Рішення № 61487995, 13.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016р. Справа № 914/1987/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 відділу міста Львова, м.Львів

про стягнення 898 655,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №1307/1-838-16);

від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність №2551 від 20.05.2016р.)

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до відповідача ОСОБА_1 відділу м.Львова про стягнення 898 655,92 грн., з яких: 857 901,62 грн. основний борг, 6 171,95 грн. 3% річних, 34 582,35 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 29.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.08.2016р. В судовому засіданні 30.08.2016р. оголошувалась перерва до 13.09.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2016р. року позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут було поставлено ОСОБА_1 відділу м.Львова природній газ відповідно до наступних актів прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00005218 від 31.01.2016р. на суму 456 451,03 грн.,

№ЗЛВ00016554 від 29.02.2016р. на суму 274 598,74 грн. та №ЗЛВ00024655 від 31.03.2016р. на суму 305 493,68 грн.

Отже, позивачем було поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 1 036 543,45 грн. Однак відповідач неналежно виконував своє зобовязання щодо оплати поставленого йому природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 857 901,62 грн.

Керуючись ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 6 171,95 грн. 3% річних та 34 582,35 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 898 655,92 грн., з яких: 857 901,62 грн. основного боргу, 6 171, 95 грн. 3% річних та 34 582,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно із ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 1 036 543,45 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками наступними актами прийому-передачі природного газу №ЗЛВ00005218 від 31.01.2016р. на суму 456 451,03 грн., №ЗЛВ00016554 від 29.02.2016р. на суму 274 598,74 грн. та №ЗЛВ00024655 від 31.03.2016р. на суму 305 493,68 грн., що свідчить про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (позивачем) та ОСОБА_1 відділом м.Львова (відповідачем) договору поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу у спрощений спосіб в порядку статті 184 ГК України, за яким позивач зобовязувався поставляти, а відповідач - приймати і оплачувати природний газ в асортименті та кількості відповідно до актів прийому-передачі природного газу, а також про наявність між сторонами у справі зобовязальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, зобовязання по виконанню якого в частині оплати поставленого товару були порушені відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу, відсутність будь-яких заперечень як щодо кількості і якості товару, так і щодо самого факту поставки товару, свідчать про схвалення відповідачем поставки товару за вищевказаними актами приймання-передачі природного газу, а відтак виникнення зобов'язання з його оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 857 901,62 грн.

Докази сплати відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 857 901,62 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 171,95 грн. 3% річних та 34 582,35грн. інфляційних втрат є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №200 від 09.06.2016р. на суму 14 726,37 грн. Враховуючи те, що ціна позову, яка заявлена позивачем до стягнення становить 898 655,92 грн., то позивачу слід було сплатити 13 479,84 грн. судового збору.

Керуючись чт.49 ГПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13 479,84 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 34, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 відділу м.Львова (79007, м.Львів. вул.Батуринська, буд. 2, код ЄДРПОУ 07638027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (79039, м.Львів, вул.Золота, буд. 42, код ЄДРПОУ 39594527) 857 901,62 грн. основного боргу, 6 171, 95 грн. 3% річних, 34 582,35 грн. інфляційних втрат та 13 479,84 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.09.2016р.

Суддя Петрашко М.М.