Постанова № 61484637, 14.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р.Справа № 914/1211/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівБонк Т.Б.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за № 14/2-701 від 23.06.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року

у справі № 914/1211/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ», м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про стягнення 7 439 140,17 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 14-167 від 11.06.2014 року

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 10/08/2016 від 10.08.2016 року

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ науково-виробничого підприємства «Енергія Новояворівськ» про стягнення 7 439 140,17 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року у справі № 914/1211/16 (суддя Долінська О.З) позов ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1 289 614,97 грн. пені, 291 445,65 грн. - 3% річних та 4 148 561,72 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заяву ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» про відстрочку виконання рішення суду задоволено частково і відстрочено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року у справі №914/1211/16 на 6 (шість) місяців.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу за № 14/2-701 від 23.06.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені у сумі 1 289 614,97 грн. та наданні відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі, а в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, невідповідності розміру нарахованої пені наслідкам порушення. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, скаржник вважає, що суд не мав права зменшувати розмір нарахованої неустойки.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 08-08/16-01 від 08.08.2016 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.13 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ТзОВ науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (покупець) було укладено договір № 1103/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі договір). Згідно умов договору продавець зобовязався поставити покупцеві природний газ, у 2014р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями. Національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 37 703,132 тис. куб. м. на загальну суму 49 360 940,40 грн., що підтверджуються актами приймання передачі природного газу: від 31.01.14р., від 28.02.14р., 31.03.14р., 30.04.14., 31.05.14р., 30.06.14р., 31.07.14р., 31.08.14р., 30.09.14р., 31.10.14р., 30.11.14р. та 31.12.14р.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач стверджує, що відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався, однак несвоєчасно, чим порушив умови п.6.1 договору. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 2 620 744,85 грн. пені., 4 522 341,35 грн. інфляційних втрат та 296 053,97 грн. 3% річних (за період з 15.02.2014 року по 29.04.2015 року.)

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умов договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. договору).

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього договору, покупець (відповідач) зобовязується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанцій про підставність позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в частині щодо стягнення з ТзОВ Науково виробничого підприємства «Енергія-Новояворіськ» 291 445,65 грн. - 3% річних та 2 579 229,94 грн. пені, 4 148 561,72 грн. інфляційних втрат (за період з 15.02.2014 року по 29.04.2015 року.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до суду клопотання № 01-06/16-01від 01.06.16 р. відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір стягнення пені на 85%.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу). При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Щодо зменшення пені відповідач посилається на той факт, що додаткові збитки у вигляді стягнення з відповідача суми заборгованості по даній справі в повному обсязі для Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Енергія Новояворівськ» призведуть до суттєвого фінансового навантаження на підприємство, що, в свою чергу, негативно вплине на розвиток системи теплопостачання в цілому. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що невиконання зобовязань з боку відповідача виникло в звязку з важким фінансовим становищем, яке підтверджується долученими копіями балансу станом на 31.12.2014 р. та звіту про фінансові результати за 2014 р., за 2015 рік та за І квартал 2016 року (а.с. 88-94).

Беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником по оплаті отриманого природного газу ще 29.04.2015 року та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування позивачем крім пені також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що зменшення судом першої інстанції розміру пені є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. В даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та обґрунтовано частково задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшено розмір пені на пятдесят відсотків, а відтак до стягнення підлягає 1 289 614,97 грн. пені.

Крім цього, відповідачем було подано до суду клопотання № 23077/16 від 01.06.2016 року про відстрочку виконання рішення суду на вісім місяців.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В пунктах 7.1.2., 7.2. постанови № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач у клопотанні про відстрочку виконання рішення посилається на складне матеріальне становище товариства що підтверджує Звітами про фінансові результати товариства за 2014, 2015роки та 1 квартал 2016 року. Відповідач зазначає, що виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, залежатиме від поступлення коштів на рахунок товариства від споживачів всіх категорій за отримані послуги з теплопостачання. Відповідач стверджує, що в змозі буде виконати рішення суду лише частинами на протязі восьми місяців.

Враховуючи обставини справи, подані відповідачем докази, а також реальні обставини, які ускладнюють виконання рішення у справі, зважаючи на те, що відстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення заяви відповідача щодо відстрочення виконання рішення строком на 6 місяців.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено і підписано 19.09.2016 року

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяБонк Т.Б.

суддяМатущак О.І.