Постанова № 61487338, 16.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2016 р. Справа № 920/1859/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Фоміної В.О.,

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за довіреністю від 13.05.2014р. №14-137;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 29.01.2016р. №30/6;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз, м. Суми

на рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р.

у справі № 920/1859/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз, м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН, м. Конотоп, Сумська область

про визнання договорів недійсними та стягнення 770060,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 (головуючий суддя Джепа Ю.А., суддя Яковенко В.В., суддя Костенко Л.А.) позов задоволено частково; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. № 14/7366/12, укладений між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз; визнано недійсним односторонній правочин ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз - заяву від 11.12.2013р. №30/1777 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз на користь ПАТ НАК Нафтогаз України витрати по сплаті судового збору у сумі 2436,00 грн.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що зобовязання ДП «Авіакон» перед ПАТ «Сумигаз» у сумі 385086,51грн. припинені з 05.11.2012р., що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2014р. у справі №920/641/14, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, а отже станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. відповідачем відступлено на користь позивача право вимоги, якого фактично не існувало, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку що спірний договір від 27.12.2012р. №14/7366/12 укладений з порушенням статей 203, 215, 509, 512, 514 ЦК України. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.12.2013р. №30/1777 суперечить приписам статті 601 ЦК України щодо порядку здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки: по-перше, у позивача відсутні зобовязання перед відповідачем зі сплати 385086,51грн. за договором про відступлення права вимоги від 27.12.2012р.; по-друге, відсутність у позивача зобовязань відповідно до заяви від 11.12.2013р. №30/1777 свідчить про відсутність як однорідності вимог, так і їх зустрічності, що виключає можливість застосування статті 601 ЦК України.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків рішення місцевого господарського суду з посиланням на статтю 22 ЦК України, статтю 225 ГК України мотивовано тим, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, а також причинного зв'язку між заподіяною шкодою та поведінкою особи, оскільки факт списання заборгованості за зобовязаннями ДП «Авіакон» перед ПАТ «Сумигаз» встановлено лише 08.12.2014р. постановою Вищого господарського суду України у справі №920/641/14, а не на час укладення оспорюваного договору 27.12.2012р. №14/7366/12.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 в частині відмови у стягненні з ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 752438,29 грн. збитків та витрат у звязку з недійсністю відступлення права вимоги у сумі 17622,20 грн.; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 - залишити без змін; відшкодувати за рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз витрати ПАТ НАК Нафтогаз України по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у цій справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що на момент підписання договору від 27.12.2012р. №14/7366/12 відповідач знав про факт підписання між ним та ДП «Авіакон» акту звіряння розрахунків від 05.11.2012р. та про наслідки його підписання відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного підприємства «Укроборонпром», який набрав чинності 30.10.2012р. і діяв в момент укладення спірного договору, а отже ПАТ «НАК «Нафтогаз України» понесло збитки саме з вини ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», яке передало право неіснуючої вимоги до ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», у звязку з чим заявлені збитки підлягають відшкодуванню відповідно до приписів статті 519 ЦК України та п.3.2 договору від 27.12.2012р. №14/7366/12.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Сумигаз з рішенням господарського суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. № 14/7366/12, укладеного між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз, та в частині визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз - заяви від 11.12.2013р. № 30/1777 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю; покласти на позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. у справі №920/709/13, яке набрало законної сили, встановлено преюдиціальний факт щодо дійсності договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №17/7366/12. Крім того, зазначає, що керуючись вимогами статті 601 ЦК України, ПАТ «Сумигаз» звернулось до позивача з заявою від 11.12.2013р. про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог, оскільки на момент її складання судами різних інстанції було підтверджено наявність боргу ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» перед ПАТ «Сумигаз» у розмірі 385086,51грн.

Відзивом від 09.06.2016р. ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» заперечує проти вимог апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що імовірні штрафні санкції, пеня та інфляційні втрати, правомірність та розмір стягнення яких з ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» не доведено, за своєю правовою природою не є втраченою вигодою.

04.07.2016р. ПАТ «Сумигаз» подані додаткові пояснення, у яких зазначено, що на виконання вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» наказом керівника ПАТ «Сумигаз» від 31.10.2012р. утворена комісія з питань списання заборгованості шляхом застосування механізму, визначеного цим Законом, проте 22.11.2012р. між ДП «Авіакон» та Конотопським УЕГГ ПАТ «Сумигаз», яке є структурним підрозділом ПАТ «Сумигаз», підписаний акт звіряння розрахунків, в якому ДП «Авіакон» підтверджено наявну заборгованість у сумі 385086,54грн. перед ПАТ «Сумигаз». Однак, на думку відповідача, даний акт має бути підписаний уповноваженою особою саме ПАТ «Сумигаз», а не керівником та бухгалтером структурного підрозділу, якому не надавались відповідні повноваження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача від 05.07.2016р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазначає, що реальні правові наслідки, які були обумовлені спірним договором, а саме відступлення на користь позивача права вимоги грошового зобовязання ДП «Авіакон» перед ПАТ «Сумигаз» не настали та не можуть настати в силу відсутності самого зобовязання у ДП «Авіакон», яке було передано за договором від 27.12.2012р. №14/7366/12, що свідчить про порушення відповідачем статті 512 ЦК України при укладенні договору та про його недійсність, оскільки у відповідача як первісного кредитора, відсутнє право вимоги боргу. Крім того, зазначає, що преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, а тому посилання відповідача на обставини, викладені у рішенні господарського суду Сумської області у справі №920/709/13, є безпідставними, оскільки реальна наявність заборгованості, право вимоги якої було відступлено, не було предметом розгляду при розгляді цієї справи.

У додаткових поясненнях від 01.08.2016р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазначає, що господарськими судами при розгляді справи №920/641/14 встановлено, що зобовязання ДП «Авіакон» перед ПАТ «Сумигаз» зі сплати 385086,51грн. за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО припинилися 05.11.2012р. з моменту підписання між ними акту звірки розрахунків від 05.11.2012р. Крім того, зазначає, що у звязку з недійсністю переданої вимоги позивач був позбавлений можливості стягнути з ДП «Авіакон» 385086,31грн. заборгованості за договором та нарахування на неї сум штрафу, пені, річних та інфляційних втрат доходів, які позивач міг би реально отримати, якби його право не було порушено, що свідчить про право позивача на відшкодування збитків.

У додаткових поясненнях від 13.07.2016р. ПАТ «Сумигаз» зазначає, що відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного підприємства «Укроборонпром» учасниками процедури списання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу є ДП «Авіакон» та ПАТ «Сумигаз». Списання проводиться на підставі взаємно погоджених актів звірки цих підприємств, підписаних керівниками та головними бухгалтерами, а не керівником та головним бухгалтером структурного підрозділу (Конотопської УЕГГ ПАТ «Сумигаз»), без права юридичної особи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2016р. у звязку з відпусткою судді Здоровко Л.М. та судді Шутенко І.А., для розгляду справи №920/1859/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Фоміної В.О.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підтримав вимоги апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 в частині відмови у стягненні з ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 752438,29 грн. збитків та витрат у звязку з недійсністю відступлення права вимоги у сумі 17622,20грн.; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Представник ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі №920/1859/15 в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. № 14/7366/12, укладеного між ПАТ НАК Нафтогаз України та ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз, та в частині визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз - заяви від 11.12.2013р. № 30/1777 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю; апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Третя особа - Державне підприємство Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористалась своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Сумигаз (газозбутовою організацією) та Державним підприємством Міністерства оборони України Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН (покупцем) укладений договір на постачання природного газу №20-7/ТКЕ/Н/РО368, п.1.1 якого встановлено, що газозбутова організація зобовязалась передати у власність покупця в IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб субєктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями), а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (т.1, а.с.40-43).

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2013р. у справі №920/709/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2013р., встановлено, що станом на 01.09.2012р. у ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» виникла заборгованість перед ПАТ Сумигаз у розмірі 385086,51грн. за газ, поставлений на підставі договору від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО, вказана обставина також не заперечується сторонами спору, а отже відповідно до статі 35 ГПК України є приюдиційною та не підлягає доказуванню.

27.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (первісним кредитором) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги №14/7366/12, пунктами 1.1, 1.2 якого встановлено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДП «АВІАКОН» за договором постачання природного газу від 30.09.2011р. № 20-7/ТКЕ/Н/РО у сумі 385086,51грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобовязанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, повязаних з невиконанням або неналежним виконанням ДП Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН своїх зобовязань за зазначеним вище договором (т.1, а.с. 15,16).

Пунктом 2.2 даного договору встановлено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

У п.2.4 цього договору встановлено, що сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п.1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно статті 601 ЦК України. Зарахування здійснюється після підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п.2.5 цього договору встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується договорами про припинення зобовязань та/або заявами про зарахування вимог.

Згідно із п.3.2 цього договору первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги та відшкодовує всі збитки та витрати, що несе новий кредитор у звязку з недійсністю переданої йому вимоги.

Первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором за невиконання боржником своїх зобовязань (п.3.3 договору).

29.12.2012р. на виконання умов п. 2.2 договору про відступлення права вимоги №14/7366/12 первісним кредитором передано, а новим кредитором прийнято наступні документи: договір поставки природного газу від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО; належним чином завірена копія довіреності від 28.12.2010р. №30/414; акти приймання-передачі обсягів природного газу між ПАТ «Сумигаз» та ДП «АВІАКОН» від 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р.; документи, що підтверджують проведення боржником розрахунків; акт звіряння розрахунків станом на 22.11.2012р. (оригінал), згідно договору від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО, між ПАТ «Сумигаз» та ДП «АВІАКОН», сальдо на 22.11.2012р. 385086,51грн, що підтверджується актом приймання-передачі документів (т.1, а.с.17-19).

16.12.2013р. ПАТ «Сумигаз» подано ПАТ «НАК Нафтогаз України» заяву від 11.12.2013р. №30/1777 про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України, а саме: заборгованість ПАТ «Сумигаз» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором на купівлю-продаж газу від 30.09.2011р. №14/2210/11 та заборгованість ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Сумигаз» за договором про відступлення права вимоги до боржника ДП «АВІАКОН» від 27.12.2012р. №14/7366/12 (т.1, а.с.35).

Листом від 10.07.2015р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» повідомило ПАТ «Сумигаз», що судовими рішеннями у справі №920/641/14 встановлено, що до підписання договору №14/7366/12 ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та ПАТ «Сумигаз» була задіяна процедура списання заборгованості, передбачена ч.2 ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», у звязку з чим передана вимога є недійсною. Крім того, з посиланням на п.3.2 договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12 вимагало до 30.07.2015р. відшкодувати понесені витрати та збитки у сумі 697604,11грн., у тому числі 385086,51грн. - сума, що сплачена за передане право вимоги; 294895,40грн. інфляційні втрати за період з грудня 2013року (заява про припинення зобовязань від 11.12.2013р. №30/1777) по червень 2015 року; 8811,10грн. судовий збір за розгляд справи №920/641/14 у господарському суді Сумської області; 4405,55грн. судовий збір за розгляд справи №920/641/14 у Харківському апеляційному господарському суді та 4405,55грн. судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції (т.1, а.с.48,49).

Листом від 22.07.2015р. №30/890 ПАТ «Сумигаз» повідомило, що рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2013р. у справі №920/709/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2013р., відмовлено у задоволенні позову ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до ПАТ «Сумигаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про зобовязання ПАТ «Сумигаз» списати відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» заборгованості позивача за спожитий природний газ, що виникла станом на 01.09.2012р. у сумі 385086,51грн., та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №14/7366. Таким чином, судами підтверджено суму боргу ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» перед ПАТ «Сумигаз» у розмірі 385086,51грн., право вимоги якої відступлено ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12, а також вирішено спір щодо дійсності укладеного між сторонами правочину, а отже вважає, що договір є дійсним та повністю виконаним, у звязку з чим відмовлено у задоволенні вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України», що викладені у листі від 10.07.2015р. (т.1, а.с.50,51).

21.12.2015р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ «Сумигаз» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12, одностороннього правочину ПАТ «Сумигаз» - заяви від 11.12.2013р. №30/1777 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та стягнення з ПАТ «Сумигаз» на користь ПАТ « НАК «Нафтогаз України» 752438,29грн. збитків та 17622,20грн. витрат у звязку з недійсністю відступленого права вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2014р. у справі №920/641/14, яке залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ДП «АВІАКОН» про стягнення основного боргу, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО з тих підстав, що зобовязання ДП «АВІАКОН» перед ПАТ «Сумигаз» фактично було припинено 05.11.2012р., що свідчить про те, що на момент укладення спірного договору відступлене ПАТ «Сумигаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» право вимоги фактично не існувало, а отже і не могло створювати будь-яких правових наслідків, що, на думку позивача, свідчить про недійсність договору від 27.12.2012р. №14/7366/12. В частині вимог про недійсність заяви відповідача про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 11.12.2013р. №30/1777 позивач зазначив про відсутність у нього зобовязань із сплати 385086,51грн. за договором про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12, що свідчить про відсутність однорідності вимог, які є предметом цієї заяви, так і їх зустрічності, що виключає можливість застосування положень статті 601 ЦК України. В частині стягнення збитків позовні вимоги мотивовані тим, що якби не було порушено право ПАТ «НАК «Нафтогаз» щодо фактичного отримання права вимоги, переданого за договором від 27.12.2012р. №14/7366/12, позивач мав би реальну можливість на стягнення у судовому порядку з ДП «АВІАКОН» основної суми боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО. Крім того, зазначив, що на реалізацію свого права за договором про відступлення права вимоги ним понесені витрати у вигляді судового збору, які не буди компенсовані іншою стороною у звязку з відмовою у задоволенні позову (т.1,а.с.3-9).

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у даній справі позов задоволено частково з підстав, наведених вище ( т.1,а.с.153-161).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги сторін спору не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. № 14/7366/12, одностороннього правочину заяви про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 11.12.2013р. №30/1777 та стягнення збитків у звязку з недійсністю відступленого права вимоги.

У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (стаття 627 ЦК України).

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобовязанні допускається протягом усього часу існування зобовязання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватись відносно лише дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2012р. у справі №23/236 і від 16.09.2015р. у справі №3-555гс15 та висновках Верховного суду України від 01.02.2013р., викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 статті 111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2012року.

Як зазначалось вище, 27.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (первісним кредитором) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (новим кредитором) укладений договір про відступлення права вимоги №14/7366/12, пунктами 1.1, 1.2 якого встановлено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДП «АВІАКОН» за договором постачання природного газу від 30.09.2011р. № 20-7/ТКЕ/Н/РО у сумі 385086,51грн. (т.1, а.с. 15,16).

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2014р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. та постановою Вищого господарського суду від 08.12.2014р. у справі №920/641/14 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» про стягнення заборгованості за отриманий природний газ за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що зобов'язання відповідача з оплати основної заборгованості та, відповідно, нарахованих на неї сум штрафу, пені, річних та інфляційних втрат, є припиненими (списаними) в силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, оскільки ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та ПАТ «Сумигаз» повністю дотримано процедуру списання, передбачену ч. 2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» підписано та засвідчено печатками підприємств відповідні двосторонні акти звірення розрахунків 05.11.2012р., відповідно до яких сума взаємно погодженої заборгованості за природний газ, що існувала станом на 01.09.2012р., не погашена станом на 30.10.2012р. Судами встановлено, що акт звіряння розрахунків від 05.11.2012 р., на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», був погоджений з боку ДК Укроборонпром та 22.11.2012р. сторонами договору (ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та ПАТ «Сумигаз») підписаний ще один акт звіряння розрахунків, відповідно до якого погоджена сума заборгованості також складає 385086,51грн.

Таким чином, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції відмовлено у задоволенні позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» про стягнення заборгованості за отриманий природний газ за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО у звязку з тим, що заборгованість ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», яка виникла на підставі договору від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО списана у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», що підтверджується складеними між ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та ПАТ «Сумигаз» актами від 05.11.2012р. та від 22.11.2012р.

Вказані судові рішення не скасовані у встановленому законом порядку, набрали законної сили, а отже в силу приписів статті 115 ГПК України є обовязковими.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. (рішення чинне з 06.11.2002р.) в справі Совтрансавто-Холдінг проти України, у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі Брумареску проти Румунії, параграф 61).

Крім того, при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.11.2012р. між ПАТ «Сумигаз» та ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» з метою здійснення списання заборгованості за природний газ складений акт звіряння розрахунків, згідно якого станом на 01.09.2012р. заборгованість за природний газ за договором від 30.09.2011р. №20/7/ТКЕ/РО становить 385086,51грн. (т.2, а.с.32).

Також, між тими ж сторонами 22.11.2012р. складений акт звіряння розрахунків, у якому визначено, що погоджена сума заборгованості на користь ПАТ «Сумигаз» становить 385086,51грн. (т.1,а.с.19).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання) проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню; датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання

Верховний Суд України, висновки якого є обовязковими відповідно до статті 111-28 ГПК України, у постанові від 02.12.2015р. у справі №43/293-04, вказав, що зазначена у статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, є списаною з дати підписання цими учасниками двостороннього акта звіряння та погодження його, у разі необхідності, органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та обставина, що між ПАТ «Сумигаз» та ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» 05.11.2012р. та від 22.11.2012р. складені акти звіряння розрахунків (акт від 05.11.2012р. погоджений ДП «Укроборонпром»), у яких встановлено, що станом на 01.09.2012р. та на 22.11.2012р. за ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» обліковувалась заборгованість за природний газ, поставлений на підставі договору від 30.09.2011р. №7/ТКЕ/Н/РО у сумі 385086,51грн., що також встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2014р. у справі №920/641/14, яке набрало законної сили, то відповідно до приписів статті 2 «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" дана заборгованість є списаною саме з моменту підписання акту.

Таким чином, як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на момент укладення (27.12.2012р.) між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (первісним кредитором) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги №14/7366/12, згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДП «АВІАКОН» за договором постачання природного газу від 30.09.2011р. № 20-7/ТКЕ/Н/РО у сумі 385086,51грн., дана заборгованість була списана.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 ГК України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» за спірним договором передано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» право первісного кредитора до ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН», яке не існувало на момент переходу цього права, що суперечить приписам статті 514 ЦК України та висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 02.10.2012р. у справі №23/236, відповідно до яких відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, у звязку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недійсність договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12, оскільки він суперечить приписам Цивільного кодексу України, та, відповідно, укладений з порушенням вимог статті 203ЦК України.

Доводи ПАТ «Сумигаз» про те, що акт звірки розрахунків у відповідності до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" мав бути підписаний уповноваженою особою, а не керівником та бухгалтером структурного підрозділу ПАТ «Сумигаз» Конотопським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ «Сумигаз», яким не надавались відповідні повноваження, що свідчить про дійсність вимоги на момент її передання, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" не визначає коло осіб, які мають право на підписання відповідних актів звіряння; по-друге, господарським судом Сумської області при розгляді справи №920/641/14 встановлено, що начальник Конотопського управління по експлуатації газового господарства ОСОБА_3 (який від імені ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз підписав договір № 20-7/ТКЕ/Н/РО від 30.09.2011 р., а також акти звіряння розрахунків з ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН») діяв на підставі довіреності від 28.12.2010р. № 30/414, виданої головою правління ПАТ по газопостачанню та газифікації Сумигаз ОСОБА_4 Вказаною довіреністю ОСОБА_3 надано право, зокрема, укладати господарські договори та підписувати повязані із вказаними договорами документи, що в сукупності свідчить про наявність у нього повноважень на підписання актів звірки розрахунків.

Також не приймаються до уваги доводи ПАТ «Сумигаз» про те, що рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2013р. у справі №920/709/13, яке набрало законної сили, встановлено преюдиціальний факт щодо дійсності договору про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №17/7366/12 з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення лише задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2014р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. та постановою Вищого господарського суду від 08.12.2014р., та відповідно набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» про стягнення заборгованості за отриманий природний газ за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО, саме у звязку з тим, що зобов'язання відповідача з оплати основної заборгованості є припиненими (списаними) в силу положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, оскільки ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» та ПАТ «Сумигаз» повністю дотримано процедуру списання, передбачену ч. 2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».

Таким чином, судовим рішенням встановлено відсутність права ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на стягнення ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» заборгованості за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО у звязку з її відсутністю через списання, яке відбулось до укладення спірного договору, що свідчить про те, що договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12 не створив юридичних наслідків для ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки воно отримало право на недійсну вимогу, а отже з метою забезпечення принципу верховенства права, та захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін договору, встановивши, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вичерпані всі правові засоби національного законодавства щодо стягнення заборгованості за договором від 30.09.2011р. №20-7/ТКЕ/Н/РО (який є предметом спірного договору) та, що договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12 суперечить вимогам закону, з метою недопущення порушення права особи на справедливий суд, визначеного Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, дійшов обґрунтованого висновку про визнання його недійсним.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ «Сумигаз», а саме заяви від 11.12.2013р. №30/1777 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У пункті 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" роз'яснено господарським судам, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет.

16.12.2013р. ПАТ «Сумигаз» подано ПАТ «НАК Нафтогаз України» заяву від 11.12.2013р. №30/1777 про припинення зобовязань заліком однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України, а саме: заборгованість ПАТ «Сумигаз» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором на купівлю-продаж газу від 30.09.2011р. №14/2210/11 та заборгованість ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Сумигаз» за договором про відступлення права вимоги до боржника ДП «АВІАКОН» від 27.12.2012р. №14/7366/12 (т.1, а.с.35).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки договір про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12, є недійсним, то відповідно до статті 216 ЦК України він не створює жодних юридичних наслідків для сторін цього договору, а тому у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не виникло обовязку щодо його виконання в частині оплати, що свідчить про відсутність у позивача заборгованості за ним.

Враховуючи ту обставину, що зобовязання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Сумигаз» за договором від про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12 не виникло, відсутня можливість для проведення зарахування зустрічних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені в заяві від 11.12.2013р. №30/1777 вимоги не є зустрічними та однорідними, що свідчить її недійсність відповідно до статей 203,215 ЦК України, та про наявність правових підстав для визнання цього одностороннього правочину недійсним.

Щодо позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ПАТ «Сумигаз» збитків у розмірі 752438,29грн. та 17622,20грн. витрат у звязку з недійсністю відступленого права вимоги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Під збитками в розумінні статті 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Таким чином, збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті , які б могли бути реально отримані.

Неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззаперечно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За приписами частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

З укладеного між сторонами спору договору про відступлення права вимоги №14/7366/12 вбачається, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (первісний кредитор) передає , а ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (новий кредитор) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ДП «АВІАКОН» за договором постачання природного газу від 30.09.2011р. № 20-7/ТКЕ/Н/РО у сумі 385086,51грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобовязанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, повязаних з невиконанням або неналежним виконанням ДП Конотопський авіаремонтний завод АВІАКОН своїх зобовязань за зазначеним вище договором . При цьому сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п.1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно статті 601 ЦК України.

З умов спірного договору вбачається, що вартість переданої вимоги позивачеві становить 385086,51грн., яка рівнозначна сумі вимог зобовязань ПАТ «Сумигаз» перед первісним кредитором, які за умовами цього договору мали бути зараховані як зустрічні однорідні вимоги. Таким чином, сума коштів у розмірі 385086,51грн. (розмір основного боргу ДП «АВІАКОН» за договором постачання природного газу від 30.09.2011р.) не може вважатися упущеною вигодою в розумінні статті 22 ЦК України, оскільки при її стягненні приросту в майні (прибутку) позивача відбутися не могло.

Також, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у вигляді штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, які позивач мав на меті стягнути з ДП «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» у разі передачі йому позивачем дійсної вимоги за договором про відступлення права вимоги від 27.12.2012р. №14/7366/12, проте, суд апеляційної інстанції вважає, що такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач передав дійсну вимогу, оскільки суд при розгляді справи про стягнення цих коштів міг, зокрема, зменшити розмір штрафних санкцій чи відмовити у стягненні як штрафних санкцій так і 3% річних і інфляційних втрат з підстав, визначених чинним законодавством України.

Наведені позивачем доводи не дають підстав визнати, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» мав би реальну можливість отримати доходи у визначеному ним розмірі.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами існування всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення збитків у вигляді понесених судових витрат позивачем при розгляді господарського спору, оскільки судові витрати не входять до складу ціни позову та не можуть стягуватись як збитки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, та вірно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та апеляційну скаргу ПАТ «Сумигаз» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі № 920/1859/15 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Сумигаз».

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз, м. Суми залишити без задоволення.

3.Рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2016р. у справі № 920/1859/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 21.09.2016р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Фоміна В.О.