Рішення № 61487874, 20.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/2005/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

До Державної казначейської служби України

Про стягнення 5 383,82 грн. матеріальної шкоди

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про стягнення 5 383,82 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.16. (суддя Сівакова В.В.) позовну заяву повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.16. у справі № 910/2005/16 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.16. скасовано, справу № 910/2005/16 передано Господарському суду міста Києва для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.16. порушено провадження у справі № 910/2005/16 та призначено її до розгляду.

За результатами судового засідання 12.05.16. судом на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України позов залишено без розгляду, про що судом було прийнято відповідну ухвалу (суддя Сівакова В.В.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.16. у справі № 910/2005/16 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.16. скасовано, справу № 910/2005/16 передано Господарському суду міста Києва для розгляду по суті.

Розпорядженням № 04-23/1430 від 29.07.16. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/2005/16 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.16. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 20.09.16.

Позивач та відповідач в судове засідання 20.09.16. не з'явились, вимоги ухвали суду від 01.08.16. не виконали, письмових пояснень по суті спору не надали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про причини неявки суд не повідомили, про дату. Час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомлення про вручення сторонам ухвали суду від 01.08.16.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2005/16.

В судовому засіданні 20.09.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України за оформленням товару - метабісульфіту натрію у кількості 25 000 кг (вага нетто) за ціною 0,328 дол. США/кг, та подав вантажну митну декларацію від 27.08.12. № №112050000/2012/019045.

Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Митним органом 30 серпня 2012 року прийнято рішення №112050000/2012/000571/2 про коригування митної вартості товару, внаслідок цього митну вартість товару було збільшено з 8 200,00 дол. США до 12 500,00 дол. США. Згідно з цим рішенням, метод 1 визначення вартості товару не застосовано у зв'язку з неподанням митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог п. 2, 8, 9 ст. 52 Митного Кодексу України та п. 2, 3 ст. 53 Митного Кодексу України. Консультацію проведено. метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта митного органу, щодо оформлення ідентичних та подібних товарів; метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Застосовано метод 6 - резервний.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду17 грудня 2012 року по справі № 0870/9571/12 у задоволені адміністративного суду відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.16. у справі №0870/9571/12 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі № 0870/9571/12 скасовано, визнано протиправними дії Запорізької митниці, щодо винесення рішення про коригування митної вартості № 112050000/2012/00571/2 від 30.08.2012 року та скасовано рішення про коригування митної вартості № 112050000/2012/00571/2 від 30.08.2012 року.

Товар було випущено у вільний обіг 11.09.12. за МД № 112050000/2012/019485, за якою позивачем були сплачені платежі в розмірі, визначеному митним органом - Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України, а позивачем сплачено мито у розмірі 4995,63 грн. грн. та податок на додану вартість у розмірі 20981,63 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 5 383,82 грн., завданих протиправними діями відповідача в частині неправомірного коригування митної вартості товарів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Спеціальна правова конструкція ст. 1173 Цивільного кодексу України на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної митної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У цивільному праві під шкодою розуміється пошкодження чи знищення суб'єктивного цивільного права, блага чи інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, саме на позивача покладається обов'язок довести підставність своїх вимог, а саме наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про завдання йому шкоди неправомірними діями (рішенням) відповідача 30.08.12. прийнято рішення №112050000/2012/000571/2 про коригування митної вартості товарів, скасованим постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.16. у справі № 0870/9571/12, прийняття якого зумовило оформлення митної декларації № 112050000/2012/019485.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 51, 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Як відзначалось судом, позивач звернувся до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України за оформленням товару - метабісульфіту натрію у кількості 25 000 кг (вага нетто) за ціною 0,328 дол. США/кг, та подав вантажну митну декларацію від 27.08.12. №112050000/2012/019045. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Митним органом 30 серпня 2012 року прийнято рішення №112050000/2012/000571/2 про коригування митної вартості товару, внаслідок цього митну вартість товару було збільшено з 8 200,00 дол. США до 12 500,00 дол. США. Згідно з цим рішенням, метод 1 визначення вартості товару не застосовано у зв'язку з неподанням митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог п. 2, 8, 9 ст. 52 Митного Кодексу України та п. 2, 3 ст. 53 Митного Кодексу України. Консультацію проведено. метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта митного органу, щодо оформлення ідентичних та подібних товарів; метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Застосовано метод 6 - резервний.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду17 грудня 2012 року по справі № 0870/9571/12 у задоволені адміністративного суду відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.16. у справі №0870/9571/12 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року по справі № 0870/9571/12 скасовано, визнано протиправними дії Запорізької митниці, щодо винесення рішення про коригування митної вартості № 112050000/2012/00571/2 від 30.08.2012 року та скасовано рішення про коригування митної вартості № 112050000/2012/00571/2 від 30.08.2012 року.

В той же час, як встановлено судом, з метою митного оформлення вантажу позивач подав митному органу митну декларацію № 112050000/2012/019485, за якою позивачем були сплачені платежі в розмірі, визначеному митним органом за другорядним методом визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з приписами ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, за митною декларацію від 27.08.12. № 12050000/2012/019045 товар поставлявся за відмінними інвойсами та іншими документами, ніж по митній декларації № 112050000/2012/019485 (графа 44 митних декларацій).

Відтак, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення неправомірних дій Запорізькою митницею Державної фіскальної служби України під час оформлення митної декларації № 112050000/2012/019045 та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою митного органу та наявністю шкоди позивача, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин щодо неправомірності дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби України та завдання такими діями шкоди позивачеві, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент».

Також, суд враховує і те, що п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви по відшкодування шкоди. заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури або суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.09.16.

Суддя Т.М. Ващенко