Постанова № 61486889, 21.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 916/440/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури ОСОБА_1 за посвідченням від 26.01.2015 року №031666;

від Одеської міської ради ОСОБА_2 за довіреністю від 10.06.2016 року №120/исх-гс;

від Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса ОСОБА_3 за довіреністю від 21.04.2016 року № 5;

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_4 за довіреністю від 20.05.2016 року № 01-36/34;

розглянувши апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року

у справі № 916/440/16

за позовом виконувача обовязки першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

про стягнення збитків у розмірі 1 444 697 грн. 70 коп.

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обовязків першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса, в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса збитки у сумі 1 444 697 грн. 70 коп. на користь Одеської міської ради, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2016 року у справі № 916/440/16 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року у справі №916/440/16 (головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Оборотова О.Ю., Волков Р.В.) відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Одеська міська рада з рішенням суду не погодилась, тому звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року у справі № 916/440/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги виконувача обовязки першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м.Одеса про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 1 444 697 грн. 70 коп. задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням всіх обставин справи. Зокрема, Одеська міська рада зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявності в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі №916/440/16 апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду, а також за клопотанням скаржника було відстрочено сплату судового збору до 21.09.2016 року.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Одеська міська рада 05.08.2016 року надала оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, який судовою колегією долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію суду 16.09.2016 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити Одеській міській раді у задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2016 року у справі № 916/440/16 у повному обсязі. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники прокуратури, Одеської міської ради і Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса підтримали доводи апеляційної скарги, представник Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса підтримав заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/440/16 та наданих представниками учасників судового процесу пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Одеської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року у справі №916/440/16 є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватному акціонерному товариству Завод Воєнохот, м. Одеса на праві приватної власності обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 54, що в цілому складається з будівель літ. А, літ. Б, літ. В, літ. Г, літ. Д, літ Ж, літ. И, літ. З, літ. К, літ. Л, літ. О, літ. Т, літ. П2, літ. П, літ. П1, літ. Н, літ. М, літ. М1, літ. Р, літ. Р1, літ. С, загальною площею 2805,3 кв. м. відображених у технічному паспорті від 14.04.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі від 29.05.2008 року, та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта від 02.02.2016 року № 52438445.

Господарським судом Одеської області в рішенні зазначено, що Приватне акціонерне товариство Завод Воєнохот, м. Одеса є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Завод «Воєнохот» та Орендного підприємства «Завод «Воєнохот».

25.12.2014 року за результатом розгляду матеріалів щодо Приватного акціонерного товариства Завод Воєнохот, м. Одеса про фактичне використання земельної ділянки за адресою: вул. Дальницька, 54, площею 0,8986 га ОСОБА_5 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено, що станом на 01.12.2014 року Приватним акціонерним товариством Завод Воєнохот, м. Одеса не було виконано вимоги щодо оформлення документів на землю, а також даним актом встановлено розмір збитків, нанесених Приватним акціонерним товариством Завод Воєнохот, м. Одеса територіальній громаді в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу у сумі 1 444 697 грн. 70 коп. Розрахунок розміру збитків виконано за період з 01.06.2012 року по 30.01.2014 року із застосуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до довідки від 10.02.2011 року № 1857.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.05.2015 року № 164 було затверджено ОСОБА_5 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 25.12.2014 року.

Голова ОСОБА_5 з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам листом від 15.06.2015 року № 01-13/3926 повідомило Приватне акціонерне товариство Завод Воєнохот, м. Одеса про необхідність сплати суми нарахованих збитків. Відповідачем збитки відшкодовано не було.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до пункту д) статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки,а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).

Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до частини 3 Порядку відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду зазначає, що, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

В даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Звертаючись із заявою про стягнення збитків у формі неотриманого доходу, кредитор повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б його розмір, однак цього позивачем зроблено не було.

Так, позивач обґрунтовує збитки у вигляді неодержаного доходу, виходячи з розрахунку, основним елементом якого є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. При цьому, нормативна грошова оцінка визначена у довідці від 10.02.2011 року № 1857.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів регламентовано Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 року № 18/15/21/11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 року за № 388/12262.

В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 3.1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів).

Пунктом 3.3 даного Порядку визначено формулу, за якою встановлюється нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів.

При цьому, вказана оцінка залежить, зокрема, і від коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", зокрема, за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Саме у технічній документації з нормативної грошової оцінки землі визначаються коефіцієнти, зокрема з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Витяг з технічної документації містить лише дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, зокрема щодо відповідних коефіцієнтів.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", зокрема, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом державної влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Також, у відповідності з положеннями статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обовязковій державній експертизі, зокрема, підлягає визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Положеннями статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи; висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки; якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується; у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок; позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється; у разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання; при цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи; об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується; негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил; висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

В даному випадку матеріали справи не містять підтвердження проведення державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням норм чинного законодавства.

Позивачем по даній справі нараховано розмір неотриманого доходу на підставі довідки від 10.02.2011 року №1857 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, згідно з якою нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 54 складає 2156 грн. 67 коп. В примітці самої довідки зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки чинна з 01.01.2011 року відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року за № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року у справі №522/11050/14-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року у справі №522/11050/14-а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 10.12.2014 року у справі №522/11050/14-а залишено без змін.

В акті від 25.12.2014 року з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 164 від 28.05.2015 року застосована нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка визнана протиправною та скасована. Тобто, розрахунок нормативної грошової оцінки та відповідно і збитків позивачем виконано на підставі рішення Одеської міської ради, яке в подальшому скасовано.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частиною 1 та частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина 3 статті 5 Цивільного кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Така позиція знайшла своє відображення в рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 року № 3-рп, в якому зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З положень статті 162 Кодексу адміністративного судочинства та пункту 10.2 постанови Пленум Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 вбачається, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та те, що на момент розгляду даної справи судом першої та апеляційної інстанції, рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» скасовано в порядку адміністративного судочинства, господарський суд Одеської області дійшов вірного висновку про те, що таке рішення не породжує жодних наслідків для відповідача, у звязку з чим нормативна грошова оцінка, визначена на підставі даного рішення є неправомірною і не може застосовуватись для визначення збитків у вигляді неотриманого доходу за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини. на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обовязок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів суду належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України розміру збитків у вигляді неотриманого прибутку, тому немає складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі №5023/3993/12(5023/9057/11), від 01.07.2015 року у справі №916/3311/14, від 07.10.2015 року у справі №916/3371/14.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для усіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, з причини відсутності між сторонами договірних зобовязальних правовідносин позивач фактично звернувся до суду з вимогою стягнути шкоду з відповідача, але висловив її у вигляді збитків як упущеної та неодержаної вигоди, яка може існувати тільки у випадку наявності між сторонами договірних правовідносин.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок господарського суду Одеської області, викладений у рішенні від 04.07.2016 року у справі №916/440/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року у справі №916/440/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року у справі №916/440/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

ОСОБА_6