Постанова № 61484739, 19.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа № 922/1558/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, за довіреністю від 04.01.2016р. №2;

ОСОБА_2, за довіреністю від 12.09.2016р.№560.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_3 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харків-Капітал, м. Харків (вх. № 2258Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р.

у справі № 922/1558/16

за позовом ОСОБА_3 міської ради, м. Харків

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харків-Капітал, м. Харків

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1558/16 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково; внесено зміни до договору оренди землі від 01.08.2007р. № 540767100045 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі; стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" на користь ОСОБА_3 міської ради 1 378,00 грн. судових витрат.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харків-Капітал з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до ОСОБА_3 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням додаткових пояснень від 19.09.2016р. за №9253 просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1558/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правої позиції апелянт зазначає, що діючим законодавством України не передбачено внесення змін до договору оренди землі з підстав затвердження нормативної грошової оцінки землі. Крім того, вказує на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено наявність підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2016р. суддею доповідачем по справі №922/1558/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 22.08.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2016р.

У судовому засіданні 13.09.2016р. оголошено перерву до 19.09.2016р.

19.09.2016р. від апелянта на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1558/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі (вх.№9253)

У судовому засіданні 19.09.2016р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1558/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 19.09.2016р., не зявився, у судовому засіданні 13.09.2016р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Про час та місце судового засідання 19.09.2016р. був повідомлений належним чином, що вбачається з листа розписки про час та місце наступного судового засідання (т.2, а.с.144)

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені у статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача по справі за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

23.03.2007р. між ОСОБА_3 міською радою (орендодавець) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харків-Капітал (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення ХХХV сесії ОСОБА_3 міської ради ІV скликання від 24.11.2004р. №/198/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Магнітогорська, 1 загальною площею 8,1555 га.

Пунктом 8 даного договору сторони погодили, що договір укладено строком до 01.11.2029року.

Відповідно пункту 9 даного договору, розмір орендної плати в місяць становить: 84793,29 гривень.

Відповідно до п.13 даного договору, розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором, б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в) внаслідок інфляції щорічно, г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

Пунктом 36 даного договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розвязується у судовому порядку.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 19.12.2012р. №960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п.16.4 вказаного Порядку, зміни до договору оренди землі, повязані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Як встановлено місцевим господарським судом, Департаментом земельних відносин ОСОБА_3 міської ради підготовлено та направлено рекомендованим поштовим відправленням проект додаткової угоди до договору оренди землі з листами пропозиціями, проте відповідач додаткову угоду не підписав, оскільки вважає розрахунок орендної плати необґрунтованим.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому останній просив прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 23.03.2007р. шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції позивача.

02.08.2016року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога про внесення змін до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції позивача.

Норма ст.30 Закону України Про оренду землі передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 ст.188 ГК України. В підсумку цитовані норми права встановлюють правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обовязок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) колегія суддів зазначає, що обовязок по доведенню існування в законі чи договорі обовязку відповідача внести зміни у спірний договір оренди земельної ділянки покладений на позивача.

Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий. Доказів існування обовязку відповідача укласти спірну додаткову угоду до відповідного договору оренди землі не надано.

Норми права, на які посилається позивач в обґрунтування своєї правової позиції (ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України, ст.ст. 15, 18 Закону України Про оцінку земель, ст. 30 Закону України Про оренду землі та інші) містять правила, які регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин повязаних із платою за землю.

Жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обовязковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про оренду землі встановлено, що, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України, умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

В пункті 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6 розяснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Так, пунктом 13 договору оренди сторони погодили перелік випадків за настання яких переглядається розмір орендної плати. Це: а) зміна умов господарювання, передбачених договором; б) зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік випадків носить вичерпний характер. Такої підстави, як зміна нормативної грошової оцінки землі в ньому не передбачено. До іншого випадку, передбаченого законом це також не відноситься, оскільки, як зазначалось вище, чинним законодавством України також не передбачено зміну нормативної грошової оцінки землі в якості обовязкової підстави для зміни розміру орендної плати за землю.

Таким чином, позивач просить врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, у інший спосіб, ніж це передбачено цими актами, що є неприпустимим з огляду на положення ч.2 ст.6 ЦК України, згідно з якою сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Отже, всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, позивач не надав доказів на підтвердження наявності підстав зміни розміру орендної плати з числа тих, що зазначені у пункті 13 спірного договору.

Крім того, позивачем також не доведено, що в даному разі мають місце або зміна умов господарювання, або зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо.

Пунктом 5. договору оренди землі визначена нормативна грошова оцінка землі, проте, документів, на підставі яких визначена така оцінка позивач не надав, доказів на підтвердження того, що оцінка встановлена у договорі згідно саме наданих позивачем довідок позивачем також не надано.

Приписами статті 1 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

При відсутності документально підтверджених даних про розмір земельного податку, який існував на час укладення договору, є неможливим порівняння первісного і сучасного розмірів земельного податку, що унеможливлює висновок про його зростання.

Так, рішенням ОСОБА_3 міської ради від 25 вересня 2013 року за N 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" (п.2,.3) передбачено, що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року» вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, повязані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 рішення ОСОБА_3, міської ради від 25.09.2013 р. N 1269/13 Департамент земельних відносин ОСОБА_3 міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 06.04.2016р. (т.1, а.с. 58), земельна ділянка під нафтобазою № 1 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 01.08.2007р.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2012 р. N 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, що набрав чинності з 01.01.2013р.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні посилається на п. 16.4 вказаного Порядку, відповідно до якого, зміни до договору оренди землі, повязані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі в порядку передбаченому цим пунктом.

Відповідно до п. 29 вказаного Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, даний Порядок не поширюється на договори оренди землі (додаткові угоди) та угоди про розірвання договорів оренди землі, які були підписані міським головою до набрання ним чинності.

ОСОБА_3 міської ради не визначено порядок оформлення та укладання додаткових угод до договорів оренди землі, які були укладені до 01.01.2013 року, тобто до набрання чинності Порядку оформлення договорів землі у місті Харкові, затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради від 19.12.2012 року №960/12.

Так, зі змісту спірного договору оренди землі, вбачається, що він укладений між ОСОБА_3 міською радою та ТОВ «Харків-Капітал» 23.03.2007р., тобто до набрання чинності Порядку, затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2012 р. N 960/12.

Враховуючи відсутність Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, який би діяв стосовно договорів оренди укладених до 01.01.2013 року, застосування рішення 26 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р." до спірних правовідносин оренди землі є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення ХХХV сесії ОСОБА_3 міської ради ІV скликання від 24.11.2004р. №/198/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам», ТОВ «Харків-Капітал» була надана в оренду строком до 01.11.2029року земельна ділянка площею 8,1555га по вул. Магнітогорській, 1 для обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд нафтобази №1.

На виконання вказаного рішення, між ОСОБА_3 міською радою та ТОВ «Харків-Капітал» укладено договір оренди земельної ділянки від 23.03.2007р., в якому сторонами було визначено всі істотні умови договору.

Відповідно до п.1 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться м. Харків, вул. Магнітогорська, 1.

Однак, місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що зміна цільового призначення земельної ділянки після укладання вищевказаного договору оренди землі, зареєстрованого в у ХРФ ДП «ЦДЗК при Державному Комітеті по земельних ресурсах» 01.08.2007р., не здійснювалась та у відповідності до ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру, цільове призначення спірної земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, тобто землі промисловості.

Відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування землею ТОВ «Харків-Капітал» по вул. Магнітогорській, 1; висновків щодо її погодження, зокрема, висновку ОСОБА_3 міського управління земельних ресурсів від 23.10.2006р. №2376/06 та рішення ХХХV сесії ОСОБА_3 міської ради ІV скликання від 24.11.2004р. №/198/04 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам», в оренду ТОВ «Харків-Капітал» була надана земельна ділянка площею 8,1555 га за рахунок земель промисловості для обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд нафтобази № 1.

Крім того, сторони при укладенні договору погодили, що земельна ділянка по вул. Магнітогорській, 1 передана в оренду для обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд нафтобази №1 та цільове призначення орендованої земельної ділянки - землі промисловості (п.15,16 договору).

В спірному договорі оренди землі позивачем та відповідачем було визначено нормативну грошову оцінку у розмірі 34 954 295,00 грн. та в п.9 договору сторонами було погоджено розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку , що становить 84 793, 29 грн.

Також, є безпідставним посилання місцевого господарського суду на ОСОБА_1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 880 від 24.09.2013р., оскільки вказаний ОСОБА_1 отримано до прийняття ОСОБА_3 міською радою зазначеного рішення - 24.09.2013р., тобто до набуття чинності Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова.

Окрім того, сам по собі ОСОБА_1 з технічної документації нормативної оцінки не є правовстановлюючим документом, і містить лише дані щодо відповідних коефіцієнтів.

Таким чином, інформація щодо коефіцієнтів, застосованих у ОСОБА_1 повинна підтверджуватися іншими доказами, у тому числі Технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в м. Харкові, яка була затверджена рішенням ОСОБА_3 міської ради та узгоджується з кадастровою картою України, договором оренди, Витягом з Державного земельного кадастру, актом прийому - передачі земельної ділянки, фактичним обстеженням, даними проектно - планувальної документації населеного пункту, генеральним планом населеного пункту, планом існуючого використання території, схемою існуючого стану довкілля , детальним планом та проектом забудови, транспортною схемою пункту, відомостями щодо стану вулиці, яка прилягає до досліджуваної ділянки (наявність твердого покриття, забезпечення ділянки інженерними мережами ( водопостачанням, каналізацією, теплопостачанням, газопостачанням) картографічними матеріалами із зазначенням схилу поверхні, несучу спроможність ґрунту, рівню ґрунтових вод, інших геологічних процесів, відомостями щодо розташування досліджуваної ділянки у межах заповідної території, у зоні регулювання забудови та історичного ландшафту тощо.

Переважним фактором у визначенні нормативної грошової оцінки є коефіцієнт функціонального використання, який, як вважає позивач, має бути встановлено для даної земельної ділянки на рівні 2,5, як для землі комерційного використання, а не для земель промисловості 1,2.

Проте, як вже зазначалось, у договорі оренди землі сторони погодили, що вказана земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, до яких застосується коефіцієнт на рівні 1,2.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Також, у абз.1 та 3 п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

За ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, при прийнятті рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до своїх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок, що знаходяться в комунальній власності, відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування у даному випадку ОСОБА_3 міської ради.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами належність спірної земельної ділянки до земель комерційного використання, відповідних дій, передбачених законодавством не вчинено, і передано відповідачу земельну ділянку саме із земель промисловості, тому підстави для зміни розміру ставки орендної плати і застосування її у розмірі 2,5 від нормативної грошової оцінки землі відсутні.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 05.11.2014р. у справі №923/431/14.

Таким чином, застосування для спірної земельної ділянки коефіцієнту функціонального використання на рівні 1.2 відповідає діючим нормативним актам, рішенню ОСОБА_3 міської ради, змісту спірного договору оренди, фактичним обставинам справи, тощо.

Окрім того, частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за цільовим призначенням.

Приписами статті 66 Земельного кодексу України встановлено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

У відповідності до ч.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

Однак, позивач, пропонуючи умови договору, які не передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. N220 Про затвердження Типового договору оренди землі, просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови які передбачені зазначеною вище Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. N220, що прямо суперечить забороні на відступ від умов зазначеного договору, встановленій ч.2 ст. ЦК України та ч.4 ст.179 ГК України.

Так, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. N220 Про затвердження Типового договору оренди землі, у вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні запропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки землі (п. 13).

Отже, запропоновані позивачем умови договору суперечать передбаченій Постанові Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. N220 Про затвердження Типового договору оренди землі, затвердженому позивачем, ОСОБА_3 міською радою, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

У статті 627 ЦК України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч.1. ст.188 ГК України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, норми права встановлюють правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обовязок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

Колегія суддів зазначає, що умовами договору оренди землі сторони не погодили права позивача на внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку, що свідчить про безпідставність вимог позивача про внесення змін у договір.

Таким чином, уклавши договір оренди земельної ділянки ОСОБА_3 міська рада набула статусу сторони договору та взяла на себе зобовязання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього не можливо.

А тому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що спірний договір оренди землі між позивачем та відповідачем укладено 23.03.2007 року, а отже до набрання чинності Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2012 р. № 960/12.

Також, колегія суддів зазначає, що норми права, на які посилається позивач містять правила, які регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю, проте жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Так само немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах Податкового кодексу України, на які також посилається позивач.

Статтями 288, 289 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки (річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки). Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання.

Стаття 289 ПК України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документально підтверджених даних про розмір земельного податку, який існував на час укладення договору, що призводить до неможливості порівняти первісний і сучасний розмір земельного податку.

А тому, немає підстав щодо висновку про зростання розміру земельного податку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що звернення позивача з позовом до суду щодо внесення змін до договору в судовому порядку є передчасним, оскільки ним не дотримано вимог Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затвердженого рішенням ОСОБА_3 міської ради від 29.12.2012 р. № 960/12, рішення 25 сесії ОСОБА_3 міської ради 6 скликання від 03.07.2013 р. № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.", рішення 25 сесії ОСОБА_3 міської ради від 25.09.201З р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.201З р.".

Отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обовязку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі) та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а відтак позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

А отже, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1558/16 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в позові повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п.1,3 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харків-Капітал, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1558/16 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 міської ради, м. Харків (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61200, код 04059243) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харків-Капітал, м. Харків (вул. Плеханівська, 92-А, корп. В, к.1608б, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 32562659) 3045,00 судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 22.09.2016р.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Ільїн О.В.