Постанова № 61487057, 12.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.09.2016 справа №905/3338/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді За участі представників сторін: від апелянта (позивача): від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю; ОСОБА_6 за довіреністю; ОСОБА_7 за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", м. Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід07 квітня 2016 року у справі№ 905/3338/15 (суддя О.В. Кротінова)за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", м. Дружківка Донецької області до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", м. Словянськ Донецької області пропро визнання недійсним договору страхування майна В№157860 від 17.01.2014 року ВТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО Донбас Північний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" про визнання недійсним договору страхування майна В№157860 від 17.01.2014 року, який укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", на умовах якого було застраховано майно господарського комплексу супермаркету "Браво" за адресою: м. Словянськ, Донецька область, вул. Комяхова, буд.71, задоволено частково:

- визнано недійсними пункти 19, 21, 42, 78-81,167-191, 202-203 додатку №1 до договору страхування майна В№157860 від 17.01.2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", на умовах якого було застраховано майно господарського комплексу супермаркету "Браво" за адресою: м. Словянськ Донецька бласть вул. Комяхова, буд.71;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО Донбас Північний" відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1218,00 грн.;

-вирішено видати наказ після набрання рішенням законної сили; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції, позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" задовольнити повністю.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що зазначене рішення було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції було неправильно застосовано ст. ст. 217, 989 Цивільного кодексу України, ст. ст.9, 10, 16, 17 Закону України "Про страхування".

По-перше, апелянт вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про визнання недійсним в частині договору страхування та неправомірність застосування статті 217 Цивільного кодексу України відносно недійсності окремої частини правочину, яка не тягне наслідок недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можливо припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З цього приводу, апелянт вважає, якщо виключити із складу застрахованого майна частину страхової суми, що приходиться на таке майно, то страхова сума за оспорюваним договором буда інша, менша, ніж встановлена сторонами за договором 4998446 грн., у звязку з чим, підлягає суттєвій зміні й страховий платіж та страховий тариф, які залежать від меж вартості застрахованого майна.

Отже, на переконання апелянта, в даному випадку, договір не є укладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх його суттєвих умов, до яких належить розмір страхової суми, страховий платіж, страховий тариф. Оскільки неможливо визначити істотні умови, на яких був би укладений спірний договір за відсутності майна, що раніш було застраховане за договором страхування із ПрАТ "УСК "Княжа Вієна ОСОБА_8", оспорюваний договір страхування підлягає визнанню повністю недійсним.

По-друге, апелянт вважає, що оспорюваний договір є повністю недійсним в силу невиконання відповідачем п. 3 ч. 1 ст. 939 Цивільного кодексу України, яка зобовязує страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо обєкта, який страхується, а наслідком неповідомлення про таке є нікчемність правочину.

В обґрунтування зазначеного, апелянт посилається на наступні обставини:

-обидва договори страхування укладених відповідачем із ПрАТ «УСК «Княжа Вієна ОСОБА_9» та із ПрАТ «СК АСКО ДС» містять умови про те, що застрахованим є товар в обороті, що знаходиться за адресою супермаркету: Донецька область, м. Словянськ, вул. Комяхова, буд. 71. Тобто, на момент укладання спірного договору всі товари в обороті, які стали обєктом страхування за спірним договором, вже були застраховані за договором, укладеним із ПрАТ «УСК «Княжа Вієна ОСОБА_9», та відповідач повинен був повідомити позивача про те, що товари в обороті вже застраховані за іншим договором. Наслідком невиконання такого обовязку, відповідно до ст. 989 ЦК України є нікчемність правочину.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2016 року визначено колегію суддів та сформовано у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Склярук О.І. та Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу до провадження з подальшим призначенням судового засідання на 18.05.2016 року о 12 год. 20 хв.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №432 від 17.05.2016 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №905/3338/15 між суддями.

Протоколом повторного автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.05.2016 року змінено склад колегії з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" у справі №905/3338/15 з подальшим визначенням у наступному складі: судді Мартюіна Н.О. головуючий, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.05.2016 року о 12 год. 00 хв.

18.05.2016 року суддею-членом колегії з розгляду апеляційної скарги у справі №905/3338/15 ОСОБА_11 було заявлено самовідвід.

19.05.2016 року, через канцелярію суду, від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" надійшла заява про відвід суддів зі складу колегії, скаржник просить суд відвести від розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 суддів: Мартюхіну Н.О. та Агапова О.Л.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року задоволено заяву про самовідвід судді члена, змінено склад суду та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року призначено розгляд апеляційної скарги на 20.07.2016 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" про відвід судді Мартюхіної Н.О. та судді Агапова О.Л.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року відкладено розгляд справи на 17.08.2016 року, зобовязано апелянта надати письмові пояснення з питань викладених в резолютивній частині ухвали.

У звязку з неможливістю судді члена колегії Сгара Е.В. продовжувати розгляд справи, оскільки остання знаходиться у відпустці, розпорядженням Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року №1021 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/3338/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу суддів від 16.08.2016 року було сформовано новий склад колегії суддів Мартюхіна Н.О. головуючий суддя та члени колегії: суддя Будко Н.В. та Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.09.2016 року о 11 год. 20 хв.

У звязку з неможливістю судді члена колегії Будко Н.В. продовжувати розгляд справи, оскільки остання знаходиться у відпустці, розпорядженням Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року №1132 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/3338/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу суддів від 05.09.2016 року було сформовано новий склад колегії суддів Мартюхіна Н.О. головуючий суддя та члени колегії: суддя Дучал Н.М. та Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" про відвід судді Малашкевича С.А.

У звязку з неможливістю судді члена колегії Малашкевича С.А. продовжувати розгляд справи, оскільки останній знаходився у відрядженні, розпорядженням Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року №1175 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/3338/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу суддів від 06.09.2016 року було сформовано новий склад колегії суддів Мартюхіна Н.О. головуючий суддя та члени колегії: суддя Дучал Н.М. та Геза Т.Д.

В судовому засіданні призначеному на 05.09.2016 року було оголошено перерву до 12.09.2016 року о 12 год. 30 хв., про ознайомлення з датою, місцем та часом проведення наступного слухання справи представниками сторін було складено розписку.

12.09.2016 року в судове засідання апеляційної інстанції зявились представники позивача, які підтримали доводи викладені в апеляційні скарзі, просили скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

12.09.2016 року в судове засідання апеляційної інстанції зявились представники відповідача, які просили скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається за договором страхування В№157860 від 17.01.2014 року, укладеного між позивачем (страховик) та відповідачем (страхувальник), згідно з п. 1 якого предметом цієї угоди є добровільне страхування майнових інтересів страхувальника, повязаних з володінням, користуванням та розпорядженням майном.

У відповідності до п. 2.1 цього договору застрахованим є зазначене у цьому розділі майно господарського комплексу: супермаркет "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71. Склад застрахованого майна: оздоблення, обладнання, продукція.

Страховим ризиком визначено вогонь + стихійні явища + ПДТЛ + затоплення будівлі, страховим випадком: пошкодження застрахованого майна, вибуття з володіння застрахованого майна (п.п.3.1, 3.2 договору). Строк страхування встановлений один рік (п.5.2 договору).

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що був укладений договір страхування майна юридичних осіб, що є предметом застави/іпотеки №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року між відповідачем, як страхувальником, та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієна ОСОБА_9", як страховиком, відповідно до якого останній на підставі заяви-анкети страхувальника від 16.08.2013 року (додаток №1 до договору) та згідно з правилами №20/01 Добровільного страхування майна (іншого ніж передбачено пунктами 5-9 ст.6 Закону України Про страхування) здійснює страхування майна, що є предметом застави/іпотеки і визначене в п. 1.2 цього договору.

В п. 1.2 договору №20/01-К0024990 визначено, що предметом договору, яким є майнові інтереси страхувальника та вигодонабувача, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: нерухомість (конструктивні елементи будівель, споруд та/або приміщень, з оздобленням та комунікаціями), обладнання, запаси товарно-матеріальних цінностей, сировина, готова продукція, земельна ділянка, детальний опис та перелік якого наведено у довідці-описі (додаток №2 до цього договору) та останній редакції договору застави.

Страхові ризики приведено у розділі 2 договору, до яких віднесено пожежі; вибух парових котлів, резервуарів або інших ємностей, механізмів і апаратів, в роботі яких використовується тиск; стихійні явища/лиха; пошкодження водою; крадіжки зі зламом; грабіж та розбій; протиправні дії третіх осіб, направлених на знищення або пошкодження застрахованого майна; наїзду транспортних засобів; падіння пілотованих літаючих обєктів, їх уламків або вантажу чи багажу, що скинутий з їх бортів

Договір укладено строком на 12 місяців і діє з 00 годин 16.08.2013 року по 24 годину 15.08.2014 року (п. 5.1 договору №20/01-К0024990).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. (п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підпунктом 3 пункту 1 ст. 989 ЦК України встановлений обовязок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо обєкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що обєкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Ґрунтуючись на викладених нормах законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із заявленими підставами недійсності, на яких наполягає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", виходячи з наступних обставин.

В преамбулі договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року визначено, що цей договір укладено на підставі замовлення страхувальника у відповідності з "Правилами добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ" (206_5) від 30.11.2006 року, "Правилами добровільного страхування майна".

Встановлено, що матеріали справи містять заяву №б/н від 17.01.2014 року, що підписана та скріплена печаткою відповідача, у якій останній просить позивача застрахувати майно господарського комплексу: універсальний магазин, супермаркет "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71.

У п. 2.2 приведеної заяви визначено склад та страхову вартість застрахованого майна: оздоблення (покриття конструкцій, вікна, двері, сан-техніч. прилади) страхова вартість 500000,00 грн. дорівнює страховій сумі; обладнання (пристрої, меблі, інструменти та інвентар) страхова вартість та сума 1953446,03 грн.; продукція (матеріали, сировина, товар) страхова сума, як і страхова вартість 2500000,00 грн.; особливі види майна страхова сума, як і страхова вартість 45000,00 грн. Разом 4998446,03 грн. Площа застрахованих будівель та споруд 1705,10 м.кв. при цьому зазначено, що опис застрахованих елементів господарського комплексу додається (див. додаток №1 до цієї заяви "Опис майна, яке пропонується на страхування").

Будь-якої певної форми такого додатку ані у заяві, ані у договорі не встановлено.

Сторонами не заперечується факт складання заяви №б/н від 17.01.2014 року, як підстави укладення договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року, іншого з матеріалів справи не вбачається.

Відтак, беручи до уваги предмет договору страхування В№157860 та зміст вказаної заяви, а також мету складання цього документа, якою є деталізація (опис) майна, що буде застраховано за спірною угодою, то - основоположною ознакою належності документа (додаток №1 до цієї заяви Опис майна, яке пропонується на страхування") до укладеного між позивачем та відповідачем договору є місцезнаходження майна, яке буде застраховано, його вид та загальна вартість за позиціями.

Колегія суддів дослідиши представлені суду додатки №1, №2, №3 (а.с.36-45, т.1), що підписані та скріплені печаткою відповідача, дійшла висновку, що слідує визначення останнім опису обладнання супермаркету "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71, загальною вартістю 1953446,03 грн.; опису продукції супермаркету "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71, загальною вартістю 2500000,00 грн.; особливих видів майна супермаркету "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71, загальною вартістю 45000,00 грн.

Ці дані також відображено у п. 4.1 договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року, зокрема, страхова сума за кожним елементом комплексу встановлена у наступних розмірах: обладнання 1953446,03 грн. + 45000 грн., продукція - 2500000,00 грн., страхова сума за договором у цілому 4998446,03 грн.

Отже, колегія суддів зазначає, що відстежується одне й те саме визначення місцезнаходження майна, яке буде застраховано, його вид та загальна вартість за певними позиціями.

Також, виходячи зі змісту акту №б/н від 20.01.2014 року, що підписано та скріплено печаткою з боку відповідача, обєктом огляду на підставі договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року є супермаркет "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, страхова вартість обєкта 4998446,03 грн.

З наведеного слідує, що спірний договір укладено на підставі заявки Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" №б/н від 17.01.2014 року із описом майна, у тому числі, яке перелічено у додатках №1, №2, №3 (а.с.36-45, т.1), і кожна з цих позицій є обєктом страхування за наведеною угодою.

З урахуванням викладеного, не приймається до уваги позиція відповідача стосовно того, що зазначені додатки № 1, 2, 3 саме до оспорюваного договору сторонами не складались та опис застрахованих позицій майна господарського комплексу супермаркету "Браво" сторонами не визначався та не обумовлювався, відповідно й докази того, що майно за інвентарними номерами 751, 814, 822, 436, 752, 437, 753, 652-663, 672-673, 664-667, 433, 670-671, 674-677, 434-435 було дійсно застраховано за спірним договором, в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження такої позиції, а саме, яким саме чином повинно відбуватись узгодження сторонами в договорі страхування переліку та опису застрахованого майна, відповідач послався як на приклад аналогічних відносин, на наявний договір добровільного страхування №213821 від 20.09.2010 року, який раніш був укладений між позивачем та відповідачем відносно іншого застрахованого майна, акт огляду до нього від 01.10.2010 року, додаток №1 до заяви анкети на страхування виробничих одиниць від 20.09.2010 року "Опис майна, яке пропонується на страхування" та додаток №1 до опису майна, яке передається на страхування обладнання офіс Славтрейд Браво м. Словянськ вул.Чубаря, 4. Проте, посилання на зазначене, не може бути розцінено як належний доказ підтвердження спірних фактів в даній справі та не спростовують обставин узгодження сторонами переліку застрахованого майна в заявках Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" №б/н від 17.01.2014 року із описом майна.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні апеляційної інстанції надані Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", оригінали договору страхування та додатків до нього підписані відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги ті обставини, що зазначені додатки №1 (обладнання супермаркету), №2 (продукція супермаркету), №3 (особливі види майна супермаркету) підписані відповідачем та скріплені його печаткою саме як додатки до оспорюваного договору, також, й відповідач сприймає ці документи саме як додатки до договору страхування, оскільки саме на підставі них Товариство з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" зверталося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" страхового відшкодування, та за наслідками розгляду якої у справі №905/931/15 були прийняті рішення судовими інстанціями всіх рівнів та встановлені відповідні факти, які в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними.

Відтак, колегія суддів встановила, що за відсутності належних та допустимих доказів протилежного, у розумінні приписів ГПК України, ґрунтуючись на викладеному вище, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що додатки №1, №2, №3 (а.с.36-45, т. 1) містять перелік (опис) цінностей, які застраховані за договором В№157860 від 17.01.2014 року, та деталізовано визначають застраховане майно.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 ЦК України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 982 ЦК України відносить до істотних умов договору страхування предмет договору, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень п.п. 2 п. 1 ст. 980 ЦК України, предметом страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

З цього виходить, що ідентифікація майна, як обєкта страхування, є істотною умовою договору страхування, яку сторони погодили шляхом підписання спірної угоди із внесенням у неї даних місцезнаходження застрахованого обєкта, його складу (п. 2.1 договору), розмірів страхових сум за кожним елементом (п. 4.1 договору), на підставі заяви (преамбула договору), якою є заява відповідача №б/н від 17.01.2014 року із деталізацією, приведеною у додатках №1, №2, №3, де визначена загальна сума є сумою вартості та страховою сумою саме застрахованого майна за договором страхування В№157860 від 17.01.2014 року, а отже у такій спосіб вільного волевиявлення і форми, беручи до уваги зміст ст.ст. 202-205, 207 ЦК України, ст.ст. 179, 181 ГК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що додатки №1, №2, №3 (а.с.36-43, т.1) є невідємною частиною правочину та його складовою.

Додаток №1 (а.с. 36-43, т.1) визначає перелік обладнання супермаркету "Браво", м. Словянськ, вул.Комяхова, 71, загальною вартістю 1953446,03 грн., до складу якого увійшло майно, у тому числі, за інвентарними номерами: 751 (пункт 19), 814 (п.21), 822 (п.42), 436 (п.78), 752 (п.79), 437 (п.80), 753 (п.81), 652-663 (п.п.167-178), 672-673 (п.п.179-180), 664-667 (п.п.181-184), 433 (п.185), 670-671 (п.п.186-187), 674-677 (п.п.187-191), 434-435 (п.п.202,203), додаток №2 (а.с.44, т. 1) містить перелік продукції супермаркету "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71, загальною вартістю 2500000,00 грн., у тому числі (мовою оригіналу): "кондитерский - 343405,70 грн., гастрономия 2 80605,96 грн., гастрономия 1 146225,47 грн., ликероводочный 1160060,63 грн., бакалея 254455,17 грн., мясной 31688,07 грн., промгруппа 483559,00 грн.".

Як свідчить додаткова угода №1 від 10.12.2013 року до договору страхування майна юридичних осіб, що є предметом застави/іпотеки №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року між відповідачем, як страхувальником, та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієна ОСОБА_9", як страховиком, застрахованим майном за цим правочином є, зокрема, товари в обороті, а саме: бакалія та/або безалкогольні напої, та/або пиво (алкогольне та/або безалкогольне), та/або тютюнові вироби (сигарети та/або сигари), та/або снеки, та/або чай, та/або кава, та/або алкогольні напої, та/або кондитерські вироби, та/або корми для домашніх тварин, та/або товари промислової групи (включаючи засоби побутової хімії, посуд, тощо) в асортименті, перелік яких зазначений в останній редакції п. 27 договору застави №PL13-415/100, укладеного між страхувальником та вигодонабувачем, за адресою також м. Словянськ, вул. Комяхова, 71 страхова сума 100000,00 грн.; обладнання за адресою м. Словянськ, вул. Комяхова, 71 за інвентарними номерами, зокрема: 751, 814, 822, 436, 752, 437, 753, 652-663, 672-673, 664-667, 433, 670-671, 674-677, 434-435.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

За інвентаризаційним описом товарно-матеріальні цінності, будівлі, споруди та інші активи обліковуються в бухгалтерському обліку із присвоєнням інвентарних номерів, згідно з вимогами Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів

№1214 від19.12.2014 року.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобовязань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення обєкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей.

З урахуванням вимог вищенаведеного законодавства, майно, яке обліковується за одними й тими ж інвентарними номерами на одному підприємстві є одним й тим же майном.

З цього вбачається, що застрахованим є одне і те саме майно в частині наведених позицій обладнання, як за договором страхування В№157860 від 17.01.2014 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", так і договором страхування майна юридичних осіб, що є предметом застави/іпотеки №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року між відповідачем, як страхувальником, та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієна ОСОБА_9", як страховиком.

Стосовно товарів в обороті, беручи до уваги їх категорії, різну вартість та дати страхування цього майна, а також вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, та місце розташування цих товарів, не можна дійти висновку, що це є одним і тим самим майном.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до наявних матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" наполягала на тому, що ним було повідомлено позивача, як страховика, про наявність договору страхування №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року.

Відповідач посилався на лист №517 від 14.08.2014 року з додатком (мовою оригіналу): "Приложение №1 к письму №511 от 14.08.2014г.", №536 від 22.08.2014 року.

Проте, виходячи зі змісту приведених вище положень ст. 989 Цивільного кодексу України слідує висновок про те, що Закон повязує обовязок страхувальника, яким є відповідач за договором страхування В№157860 від 17.01.2014 року, повідомити про інші договори страхування, укладені щодо обєкта, який страхується, саме з моментом укладання нового договору.

Як встановлено вище, договір страхування В№157860 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" укладено 17.01.2014 року.

У заяві відповідача №б/н від 17.01.2014 року у розділі 5 "Відомості про наявність договорів страхування майна у інших страховиків" не міститься жодних даних.

З огляду на те, що ця заява підписана та скріплена печаткою відповідача, останній засвідчив відсутність інших угод страхування при укладенні спірного договору В№157860.

Доказів, що спростовують вищезазначене судом апеляційної інстанції не встановлено.

Листи, на які посилається відповідач, підтверджують повідомлення позивача про існування договору страхування №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року, але, зважаючи на дати їх складання, після моменту, обумовленого у вказаній нормі матеріального права.

Відтак, суд першої інстанції правомірно не погодився з доводами відповідача у цій частині.

Таким чином, у спірному питанні має місце страхування одного і того ж самого майна за двома договорами страхування, та при укладанні нового договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року страхувальником не повідомлено страховика про наявність договору страхування майна юридичних осіб, що є предметом застави/іпотеки №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року.

Що стосується вимог апелянта щодо визнання договору страхування майна В№157860 від 17.01.2014 року нікчемним, тобто таким, що не породжує жодних правових наслідків для сторін, а отже недійсним у цілому, то колегія суддів не вбачає це правомірним виходячи з наступного.

Стаття 989 ЦК України встановлює загальний перелік обов'язків страхувальника за договором страхування. Подібні положення містяться у ст. 21 Закону "Про страхування".

Зі змісту наведеної норми матеріального права слідує відсутність заборони у праві страхувальника укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками. В разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Обєктом страхування за договором В№157860 від 17.01.2014 року є оздоблення, обладнання, продукція супермаркету "Браво", м. Словянськ, вул. Комяхова, 71.

У свою чергу, кожна з цих складових обєкта страхування, складається з індивідуально визначеного майна, при настанні страхового випадку щодо кожної одиниці, у розумінні приписів Закону України "Про страхування" та виходячи з положень безпосередньо договору, виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Окрім майна, що перетинається за означеними договорами, застрахованими обєктами є і інше, згідно додатку №1, №2, №3 до договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року та змісту самого правочину, що не є одним і тим самим, яке застраховано за договором страхування майна юридичних осіб, що є предметом застави/іпотеки №20/01-К0024990 від 16.08.2013 року, з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.12.2013 року до цього договору.

Відтак, по-переше, відсутні підстави вважати означені договори укладеними стосовно одного обєкта, по-друге, що ці правочини, щодо приведеної частині майна (тобто за виключенням майна, що перетинається) укладено з різними страховиками, а отже у цьому випадку не має місце подвійне страхування.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Проте, з огляду на фактичні обставини справи, не можна вважати недійсним спірний договір у іншій частині обєктів страхування, окрім майна за інвентарними номерами: 751 (пункт 19), 814 (п.21), 822 (п.42), 436 (п.78), 752 (п.79), 437 (п.80), 753 (п.81), 652-663 (п.п.167-178), 672-673 (п.п.179-180), 664-667 (п.п.181-184), 433 (п.185), 670-671 (п.п.186-187), 674-677 (п.п.187-191), 434-435 (п.п.202,203).

Також, при оцінці нікчемності правочину у цілому, звернуто увагу на представлену позивачем бухгалтерску довідку №1474 від 01.12.2015 року, у якій повідомлено про надходження страхових платежів від відповідача за спірним договором.

Стаття 217 ЦК України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, суд першої інстанції проаналізувавши Правила добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 9 статті 6 Закону України "Про страхування") (206_6), що затверджені ЗАТ "АСКО-Донбас Північний" 30.11.2006 року, а також беручи до уваги твердження сторін про визначення страхової суми за домовленістю сторін, правомірно дійшов висновку, що за відсутності майна за інвентарними номерами: 751 (пункт 19), 814 (п.21), 822 (п.42), 436 (п.78), 752 (п.79), 437 (п.80), 753 (п.81), 652-663 (п.п.167-178), 672-673 (п.п.179-180), 664-667 (п.п.181-184), 433 (п.185), 670-671 (п.п.186-187), 674-677 (п.п.187-191),434-435 (п.п.202,203) у складі обєктів страхування, оспорюваний правочин був би вчинений і без нього, із застосуванням того ж страхового тарифу, що встановлений у розділі 6 договору страхування В№157860 від 17.01.2014 року.

Зокрема, апелянтом не доведено, що в разі виключення вартості майна за вказаними інвентарними номерами із загального переліку застрахованого майна, та внаслідок визначення іншої страхової суми за договором, підлягав би застосуванню інший розмір страхового тарифу та страхового платежу, оскільки згідно пунктів 6.1, 6.2 спірного договору страхування, страховий тариф та платіж визначені за домовленістю сторін, а Правила добровільного страхування майна не визначають конкретні коефіцієнти тарифів, які повинні бути використані при встановлені розміру страхового платежу, так як такі тарифи мають певний діапазон значень, який остаточно визнається сторонами в договорі за домовленістю. Отже, апелянт безпідставно посилається на можливість зміни страхового тарифу, якщо б майно страхувалося за відсутністю об?єктів за інвентарними номерами: 751 (пункт 19), 814 (п.21), 822 (п.42), 436 (п.78), 752 (п.79), 437 (п.80), 753 (п.81), 652-663 (п.п.167-178), 672-673 (п.п.179-180), 664-667 (п.п.181-184), 433 (п.185), 670-671 (п.п.186-187), 674-677 (п.п.187-191),434-435 (п.п.202,203), оскільки Правила страхування дозволяють сторонам визначити страховий платіж в розмірі 0,32 %, в тому числі й при відсутності вказаного майна.

Крім того, будь-яких інших доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства не надано; не доведено відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

Згідно до вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно вирішив, що позовні вимоги про визнання недійсним договору страхування майна В№157860 від 17.01.2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво", на умовах якого було застраховано майно господарського комплексу супермаркету "Браво" за адресою: м. Словянськ Донецької області, вул. Комяхова, буд. 71, такими, що підлягають задоволенню частково, а саме шляхом визнання недійсною частину правочину, якою визначено як обєкт страхування майно за інвентарними номерами: 751 (пункт 19), 814 (п.21), 822 (п.42), 436 (п.78), 752 (п.79), 437 (п.80), 753 (п.81), 652-663 (п.п.167-178), 672-673 (п.п.179-180), 664-667 (п.п.181-184), 433 (п.185), 670-671 (п.п.186-187), 674-677 (п.п.187-191), 434-435 (п.п.202,203).

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року усправі № 905/3338/15 винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", м. Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", м. Дружківка Донецької області, на рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.04.2016 року у справі №905/3338/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3