Ухвала суду № 61485721, 19.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

19 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня

2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області, Відділу освіти, молоді та спорту Старокостянтинівської районної державної адміністрації у Хмельницькій області, Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Калинівка» Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області про визнання незаконними рішення, розпорядження й наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області рішенням від 4 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив.

Апеляційний суд Хмельницької області 18 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року залишила без змін.

7 вересня 2016 року до Верховного Суду України звернувся

ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пунктів 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», статті 9 Кодексу Законів про працю України та статті 365 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи свої доводи заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

17 червня та 30 вересня 2015 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, про перегляд якої подано заяву, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанцій, виходив з того, що між сторонами було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за їхнім погодженням, який міг бути продовжений лише, якщо трудові відносини тривали й жодна із сторін не вимагала їх припинення, однак відповідач - Старокостянтинівська районна рада Хмельницької області, відмовився від переукладення трудового договору з позивачем ОСОБА_4

Наданими для порівняння ухвалами від 17 червня й 30 вересня

2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін рішення, якими задоволено позовні вимоги про поновлення на роботі осіб, звільнених у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України у постанові від 3 лютого 2016 року

(№ 6-1451цс15) зазначив, що власник комунального навчального закладу має право на визначення форми та умов договору з керівником цього закладу, у тому числі шляхом укладення контракту.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області, Відділу освіти, молоді та спорту Старокостянтинівської районної державної адміністрації у Хмельницькій області, Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Калинівка» Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області про визнання незаконними рішення, розпорядження й наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема