Рішення № 61486560, 15.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа № 911/1207/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Дімакс, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Мрія, Київська обл., м. Ірпінь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Під ключ ( м. Київ, вул Сирецька, буд. 42/44)

третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ Артем Банк (04050,м. Київ, вул.. Артема, 103).

про повернення майна

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 директор

ОСОБА_2, доручення №б/н від 25.04.2016;

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 04.02.2016;

Третьої особи1: не зявився;

Третьої особи2: ОСОБА_4

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Дімакс звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Мрія про стягнення з ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Дімакс» грошових коштів в сумі 260436,16 гривень в якості відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в липні 2015 року було розірвано договір від 29 грудня 2014 року та відмовлено позивачу в безперешкодному доступі до обєкта будівництва та всіх його приміщень. Будівельні матеріали, що перебували на будівельному майданчику та на складі позивача на території будівництва, які були власністю позивача було без достатньої правової підстави передано ТОВ «ВБК «Мрія», як новому забудовнику, який на письмову вимогу позивача ані будівельні матеріали, ані грошові кошти за них не повернув.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Під ключ, а ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2016 ТОВ «Під ключ» залучено до участі у справі у якості ще одного відповідача (відповідача 2).

17.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від ТОВ «ВБК «Мрія» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, мотивуючим тим, що господарським судом м. Києва під час розгляду справи №910/21662/15 встановлено, що ТОВ «КУА «Дімакс» умови договору від 29.12.2014 в частині своєчасного виконання робіт належним чином виконано не було, у звязку із чим ТОВ «Під-Ключ» на підставі п. 12.5 договору, на адресу ТОВ «КУА «Дімакс» було надіслано лист про дострокове розірвання договору та дія зазначеного договору припинилася. Право власності на будівельні матеріали та вироби, придбані за рахунок ФФБ, належить ФФБ. У звязку із зміною субпідрядника на будівництві усі будівельні матеріали та вироби, що знаходились на обєкті будівництва після складання акту опису від 04.09.2015 передані ТОВ «Під-Ключ» до ТОВ «ВБК «Мрія» для продовження будівництва. Відповідно до прибуткових накладних №№М-00000019-20, №№М-00000022-24 ТОВ «ВБК «Мрія» отримала на баланс ці матеріали, але не зарахувало їх як прибуток. Будівельні матеріали було отримало на підставі договору з метою виконання будівельних робіт, тобто ці правовідносини породжують певні права та обовязки, що виключає застосування до розглядуваних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Артем Банк».

31.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що рахунки на будівельні матеріали та вироби, вартість яких позивач просить стягнути з відповідача, ніколи не сплачувались ПАТ «Артем-Банк», а сплачувались позивачем з його поточного рахунку, відкритого ним в ПАТ «Артем-Банк» на виконання зобовязання за підпунктом 5.3.12 договору від 29.12.2014. Зазначив, що рахунок лише знаходиться в ПАТ «Артем Банк», але він є рахунком саме позивача і тільки позивач має право розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на ньому. Зазначені матеріали та вироби були придбані позивачем відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договорами поставки, укладеними з постачальниками в усній формі. В цих же запереченнях позивач виклав позицію, що якщо вартість матеріалів не можна відшкодувати йому за рахунок ТОВ «ВБК «Мрія» з підстав, передбачених ст.ст. 1212, 1213 ЦК України то такі гроші мають бути відшкодовані в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України.

14.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від ТОВ «Під-Ключ» надійшли письмові пояснення, в яких вказує, що після укладення договору від 21.07.2015, за умовами якого функції забудовника житлового комплексу по вул. Щербакова 52, в місті Києві було передано ТОВ «ВБК Мрія», ТОВ «Під-Ключ» передало ТОВ «ВБК Мрія» будівельні матеріали, які були виявлені на обєкті будівництва.

04.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача1 надійшли доповнення до відзиву, в яких зазначив, що кошти які були сплачені позивачем перераховувалися на його рахунки банком. Ці кошти є коштами інвесторів, що акумулюються банком як управителем фонду фінансування будівництва. Метою перерахування банком цих коштів на р/р позивача є закупівля необхідних матеріалів для проведення будівництва на обєкті. Кількість та вид таких матеріалів визначались позивачем, що підтверджується листами №31Щ від 10.04.2015, №45Щ від 07.05.2015, адресовані ПАТ «Артем Банк», в яких позивач просить перерахувати на його рахунок кошти у певній сумі за певні матеріали. Також відповідач 1 зазначив, що ТОВ «ВБК «Мрія» не отримує прибутки за будь-який матеріал ані за той, що придбано за кошти, що перераховані ФФБ, відповідно до договору від 21.07.2015, ані за той, що був переданий ТОВ «Під-Ключ», що підтверджується актами виконаних робіт. Прибуток ТОВ «ВБК «Мрія» формується лише за виконання робіт (оплачується робота фахівців ТОВ «ВБК «Мрія» з будівництва обєкта). Також, відповідач 1 зазначив, що він не став власником матеріалів, які були передані ТОВ «Під-Ключ», адже метою такої передачі було виконання робіт із цих матеріалів задля завершення будівництва та заселення.

06.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи ПАТ «Артем Банк» надійшли письмові пояснення на позовну заяву, а яких зазначив, що позивач здійснював свої функції за договором від 29.12.2014 за рахунок коштів, які були залучені ФФБ від довірителів. Позивач купував будівельні матеріали та здійснював будівельні роботи за рахунок коштів отриманих від ФФБ. Будівельні матеріали призначалися для завершення обєкту будівництва. Згідно п. 5.1.6 договору від 21.07.2015, ТОВ «Під-Ключ» передає ТОВ «ВБК «Мрія» за актом будівельні матеріали та конструкції, які є в наявності на будівельному майданчику і можуть бути використані ТОВ «ВБК «Мрія» для завершення будівництва обєкта. Будівельні матеріали, що безпосередньо були придбані позивачем за рахунок коштів ФФБ, залишаються на обєкті будівництва та використовуються для завершення будівництва.

В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову, представник відповідача 1 та третьої особи проти позову заперечували. Представник відповідача 2 в судове засідання не зявився.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007 товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМ БАНК», Управлінням державної охорони України (власником земельної ділянки ) та комунальним підприємством "Житомирбудзамовник" був укладений договір № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по вул. Щербакова, 52 м. Київ. За цим договором будівництва було створено фонд фінансування будівництва по спорудженню житлового комплексу з вбудовано прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вулиці Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва (Надалі ФФБ). Замовник будівництва є Управління державної охорони України, забудовником Комунальне підприємство «Житомирбудзамовник», а управителем ФФБ стало товариство з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Артем-Банк».

Пунктом 2.1. Договору визначено, що управитель зобовязується здійснювати фінансування будівництва в інтересах Довірителів в межах залучених ФФБ коштів у порядку, визначеному Регламентом фінансування, відкрити у своєму балансі поточний рахунок для акумулювання та використання коштів довірителів, наданих управителю у довірчу власність з метою фінансування спорудження обєктів будівництва.

26.04.2012 Управлінням державно охорони України, комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Під - Ключ» було укладено Договір про заміну сторони у зобовязанні. У відповідності до цього Договору комунальне підприємство «Житомирбудзамовник» передало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Під - Ключ» права та обовязки за договором про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006 року. Згідно Договору функції, права та обовязки забудовника за договором будівництва покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ».

23.07.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» та публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» було укладено договір про виконання зобовязань, визначених п. 1.1 у звязку із зміною сторони у договорі про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006 та відповідних змін внесених до договорів Фонду Фінансування Будівництва сторони дійшли згоди та уклали цей договір про наступне: сторона 1 бере на себе зобовязання шляхом усунення будівельних недоліків та невідповідностей привести обєкт будівництва з використання коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва обєкту по вул. Щербакова 52, м. Київ у стан, придатний до заселення та проживання мешканців. Сторона-1 бере на себе зобовязання оформити довірителям (власника помешкань) свідоцтва на право власності до 31.10.2012; на виконання п 1.2. цього договору сторона-1 зобовязується провести роботи детальний перелік яких викладено в додатку №1, який є невідємною частиною цього договору. Загальна вартість робіт складає 27 550 400,00 гривень. Строк виконання робіт до 01 липня 2013 року.

29.12.2014 між ТОВ «Під-Ключ» (забудовник-1), ТОВ «КУА «Дімакс» (забудовник-2) та ПАТ «Артем-Банк» (управитель ФФБ) було укладено договір п. 1.1 якого визначено, що з метою завершення будівництва та передачі під заселення житлового будинку з об'єктами соціальної сфери, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі (надалі - будинок, об'єкт будівництва або об'єкт), - сторони дійшли згоди про передачу забудовником-1 забудовнику-2 частини своїх функцій забудовника фонду фінансування будівництва «Щербакова 52» виду А вказаного будинку (надалі - ФФБ), які передбачені основним договором ФФБ та цим договором, а забудовник-2 зобов'язується їх виконувати належним чином та передати об'єкт будівництва експлуатуючій організації або об'єднанню співвласників та під заселення мешканців (довірителями ФФБ), а також виправити недоліки і дефекти у виконаних ним роботах, що виникли з його вини в період гарантійної експлуатації об'єкта. Також забудовник-2 зобов'язується виконати роботи/зобов'язання за даним договором відповідно до умов даного договору, вимог Державних будівельних норм України (далі - ДБН) та проектно-кошторисної документації (далі - ПКД).

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік та обсяги робіт, що доручаються виконати забудовнику-2 за договором, визначаються графіком виконання робіт, що є невід'ємним додатком №1 до договору, і стосуються виконання всіх будівельно-монтажних робіт та спеціальних монтажних робіт, необхідних для заселення будинку та передачі його експлуатуючій організації або об'єднанню співвласників крім робіт по паркінгу, 5 та 6 блоків.

Орієнтовна вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною і складає 25 420 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 4 236 667,00 гривень орієнтовна вартість робіт складається з суми витрат забудовника-2 на виконання всіх його робіт/зобов'язань за даним договором, включаючи вартість придбання матеріалів (будь-які матеріали, конструкції, вироби та/або устаткування, які необхідні для належного і повного виконання робіт за цим договором), а також інших витрат, що передбачені чинним законодавством України та суми належної винагороди (прибутку) забудовника-2 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 та п.п. 3.2.1 Договору забудовник-1 за погодженням Ради інвесторів щомісячно підписує забудовнику-2 довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) на підставі фактично виконаних останнім обсягів робіт, види та перелік яких зазначено графіком виконання робіт (додаток №1 до договору).

Згідно із п.п. 3.2.2 Договору забудовник-1 та/або Рада інвесторів мають право не підписувати акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в у випадку виявлення в акті інформації, яка не відповідає умовам даного договору та додатків до нього, недоліків виявлених в роботах, в т.ч. і в раніше виконаних забудовником-2 та підписаних (прийнятих за КБ-2в) забудовником-1 та Радою інвесторів роботах - до усунення цих недоліків. Забудовник-1 та Рада інвесторів не мають права не підписувати довідку КБ-3, якщо ними підписано відповідний акт КБ-2в.

Решту, якою є різниця між загальною сумою реалізації закріплених за забудовником-2 нежитлових приміщень (додаток №2 до договору) та загальною сумою виконаних робіт за раніше підписаними довідками КБ-3 забудовник-1 підписує за погодженням Ради інвесторів забудовнику-2 разом з підписанням останньої (кінцевої) довідки форми КБ-3 (п.п. 3.2.3 Договору).

Сторона, що бажає розірвати договір, повинна письмово попередити іншу сторону не менш ніж за 10 (десять) днів до дати розірвання (п. 12.2 Договору).

Пунктом 12.3 Договору визначено, що договір не може бути розірвано в односторонньому порядку, крім вказаних випадків та за рішенням суду.

Згідно із п. 12.5 Договору в разі виявлення мотивованої та обґрунтованої загрози невиконання умов договору з боку забудовника-2 цей договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої зі сторін крім забудовника-2 без погодження з останнім.

10.02.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ», товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Дімакс», публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» було підписано додаткову угоду №4 до договору про виконання зобовязань від 23.07.2012, в звязку із передачею забудовником-1 за договором від 29.12.2014 забудовнику-2 частини своїх функцій забудовник по фонду фінансування будівництва виду А будинку з обєктами соціальної сфери, розташованого за адресою:м. Київ вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі. Сторони уклали цю додаткову угоду №4 до договору про виконання зобовязань від 23.07.2012 про наступне: ТОВ «Під Ключ» у подальшому іменується «Забудовником-1» та ТОВ «КУА «Дімакс» - «Забудовником-2», ПАТ «Артем-Банк» - «Управитель». Даний договір сторонами укладено в цілях досягнення мети, визначеної договором №1 від 14.12.2007 про організацію спорудження обєктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва обєкта по вул. Щербакова.

Листами №31Щ від 10.04.2015, №45Щ від 07.05.2015 ТОВ «КУА «Дімакс» звернулося до ПАТ «Артем Банк» з проханням перерахувати грошові кошти на загальну суму 214 566,98 гривень з призначенням цих коштів для виконання будівельно-монтажних робіт на обєкті будівництва та на виконання умов договору від 23.07.2012 в редакції додаткової угоди № 4 від 10.02.2015 та договору від 29.12.2014. Перерахування зазначеної суми грошових коштів підтверджується банківською випискою ПАТ «Артем Банк».

ТОВ «Під-Ключ» у звязку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором листом від 07.07.2015 повідомив про дострокове розірвання договору від 29.12.2014 з підстав, передбачених п. 12.5. договору.

Крім того, ТОВ «Під-Ключ» листами №327 від 17.07.2015 та №335 від 21.07.2015 повідомив позивача про те, що у зв'язку із достроковим розірванням договору від 29.12.2014 позивача позбавлено права реалізації залишку нежитлових приміщень, що були визначені Додатком №2 до Договору від 29.12.2014, а також про те, що з 20.07.2015 співробітникам ТОВ «Компанія з управління активами «Дімакс» буде відмовлено в безперешкодному доступі до об'єкта будівництва та всіх його приміщень.

Правомірність розірвання договору від 29.12.2014 була предметом судового розгляду господарського суду м. Києва про що зазначено в рішенні цього суду від 10.11.2015 по справі № 910/21662/15, що набрало законної сили та станом на час розгляду цієї справи не скасовано.

В подальшому 21.07.2015 між ТОВ «Під-Ключ» (забудовник-1), ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» (забудовник-3) та ПАТ «Артем-Банк» (управитель ФФБ) було укладено договір, у п.1.1. якого визначено, що з метою належного виконання окремого обєму видів робіт, які стосуються ведення будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52 у Шевченківському районі (надалі - будинок, об'єкт будівництва або об'єкт), - сторони дійшли згоди про передачу забудовником-1 забудовнику-3 частини своїх функцій забудовника фонду фінансування будівництва «Щербакова 52» виду А вказаного будинку (надалі - ФФБ), які передбачені основним договором ФФБ та цим договором, а забудовник-3 зобов'язується їх виконувати належним чином та виправляти недоліки і дефекти у виконаних роботах, що виникли з його вини в період гарантійної експлуатації обєкта. Також забудовник-3 зобов'язується виконати роботи/зобов'язання за даним договором відповідно до умов даного договору, вимог Державних будівельних норм України (далі - ДБН) та проектно-кошторисної документації (далі - ПКД).

Відповідно до п. 5.1.6 договору від 21.07.2015 забудовник-1 зобовязується в триденний термін з моменту набрання чинності цим договором забудовник-1 передає забудовнику-3 за актом (додаток №4 до цього договору) будівельні матеріали та конструкції, які є в наявності на буд майданчику і можуть бути використані забудовником-3 для завершення будівництва обєкта. Підписання цього акту може стати підставою виникнення фінансового зобовязання забудовника-3 перед забудовником-1 в разі доведення останнім, що зазначені матеріали придбані ним за власні кошти, які не повязані з будівництвом обєкта. Факт виникнення фінансового зобовязання та строки його погашення сторони визначаються актом додаток №4.

Листом від 18.11.2015 ТОВ «Під-Ключ» повідомило позивача, що 04.09.2015 комісією було оглянуто склад №5, квартири 215, 315 та будівельний майданчик. В ході огляду виявлені матеріали та інструменти, про що було складено відповідний акт.

ТОВ «Під-Ключ» були передані ТОВ «ВБК «Мрія» будівельні матеріали та конструкції, які були в наявності на будівельному майданчику, що підтверджується прибутковими накладними №М-00000024 від 14.09.2015, №М00000023 від 16.09.2015, №М-00000020 від 19.09.2015, №М00000022 від 20.09.2015, №М-00000019 від 20.09.2015.

Листом від 26.04.2016 ТОВ «Під ключ» повідомило позивача, що передані за накладними будівельні матеріали були використані ТОВ «ВБК «Мрія» під час здійснення будівельних робіт, що підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2в. за період вересень грудень 2015.

14.12.2015 листом-вимогою № 110Щ від 14.12.2015 позивач вимагав від відповідача 1 відшкодувати йому вартість будівельних матеріалів протягом 7-ми днів, відповіді на який відповідач 1 не надав.

Посилаючись на безпідставне збагачення ТОВ «ВБК «Мрія» за рахунок вартості будівельних матеріалів, що належали позивачу та безоплатно було передано відповідачу 1, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить відшкодувати йому вартість безпідставно набутого майна у розмірі 260436,16 гривень.

Нормативно позивач обґрунтував свої позовні вимоги посиланням на ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України але після зясування інформації про укладання між ТОВ «Під ключ», ТОВ «ВБК «Мрія» та ПАТ «Артем Банк» договору від 21.07.2015, доповнив своє нормативне обґрунтування посиланням на положення ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Правовідносини, що повязані з діяльністю фонду фінансування будівництва є предметом правового регулювання Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

За змістом ст. 1 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», договір управителя із забудовником, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю (далі - система фінансово-кредитних механізмів) за цим Законом є врегульовані цим Законом та договорами дії суб'єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю. Суб'єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники, страхові компанії, емітенти сертифікатів ФОН та власники сертифікатів ФОН.

Згідно ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» рахунки ФФБ управитель використовує для: обліку залучених в управління коштів; здійснення розрахунків за операціями з управління ФФБ; зберігання оперативного резерву, сформованого за рахунок залучених в управління коштів.

Облік коштів, внесених довірителями до ФФБ, а також облік коштів, спрямованих управителем з ФФБ на фінансування будівництва, управитель здійснює відокремлено від іншого майна управителя, а також від інших ФФБ.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомості» фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ виду А управитель здійснює за рахунок отриманих в управління коштів, за винятком оперативного резерву, в порядку, визначеному договором, у межах вартості будівництва.

Отже, зі змісту наведених положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вбачається, що кошти, які направляються для фінансування будівництва є залученими, а придбані будівельні матеріали повинні бути використані на будівництво обєктів інвестування (квартири, нежитлові приміщення), майнові права на які придбані або будуть придбані довірителями Фонду.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту зазначеної вище норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: по-перше, набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він є потерпілою особою, адже належні йому будівельні матеріали було без достатньої правової підстави передано відповідачу 1.

Як встановлено судом, спірні будівельні матеріали були придбані позивачем за рахунок коштів ФФБ для будівництва обєкта і не є власністю позивача. Так, листами №31Щ від 10.04.2015, №45Щ від 07.05.2015 ТОВ «КУА «Дімакс» просить ПАТ «Артем Банк» перерахувати грошові кошти на його рахунок на загальну суму 214 566,98 гривень та зазначає призначення цих коштів для виконання будівельно-монтажних робіт на обєкті будівництва та на виконання умов договору від 23.07.2012 в редакції додаткової угоди № 4 від 10.02.2015 та договору від 29.12.2014.

Як вбачається з банківської виписки, ПАТ «Артем Банк» перерахував 214 566, 98 гривень на користь ТОВ «КУА «Дімакс» на виконання вищевказаних листів.

Отже у світлі правовідносин, що виникли між сторонами встановлено особливий режим отримання коштів на фінансування будівництва, зокрема передбачається сплата коштів під запит позивача із визначенням чіткого призначення запитуваних грошових коштів.

Це свідчить про те, що позивач не є вільним у розпорядженні грошовими коштами, що ним отримуються від управителя ФФБ, а їх витрачання має узгоджуватися із метою будівництва та із завданням, яке визначене перед забудовником.

Дослідивши матеріли справи, суть розглядуваних правовідносин судом встановлено, що хоча будівельні матеріали і придбавалися з рахунку позивача, але з огляду на сутність правовідносин, що виникають у сфері фінансово-кредитних механізмів і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю, позивач не набув право власності на будівельні матеріали, адже вони придбані за рахунок фонду фінансування будівництва та могли бути використані лише з метою завершення будівництва, обумовленого договором.

Матеріалами справи встановлено, що дію договору від 29.12.2014 було припинено у спосіб односторонньої відмови відповідача 2 від договору. Правомірність односторонньої відмови від договору, його розірвання та припинення правовідносин, що з нього виникають сторонами в перебігу розгляду справи не оспорювалися та встановлені рішенням господарського суду м. Києва у рішенні від 10.11.2015 по справі № 910/21662/15, що набрало законної сили та станом на час розгляду справи не скасоване.

Враховуючи припинення у позивача прав забудовника 2 припинилися його повноваження щодо здійснення на обєкті будівельних робіт та розпорядження будівельними матеріалами, які було передано в подальше використання особи, що набула повноважень забудовника 3 відповідача 1 по справі на підставі договору від 21.07.2015.

Таким чином, позивачем не доведено, що він має статус потерпілої особи в частині, що стосується відшкодування вартості будівельних матеріалів, що було передано у користування відповідачу 1 через помилковість висновків позивача щодо набуття права власності на будівельні матеріали, що було придбано ФФБ через рахунок позивача.

Позивач у своїх запереченнях на відзив на позовну заяву від 30.05.2016 навіть погодився із тим, що з огляду на виникнення між ТОВ «Під ключ», відповідачем 1 та ПАТ «Артем Банк» договірних правовідносин згідно укладеного ними договору від 21.07.2015 в межах якого відповідач 1 отримав від відповідача 2 будівельні матеріали, відповідач 1 не може вважатися особою, що без достатніх правових підстав заволоділа чи зберегла майно позивача.

Наведене у сукупності дає суду підстави дійти висновку про відсутність у розглядуваній справі правовідносин, що підпадають під предмет правового регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, адже відповідач 1 отримав будівельні матеріали, що знаходилися на будівельному майданчику на відповідній правовій підставі тобто правомірно, та таке отримання матеріалів, жодним чином не вплинуло на права та обовязки позивача по справі.

В своїх запереченнях на відзив на позовну заяву від 30.05.2016 позивач зазначив, що якщо стягувана сума не може бути присуджена йому за правилами ст.ст. 1212,1213 Цивільного кодексу України то така сума підлягає стягненню з відповідача 1 в порядку передбаченому ст. 388 Цивільного кодексу України, як від добросовісної особи, що безоплатно набула майно від особи, що не мала права ним розпоряджатися.

Надаючи доводам позивача в цій частині належну юридичну оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Дійсно, відповідно до ч.3 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Умовою для застосування наведеного способу захисту права є наявність двох умов приналежність позивачу повноважень власника майна та стосується майна, що визначено індивідуальними ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, жодна з наведених умов в цій справі не дотримана.

Судом також встановлено, що позивачем, з огляду на статус забудовника, в межах договору, що укладено в контексті положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», не доведено набуття права власності на будівельні матеріали, що придбавалися за рахунок фонду фінансування будівництва.

Зазначені будівельні матеріали могли бути використані виключно з метою, визначеною п. 1.1. договору від 29.12.2014 та з припиненням цього договору, внаслідок його розірвання в односторонньому порядку за ініціативи відповідача 2, позивач є таким, що втратив, щодо будівельних матеріалів, придбаних на його виконання, будь-які повноваження.

Крім того, застосування правового механізму передбаченого ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України відносно майна, що визначено родовими ознаками, а саме такими ознаками визначені будівельні матеріали про відшкодування вартості яких заявлено позов, є неможливим.

Таким чином, позивачем не доведено факту порушення його права та відповідності обраного ним способу захисту порушеного права змісту порушення, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову.

Водночас, суд має констатувати, що з огляду на висновки суду про те, що договір від 29.12.2014 за своєю правовою природою є договором підряду та якщо позивач вважає себе власником будівельних матеріалів, що було передано відповідачу 1, то врахування вартості цих матеріалів могло відбутися в контексті положень ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїх додаткових поясненнях наполягав на тому, що Фонд фінансування будівництва не провів із ним остаточних розрахунків після припинення договору, вказує на існування заборгованості у розмірі 1,4 млн. гривень, з чого вбачається, що між позивачем та управителем фонду, що фінансував будівництво та відповідачем 2, як забудовником, що частково делегував свої обовязки з будівництва позивачу, а за змістом договору від 29.12.2014 виступає для нього у якості замовника, існує спір щодо відшкодування (оплати) вартості виконаної частини робіт.

Та враховуючи те, що будівельні матеріали що придбаваються у межах підрядних відносин використовуються підрядником в процесі виконання ним договору, то перевірка правомірності вимог про відшкодування вартості таких матеріалів має здійснюватися одночасно із оцінкою обємів виконаних позивачем робіт, кількості витрачених матеріалів, залишку матеріалів та джерел фінансування їх придбання, адже за переконанням суду, саме на цій стадії вартість невикористаних матеріалів може бути врахована у остаточних розрахунках сторін за правилами ч. 4 ст. 849 ЦК України.

При цьому відповідач 1 до кола осіб, що мало б бути залучено для вирішення відповідного спору не відноситься, а в перебігу розгляду цієї справи судом не встановлено і підстав для застосування щодо відповідача 1 положень ст.ст. 1212, 1213, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Суд ухвалою від 03.08.2016 залучив до участі у якості ще одного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Під ключ», водночас, позивач наполягав на своїх запереченнях про відсутність підстав для його залучення у якості відповідача та вимог щодо нього не сформулював, а в контексті обраного позивачем способу захисту порушеного права, дотримуючись принципу диспозитивності суд позбавлений можливості приймати рішення щодо відповідача 2.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що у спосіб, обраний позивачем, його права захисту не підлягають, відповідач 1 не є особою, що без достатньої правової підстави набуло будівельні матеріали, а підстав для застосування правового механізму визначеного ст. 388 Цивільного кодексу України судом не вбачається, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 15.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.09.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник