Постанова № 61484705, 20.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 922/2841/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.08.16), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.03.16),

відповідача ОСОБА_3 (довіреність №100 від 27.04.16),

третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" (вх. №2446 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.16 про задоволення заяви ПАТ "Термолайф" про забезпечення позову у справі № 922/2841/16,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення №5 "АТ "Сбербанк Росії", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, м.Харків,

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.16 заяву ПАТ "Термолайф" про забезпечення позову у справі № 922/2841/16 задоволено. До вирішення спору по суті:

- заборонено ПАТ "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом на нерухоме майно шляхом позасудового врегулювання, що належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182), а саме: нежитлові будівлі літ. ВО-3 загальною площею 2267,5 кв.м., літ. ВН-1-6 загальною площею 11221,3 кв.м., реєстраційний номер 33001424, які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44;

- заборонено приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 та/або будь-яким іншим особам вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спрямовані на набуття, зміну, перехід або припинення речових прав та їх обтяження на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182), а саме: нежитлові будівлі літ. ВО-3 загальною площею 2267,5 кв.м., літ. ВН-1-6 загальною площею 11221,3 кв.м., реєстраційний номер 33001424, які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44;

- заборонено ПАТ "Сбербанк" подавати приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 та/або будь-яким іншим особам документи для здійснення дій, спрямованих на набуття, зміну, перехід або припинення речових прав та їх обтяження на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182), а саме: нежитлові будівлі літ. ВО-3 загальною площею 2267,5 кв.м., літ. ВН-1-6 загальною площею 11221,3 кв.м., реєстраційний номер 33001424, які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44.

Відповідач, ПАТ "Сбербанк", з ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та у задоволенні заяви ПрАТ "Термолайф" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що оскаржуваною ухвалою місцевий суд фактично заборонив банку реалізовувати свої конституційні права щодо захисту порушених прав, тобто, фактично заблокував право банку на можливість реалізації порушеного права (порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Зазначена апеляційна скарга надійшла до Харківського апеляційного господарського суду разом з матеріалами апеляційного оскарження ухвали 26.08.16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.16 розгляд справи призначено на 19.09.16, запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: ПАТ "Сбербанк" - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Вказаною ухвалою у відповідності до приписів ст.106 ГПК України у господарського суду Харківської області було також витребувано копії додатків до позовної заяви ПрАТ "Термолайф". 15.09.16 відповідні документи отримано Харківським апеляційним господарським судом та долучено до матеріалів справи.

Позивач у день судового засідання 19.09.16 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що відповідач вчиняє дії, направлені на реалізацію предмета іпотеки за укладеним між сторонами іпотечним договором, зокрема, ПрАТ "Термолайф" отримано від ПАТ "Сбербанк" повідомлення-вимогу від 04.08.16, в якій банк зазначає про те, що через 30 днів, тобто, після 07.09.16 має намір звернути стягнення на предмет іпотеки. На думку позивача, є всі підстави вважати, що у випадку не вжиття заходів до забезпечення позову ПАТ "Сбербанк" зверне стягнення на предмет застави, що у разі задоволення позову ПрАТ "Термолайф" про визнання іпотечного договору недійсним призведе до неможливості відновити права позивача, оскільки на момент набрання рішенням законної сили предмет іпотеки за іпотечним договором буде відчужено третім особам (добросовісним набувачам).

ПрАТ "Термолайф" також надано додаткові заперечення від 19.09.16 до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16 визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12, а ухвалою цього ж суду від 01.03.16 задоволено заяву ПАТ "Сбербанк" та накладено арешт на майно, що передавалося в забезпечення за відповідним кредитним договором, у тому числі, і на те майно, яке є предметом забезпечення відповідно до умов оспорюваного іпотечного договору. За таких обставин, посилаючись на приписи ст.1057-1 ЦК України, ПрАТ "Термолайф" зазначає про відсутність іншої можливості звернення стягнення на майно, що є забезпеченням за недійсним кредитним договором, окрім звернення стягнення на вказане майно в судовому порядку.

ПАТ "Сбербанк" 19.09.16 надано для долучення до матеріалів справи копію ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.16 у справі №904/43/16, з якої вбачається, що відповідне рішення суду у даній справі не набрало чинності, оскільки оскаржується в апеляційному порядку, а також копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.16 у справі №922/6553/15, якою скасовано рішення господарського суду Харківської області від 25.04.16 у вказаній справі та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Термолайф" щодо визнання недійсним в частині договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12.

Вказані докази долучено до матеріалів справи у відповідності з приписами ч.1 ст.101 ГПК України (згідно з якою додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього) враховуючи, що оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.16 про забезпечення позову було винесено без виклику представників сторін, отже у ПАТ "Сбербанк", з незалежних від нього причин, не було процесуальної можливості надати відповідні докази до суду першої інстанції.

Представник ПАТ "Сбербанк" звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення зі змістом письмових заперечень ПрАТ "Термолайф" на апеляційну скаргу. Вказане клопотання задоволено судом частково, а саме в судовому засіданні 19.09.16 оголошено перерву до 12:00 години 20.09.16. Представниками ПрАТ "Термолайф" було надано представникові ПАТ "Сбербанк" для ознайомлення копію відзиву та додаткових заперечень на апеляційну скаргу, які надані до суду апеляційної інстанції та з якими мав намір ознайомитися представник банку.

20.09.16 ПАТ "Сбербанк" подало заперечення на відзив ПрАТ "Термолайф", в якому стверджує про безпідставність посилань ПрАТ "Термолайф" на недійсність кредитного договору №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12, оскільки рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16, яким вказаний договір визнано недійсним, станом на теперішній час переглядається в апеляційному порядку, а рішення господарського суду Харківської області від 25.04.16 у справі 922/6553/15, яким договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12 визнано недійсним в частині, скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.16.

ПрАТ "Термолайф" звернулося до суду з клопотанням (вх.№2507 від 20.09.16) про долучення доказів, а саме копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16 та копії постанови державного виконавця від 21.04.16 про арешт майна боржника (ПрАТ "Термолайф") та оголошення заборони на його відчуження.

Колегія суддів відмовляє у вказаному клопотанні, оскільки копія рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16 наявна в матеріалах даної справи (а.с.92 матеріалів оскарження ухвали), а стосовно постанови державного виконавця від 21.04.16 колегія суддів зазначає, що заявником не доведено неможливості подання вказаного доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тому, у відповідності до приписів ч.1 ст.101 ГПК України, відповідний доказ не може бути прийнятий апеляційним господарським судом.

Присутні в судових засіданнях представники ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Сбербанк" підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце судових засідань 19.09.16 та 20.09.16, відзиву на апеляційну скаргу не надала, не направила представника для участі в даному засіданні та не повідомила суд про причини його неявки.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ "Термолайф" (позичальником) та ПАТ "ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"), укладено договори про відкриття кредитної лінії від 04.09.12 № 30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО (а.с.58, 72).

На забезпечення виконання зобовязань позичальника за вказаними договорами між ПрАТ "Термолайф" (іпотекодавцем) та ПАТ "ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (іпотекодержателем) укладено іпотечний договір від 13.09.12, посвідчений 13.09.12 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 5135 (далі іпотечний договір).

Відповідно до вказаного договору (а.с.85), предметом іпотеки є нежитлові будівлі літ. ВО-3 загальною площею 2267,5 кв.м., літ. ВН-1-6 загальною площею 11221,3 кв.м., реєстраційний номер 33001424, які знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44 та належать іпотекодавцю на праві власності.

Пунктом 4.2.3 вказаного договору встановлено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити всі свої вимоги у відповідності з цим договором, у тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність або продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Відповідні норми щодо умов звернення стягнення на предмет іпотеки містяться також у пунктах 6.1 6.3 іпотечного договору. Тобто сторонами договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися у позасудовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та пояснень представників сторін, стосовно вищезазначених договорів про відкриття кредитної лінії між сторонами виникли численні судові спори.

Зокрема, у справі №910/27848/15 в якій предметом позову є стягнення на користь банку заборгованості за договором №31-В/12/66/ЮО від 04.09.12, рішенням господарського суду м.Києва позов задоволено, на теперішній час вказане рішення переглядається Київським апеляційним господарським судом, яким ухвалою від 07.04.16 зупинено провадження у справі у звязку з призначенням судової економічної експертизи. Окрім того, у вищевказаній справі подано позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, ПрАТ "Харківський коксовий завод", про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО від 04.09.12.

У справі №910/27847/15 господарським судом м.Києва розглядається позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.12; ухвала суду від 03.08.16, якою провадження у справі зупинено, на теперішній час переглядається Київським апеляційним господарським судом.

У справі №922/5894/15 за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором №31-В/12/66/ЮО ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.15 провадження зупинено до вирішення пов`язаної з нею справи №922/5740/15.

У справі №922/6553/15 рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.16 позов ПрАТ "Термолайф" задоволено, визнано недійсним в частині договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.16 вказане рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "Термолайф" та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Зі слів представника ПрАТ "Термолайф", у вищевказаній справі подана касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.16.

У справі №904/43/16 рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12; на теперішній час у Дніпропетровському апеляційному господарському суді триває провадження з перегляду вказаного рішення, тобто воно не набрало законної сили. Окрім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16 (яку станом на 20.09.16 не скасовано в установленому порядку) накладено арешт на майно, яке передане в забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.12, у тому числі на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором.

Отже, питання щодо стягнення заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.12 №30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО, а також про визнання вказаних договорів недійсними на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.16 в даній справі №922/2841/16 є предметом судових розглядів у судах різних інстанцій.

У серпні 2016 року ПрАТ "Термолайф" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом, у якому, із посиланням на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16, просить визнати недійсним іпотечний договір в частині забезпечення виконання зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.12, які, на думку позивача, є недійсними.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву (вх. №2841/16 від 25.08.16), відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що є всі підстави вважати, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову про визнання іпотечного договору недійсним, ПАТ "Сбербанк" зверне стягнення на предмет застави за іпотечним договором. Дана обставина, на думку позивача, може призвести до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення, оскільки на момент набрання ним законної сили предмет іпотеки за іпотечним договором буде відчужено третім особам (добросовісним набувачам).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення даної заяви про забезпечення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник, який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Апелянт наполягає на скасуванні оскаржуваної ухвали, посилаючись на те, що єдиною наведеною позивачем підставою для забезпечення позову є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16, яким визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12, однак вказане рішення переглядається в апеляційному порядку і станом на момент звернення ПрАТ "Термолайф" з позовом у даній справі 922/2841/16 воно не набрало законної сили.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що не набрання вказаним рішенням законної сили дійсно підтверджується наданими ПАТ "Сбербанк" доказами. Однак посилання на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16 є не єдиною підставою, яку наведено в заяві ПрАТ "Термолайф" про вжиття заходів до забезпечення позову.

А саме, як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ Термолайф 08.08.16 отримано від ПАТ Сбербанк повідомлення-вимогу від 04.08.16 №8697/5/28-2 (а.с.100 матеріалів оскарження), в якій банк зазначає про наявність заборгованості ПрАТ Термолайф перед ПАТ Сбербанк за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.12 № 30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО укладеними між ПАТ Сбербанк та ПрАТ Термолайф, вимоги за якими забезпечено іпотечним договором, та із посиланням на пункти 4.2.3 і 6.1 6.3 іпотечного договору, ст.ст.12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", повідомляє, що, у випадку невиконання даної вимоги, ПАТ Сбербанк через 30 днів (тобто, після 07.09.16) зверне стягнення на передане іпотеку за іпотечним договором майно одним із способів, передбачених законом та іпотечним договором, в тому числі, шляхом подачі позову до суду або вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Тому місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на вищевказане повідомлення-вимогу від 04.08.16, зроблено висновок про те, що ПАТ Сбербанк вчиняє дії, направлені на реалізацію предмета іпотеки за іпотечним договором.

Колегія суддів вважає, що вказане повідомлення-вимога є належним і допустимим доказом в обґрунтування припущення позивача про те, що на момент виконання судового рішення в даній справі № 922/2841/16 (у разі задоволення позову про визнання іпотечного договору недійсним) майно, що є предметом іпотеки може бути у позасудовому порядку відчужено добросовісному набувачеві що призведе до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення.

Тобто, місцевим господарським судом, у відповідності до суті позовної вимоги, обрано адекватний захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом на спірне нерухоме майно шляхом позасудового врегулювання, та, виходячи з цього - заборони відповідачу подавати нотаріусу та/або будь-яким іншим особам документи для здійснення дій, спрямованих на набуття, зміну, перехід або припинення речових прав та їх обтяження на спірне нерухоме майно, яке належить позивачу, а також заборони нотаріусу та/або будь-яким іншим особам вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спрямовані на набуття, зміну, перехід або припинення речових прав та їх обтяження на відповідне нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що статтею 1057-1 ЦК України, на яку в ході апеляційного провадження посилалися представники обох сторін, встановлено, що при задоволенні позовів про визнання недійсним кредитного договору, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя (ч.2 ст. 1057-1 ЦК України) або ж договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором (ч.5 ст. 1057-1 ЦК України), суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно, передане в заставу.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи ПрАТ "Термолайф" щодо відсутності іншої можливості звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, окрім звернення стягнення на вказане майно в судовому порядку.

У судовому засіданні 20.09.16 представник ПАТ "Сбербанк" зазначив, що банк не мав наміру використовувати передбачений іпотечним договором позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, натомість, в ході розгляду даної справи № 922/2841/16 ним було подано зустрічну позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому копії відповідної заяви ним не було надано суду апеляційної інстанції, наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень процесуальні документи в даній справі № 922/2841/16 також не містять відомостей про подання ПАТ "Сбербанк" вказаної заяви тоді як у повідомленні-вимозі від 04.08.16 зазначено про намір банку звернути стягнення на передане іпотеку за іпотечним договором майно одним із способів, передбачених законом та іпотечним договором, яким, зокрема, встановлено позасудовий порядок такого стягнення.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі правомірно застосував приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України та заборонив ПАТ "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом на відповідне нерухоме майно саме шляхом позасудового врегулювання.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на певні норми Закону України "Про іпотеку" та умови іпотечного договору, однак не зазначає, в чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також конституційних прав ПАТ "Сбербанк". В усних та письмових поясненнях, наданих представником відповідача апеляційному господарському суду, ним також не мотивовано, яким чином оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, якою заборонено вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом на нерухоме майно шляхом позасудового врегулювання, порушуються права ПАТ "Сбербанк" враховуючи твердження представника відповідача в судовому засіданні 20.09.16 про відсутність у банку наміру використовувати позасудовий спосіб звернення стягнення на майно та про поданням ним зустрічної позовної заяви у даній справі № 922/2841/16.

Стосовно арешту, накладеного на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, згідно з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 у справі №904/43/16, колегія суддів зазначає, що дану дію вчинено в іншому судовому провадженні, в порядку вищенаведених приписів статті 1057-1 ЦК України. Отже, відповідне не перешкоджає вжиттю заходів забезпечення позову у даній справі № 922/2841/16 згідно зі статтями 66, 67 ГПК України оскільки накладення арешту на заставне майно при задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору та забезпечення позову є різними за своєю метою і правовою природою заходами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а відтак, оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.08.16 про задоволення заяви ПАТ "Термолайф" про забезпечення позову у справі №922/2841/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.09.16

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.