Ухвала суду № 61489554, 20.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/37/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1580/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на заочне рішення Болехівського міського суду від 18 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з метою придбання автомобіля марки «Toyota Gorollf Business», 2014 року випуску, за ціною 220 000 грн. ним було сплачено 110 000 грн. Однак під час підписання договору №д01469 фінансового лізингу з ТОВ "Євролізинг Україна" йому стало відомо, що вартість автомобіля вказана 366 950 грн. З урахуванням зменшених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь сплачені як авансовий платіж на рахунок ТОВ "Євролізинг України" 110 000 грн. за нікчемним договором фінансового лізингу.

Заочним рішенням Болехівського міського суду від 18 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Євролізинг Україна" про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Євролізинг Україна" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 110 000 гривень.

Стягнуто з ТОВ "Євролізинг Україна" на користь держави 1100 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 02 червня 2016 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На вказане рішення ТОВ "Лізингова компанія "Євролізинг Україна" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог процесуального та матеріального права, умов договору фінансового лізингу та спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг». Стверджує, що судом не надано належної оцінки фактам та доказам, які були надані відповідачем, не проаналізовано норми договору фінансового лізингу та положень спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг».

За таких обставин апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 09.12.2015р. було укладено між з TOB «Євролізинг Україна» та ОСОБА_1 договір № д 01469 фінансового лізингу з додатками (а.с. 4-9).

Предметом лізингу є автомобіль марки «Toyota Gorollf Business», 2015 року випуску, вартістю 366 950 грн.

У той же день 09 грудня 2015 року на виконання умов договору позивач ОСОБА_1 сплатив на користь відповідача 110 000 грн. як авансовий платіж (а.с.12), який і просить стягнути з відповідача.

Через декілька днів представник відповідача в телефонному режимі повідомив позивача, що надати останньому домовлений автомобіль не можуть, оскільки є інші претенденти.

У березні та квітні 2016 року позивач звертався до відповідача з проханням припинити дію укладеного договору та повернути суму сплаченого авансового платежу, оскільки відповідач зобов'язання з придбання автомобіля не виконав (а.с.37, 49-51). Однак відповідач не надав відповіді на звернення ОСОБА_1 та не повернув кошти.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині 2 ст. 18 цього Закону: - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Зі змісту договору випливає порушення принципу добросовісності положень договору, які істотно обмежують права лізингоодержувача на розірвання договору, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін умови договору про неповернення адміністративного платежу у випадку розірвання договору.

Відповідно до п.1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Згідно додатку №2 (специфікація) до договору предмет лізингу не визначений: відсутні технічні та індивідуальні характеристики транспортного засобу, рік його випуску, продавець (постачальник), ціна у грошовій одиниці України тощо.

Вказані положення договору містять односторонню відповідальність лізингоодержувача за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, бо визначено, що за вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Таким чином, умови договору суттєво обмежують права позивача як споживача та звужують обов'язки відповідача, що в свою чергу тягне за собою виключення його відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару.

За змістом ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Суду не надано доказів, що у відповідача наявна ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно зі ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності до нікчемного правочину.

В судовому засіданні встановлено, що підтверджено і матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, що договір фінансового лізингу №д01469 від 09.12.2015року не був нотаріально посвідчений, тому він є нікчемним.

Таким чином, суд дійшов вірно висновку про те, що до оспорюваного договору можуть бути застосовані лише наслідки недійсності правочину.

Оскільки предмет лізингу позивачу не передавався, то суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача усі сплачені кошти відповідачу на виконання цього договору, тобто суму в розмірі 110 000 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» відхилити.

Заочне рішення Болехівського міського суду від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_4