосуються конвоювання та охорони підсудних в судових установах (т.2 а.с.248);

-витягом з Інструкції про організацію конвоювання в органах внутрішніх справ України, а саме: пунктів, які стосуються конвоювання та охорони підсудних в судових установах, зокрема пунктом 3.18.3 визначено, що: «Начальник конвою (старший конвоїр) зобов'язаний доповідати начальникові органу (командирові підрозділу), який призначив конвой, про всі істотні зміни умов охорони підсудних, перенесення судового засідання (на інший час, в інше місце), про закінчення його або про необхідність посилення конвою»; абзацом 3 пункту 3.23 визначено, що: «Після оголошення головуючим судового засідання вироку або ухвали про обрання запобіжного заходу взяття під варту начальник конвою складає протокол затримання, один примірник якого передається під розписку головуючому, та проводить в окремому приміщенні обшук взятої під варту особи і огляд її речей. Заборонені для зберігання в камерах предмети та цінності згідно з протоколом він передає до слідчого ізолятора або ІТТ, де буде триматися ця особа»; пунктом 3.24 визначено, що: «Перевезення осіб, взятих під варту в залі судового засідання, до слідчого ізолятора (ІТТ) здійснюється на підставі копії вироку (витягу з нього) або ухвали суду, яка засвідчується печаткою органу судової влади і вручається начальникові конвою (старшому конвоїру) із зазначенням установчих даних на конвойованих»; пунктом 3.25 визначено, що: «У разі відмови прийняти доставленого (доставлених) до слідчого ізолятора (ІТТ) складається акт із зазначенням причин, про що доповідається начальникові органу (командирові підрозділу), який призначив конвой. Останній до усунення цих причин зобов'язаний забезпечити охорону конвойованих» (т.2. а.с.249-250);

-постановою про закриття кримінального провадження від 17.03.2015 року за підписом слідчого відділення розслідування злочинівпо лінії карного розшуку СВ ВМВУМВС України у Вінницькій областіст. лейтенанта міліції ОСОБА_73, якою було встановлено, що 25.01.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_4, звернувся із письмовою заявою до Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, в якій просить вжити заходів щодо розшуку документів, а саме: ухвали Тульчинського районного суду від 31.10.2014 та ухвали Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року, які зникли в період часу з 18.00 05.11.2014 року по 18 год. 00 хв. 06.11.2014 року з кабінету заступника командира взводу ОСОБА_13, що розташований за адресою: АДРЕСА_5, та притягнути до відповідальності причетних до даної події осіб.Під час допиту в якості свідка ОСОБА_2 було встановлено, що 05.11.2014 конвоєм у складі начальника конвою відділу № 1 взводу № 1 РКСМ УМВС України у Вінницькій області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 та його колег відповідно до наказу № 647 від 05.11.2014 року здійснено конвоювання обвинуваченого ОСОБА_4 до Тульчинського районного суду. Після завершення судового засідання суд виніс ухвалу про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_4 на тримання під вартою. В подальшому вказану ухвалу, завірену печаткою Тульчинського районного суду, для негайного виконання секретарем судового засідання вручено начальнику конвою, а саме ОСОБА_2 Близько 17:30-17:50 ОСОБА_2 прибув в місце базування РКСМ, де з його слів, на одному із робочих столів в кабінеті ОСОБА_13 залишив наступні документи: ухвалу суду від 05.11.2014 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4, акт огляду залу, рапорт про проведену роботу на ім'я командира підрозділу ОСОБА_14 від 05.11.2014 року, дорожній журнал, ухвалу суду про конвоювання ОСОБА_4, попутний список з Тульчинського РВ в СІЗО м. Вінниці ОСОБА_13, про що під час розмови повідомив ОСОБА_13 Під час проведення оперативно-розшукових заходів та допиту осіб, які б могли повідомити та надати інформацію про даний факт, встановити при яких обставинах зникли вищевказані документи та підтвердити факт крадіжки не представилось можливим. В зв'язку з зазначеним постановлено: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010000700 від 06.02.2015 року, закрити у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення за ч.1 ст.357 КК України (т.4 а.с.9).

Також під час судового розгляду були оглянуті докази, надані стороною захисту, а саме:

-ксерокопія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 від 26.04.2011 року (т.3 а.с.182);

-ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_74, ІНФОРМАЦІЯ_13 (т.3 а.с.183);

-ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_75, ІНФОРМАЦІЯ_14 (т.3 а.с.184);

-ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_76, 29.11.2011 року (т.3 а.с.185);

-характеристика на ОСОБА_2, видана 15.02.2016 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар Свободи-8», відповідно до якої ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони (т.3 а.с.186);

-службова характеристика на поліцейського роти конвойної служби Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 від 11.02.2016 року, відповідно до якої останній за період служби зарекомендував себе з позитивної сторони, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, діючих дисциплінарних стягнень не має (т.3 а.с.187);

-відповідь на запит адвоката ОСОБА_3 за № 20/К-17ад від 15.04.2016 року на вх. №. 137/04 від 11.04.2016 року щодо неможливості надання завіреної копії «Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 року №60 ДСК (т.3 а.с.188);

-лист за підписом прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_77 за № 99/1645вих.-15 від 12.02.2015 року, адресований старшому прокурору відділу прокуратури Вінницької області юристу 1-го класу ОСОБА_45, в якому йдеться про те, що в провадженні СВ МВ УМВС України у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 06.02.2015 року під № 12015020010000700 на підставі заяви ОСОБА_2 про те, що у період з 18:00 год. 05.11.2014 року до 18:00 год. 06.11.2014 року невідома особа шляхом вільного доступу з кабінету скоїла крадіжку ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, якою змінено запобіжний захід ОСОБА_4 на утримання під вартою, що потягло втечу ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а саме: в підбурюванні ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_40 (т.3 а.с.190);

-витяг з кримінального провадження № 12015020010000700, в якому міститься така інформація: дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 05.02.2015; заявник або потерпілий - ОСОБА_2; дата внесення до ЄРДР - 06.02.2015; правова кваліфікація: ст.357 ч.1 КК України 2001; фабула - «В період часу з 18 год. 00 хв. 05.11.2014 року по 18 год. 06.11.2014 року з кабінету, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 7, невідома особа шляхом вільного доступу скоїла крадіжку ухвали Тульчинського районного суду від 05.11.2014 року» (т.3 а.с.191);

-ксерокопія протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2014 року, складеного в м. Києві у приміщенні ПрАТ «Київстар», розташованому в м. Києві по вул. Дехтярівська, 53, без участі понятих і застосування технічних засобів, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Олійника О.М. від 11.12.2014 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять інформацію про з`єднання, які здійснювалися абонентами мобільного зв'язку за номерами: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 (т.3 а.с.192);

-ксерокопія опису речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 26.12.2014 року (додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 26.12.2014 року - оптичний носій DVD-R, номер партії DR5FA1-00576, вихідний номер 13629/1/КТ від 26.12.2014 року) по кримінальному провадженню № 42014020000000184 від 14.11.2014 року, згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Олійника О.М. від 11.12.2014 року (т.3 а.с.193);

-витяг з роздруківки дзвінків за 05.11.2014 року (т.3 а.с.194-199);

-супровідний лист за підписом т.в.о. начальника Вінницької установи виконання покарань (№ 1) полковника вн. служби ОСОБА_78 за вих. № 4/497 від 28.01.2016 року, адресований адвокату ОСОБА_3, про направлення копії особової справи ОСОБА_79, ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.3 а.с.200);

-копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Клапоущака С.Ю. від 10.06.2014 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з моменту затримання строком шістдесят днів, а саме: до 00:50 год. 06 серпня 2014 року (т.3 а.с.201-202);

-копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.06.2014 року, відповідно до якого старший слідчий СУ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції ОСОБА_80 08 червня 2014 року об 00 годині 50 хвилин в приміщенні службового кабінету № 11 СУ УМВС України у Вінницькій області затримала особу, підозрювану у вчиненні злочину, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.3 а.с.203-204);

-копія протоколу огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, від 08.06.2014 року (т.3 а.с.205);

-копія анкети арештованого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.3 а.с.206-208);

-копія ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2014 року, якою ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2014 року відносно ОСОБА_4 щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів залишено без змін (т.3 а.с.209);

-копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Олійника О.М. від 28.07.2014 року, відповідно до якої змінено підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку останнього; ухвалено помістити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, до відділення з посиленим режимом Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2, що за адресою: с. Березина, Вінницького району Вінницької області; строк дії запобіжного заходу вирішено рахувати з 08.06.2014 року по 06.08.2014 року (т.3 а.с.210-211; 214-215);

-копія листа за підписом ст. слідчого відділу СУ УМВС України у Вінницькій області підполковника міліції ОСОБА_81 за № 5756 від 25.07.2014 року, адресованого начальнику Вінницької УВП № 1 УДДПВП України у Вінницькій області, з проханням видати конвою ВЧ № 30/08 м. Вінниці підозрюваного ОСОБА_4 для конвоювання його в Вінницький міський суд 01 серпня 2014 року на 12:00 год. для участі в розгляді клопотання про продовження строку утримання під вартою (т.3 а.с.212);

-копія супровідного листа за підписом судді Вінницького міського суду Вінницької області Олійника О.М. за № К-121 від 25.11.2014 року, адресованого в.о. начальника Вінницької УВП УДПтС України у Вінницькій області (№ 1) ОСОБА_82, про направлення копії ухвали від 28.07.2014 року про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 (т.3 а.с.213);

-копія перепустки, підписаної начальником УВП (№ 1) від 01.08.2014 року, на ім'я ОСОБА_4 (т.3 а.с.216);

-копія довідки про звільнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, про те, що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 08.06.2014 року по 01.08.2014 року, звільнений з УВП (№ 1) на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2014 року про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на поміщення до відділення з посиленим режимом ВОПЛ № 2 , що в с. Березина, Вінницького району Вінницької області (т.3 а.с.217);

-копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Чернюка І.В. від 05.08.2014 року про продовження строку тримання в психіатричному закладі в умовах, що виключають небезпечну поведінку, підозрюваного ОСОБА_4, відповідно до якої останньому продовжено строк тримання в психіатричному закладі до чотирьох місяців, тобто до 06.10.2014 року (т.3 а.с.218-219);

-копія акта № 49 стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи від 28.08.2014 року на випробуваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, підозрюваного по ст.115 ч.2, п.6, 11 КК України, за висновком якого останній в період вчинення злочину на хронічне душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; в період вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, у нього виявлений легкий когнітивний розлад внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу; в теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; під дію ст.19 КК України не підпадає (т.3 а.с.220-226);

-копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Вишара І.Ю. від 26.09.2014 року про продовження ОСОБА_4 строку тримання в психіатричному закладі в умовах, що виключають небезпечну поведінку, до п'яти місяців, а саме: до 06.11.2014 року (т.3 а.с.227-228);

-копія ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, якою змінено ОСОБА_4, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.4, 115 ч.2 п.11 КК України, запобіжний захід з поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи, на запобіжний захід тримання під вартою строком до шестидесяти днів (т.3 а.с.229-230);

-копія довідки № 1860 за підписами т.в.о. головного лікаря ВОПЛ № 2 ОСОБА_57 та завідувача відділенням № 1 ОСОБА_24, виданої ВОПЛ № 2 07.11.2014 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3, про те, що він знаходився на утриманні у ВОПЛ № 2, відділенні № 1 для примусового лікування психічно хворих з посиленим наглядом, змішаному з 01.08.2014 року по 07.11.2014 року. Довідка видана на підставі медичної карти № 1101 для пред'явлення в Вінницьку установу виконання покарань (т.3 а.с.231);

-копія припису за підписом начальника Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83, адресованого начальнику ІТТ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, відповідно до якого пред'явник цього припису, заступник начальника ІТТ старший лейтенант міліції ОСОБА_84, призначений начальником конвою для отримання в ІТТ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 10.06.2014 року затриманого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, по підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, який рахується за СУ УМВС, для конвоювання до Вінницького міського суду 10.06.2014 року на 10:00 год. (т.3 а.с.232);

-копія рапорту слідчого СУ УМВС ОСОБА_80 від 09.06.2014 року на ім'я начальника Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83 про надання дозволу на видачу затриманого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, який утримується в ІТТ Вінницького ВМ та рахується за СУ УМВС, в слідчу кімнату для проведення з ним слідчих дій (т.3 а.с.233);

-копія рапорту слідчого СУ УМВС ОСОБА_80 від 08.06.2014 року на ім'я начальника Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_83 про надання дозволу на видачу слідчо-заарештованого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, який утримується в ІТТ Вінницького ВМ та рахується за СУ УМВС, в слідчу кімнату для проведення з ним слідчих дій за участю захисника ОСОБА_85 (посвідчення № 234 від 19.12.2003 року) (т.3 а.с.234);

-копія довідки, виданої психологом Вінницької УВП (№ 1) УДПтС України у Вінницькій області лейтенантом вн. служби ОСОБА_86, про те, що 11.06.2014 року з новоприбулим ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, було проведено психодіагностичну та психопрофілактичну роботу, також доведено розклад роботи кімнати ПЕР та роз'яснено порядок звернення до психолога установи. Психоемоційний стан ув'язненого задовільний (т.3 а.с.235);

-копія листа за підписом старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області підполковника міліції ОСОБА_80 від 16.06.2014 року, адресованого начальнику Вінницької УВП № 1 УДПС України у Вінницькій області та начальнику Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, про видачу 18.06.2014 року ОСОБА_4 конвою Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області для конвоювання його в ІТТ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області в зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій (т.3 а.с.236);

-копія листа за підписом старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області підполковника міліції ОСОБА_80 за № 4580 від 16.06.2014 року, адресованого начальнику Вінницької УВП № 1 УДДПВП України у Вінницькій області, в якому йдеться про те, що 16.06.2014 року підозрюваний ОСОБА_4 уклав угоду № 89 з адвокатом ОСОБА_87 (ордер серії ВН № 027802 від 16.06.2014 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 610 від 29.09.2008 року). 16.06.2014 року адвокат ОСОБА_87 був допущений до кримінального провадження № 12014020000000130 в якості захисника підозрюваного ОСОБА_4, тому йому надано право необмежених побачень з підозрюваним ОСОБА_4 в СІЗО Вінницької УВП № 1 УДДПВП України у Вінницькій області (т.3 а.с.237);

-копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_87 (т.3 а.с.238);

-копія доручення для здійснення захисту за призначенням від 08.06.2014 року № 002-0000964 до постанови СУ УМВС України у Вінницькій області старшого слідчого Назарової І.В. від 08.06.2014 року без номера, відповідно до якого адвоката ОСОБА_85 було призначено для надання безоплатної вторинної правової допомоги (здійснення захисту від обвинувачення) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.3 а.с.239);

-копія посвідчення адвоката № 7, виданого на ім'я ОСОБА_85, та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 234, виданого на ім'я ОСОБА_85 (т.3 а.с.240);

-копія повідомлення за підписом судді Апеляційного суду Вінницької області Нешик Р.І., адресованого прокурору прокуратури Вінницької області ОСОБА_88 та СІЗО Вінницької УВП № 1, в якому зазначено, що 18.06.2014 року о 15:00 в приміщенні Апеляційного суду Вінницької області (зал № 1) відбудеться розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_85 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 за підозрою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України (т.3 а.с.241);

-копія ордера серії ВН № 027808 на надання правової допомоги ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_87 від 10.07.2014 року (т.3 а.с.242);

-копія акту від 26.06.2014 року, складеного у Вінницькій УВП (№ 1) м. Вінниці, за підписами начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень майора вн. служби ОСОБА_36, спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_28 та спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_89, про відмову ОСОБА_4 від ознайомлення з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2014 року (т.3 а.с.243);

-копія супровідного листа за підписом судді Апеляційного суду Вінницької області Нешик Р.І. за № 11-сс/201/14 від 24.06.2014 року, адресованого СІЗО Вінницької УВП № 1 для вручення засудженому ОСОБА_4 та прокурору прокуратури Вінницької області ОСОБА_88, про направлення копії ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2014 року по провадженню за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_90 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 за підозрою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України (т.3 а.с.244);

-копія вимоги на доставку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України, до Вінницького міського суду Вінницької області в судове засідання, призначене на 11:30 год. 17.07.2014 року (т.3 а.с.245);

-копія листа за підписом ст. слідчого відділу СУ УМВС України у Вінницькій області підполковника міліції ОСОБА_81 за № 5756 від 25.07.2014 року, адресованого начальнику Вінницької УВП № 1 УДДПВП України у Вінницькій області, з проханням видати конвою ВЧ № 30/08 м. Вінниці підозрюваного ОСОБА_4 для конвоювання його в Вінницький міський суд 28 липня 2014 року на 12:00 год. для участі в розгляді клопотання про продовження строку утримання під вартою (т.3 а.с.246);

-копія листа за підписом начальника Вінницької УВП (№ 1) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_91 за вих. № 4/6200 від 30.07.2014 року, адресованого командиру окремої роти конвойної служби міліції ОРКСМ, в якому зазначено прохання здійснити етапування 01.08.2014 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, до ВОПЛ № 2 за адресою: с. Березино, Вінницького району Вінницької області, згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Олійника О.М. від 28.07.2014 року (т.3 а.с.247);

-копія попутного списку на етапування з установи м. Вінниці до ВОПЛ № 2 на підставі ухвали Вінницького міського суду від 28.07.2014 року щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.3 а.с.248);

-копія направлення за підписами т.в.о. головного лікаря ВОПЛ № 2 ОСОБА_57, завідувача відділенням № 1 ОСОБА_24 за вих. № 1989 від 11.11.2014 року, адресованого начальнику Вінницької УВП № 1, відповідно до якого з ВОПЛ № 2 направляється перелік документів на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, на підставі ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року, а саме: 1) довідка з СІЗО серії ВІН № 05919; 2) акт СПЕ № 191 від 14.07.2014 року ВОПНЛ ім.ак. О.І.Ющенка; 3) ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2014 року; 4) ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2014 року; 5) акт СПЕ № 49 від 28.08.2014 року ВОПНЛ ім.ак. О.І.Ющенка; 6) ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2014 року; 7) ухвала Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.11.2014 року; 8) особова справа (частина 1, частина 2); 9) довідка про термін перебування у ВОПЛ № 2 (т.3 а.с.249).

Крім того, під час судового розгляду захисником обвинуваченого було заявлено клопотання в порядку ст.333 КПК України, яке ухвалою суду від 25.01.2016 року було задоволено, а саме: доручено прокуратурі Вінницької області, як органу досудового розслідування, провести слідчі (розшукові) дії, направлені: - на встановлення особи медичного працівника, який 05.11.2014 року згідно графіку чергувань був черговим лікарем відділення № 1 Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2; - на встановлення, ким (якою організацією) та на яких підставах здійснювалася охорона відділення № 1 Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2 5-7 листопада 2014 року та який був встановлений порядок пропускного режиму на територію відділення № 1 Вінницької обласної психіатричної лікарні № 2. Копія ухвали для організації виконання та здійснення контролю за виконанням була направлена прокурору Вінницької області (т.3 а.с.104). На виконання вказаної ухвали суду супровідним листом за № 17/7-82 вих-16 від 11.02.2016 року з прокуратури Вінницької області на адресу суду було направлено матеріали кримінального провадження на 20 арк., які отримані в порядку ст.333 КПК України (т.3 а.с.111). В даних матеріалах міститься лист за підписом старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області юриста 1 класу ОСОБА_92 за № 17/1551 вих-16 від 05.02.2016 року, адресований головному лікарю ВОПЛ № 2 ОСОБА_68, відповідно до якого слідчий просить надати інформацію щодо встановлення особи медичного працівника, який 05.11.2014 року згідно графіку чергувань був черговим лікарем відділення № 1 ВОПЛ № 2.; повідомити, ким (якою організацією) та на яких підставах здійснювалася охорона відділення № 1 ВОПЛ № 2, з 5 по 7 листопада 2014 року та який був встановлений порядок пропускного режиму на територію відділення № 1 ВОПЛ № 2; надати завірені копії підтверджуючих документів, а саме: наказ про прийняття встановленого медичного працівника на роботу, графік чергувань медичних працівників 05.11.2014 року, договір укладений з охоронною організацією про надання послуг тощо (т.3 а.с.112). Відповідно до листа за підписом в.о. головного лікаря ОСОБА_59 № 190 від 05.02.2016 року, адресованого старшому слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури ОСОБА_92, адміністрація ВОПЛ № 2 повідомила, що черговим лікарем по лікарні 05.11.2014 року згідно графіка чергування з 09-00 до 15-00 була лікар ОСОБА_93, з 15-00 до 09-00 - лікар ОСОБА_37. Суб'єктом охоронної діяльності здійснювалась охорона периметру та забезпечувався пропускний режим Управлінням державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області згідно договору № 9525 від 31.12.2013 року. З 05 по 07.11.2014 року пропускний режим на територію відділення № 1 здійснювався згідно положення про 1-ше відділення для примусового лікування психічно хворих з посиленим наглядом, змішане, затверджене головним лікарем, в якому регламентується перелік осіб, які мають право перепустки у відділення згідно затвердженого порядку МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року, а для хворих відповідне рішення суду та направлення чергового лікаря. До чергового лікаря 05.11.2014 року ніхто із сторонніх осіб за перепусткою в відділення № 1 не звертався (т.3 а.с.115) До листа долучено графік чергувань лікарів за листопад 2014 року (т.3 а.с.116); договір № 9525 від 31.12.2013 року на охорону об'єкта підрозділом Державної служби охорони при МВС України (т.3 а.с.117-124); Положення про 1-ше відділення для примусового лікування психічно хворих з посиленим наглядом, змішане, в якому міститься лист ознайомлення від 04.08.2014 року (т.3 а.с.125-130); виписка з наказу № 6-К від 01.02.2001 року (т.3 а.с.131).

Також в ході розгляду кримінального провадження з'ясовано, що ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.4, 115 ч.2 п.11 КК України, заарештовано 08.05.2016 року згідно ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області та йому обрано запобіжний захід - тримання під вартою (т.3 а.с.147).

Сторона захисту в судовому засіданні просила визнати неналежними та недопустимими такі докази як: матеріали службового розслідування, копію висновку щодо ОСОБА_4; лист з лікарні від 04.08.2014 року № 1345; акт № 49 на ОСОБА_4 від 28.08.2014 року; запит прокурора до ОСОБА_9 та відповідь на такий запит; завірену копію журналу обліку хворих; інструкцію, затверджену головним лікарем.

Частиною першою статті 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст.86 КПК України).

Згідно ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Практика Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 року у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

Суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Козинець проти України», заява № 75520/01, п.54, від 6 грудня 2007 року; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, п.150, від 21 квітня 2011 року; рішення у справі «Яременко проти України», заява № 32092/02, п.57, від 12 червня 2008 року).

Аналізуючи вищезазначені норми КПК України, суд вважає докази, надані стороною обвинувачення, належними та допустимими, такими, що відповідають вимогам КПК України, при оформленні яких не було допущено істотного порушення прав та свобод ні обвинуваченого, ні інших осіб, за певним виключенням. Суд вважає неналежними доказами, які не мають значення для з`ясування обставин даного кримінального провадження, та не приймає їх до уваги, а саме: наказ № 646 від 05.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання № 2 (т.2 а.с.35); наказ № 648 від 05.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання № 5 (т.2 а.с.36); наказ № 649 від 05.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання СІЗО - сл. дії м. Вінниця - СІЗО (т.2 а.с.37); наказ № 664 від 11.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання № 2 (т.2 а.с.38); наказ № 665 від 11.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання СІЗО УВП № 1 - слідчі дії м. Козятин - СІЗО УВП № 1 (т.2 а.с.39); наказ № 666 від 11.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання СІЗО УВП № 1 - Немирівський міський суд - СІЗО УВП № 1 (т.2 а.с.40); наказ № 667 від 11.11.2014 року про організацію та здійснення конвоювання спецконтингенту, відповідно до якого призначено склад конвойного наряду для конвоювання осіб, які утримуються під вартою, по маршруту конвоювання ІТТ Крижопільського РВ - СІЗО УВП № 1 (т.2 а.с.41).

Крім того, частиною четвертою статті 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Тому суд не приймає до уваги також такі докази, надані стороною обвинувачення, як письмові пояснення заступника командира взводу № 2 РКСМ УМВС ОСОБА_13 (т.2 а.с.9); письмові пояснення секретаря судових засідань Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 (т.2 а.с.10); письмові пояснення старшого інспектора з ОДСУМ ВОСЗМЗ та ДСУМ УГБ ОСОБА_95 (т.2 а.с.11); письмові пояснення міліціонера РКСМ УМВС ОСОБА_6 (т.2 а.с.12); письмові пояснення міліціонера РКСМ УМВС ОСОБА_7 (т.2 а.с.13); письмові пояснення міліціонера РКСМ УМВС ОСОБА_5 (т.2 а.с.13а); письмові пояснення начальника конвою ОСОБА_2 (т.2 а.с.14); письмові пояснення командира РКСМ УМВС ОСОБА_14 (т.2 а.с.15); письмові пояснення заступника командира роти з кадрового забезпечення РКСМ ОСОБА_11 (т.2 а.с.16);протокол допиту свідка ОСОБА_96 від 17.11.2014 року (т.3 а.с.1-2); протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 17.11.2014 року (т.3 а.с.3-4); протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 16.11.2014 року (т.3 а.с.5-6); протокол допиту свідка ОСОБА_35 від 17.11.2014 року (т.3 а.с.7-8); протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 17.11.2014 року (т.3 а.с.9-10); протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 16.11.2014 року (т.3 а.с.11-12); протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 15.11.2014 року (т.3 а.с.13-14); протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 15.11.2014 року (т.3 а.с.15-17); протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 17.11.2014 року (т.3 а.с.18-19); протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 17.11.2014 року (т.3 а.с.20-21); протокол допиту свідка ОСОБА_34 від 17.12.2014 року (т.3 а.с.22-24); протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 26.12.2014 року (т.3 а.с.25-28); протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 26.01.2015 року (т.3 а.с.29-31); протокол допиту свідка ОСОБА_24 від 21.11.2014 року (т.3 а.с.32-35); протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 21.11.2014 року (т.3 а.с.36-38); протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 19.11.2014 року (т.3 а.с.40-44); протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 21.11.2014 року (т.3 а.с.45-49); протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 20.11.2014 року (т.3 а.с.50-52); протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 20.11.2014 року (т.3 а.с.53-55); протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 20.11.2014 року (т.3 а.с.56-58); протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 19.11.2014 року (т.3 а.с.59-61); протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 19.11.2014 року (т.3 а.с.62-64); протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 19.11.2014 року (т.3 а.с.65-67); протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 12.11.2014 року (т.3 а.с.68-71); протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 18.11.2014 року (т.3 а.с.72-75); протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 18.11.2014 року (т.3 а.с.76-78); протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 18.11.2014 року (т.3 а.с.79-82); протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 18.11.2014 року (т.3 а.с.83-85); протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 18.11.2014 року (т.3 а.с.86-89); протокол допиту свідка ОСОБА_97 від 21.11.2014 року (т.3 а.с.90-92); протокол допиту свідка ОСОБА_98 від 21.11.2014 року (т.3 а.с.93-95); протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 18.11.2014 року (т.3 а.с.96-98).

Враховуючи наведене, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, виходячи з положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про те, що винність обвинуваченого була доведена під час досудового розслідування та знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам.

Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.2 ст.21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Статтею 205 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення,

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Статтею 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання (ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення»).

ОСОБА_2, будучи на час вчинення злочину працівником міліції, повинен був керуватися на той час Законом України «Про міліцію», відповідно до ч.1 ст.5 якого міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції; згідно п.11 ч.1 ст.10 якого відповідно до своїх основних обов'язків зобов'язаний виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду; відповідно до ст.20 якого він є представником державного органу виконавчої влади, який при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам; ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.

Крім того, ОСОБА_2, працюючи на час вчинення злочину начальником конвою роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області, повинен був діяти відповідно п.1.2 Положення про роту конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області, яке затверджено наказом УМВС України у Вінницькій області № 558 від 04.06.2013, згідно якого рота конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області у своїй діяльності керується принципами неухильного додержання вимог Конституції України, Загальної декларації прав людини, Законів України «Про міліцію», «Про попереднє ув'язнення», інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів МВС України та Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 року № 60дск.

Згідно п.1.3 Положення про роту конвойної служби міліції ОСОБА_2 повинен виконувати завдання щодо охорони та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб відповідно до наказу МВС України № 60 дск від 20.01.2005 року, яким затверджено Інструкцію з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України. Пунктом 3.3 вказаного Положення передбачено, що крім заявок, підставою для конвоювання затриманих і взятих під варту осіб є: 1) 3.3.1. постанова слідчого, погоджена з прокурором, ухвала слідчого судді або суду про відправлення етапом; 2) 3.3.2. постанова прокурора, слідчого чи дізнавача або ухвала суду про проведення окремих слідчих дій, наприклад, стаціонарної судово-психіатричної експертизи; 3.3.3. закінчення строку перебування в ІТТ осіб за наявності ухвали суду про взяття під варту, а також вироку суду у виді позбавлення волі (конвоюються до слідчого ізолятора).

Також ОСОБА_2 повинен був діяти згідно наказу МВС України № 60 дск від 20.01.2005 року про затвердження Інструкції організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, а саме: відповідно до п.3.18.3 начальник конвою (старший конвоїр) зобов'язаний доповідати начальникові органу (командирові підрозділу), який призначив конвой, про всі істотні зміни умов охорони підсудних, перенесення судового засідання (на інший час, в інше місце), про закінчення його або про необхідність посилення конвою; відповідно до п.3.23 після оголошення головуючим судового засідання вироку або ухвали про обрання запобіжного заходу взяття під варту начальник конвою складає протокол затримання, один примірник якого передається під розписку головуючому, та проводить в окремому приміщенні обшук взятої під варту особи і огляд її речей. Заборонені для зберігання в камерах предмети та цінності згідно з протоколом він передає до слідчого ізолятора або ІТТ, де буде триматися ця особа; згідно п.3.24 перевезення осіб, взятих під варту в залі судового засідання, до слідчого ізолятора (ІТТ) здійснюється на підставі копії вироку (витягу з нього) або ухвали суду, яка засвідчується печаткою органу судової влади і вручається начальникові конвою (старшому конвоїру) із зазначенням установчих даних на конвойованих; пунктом 3.25 визначено, що у разі відмови прийняти доставленого (доставлених) до слідчого ізолятора (ІТТ) складається акт із зазначенням причин, про що доповідається начальникові органу (командирові підрозділу), який призначив конвой. Останній до усунення цих причин зобов'язаний забезпечити охорону конвойованих.

Відповідно до п.2 функціональних обов'язків начальника конвою роти конвойної служби міліції УМВС України у Вінницькій області, які затверджені командиром роти РКСМ УМВС України у Вінницькій області від 09.01.2014 року та з якими ознайомлений ОСОБА_2, останній як начальник конвою зобов'язаний уміло й твердо керувати діями конвою щодо своєчасного доставляння конвойованих до місця призначення.

Таким чином, неналежне виконання вищезазначених положень нормативно-правових актів призвело до вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, а саме: умисного невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам.

Об'єктом даного злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. В даному випадку невиконання судового рішення виразилося в ухиленні від його виконання. Ухилення - та сама відмова від виконання судового рішення, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

Даний злочин є закінченим з початку ухилення від виконання судового рішення. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом (в даному випадку негайне виконання судового рішення).

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом. Особа, якій за службовим становищем необхідно виконувати судове рішення, усвідомлює свій обов`язок, але не бажає це робити і не виконує розпорядження за умови наявності можливості для його виконання. Мотиви злочину на кваліфікацію не впливають.

Щодо кваліфікуючої ознаки - заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державним та громадським інтересам, то шкода визнається істотною в залежності від обставин справи, оскільки матеріальні збитки від таких дій можуть бути непрямими. В даному випадку діяння заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу правоохоронних органів, що виразилось у грубому ігноруванні завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини та щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також громадським інтересам у вигляді не ізоляції від суспільства особи, щодо якої є достатня підозра у її суспільній небезпечності.

Суб'єкт цього злочину є спеціальним, а саме: службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не спростовує вищезазначений висновок суду, а є, виключно, способом, реалізація якого спрямована на уникнення відповідальності за вчинене ним протиправне діяння, тому суд розцінює це як метод захисту обвинуваченого.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Тому при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів; обставини його вчинення; особу винного, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, має позитивну характеристику за місцем служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання також характеризується позитивно.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, зважаючи на надані суду відомості щодо особи обвинуваченого, обставини вчинення ним злочину, позицію державних обвинувачів щодо можливості виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, думку потерпілої щодо суворої міри покарання для обвинуваченого, позицію сторони захисту щодо необхідності виправдання обвинуваченого, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам Закону та за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 уже заарештований та на даний час утримується під вартою, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, однак, суд вважає, що він не представляє підвищену суспільну небезпеку та його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків, через що при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з застосуванням ст.76 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості. Крім цього, до обвинуваченого ОСОБА_2 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах Національної поліції.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходив із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), що викладено в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно положень ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Під час судового розгляду ухвалою суду від 23.07.2015 року ОСОБА_1 визнано потерпілою особою та залучено до участі в розгляді кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014020100001551, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України.

Потерпіла ОСОБА_1 звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної вчиненням злочину, який ухвалою суду від 15.09.2015 року був прийнятий судом. Позов потерпіла мотивує тим, що із засобів масової інформації їй стало відомо про те, що у Вінницькому районному суді Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за фактом невиконання начальником конвою ОРКСМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 ухвали суду про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4, внаслідок чого останній перетнув кордон та переховується за межами України. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, а саме: в підбурюванні ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_40, який є її рідним сином. У кримінальному провадженні за фактом його вбивства, яке перебуває на розгляді у Тульчинському районному суді Вінницької області, її визнано потерпілою. У зв'язку із втечею ОСОБА_4, який обґрунтовано обвинувачується у замовленні вбивства її сина ОСОБА_40, їй особисто та членам її сім'ї заподіяна істотна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через те, що замовник вбивства її сина не поніс і ймовірно не понесе передбачену Законом відповідальність; через те, що ОСОБА_4 як замовник вбивства її сина перебуває на свободі та може продовжити свою злочинну діяльність щодо неї та членів її сім'ї, у зв'язку із чим їх життя та здоров'я цілодобово перебувають під небезпекою; через те, що час і зусилля, які вона особисто та члени її сім'ї доклали для участі у кримінальному провадженні за фактом смерті її сина виявилися даремними, так як причетна до вбивства особа не понесла і ймовірно не понесе кримінальну відповідальність. Позивач оцінює, що моральна шкода, заподіяна їй, складає 55000 грн., з яких: за душевні страждання у зв'язку із тим, що особа, яка підозрюється у замовленні вбивства її сина, не понесла та швидше за все не понесе передбаченої Законом відповідальності, - 40000 (сорок тисяч) гривень; за душевні страждання у зв'язку із тим, що суспільно небезпечна особа перебуває на волі і може становити небезпеку їй та членам її сім'ї - 10000 (десять тисяч) гривень; за душевні страждання у зв'язку із даремно втраченим часом та зусиллями, які вона особисто та члени її сім'ї доклали до участі у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, та які в результаті вчиненого ОСОБА_2 діяння виявилися марними, - 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілої суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року.

Аналізуючи доводи потерпілої, суд вважає, що останньою належним чином не вмотивовано, з чого вона виходила, оцінюючи завдану їй моральну шкоду в сумі 55000 грн. Разом з тим, суд приймає до уваги, що внаслідок вчинення злочину потерпілій все-таки було завдано моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, додаткових переживаннях щодо втечі особи, яка обвинувачується у вбивстві її сина, побоюванні за своє життя та життя її рідних.

На підставі наведеного, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок вчинення злочину,виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним цивільний позов потерпілої задовольнити частково в сумі 10000 грн. В решті суми моральної шкоди слід відмовити.

Виступаючи в судових дебатах, прокурор просив до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому запобіжний захід - тримання під вартою та взяти під варту з зали суду.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім і відповідно до процедури, встановленої законом.

Тому, враховуючи те, що судом вирішено звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, а також особу обвинуваченого, який не переховувався від органів досудового розслідування та під час розгляду даного кримінального провадження в суді, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд вважає, що відсутні підстави для обрання ОСОБА_2 будь-якого запобіжного заходу.

При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Керуючись ст.ст.128, 129, 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. як відшкодування завданої моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ: Ю.Ф. Карпінська