Постанова № 61485331, 13.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/431/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

13 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача ОСОБА_2,

відповідача Степанець Любові Федорівни,

представника відповідача Кирилюка Дениса В'ячеславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любові Федорівни на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любові Федорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любові Федорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Третя особа в судовому засіданні 06 вересня 2016 року заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Липовецької міської ради Вінницької області 6 скликання 59 сесії від 25 грудня 2013 року (а.с. 5) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки орієнтованою площею 0,0030 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

11 березня 2014 року позивач отримав паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1.

17 лютого 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Степанець Любов'ю Федорівною проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 239-ПП від 17 лютого 2016 року. Згідно з висновками акту встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 в період з вересня 2014 року по вересень 2015 року виконував будівельні роботи з відхиленням від паспорту прив'язки, без розробленої та погодженої в установленому порядку проектної документації, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 11).

17 лютого 2016 року посадовою особою Степанець Любов'ю Федорівною винесено припис № 37-10 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності про те, що позивач в період з вересня 2014 року по вересень 2015 року виконав будівельні роботи по АДРЕСА_1, Вінницька область без розробленої та погодженої в установленому порядку проектної документації та зареєстрованої належним чином декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с. 8-10).

26 лютого 2016 року відповідач Степанець Любов Федорівна, розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2016 року, постановила визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" і накласти штраф у розмірі 49608 грн. 00 коп. (а.с. 6-7).

Не погодившись з винесеними приписами про усунення виявлених порушень та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування), проте, відповідно до постанови № 2/1002-16-286 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_2, як громадянина, а не як фізичну особу - підприємця.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог не з'ясовано усі обставини, які мають значення для її вирішення, зокрема, в частині вимог щодо відсутності правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 49608 грн. 00 коп.

Так, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не взяв до уваги та не оцінив доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для винесення постанови про накладення штрафу у зв'язку з дотриманням вимог визначених паспортом прив'язки, відсутністю положень законодавства щодо визначення полегшених конструкцій, з яких повинна бути зведена тимчасова споруда, та висновку експерта щодо наявності бетонного цоколю.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та дослідити обставини щодо відсутності правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", на які посилається позивач.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою № 2/1002-16-286 від 26 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" у зв'язку з відхиленням ним від паспорту прив'язки тимчасової споруди № 2, виданого 11 березня 2014 року, а саме: виконанням будівництва бетонного цоколю (огороджувальних конструкцій зовнішніх стін з газоблоку з улаштуванням по периметру залізобетонного монолітного поясу) і виконанням будівельних робіт без розробленої та погодженої в установленому порядку проектної документації та зареєстрованої належним чином декларації про початок виконання будівельних робіт.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", фізична або юридична особа, яка подала до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані для проектування об'єкта будівництва.

Статтею 32 цього Закону визначено, що усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Правовий режим тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регламентований статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року (далі - Порядок).

Як встановлено п. 1.3 Розділу 1 Порядку, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з п 2.1. Розділу 2 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Відповідно до абз. 5 п. 1.4 Розділу 1 Порядку паспорт прив'язки тимчасової споруди - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Пунктом 2.21. Розділу 2 Порядку встановлено, що відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається.

Як встановлено з матеріалів справи, у паспорті прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1. визначено, що тимчасові споруди, являтимуть собою споруду з полегшених конструкцій - металевий каркас з утепленням із пінополістиролу.

Згідно з п. 2.19. Розділу 2 Порядку встановлено, що у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб'єкта господарювання, паспорт прив'язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив'язки або на новий строк.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що змін до паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1. позивачем не вносилось, паспорт прив'язки не переоформлювався.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з ДБН В.2.1-10-2009 "Основні положення проектування основ та фундаментів споруд" визначено, що фундамент це частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену грунтами (природну) чи штучну.

Під час судового засідання, з пояснень відповідача - головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любові Федорівни встановлено, що позивачем в період з вересня 2014 року по вересень 2015 року виконано будівельні роботи по АДРЕСА_1, Вінницька область, а саме: будівництво фундаменту, що суперечить характеристикам, які визначають тимчасову споруду відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про допущення позивачем порушень вимог ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 49608 грн. 00 коп. правомірно та обґрунтовано, у відповідності до норм чинного законодавства.

Перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає їх обгрунтованими, що підтверджується наступним.

Судом встановлено, що усі матеріали позапланової перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любов'ю Федорівною складені відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в графі "повне найменування юридичної особи/прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи-підприємця" зазначено - "ФОП ОСОБА_2".

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з неналежним оформленням оскаржуваної постанови, оскільки дані обставини не можуть бути визнанні як належні підстави для скасування постанови № 2/1002-16-286 від 26 лютого 2016 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любові Федорівни задовольнити повністю.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції Вінницької області Степанець Любові Федорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 вересня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.