Вирок № 61496191, 22.09.2016, Вишгородський районний суд Київської області

"22" вересня 2016 р. Справа № 363/2528/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.

за участі:

секретаря Палій Л.О.,

прокурора Шимончука А.О.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015000000000479 відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов з Генеральної прокуратури України обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015000000000479 відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачається.

Захисник ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до розгляду та підтримали клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Такий принципи закріплений також у статті 10 КПК України щодо принципу рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ, суди України при розгляді справ застосовують конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у ч.3 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права; а). бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; б). мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту; с). захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя та інше.

Право людини на законність прийнятих рішень також закріплено у національному законодавстві. Зокрема у ст.9 КПК України згідно якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зокрема надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим, згідно вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні обовязковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Зокрема, при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення. В обвинувальному акті виклад фактичних обставин по даному провадженню є неконкретним та суперечливим, в обвинувальному акті нечітко викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та взагалі не зазначено мотивів вчинення кримінального правопорушення, що є обовязковою обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. Формулювання «з протиправною метою» є загальним поняттям не визначаючим мотиву скоєння злочину.

Відповідно до змісту статті 366 КК України (в редакції станом на 22.09.2016р.) визначено, що службове підроблення, це складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, а за частиною 2 даної статі, ті самі дії, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

У той же час, в обвинувальному акті обвинувачення стосовно ОСОБА_2 сформульовано, як умисні дії, які виразились у службовому підроблені, тобто у складанні (підписані) та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Тобто, прокурором при складанні обвинувального акту визначено нове поняття як «завідомо неправдивий документ», у той час як статтею 366 КК України передбачено відповідальність за складання, видачу, інше підроблення завідомо неправдивих офіційних документів, тобто предметом даного злочину є офіційний документ.

З аналізу даної статті вбачається, що обєктивною сторону даного злочину є складання, видача неправдивого офіційного документу, внесення до офіційного документа неправдивих відомостей, інше підроблення офіційного документу, тобто кожна окрема дія.

У звязку із чим, не передбачено діючим законодавством такого складу злочину як підписання неправдивого офіційного документу, а це є складовою його складання.

Крім того, субєктом даного правопорушення, є виключно службова особа, у той час, як прокурором в обвинувачені ОСОБА_2 не зазначено такого субєкту.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п.3 ст.6 Конвенції (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Крім того, відповідно до вимог ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

В обвинувальному акті потерпілих не зазначено, але вказано, що внаслідок незаконних дій обвинуваченого ОСОБА_2 спричинено тяжкі наслідки інтересам держави у вигляді матеріальної шкоди.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого визнана за ч.2 ст. 366 КК України, проте ст. 366 КК України змінювалась та викладалась в редакціях згідно із Законами: № 1508-VI від 11.06.2009 року - № 2808-VI від 21.12.2010 року; № 3207-VI від 07.04.2011 року; № 222-VII від 18.04.2013 року, № 1261-VII від 13.05.2014 року. Отже посилання в обвинувальному акті на норму Закону без визначення редакції, з урахуванням положень ст. 5 КК України, є некоректним та не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Статтею 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Таким чином, законодавством чітко передбачено, що обвинувальний акт крім його підписання слідчим чи прокурором, повинен бути затверджений прокурором.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає даним вимогам законодавства, а саме не затверджений прокурором.

Також, із наданих до суду документів, зокрема з реєстру матеріалів досудового розслідування видно, що відомості про залучення захисника відсутні. Крім того, у реєстрі зазначено, що виконання вимог ст.290 КПК України (відкриття матеріалів підозрюваному ОСОБА_2М.) відбулось 12.08.2015 року, та складання обвинувального акту відбулось 12.08.2015р., але в подальшому, з реєстру вбачається, що обвинувальний акт повертався прокурору, та обвинувальний акт було складено 03.06.2016 року, без зазначення про відкриття матеріалів підозрюваному та його захиснику, що є прямим порушенням вимог ст.290 КПК України.

Враховуючи засади кримінального провадження, зокрема принцип змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів по справі, враховуючи вимоги ст.291 КПК України, яка забороняє надавати до суду під час підготовчого судового засідання інші документи, крім тих які визначені у даній статті, суд позбавлений можливості призначити дану справу до судового розгляду у звязку із викладеними обставинами.

Відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, зокрема встановлено, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015000000000479 відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015000000000479 відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: І.Ю. Котлярова