Рішення № 61495562, 19.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1090/16-ц Провадження № 22-ц/773/1181/16 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я. ,

суддів - Овсієнка А.А., Подолюка В.А.,

секретар с/з ОСОБА_1,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

29 січня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 13 грудня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк зобовязувався надати позичальнику кредит в розмірі 200000,00грн. на термін до 25 червня 2009 року, а позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Крім того, позивач зазначав, що для забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконував своїх зобовязань за кредитним договором, позивач просив стягнути в солідарному порядку з позичальника і поручителя 176 371, 17грн. заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом, 264 489,35грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2016 року в даній справі в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову банку до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, а відповідачем, в свою чергу, заявлено клопотання про застосування такого строку.

Зазначені висновку суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що 13 грудня 2006 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № UAH343 (а.с.10-11,) згідно умов якого позикодавець ПАТ КБ «ПриватБанк» надав позичальнику ОСОБА_5 кредит у вигляді відновлювальної лінії з лімітом кредитування 200 000,00 грн., окремими траншами, на підставі попередньої вимоги згідно п.2.1.2 кредитного договору в обмін на зобовязання позивальника з повернення кредиту і сплаті відсотків згідно графіків погашення кредиту та відсотків в строк до 10 грудня 2009 року включно.

Відповідно до п. 4.7 даного кредитного договору строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється тривалістю 5 років.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 13 грудня 2006 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки № UAH 343, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобовязання солідарно відповідати перед банком у повному обсязі у разі невиконання боржником зобовязань за кредитним договором.

У звязку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_5 взятих на себе зобовязань за кредитним договором станом на 22 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 440860,52 грн. (а.с. 4, 5).

Також судом встановлено, що письмова вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» із зазначенням невиконаних обовязків позичальника перед кредитором відповідно до умов договору № UАН343 від 13 грудня 2006 року була направлена на адресу відповідачу ОСОБА_5 15 грудня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності, однак залишилась без виконання..

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В даному судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_5, порушуючи умови договору, свої зобовязання за договором належним чином не виконував в частині сплати відсотків за користування кредитом.

Отже, судом встановлено, і дана обставина не спростована відповідачем, що ОСОБА_5 належним чином взятих на себе зобовязань, що витікають з умов договору кредиту, не виконав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 261, 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Із матеріалів справи убачається, і дана обставина сторонами не заперечується, що 29 січня 2013 року відповідачем ОСОБА_5 було здійснено останній платіж на погашення тіла кредиту за кредитним договором в розмірі 5000 грн. Колегія суддів вважає, що дана обставина свідчить про визнання відповідачем свого боргу, а тому в даному випадку було переривання перебігу позовної давності і перебіг строку позовної давності починається заново саме з цієї дати 29 січня 2013 року.

З позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд 29 січня 2016 року, тобто в межах пятирічного строку позовної давності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили ту обставину, що між сторонами укладено угоду, за якою позичальник сплачує лише тіло кредиту без нарахування відсотків і штрафних санкцій.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і залишив поза увагою, що згідно зі статтею 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості з урахуванням положень статей 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів, а тому прийшов до помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності і, як наслідок, відмову у позові.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом банк просив стягнути в солідарному порядку з позичальника і поручителя 176 371, 17 грн. заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом та 264 489,35грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором

Частиною третьою статті 551 ЦК України, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи те, що відповідачем повністю погашено суму боргу, розмір пені перевищує суму основного боргу, колегія суддів приходить до висновку про наявність всіх законних підстав для зменшення розміру пені до рівня основного боргу, а саме 176371,17 грн.

Таким чином колегія суддів вважає, що в користь ПАТ КБ «Приватбанк» з відповідача ОСОБА_5 слід стягнути 176 371,17 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 176 371,17 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки

Як убачається з матеріалів справи, за умовами кредитного договору банк зобовязувався надати позичальнику кредит в розмірі 200000,00 грн. на термін до 25 червня 2009 року, а позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_6 (а.с.14), цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову. При цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що строк повернення кредиту настав 25 червня 2009 року, а тому саме з цієї дати слід рахувати шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителя, а також перебіг строку позовної давності для звернення з позовом до поручителя. З позовом до суду позивач звернувся лише в січня 2016 року, тобто з пропуском усіх строків.

За таких обставин рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_6 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи убачається, що за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем було сплачено, відповідно, 6612,91 грн. (а.с. 1) та 7274,20 грн. (а.с. 114).

Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги всього в розмірі 13 887, 11 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2016 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 176 371,17грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 176 371,17 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором та 13 887, 11грн. судових витрат по справі.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: