Рішення № 61489408, 21.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4226/16 Справа № 201/252/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення процентів по банківському вкладу, 3% річних та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»про стягнення процентів по банківському вкладу, 3% річних та інфляційних витрат / а. с. 3-4, 109-110 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 10.02.2005 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір депозитного вкладу № SAMDN01000001907989 на строк до 10.05.2005 року, на виконання умов якого вона внесла кошти в розмірі 100000 грн.

Однак, відповідач, у визначений договором строк, кошти не повернув, у звязку з чим вона була змушена звертатись до суду з відповідним позовом і 04.12.2012 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про повернення їй її депозитного вкладу, але депозитні кошти на поточний рахунок були перераховані банком лише 01.04.2014 року.

За таких обставин, в силу ст. ст. 625, 631, 1058,1060,1061 ЦК України, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь за прострочений період повернення коштів (з 14.03.2006 року по 04.04.2014 року) : 133084,93 грн. суму процентів по банківському вкладу за прострочений строк; 24197,26 грн. 3% річних; 106439,65 грн. інфляційні витрати. Також, позивачка просила стягнути понесені нею судові витрати / а. с. 3-5, 109-110 /.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2016 року ОСОБА_2 відмовлено в її позовних вимогах в повному обсязі / а. с. 79-83 /.

З таким рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_2 і звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2016 року та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а. с. 95-96/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення по справі в силу ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Відмовляючи позивачці в її позовних вимогах суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що порушені права позивачки за депозитним вкладом від 10.02.2005 року, щодо стягнення процентів за спірним договором, були відновлені рішенням суду від 04.12.2012 року, де позивачкою були заявлені позовні вимоги про стягнення процентів за період з 10.02.2005 року по 14.03.2006 року і вони були задоволені судом в сумі 16380 грн. за ставкою 16,5% річних, а позовні вимоги про стягнення процентів за період з 15.03.2006 року по 04.12.2012 року не заявлялись. Також, суд першої інстанції вважає, що позивачкою безпідставно заявлені вимоги про стягнення відсотків по ставці 16,5 % річних, як і безпідставно заявлені вимоги про стягнення грошових сум без урахування зупинення судом виконавчого провадження при виконанні рішення суду від 04.12.2012 року, що унеможливлює застосування ст. 625 ЦК України.

Однак, з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що дійсно 10.02.2005 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір депозитного вкладу зі щомісячної виплатою процентів № SAMDN01000001907989 на строк до 10.05.2005 року, згідно умов якого позивачка внесла кошти на депозитний вклад в розмірі 100000 грн., а банк зобовязався щомісячно сплачувати проценти в розмірі 16,50% річних. Відповідно до п. 8 договору - по закінченню строку вкладу нараховані за строк вкладу і не витребувані вкладником проценти причислюються до суми вкладу і на отриману таким шляхом суму, банк проводить нарахування відсотків по ставці вкладу «на вимогу» до моменту повернення вкладу вкладнику / а. с. 6 /.

Оскільки, банк по закінченню строку депозитного вкладу відмовив позивачці у поверненні коштів, то остання змушена була звернутися до суду з відповідним позовом і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, суд стягнув з банку на користь позивачки суму депозиту по спірному договору в розмірі 100000 грн. та відсотки в розмірі 16380 грн. за період з 11.02.2005 року по 14.03.2006 року. Це рішення суду першої інстанції від 04.12.2012 року залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року / а. с. 57-59, 60-61 /.

Після вступу рішення суду від 04.12.2012 року в законну силу позивачці 13.03.2013 року було видано виконавчий лист і 24.04.2013 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ відкрито виконавче провадження № 27786796, де банку запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого листа до 01.05.2013 року / а. с. 37 /.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку зі зверненням банку до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 04.12.2012 року, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2013 року було задоволено заяву банку про забезпечення цього позову і заборонено Жовтневому ВДВС здійснювати будь-які дії щодо виконання виконавчого листа про стягнення грошових сум з банку на користь позивачки за рішенням суду від 04.12.2012 року / а. с. 62 /.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2013 року було скасовано заходи забезпечення, які були застосовані за ухвалою від 17.05.2013 року /а. с. 63/. Однак, ця ухвала була оскаржена банком в касаційному порядку, але ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 року ухвала від 06.12.2013 року залишена без змін / а. с. 65-67 /.

Отже, виконавче провадження № 27786796 було зупинене судом на період з 15.05.2013 року по 30.01.2014 року.

Після скасування заходів забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» меморіальним ордером № 7501 від 28.01.2014 року перерахував на рахунок Жовтневого ВДВС платіж в сумі 116380 грн. на користь ОСОБА_2, як добровільне виконання постанови від 24.04.2013 року по ВП № 27786796, що підтверджується копією зазначеного меморіального ордеру / а. с. 38 /. Факт надходження цієї грошової суми 28.01.2014 року на рахунок Жовтневого ВДВС підтверджується копією розпорядженням ВДВС від 03.02.2014 року / а. с. 39 /, але не відомо з яких причин Жовтневий ВДВС лише 31.03.2014 року, платіжним дорученням № 279 від 28.03.2014 року, перерахував ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 116380 грн. / а. с. 39 /.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» рішення від 04.12.2012 року виконало 28.01.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вклад укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною пятою статті 1061 ЦК України встановлено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Згідно ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до п. 7 спірного договору депозитного вкладу № SAMDN01000001907989 від 10.02.2005 року виплата суми вкладу проводиться банком починаючи з першого робочого дня банку по закінченню строку договору, вказаного в п. 1 цього договору, тобто вклад повинен був бути повернений банком позивачці 11.05.2005 року, але банк не виконав свій обовязок, тому сума вкладу в розмірі 100000 грн. була стягнена на користь ОСОБА_2 рішенням Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 04.12.2012 року, яке було виконане банком лише 28.01.2014 року.

Спірний договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобовязання за договором після закінчення терміну його дії.

Пунктом 8 зазначеного договору депозитного вкладу встановлено, що по закінченню строку вкладу нараховані за строк вкладу і не витребувані вкладником проценти причислюються до суми вкладу і на отриману таким шляхом суму, банк проводить нарахування відсотків по ставці вкладу «на вимогу» до моменту повернення вкладу вкладнику / а. с. 6 /.

Згідно наказу ПАТ КБ «Приватбанк» № 07 від 05.01.2004 року та довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 07.09.2016 року в період з 06.01.2004 року і по теперішній час відсоткова ставка за вкладом «на вимогу» складає 1% річних / а. с. 119-120 /.

Як було вище зазначено, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2012 року (яке є чинним і виконане банком 28.01.2014 року) з ПАТ КБ «Приватбанк» стягнено на користь ОСОБА_2 відсотки в розмірі 16380 грн. за період з 11.02.2005 року по 14.03.2006 року / а. с. 57-59 /.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в силу ст. 1070 ЦК України та п. 8 спірного договору депозитного вкладу з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що за звичай сплачуються банком за вкладом на вимогу.

Аналогічна правова позиція, яка, в силу ст. 360-7 ЦПК України, є обовязковою для суду, викладена 11.11.2015 року Верховним Судом України в його постанові при розгляді справи № 6-1891цс15.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з банку на користь позивачки підлягають стягненню відсотки в сумі 8529,22 грн. за період з 15.03.2006 року по 17.05.2013 року та з 06.12.2013 року по 28.01.2014 року (період з 17.05.2013 року по 06.12.2013 року виключено у звязку із зупиненням судом виконавчого провадження щодо виконання судового рішення від 04.12.2012 року), тобто відсотки стягуються за 2675 днів із розрахунку: 116380 грн. (100000 грн. + 16380 грн. згідно п. 8 договору) х 1% х 2675 днів : 365 днів = 8529,22 грн., а не 133084,93 грн. як просила позивачка / а. с. 109-110 /.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2, щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню з банку на її користь, - підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання банком зобовязань за спірним договором депозитного вкладу встановлено рішенням суду від 04.12.2012 року і він не підлягає доказуванню в силу ст. 61 ЦПК України, тобто згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України банк зобовязаний сплатити відповідачці інфляційні витрати та 3% річних.

Отже, з банку на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційні витрати в сумі 201020 грн. виходячи з середнього індексу інфляції 201,02 ( а не індексу 206,44, як просила позивачка), який визначений апеляційним судом виходячи з офіційних щомісячних індексів інфляції за період з 15.03.2006 року по 17.05.2013 року та з 06.12.2013 року по 28.01.2014 року (період з 17.05.2013 року по 06.12.2013 року виключено у звязку із зупиненням судом виконавчого провадження щодо виконання судового рішення від 04.12.2012 року), тобто із розрахунку: 100000 грн. х 201,02 = 201020 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 і в частині стягнення інфляційних вимог теж підлягають частковому задоволенню, так як фактично позивачкою заявлялися позовні вимоги про стягнення 206440 грн. (100000 грн. х 206,44 = 206440 грн.), але при проведенні цього розрахунку позивачкою було допущено арифметичну помилку, оскільки вона вказала, що 100000грн. х 206,44 = 106439,65 грн. /а. с. 109-110 /, тоді як ця арифметична дія дорівнює 206440.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з банку 3% річних, то і ці її вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного розрахунку.

Колегія суддів вважає, що з банку на користь позивачки підлягають стягненню 3% річних в сумі 21986,30 грн. за період з 15.03.2006 року по 17.05.2013 року та з 06.12.2013 року по 28.01.2014 року (період з 17.05.2013 року по 06.12.2013 року виключено у звязку із зупиненням судом виконавчого провадження щодо виконання судового рішення від 04.12.2012 року), тобто 3% стягуються за 2675 днів із розрахунку: 100000 грн. х 3% х 2675 днів : 365 днів = 21986,30 грн., а не 24196,26 грн. як просила позивачка / а. с. 109-110 /.

Виходячи з вище наведеного,, з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню загальна сума 231535,52 грн. (8529,22 грн. + 201020 грн. + 21986 грн. = 231535,52 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, при зверненні до суду з позовом, сплатила судовий збір у розмірі 2637,22 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 17.12.2015 року / а. с. 5 /, а тому, в силу ст.88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», з банку на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 2315,52 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення процентів по банківському вкладу, 3% річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 8529,22 грн. проценти за депозитним вкладом, 21986,30 грн. 3% річних та 201020 грн. інфляційні витрати, а всього 231535,52 грн. (двісті тридцять одна тисяча пятсот тридцять пять гривен 52 копійки).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 2315,35 грн. (дві тисяч триста пятнадцять гривен 35 копійок).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: