Рішення № 61488144, 19.09.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р.Справа № 922/2572/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" м. Харків про стягнення 405720,62 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 01-16юр/2010 від 15.08.2016 року;;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" про стягнення заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 03-69 від 04.02.2010 року щодо вчасної оплати наданих послуг з електропостачання в сумі 405720,62 грн., з яких 321200,81 грн. основна заборгованість, 18208,95 грн. інфляційні втрати та 4672,09 грн. 3% річних. Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 серпня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 12.09.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.09.2016 року представник відповідача супровідним листом (вх. № 29631) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.09.2016 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 29632), в якому відповідач визнає позовні вимоги часткового, а саме суму боргу в розмірі 200032,68 грн. Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які за розрахунком позивача складають: пеня в сумі 33791,82 грн., інфляційні втрати в сумі 8026,38 грн. та 3 % річних в сумі 2499,04 грн., то відповідач вказує на те, що ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" не передбачено стягнення пені зі споживачів, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.09.2016 року представник позивача надав пояснення стосовно відзиву відповідача (вх. № 30697) щодо зарахування грошових коштів відповідача в сумі 50000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за жовтень - листопад 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2016 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в протоколі судового засідання 12.09.2016 року.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

04.02.2010 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" (споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №03-69, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачеві електричну енергію, а Споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним Договором та додатками до нього.

Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 2.3.3 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Додатком № 2 до договору (а.с. 26-29) сторони погодили порядок розрахунків (для усіх споживачів, крім бюджетних установ (організацій) та крім споживачів, які живляться від ПС 35-110кВ та 330кВ).

Згідно з п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 Додатку №2 до договору).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як слідує із матеріалів справи, позивач виконував свої зобов'язання за договором, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно і не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість за поставлену електричну енергію за період з лютого 2016 року по червень 2016 року, яка складає 321200,81 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач в свою чергу визнає позовні вимоги часткового, а саме суму боргу в розмірі 200032,68 грн, та зазначає про те, що 50000,00 грн. було сплачено 28.04.2016 року плат. доруч. №77, а 66168,12 грн. увійшли в затверджену мирову угоду судом по справі № 922/5419/15. Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які за розрахунком позивача складають: пеня в сумі 33791,82 грн., інфляційні втрати в сумі 8026,38 грн. та 3 % річних в сумі 2499,04 грн., то відповідач вказує на те, що ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" не передбачено стягнення пені зі споживачів, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що позивачем не було враховано оплату в розмірі 50000,00 грн. згідно плат. доруч. № 77 від 28.04.2016 року, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 4.7, додатку укладеного між сторонами договору, всі кошти, не пов`язані з оплатою графіку реструктуризації заборгованості, при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, зараховуються в погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавшішим терміном її виникнення.

У зв`язку з викладеним, грошові кошти, перераховані відповідачем згідно платіжного доручення № 77 від 28.04.2016 року без призначення платежу в сумі 50000,00 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за жовтень-листопад 2015 року.

Щодо заперечень відповідача стосовно заборгованості в сумі 66168,12 грн., які за його твердженням було зараховано до четвертої черги кредиторів відповідно до мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду Харківської області 24.03.2016 року по справі № 922/5419/15, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданої відповідачем копії мирової угоди від 24.03.2016 року, до четвертої черги вимог кредиторів було включено вимоги АК "Харквобленерго" в сумі 66168,12 грн.

Тобто вищезазначені вимоги кредиторів є конкурсними та погашаються у відповідності до встановленої черги.

В той час, як заборгованість, яка була заявлена до стягнення позивачем у даній справі є поточною (лютий-червень 2016 року), оскільки виникла після порушення справи про банкрутство (ухвала господарського суду Харківської області від 05.10.2015 року про порушення справи про банкрутство ДП "Харківський електромеханічний завод").

Вищенаведені обставини спростовують заперечення відповідача щодо того, що заборгованість заявлена позивачем у даній справі в сумі 66168,12 грн. була включена до мирової угоди, укладеної в рамках справи № 922/5419/15.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання електричної енергії в розмірі 321200,81 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 61638,77 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до п.4.2.1 договору про постачання електричної енергії та п.6 "Порядку розрахунків" (Додаток № 2 до договору) за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 61638,77 грн. та просить суд стягнути її на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго".

Відповідач в свою чергу заперечує проти нарахування пені, оскільки за його твердженням чинним законодавством не передбачений чіткий розмір пені за несплату послуг ЖКГ (електроенергія , газ, водопостачання тощо).

Проте суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки розмір пені за порушення зобов`язань чітко передбачений договором (п. 4.2.1), укладеним між позивачем та відповідачем, та діючим законодавством.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 61638,77 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4672,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 18208,95 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 4672,09 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунок інфляційних втрат здійснюється не за окремі дні, а в середньому за місяць.

За розрахунком позивача, за порушення строків оплати за договором про постачання електричної енергії, останнім було нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 18208,95 грн. за травень - червень 2016 року.

Проте, здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахування вимог діючого законодавства, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 503,07 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не вірно встановлено % індексу інфляції за травень 2016 року та не враховано відсутність інфляційних процесів у червні 2016 року.

В частині стягнення 17705,88 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 714 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05405575) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954) 321200,81 грн. основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05405575) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 4672,09 грн. 3% річних,61638,77 грн. пені, 503,07 грн. інфляційних витрат та 5963,86 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 17705,88 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

922/2572/16