Рішення № 61488055, 21.09.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 915/961/16

м. Миколаїв

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (57222, АДРЕСА_1), код НОМЕР_1

до відповідача: Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, м.Миколаїв, пр. Богоявленський (Жовтневий), 42-А), код 31821381

про: внесення змін до додаткової угоди №3 по договору № 22-290 від 10.09.2012, -

суддя В.Д. Фролов

ПРИСУТНІ:

від позивача - представник не з'явився

від відповідача - Наріжна К.С. довіреність №17/1-10352 від 09.11.2015

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі-Відповідач) про внесення змін до додаткової угоди №3 до Договору №22-290 від 10.09.2012 у редакції позивача, згідно протоколу розбіжностей до цієї додаткової угоди, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 181, 188 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.09.2016 року.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні та в відзиві на позовну заяву зазначив, що строк дії договору закінчився 31.12.2015, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) відповідно до ч.8 ст. 181 ГПК України. Крім того, зобов'язання за договором сторонами виконано в повному обсязі, претензії відсутні.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справі докази, суд встановив:

10 вересня 2012 року між сторонами укладено договір №22-290 відповідно до якого позивач зобов'язується поставити товар в кількості, асортименті та ціні, відповідно Специфікації (додатків), а позивач - прийняти та оплатити цей товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.9.1 договору всі суперечки і розбіжності, що виникають по договору або в зв'язку з ним будуть, по можливості, вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. При неможливості такого вирішення, спори і розбіжності передаються в передбаченому порядку на розгляд в Господарський суд Миколаївської області.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, засвідченням печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року.

В зв'язку з закінченням терміну дії договору відповідач направив на адресу відповідача додаткову угоду №3 до договору якою п.10.1 виклав в наступній редакції: "10.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, засвідченням печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року".

17.01.2016 позивач направив на адресу відповідача лист про направлення протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 3 (до договору №22-290 від 10.09.2012).

Відповідач листом від 20.01.2016 за вих.№14-430 повідомив позивача про закінчення строку дії договору №22-290 від 10.09.2012.

Листом від 21.01.2016 №14-483 відповідач повідомив позивача про неможливість укладення додаткової угоди на умовах, викладених в Протоколі розбіжностей до додаткової угоди №3 (до договору №22-290 від 10.09.2012) та зазначив, що додаткова угода №3 (до договору №22-290 від 10.09.2012) вважається не укладено (а.с.17).

31.03.2016 позивачем направлено претензію на адресу відповідача (а.с.18) щодо погодження строку дії договору.

12.05.2016 року відповідача направив відповідь на претензію в якій зазначив, що відповідно до ч.8 ст. 181 ГКУ спірний договір вважається неукладеним.(а.с.19).

Враховуючи неможливість вирішення питання щодо погодження строку дії договору шляхом переговорів, позивач звернувся в позовом в суд.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частинами 1, 4, 8 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, та те, що строк дії договору закінчився 31 грудня 2016 року, у суду відсутні підстави задовольняти позовну вимогу, щодо внесення змін до додаткової угоди №3 до Договору №22-290 від 10.09.2012 у редакції позивача, згідно протоколу розбіжностей до цієї додаткової угоди.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначене, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись положення ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Д. Фролов