Ухвала суду № 61504998, 23.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання : Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2007 року в розмірі 602997 грн. 80 коп.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3654 грн.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом не взято до уваги їх клопотання про залишення позову без розгляду у звязку відсутністю повноважень у представника позивача. Суд не зясував чи були передані новому кредитору (позивачу) документи, що засвідчують права, що йому передаються. Вважає, що позивачем не було дотримано процедуру відступлення права вимоги, а тому він не може вважатися належним кредитором.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить про залишення його без змін.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним з АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», ПАТ "Дельта Банк" набув право стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, що 05 грудня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 05.12.2007 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 36 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення до 04 грудня 2037 року.

Відповідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року ПАТ «Сведобанк» передало право вимоги за кредитними договорами ПАТ "Дельта банк", а ПАТ „Дельта Банк набув права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором про надання кредиту ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» .

Відповідно до умов п 4.8 договору купівлі- продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2" визначено, що протягом 15 робочих днів з дати відступлення покупець зобовязується за свій власний рахунок від свого імені та від імені продавця надіслати кожномк позичальнику повідомлення про відступлення поштою з прідтвердженням підприємства звязку про відправлення такого повідомлення адресатам.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про зміну кредитора 07.06.2012 року, оскільки з червня 2012 до серпня 2015 року вчиняв дії щодо виконання своїх обов'язків за кредитним договором новому кредиторові - АТ „Дельта Банк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї статті, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні не звільняє його від обов'язку виконати взяте зобов'язання, а лише може бути підставою для застосування ч.2 ст.516 ЦК України щодо виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові як належного виконання, та ч.4 ст.612 ЦК України, відповідно до якої прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про ненабуття позивачем права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень у представника позивача так як уповноважена особа Фонду не наділена правом передоручення своїх повноважень безпідставні, оскільки відповідно до положень Закону України «Про систему нарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження керівника банку, а відтак наділена правом видачі довіренностей від імені банку на представництво його (банку) інтересів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді: