Постанова № 61493769, 06.09.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/244/16

Справа №754/4491/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва у складі

головуючого - судді Галась І.А.

при секретарі - Ленської Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в місті Києві про визнання дій головного інспектора незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в місті Києві, в якому просив визнати дії головного інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Євдокименка А.В. щодо складання постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності №№ 64/16/10/26-25/2403/02/2, 65/16/10/26-26/2403/02/2 від 24.03.2016р. незаконним; визнати протиправними та скасувати вищевказані постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері будівельної діяльності. В обґрунтування вимог зазначив, що 10 березня 2016р. головним інспектором департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Євдокименко А.В. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої було складено акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. В результаті перевірки було виявлено наступні правопорушення: 1) власником реконструйовано нежитлові приміщення магазину, шляхом влаштування туалету із приєднанням до системи будинкової каналізації у допоміжному приміщенні №2 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено ч.1 ст.34, ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 2) самовільно реконструйовані нежитлові приміщення магазину експлуатуються без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В акті перевірки позивач вказав, що зазначені нежитлові приміщення належать йому на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу приміщення №887 від 30 травня 2001 року як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю, як це зазначено в акті перевірки. За результатами розгляду справи було винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності і визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених абз. 4 пп. 4, 6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф на загальну суму 248 000 гривень. Позивач не погоджується з результатами проведеної перевірки, оскільки вона була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а саме: накладання штрафів згідно постановам суперечать вимогам норм матеріального права, оскільки згідно Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф накладається виключно на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, саме тому постанови є незаконними, оскільки власником нежитлових приміщення є фізична особа - позивач по справі. Нежитлові приміщення, які належать позивачу на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу приміщення №887 від 30.05.2001р. були передані позивачу попереднім власником у такому стані, в якому вони перебувають на сьогоднішній день.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник відповідача пороти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. В запереченнях зазначили, що за результатами перевірки встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 реконструйовано нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 шляхом влаштування туалету із приєднанням до системи будинкової каналізації у допоміжному приміщенні №2 (згідно Інвентаризаційної справи) виконаної Київським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.05.2004) без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч.1 ст. 34, ч.1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Одночасно встановлено, що самовільно реконструйовані нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 експлуатуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 шляхом надання їх в оренду під магазин «Люстри» та магазин шпалер «Rasch» без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За результатами перевірки посадовою особою Департаменту складено акт перевірки від 10.03.2016, в якому зафіксовано встановлені порушення та протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2016, та видано обов'язковий для виконання припис від 10.03.2016, яким зобов'язано з 10.03.2016 з вимогою заборонити експлуатацію нежитлового приміщення магазину та усунути допущені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності в термін до 11.04.2016. Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, посадовою особою Департаменту винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення, передбаченого у сфері містобудівної діяльності від 24.03.2016 № 64/16/10/26-25/2403/02/2, якою визнано ФОП ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 124 020 грн. та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.03.2016 № 65/16/10/26-26/2403/02/1, якою визнано ФОП ОСОБА_1,винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 124 020 грн. Таким чином, позивача притягнуто до відповідальності, як фізичну особу-підприємця, тому що останнім ведеться господарська діяльність в частині передачі в оренду самочинно реконструйованого об'єкту нерухомості, що підтверджується відомостями з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де вказано вид діяльності як надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (основний). ФОП ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності як фізичну особу-підприємця, оскільки останній використовує об'єкт як суб'єкт господарювання та сплачує податок як фізична особа-підприємець.

Позивач ОСОБА_1 22.04.2004 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 16.11.2007р. Згідно Витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ОСОБА_1, види діяльності: 82.11 надання комбінованих офісних адміністративних послуг, 82.19 фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 74.30 надання послуг перекладу. (а.с.67-71)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 30.05.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Полєновою В.Ф., зареєстровано в реєстрі за №887, приватне підприємство «фірма «ПАЛ» (далі - Продавець) - з однієї сторони та з другої сторони - гр-н ОСОБА_1 (далі - Покупець), Продавець продав, а Покупець купив належне продавцеві на праві власності нежиле приміщення магазину загальною площею 382.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до договору №1 оренди будинку, споруди (іншого об'єкти нерухомості) від 1 січня 2016р., укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та СПД ОСОБА_6 (Орендар), в порядку та на умовах, визначених цим договором, Наймодавець зобов'язується передати Наймачеві, а Наймач зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов'язується сплачувати Наймодавцеві орендну плату. Приміщення, яке передається в оренду за цим договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі та має площу 110 м.кв. (а.с.9-13)

Відповідно до договору №4 оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 1 січня 2016р., укладеного між Орендодавцем ОСОБА_1 та Орендарем СПД ОСОБА_7, в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець зобов'язується передати наймачеві, а наймач зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов'язується сплачувати наймодавцеві орендну плату. Приміщення, яке передається в оренду за цим договором знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі та має площу 120 м.кв. (а.с.13-16)

Згідно направлень для проведення позапланової перевірки № б/н від 29.02.2016, 10.03.2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 533 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименко А.В. було направлено для здійснення позапланової перевірки на приміщення ФОП ОСОБА_1 у багатоквартирному житловому будинку на бульв. АДРЕСА_1, на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 №976 та звернення гр. ОСОБА_8 (вх. № 10/26-Ж-0902/8 від 09.02.2016, вх. № 10/26-Ж-0902/9 від 09.02.2016). (а.с.80, 82)

10.03.2016р. головним інспектором Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименко А.В. було складено акт перевірки дотримання вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 реконструйовано нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 шляхом влаштування туалету із приєднанням до системи будинкової каналізації у допоміжному приміщенні №2 (згідно Інвентаризаційної справи виконаної Київським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.05.2004) без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч.1 ст. 34, ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Одночасно встановлено, що самовільно реконструйовані нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 експлуатуються фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 шляхом надання їх в оренду під магазин «Люстри» та магазин «Rasch» без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ», ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», об'єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності. На даному акті позивачем зазначені зауваження щодо здійснення перевірки, а саме: «приміщення належать мені як фізичній особі, що підтверджує договір купівлі-продажу, тому не згоден з сумою, яка до мене застосовується, як юридичній особі». (а.с.83,84)

10.03.2016 року головним інспектором Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименко А.В. було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з вимогою з 10.03.2016р. заборонити експлуатацію нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 до усунення допущених правопорушень. Усунути допущені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності в термін до 11.04.2016р. (а.с.88,89)

Відповідно до протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2016 складеного інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименком А.В. стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на «Реконструкція нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1» виявлено порушення, що самовільно реконструйовані нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 експлуатуються фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 шляхом надання їх в оренду під магазин «Люстри» та магазин «Rasch» без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та повідомлено, що розгляд справи про вказане правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 24 березня 2016р. у приміщення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві за адресою: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, каб. 714. В протоколі вказані прізвище, ініціали «ОСОБА_1.» та підпис про отримання другого примірника протоколу. (а.с.90-92)

Також згідно протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2016 складеного інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименком А.В. стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на «Реконструкція нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1» виявлено порушення, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 реконструйовано нежитлові приміщення магазину за вищевказаною адресою шляхом влаштування туалету із приєднання до системи будинкової каналізації у допоміжному приміщенні № 2 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Від отримання протоколу позивач відмовився. Протокол направлено поштою: «Укрпоштою», К-133, Р0113324322158. (а.с.93-95)

24.03.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименко А.В. було винесено постанову № 64/16/10/26-25/2403/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 реконструйовано нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 шляхом влаштування туалету із приєднанням до системи будинкової каналізації у допоміжному приміщенні № 2 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч.1 ст. 34, ч.1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Даною постановою визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 винним у учиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 124 020 гривень.

24.03.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Євдокименко А.В. було винесено постанову № 65/16/10/26-26/2403/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої встановлено, що самовільно реконструйовані нежитлові приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 експлуатуються фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 шляхом надання їх в оренду під магазин «Люстри» та магазин шпалер «Rasch» без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» по постановлено визнати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 124 020 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відносини у сфері містобудування, містобудівної, архітектурної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині першій статті 41 визначає державний архітектурно-будівельний контроль як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з частиною другою статті 41 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На сьогодні чинним є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України діє відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За приписами статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Статтею 36 цього Закону передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Відповідно до частин першої та другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном (пункт 15 Порядку № 553).

Як передбачено у пунктах 17, 19 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; припис складається у двох примірниках.

За правилами пункту 22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Статтею 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що під час створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який, зокрема, включає прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як встановлено частиною восьмою статті 39 цього Закону, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Як встановлено частиною третьою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 41 цього Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Також пунктами 2 та 11 Порядку № 553 передбачено право посадових осіб інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції); накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їхні заступники у межах своїх повноважень.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Правовий статус Державної архітектурно-будівельної інспекції України та повноваження її посадових осіб визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011 (далі - Положення № 439/2011).

Згідно з пунктом 1 Положення № 439/2011 Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Як встановлено пунктом 6 Положення № 439/2011, Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, діє від її імені, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 9 Положення № 439/2011 Держархбудінспекція України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки та складання відповідного акта перевірки відповідають вимогам, встановленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, і є правомірними, а тому суд приходить до висновку, що вимога про визнання дій інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві Євдокименка А.В. щодо складання постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності задоволенню на підлягає.

Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно зі статтею 1 цього Закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до абзацу третього пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Виходячи із наявних в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу приміщання від 30.05.2001 року, власником нежилих приміщень за адресою: м. Київ, бул. Перова, 14 є фізична особа - громадянин ОСОБА_1.

Як вбачається із договорів оренди вищевказаного нежилого приміщення, а саме: договору №1 оренди будинку, споруди (іншого об'єкти нерухомості) від 1 січня 2016р., укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та СПД ОСОБА_6 (Орендар) та договору №4 оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 1 січня 2016р., укладеного між Орендодавцем ОСОБА_1 та Орендарем СПД ОСОБА_7, в даних правовідносинах щодо користування об'єктом оренди, позивач діє як фізична особа яка передала належне їй на праві власності нерухоме майно в користування на відповідному правовому титулі (в оренду), а не як фізична особа - підприємець.

Таким чином, відповідачем не було встановлено суб'єктний склад правовідносин, правовий статус орендодавця та помилково зроблено висновок про те, що позивач як фізична особа підприємець експлуатує вищевказані нежитлові приміщення шляхом надання їх в оренду під магазини, оскільки фактично, як вбачається із договорів оренди експлуатація (використання) самовільно реконструйованих нежитлових приміщень здійснюється відповідно, СПД ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_7, в той час як позивач є стороною договорів оренди як фізична особа - власник майна, та не є суб'єктом даного правопорушення в розумінні Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Посилання сторони відповідача в своїх запереченнях на те, що позивача притягнуто до відповідальності, як фізичну особу-підприємця, тому що останнім ведеться господарська діяльність в частині передачі в оренду самочинно реконструйованого об'єкту нерухомості, що підтверджується відомостями з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де вказано вид діяльності як надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (основний) а також те, ФОП ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності як фізичну особу-підприємця, оскільки останній використовує об'єкт як суб'єкт господарювання та сплачує податок як фізична особа-підприємець суд вважає безпідставними, оскільки в ході судового розгляду стороною відповідача не було надано будь-яких доказів на підтвердження що в спірних правовідносинах позивач діє саме як фізична особа-підприємець, а не як фізична особа, не надано будь-яких підтверджень, що позивач сплачує податки від сдачі в оренду вищевказаних нежитлових приміщень саме як фізична особа-підприємець.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що вимога про скасування постанови про накладення штрафу в сфері містобудівної діяльності № 64/16/10/26-25/2403/02/2 від 24 березня 2016 року та № 65/16/10/26-26/2403/02/2 від 24 березня 2016 року знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи та підлягає задоволенню за її доведеністю та підставністю.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішення, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або інтереси. Згідно ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені вони): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.4) безсторонньо; 5)добросовісно; 6)розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 69 -71, ст.122, 158-163 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення штрафу в сфері містобудівної діяльності № 64/16/10/26-25/2403/02/2 від 24 березня 2016 року та № 65/16/10/26-26/2403/02/2 від 24 березня 2016 року.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана на протязі десяти днів з дати її проголошення.

Суддя