Окрема думка судді № 61486803, 07.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

ОКРЕМА ДУМКА

судді Зеленіна В.О.

у справі № 910/22863/15

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна Украйни по місту Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан11" про визнання незаконним та скасування вцілому з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна Украйни по місту Києву від 11.08.2011 р. № 1047 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майн за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка. 27а"; визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна Украйни по місту Києву від 16.07.2011 р. № 934 "Про затвердження висновку про вартість майна" незаконним в частині п. 5, яким затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слав-Консалтінг" про вартість майна - нежитлових приміщень площею 519, 0 кв.м.. розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка. 27а станом на 28.02.2011 р. та скасування з моменту його видання; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить державної власності від 15.08.2011 р. № 5930 (зі змінами від 27.06.2011 р. та від 11.02.2013 р.), укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна Украйни по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан11"; визнання незаконним та скасування вцілому з моменту видання наказу Фонду державного майна Украйни від 30.05.2013 р. № 741 "Щодо визначення дати оцінки"; визнання незаконним та скасування вцілому з моменту видання наказу Фонду державного майна Украйни від 23.07.2013 р. № 1119 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна Украйни від 30.05.2013 р. № 741"; визнання незаконним та скасування вцілому з моменту видання наказу Фонду державного майна Украйни від 16.12.2013 р. № 4290 "Щодо завершення приватизації об'єкта"; визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка. 27а, що приватизуються шляхом викупу, від 06.12.2013 р. № 408, укладеного між Фонду державного майна Украйни та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан 11"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан11" повернути нежитлові приміщення загальною площею 555, 8 кв.м., розташовані у будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка. 27а, загальною вартістю 6 680716, 00 грн. державі в особі Міністерства освіти і науки України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накази Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву від 11.08.2011 р. № 1047 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27а" та наказ від 15.07.2011 р. № 934 "Про затвердження висновку про вартість майна", на думку прокурора, видано з порушенням вимог ст. 63 Закону України "Про освіту" є незаконними і відповідно до вимог ст. 21 Цивільного кодексу України підлягають скасуванню з моменту видання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 р. у справі № 910/22863/15, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 р. у справі № 910/22863/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва 15.06.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016р. у справі №910/22863/15 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

06.09.2016 р. Київським апеляційним господарським судом у складі суддів: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Зеленін В.О., Смірнова Л.Г. було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/22863/15 - без змін.

Проте, із зазначеною вище постановою погодитись не можу з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення Заступника Генерального прокурора України із позовом стало те, що надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "САН 11" (відповідач 3) спірних приміщень та подальша їх приватизація шляхом викупу проведені всупереч чинному законодавству України, зокрема ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки на момент передачі нежитлових приміщень в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „САН 11" будівля перебувала на балансі державної наукової установи „Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", тому будівля на Тараса Шевченка 27-А у м. Києві, як майно державної установи системи, що фінансується з бюджету, не могла бути об'єктом оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю. Оцінка та передача майна в оренду були здійснені з порушенням вимог Закону України „Про охорону культурної спадщини", оскільки згідно з наказом Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011р. № 10/38-11 нежитлову будівлю по бул. Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва. Невід'ємні поліпшення орендованого майна, визначення вартості та приватизація майна проведені всупереч вимогам законодавства України. Грошова оцінка під час передачі в оренду зазначених нежитлових приміщень здійснена з порушенням вимог закону, а відтак визначена за її результатами вартість об'єкта оренди є недостовірною, у зв'язку з чим висновок Фонду державного майна України про наявність невід'ємних поліпшень у розмірі більше 25 % від цієї вартості не відповідає дійсності, а рішення про включення майна до об'єктів приватизації є незаконним. ТОВ „САН 11" не отримало погодження уповноваженого органу на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Необхідно відзначити, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції дійшли висновків, що спірне майно на час укладення оспорюваного договору оренди не мало історико-культурної цінності, оскільки помилкове внесення його до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, в жодному разі не спричиняє набуття таким майном статусу зі спеціальним режимом використання. Тому нежилі приміщення по бульвару Т. Шевченка, 27-а у місті Києві не відносились до об'єктів культурної спадщини в розумінні Закону України "Про охорону культурної спадщини", в тому числі і у період їх перебування у Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. Відсутність у спірного майна статусу об'єкта культурної спадщини, Методика грошової оцінки пам'яток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1447 застосуванню не підлягає. Отже, передача спірного майна в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан11" та його подальша приватизація відбулись з дотриманням норм чинного законодавства України, що регулює спірні відносини, у зв'язку з чим заявлені прокурором вимоги про скасування актів Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву визнаються судом необґрунтованими. Договір оренди нерухомого майна, що належить державної власності від 15.08.2011 р. № 5930 (зі змінами від 27.06.2011 р. та від 11.02.2013 р.), а також договір купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 555, 8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка. 27а, що приватизуються шляхом викупу, від 06.12.2013 р. № 408, укладались на підставі відповідних актів Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,які за висновком суду відповідають нормам чинного законодавства України, а відтак - суд не вбачають підстав для визнання їх недійсними.

Однак з таким висновками погодитьсь не можна в зв'язку з тим, що на момент передачі будівлі загальною площею 555,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка. 27а, в оренду ТОВ "Сан 11" зазначена будівля знаходилась на балансі Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" і вказану установу Наказом Міністерства освіти та науки від 16.03.2010 року № 215 включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, а отже Фонд державного майна України при вирішенні питання про передачу вказаного об'єкту в оренду мав керуватись, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням положень Закону України "Про освіту", за яким майно державної установи системи освіти, що фінансується з бюджету не могло бути об'єктом оренди для цілей не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю.

Відповідно до умов договору будівля передавалась в оренду з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою, орендна плата становила сміхотворних 16 грн. за квадратний метр. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "САН 11" як на момент передачі в оренду, так і на даний час фактично займалось видавничою діяльністю, також вказане підприємство на момент укладення договору оренди не подало орендодавцю достовірних даних про наявність підстав для передачі йому майна, що є об'єктом освіти на науки.

Також, на момент укладення договору оренди будинок №27-А по бульв. Тараса Шевченка в місті Києві перебув, на підставі наказу Головного управління охорони культурної спадщини КМДА від 25.06.2011 №10/38-11, в Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва, проте в подальшому, згідно наказу Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 28.04.2012 р. № 10/27-12 вказане було необґрунтовано виключено із Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини нібито "як помилково занесене".

Окрім цього, вказану будівлю по бульвару Тараса Шевченка, 27А у м. Києві було безпідставно безоплатно передано з балансу державної наукової установи „Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" на баланс державного підприємства „Інфоресурс".

Грошова оцінка під час передачі в оренду зазначених нежитлових приміщень здійснена з порушенням вимог закону, а відтак визначена за її результатами вартість об'єкта оренди є недостовірною, у зв'язку з чим висновок Фонду державного майна України про наявність невід'ємних поліпшень у розмірі більше 25 % від цієї вартості, які нібито зроблені ТОВ "САН 11, не відповідає дійсності

Щодо подальшої приватизації спірного майна та укладення договору купівлі-продажу, то відповідно до ст.ст. 1, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Порядку відчуження об'єктів державної власності, затв. постановою КМ України №803 від 06.06.2007 року відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб, здійснюється шляхом його продажу на конкурсній основі, за умови врахування особливостей правового режиму окремого майна, наявності встановлених законодавчих обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном.

Такі обмеження щодо спірного майна передбачені ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", за якою об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи те, що спірна будівля є об'єктом освіти і науки, вона була передана в оренду та приватизована з порушенням чинного законодавства, а вказані дії порушують державні інтереси, тому прокурор обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

З огляду на викладене вище, рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/22863/15 прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Суддя

Київського апеляційного

господарського суду В.О. Зеленін

"07" вересня 2016 р.