Постанова № 61487172, 20.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 справа №905/1113/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу не зявився ОСОБА_4, довіреність №ББУ/ДУ193/ББ/15 від 10.12.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Білицьке, м.Добропілля Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від23.05.2016р. (повний текст підписано 28.05.2016р.)у справі№ 905/1113/16 (суддя Л.Д. Подколзіна)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дніпроінмаш, м.Дніпропетровськдо Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Білицьке, м.Добропілля Донецької областіпростягнення 125785,87грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпроінмаш, м.Дніпропетровськ, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Білицьке, м.Добропілля Донецької області про стягнення 125785,87грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. (повний текст підписано 28.05.2016р.) позовні вимоги задоволені.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки в частині оплати за поставлений товар на суму 125785,87грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного зясування обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про початок перебігу строку оплати за товар не відповідає умовам п.4.7 договору. Суд помилково ототожнює дату видаткової накладної та дату, що повинна бути вказана представником покупця.

Крім того, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, судом не було досліджено право власності позивача на товар, поставлений за договором, в контексті наявності у нього права на звернення до суду.

Як зазначає скаржник, господарський суд безпідставно не звернув увагу на твердження відповідача про те, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, не є первинними документами, оскільки не містять підпису уповноваженої особи.

До апеляційної скарги додано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. В обґрунтування відповідач зазначає, що видаткові накладні та довіреності підписані не уповноваженою особою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2016р.

Від позивача на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був розглянутий судовою колегією та долучений до матеріалів справи.

20.09.2016р. в судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору. У задоволенні зазначеного клопотання судовою колегією відмовлено у звязку з недоцільністю.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), не скористався. Про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Колегія суддів відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Явка представника позивача ухвалою суду від 12.08.2016р. не визнавалась обовязковою, останній не посилався на необхідність надання додаткових доказів як на підставу для відкладення розгляду справи.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпроінмаш (далі постачальник) було укладено договір поставки №ДУ-2014/487-КП (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, передбаченими даним договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі -продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору.

Покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію відповідно до умов даного договору (п.1.2).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка продукції відбувається партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом щодо якості та/або товаросупровідним документом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони 26.02.2015р., 26.03.2015р., 03.08.2015р., 05.08.2016р. підписали специфікації до договору на поставку товару, за якими погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних та якісних показників, ціни, умов поставки та оплати. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.5.4 договору та п.2 зазначених специфікацій розрахунки за поставлену продукцію відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з моменту поставки продукції.

Даний договір, згідно з п.8.1 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» було направлено лист №01/2015-20/11 від 20.11.2015р., відповідно до якого позивач просить перерахувати суму боргу за договором у розмірі 125785,87грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків. Таким чином, відповідно до умов договору №ДУ-2014/487-КП від 31.12.2015р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобовязання.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору та специфікацій позивачем поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними №5 від 27.03.2015р.; №7 від 23.04.2015р.; №10 від 23.04.2015р.; №69 від 17.09.2015р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні №5 від 27.03.2015р.; №7 від 23.04.2015р.; №10 від 23.04.2015р.; №69 від 17.09.2015р підписані представниками обох сторін, без жодних зауважень, містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання. Отже, за своїми ознаками вони є первинними документами та підтверджують факт поставки продукції на суму 125785,87грн.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач зазначає, що видаткові накладні не є первинними документами, оскільки не містять підпису уповноваженої особи. Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи довіреностей, зазначене твердження не відповідає обставинам справи.

Крім того, положеннями частини 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на викладенее, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв продукцію загальною вартістю 125785,87грн., не відмовився від неї, доказів повернення товару продавцеві не надав. Крім того, факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлену продукцію відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з моменту поставки продукції.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вірно вказано судом першої інстанції, з урахуванням умов оплати, вказаних у специфікаціях, за видатковою накладною №5 від 27.03.2015р. відповідач повинен був оплатити товар до 01.06.2015р., №7 від 23.04.2015р. - до 26.06.2015р., №10 від 23.04.2015р. - до 26.06.2015р., № 69 від 17.09.2015р. - до 20.11.2015р.

Отже, відповідач належним чином не виконав свої зобовязання щодо оплати отриманого товару, доказів погашення заборгованості у сумі 125785,87грн. суду не надав. Тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар у вказаному розмірі.

Скаржник посилається на те, що за умовами п.4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, а не дата видаткової накладної, як зазначив суд першої інстанції.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості, у тому числі про дату їх складання. Отримання товару в іншу дату представником відповідача не доведено. Крім того, за умовами п.4.7 договору саме покупець зобовязаний проставити дату на видатковій накладній.

Твердження відповідача про те, що судом не досліджено право власності позивача на товар, поставлений за договором, не приймається судом апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до п.1.3 договору постачальник гарантує, що продукція, яка постачається за даним договором належить постачальнику на праві власності, та на дату набрання чинності договору не обтяжена правами третіх осіб, в тому числі: не продана, не закладена, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, пройшла митне очищення та оформлення, а також вільна від інших обтяжень та не є предметом спору, і що постачальник вправі розпоряджатися даною продукцією, в тому числі поставити її покупцеві у відповідності до умов даного договору. За вимогою покупця, постачальник зобовязаний надати йому документи, які підтверджують викладені в даному пункті обставини. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався з такою вимогою до позивача.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Що стосується клопотання про призначення експертизи, то колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлено, що відповідно до статті 1 Закон України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи доведеність факту отримання відповідачем товару на суму 125785,87грн., колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення виконавця підписів на видаткових накладних не є доцільним. У звязку з цим апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено такого клопотання.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. (повний текст підписано 28.05.2016р.) у справі №905/1113/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, м.Білицьке, м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. (повний текст підписано 28.05.2016р.) у справі №905/1113/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.05.2016р. (повний текст підписано 28.05.2016р.) у справі №905/1113/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийІ.В. Зубченко

Судді: Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 ДАГС; 1 ГСДО