Постанова № 61484610, 21.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2016 року Справа № 904/2435/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк": Колодочка П.О., представник; довіреність №3453-К-Н-О від 12.09.2014 року;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус": представник у судове засідання не з'явився;

від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: представник у судове засідання не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2016 року у справі №904/2435/16

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Слобідка, Косівський район, Івано-Франківська область

про стягнення 30 146 грн.79 грн. та

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Слобідка, Косівський район, Івано-Франківська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просило суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" (надалі - ТОВ "Українське Фінансове Агенство "Верус") та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2Ю.) на свою користь 9 414 грн. 06 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 20 732 грн. 73 коп. пені.

В травні 2016 року від ФОП ОСОБА_2 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору поруки №80729 ІFWW0572 від 11.11.2013 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус", яка ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 року у справі №904/2435/16 прийнята для спільного розгляду с первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2016 року року у справі №904/2435/16 (суддя Рудовська І.А.) первісний позов задоволено частково; з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто 9 414 грн. 06 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 20 732 грн. 73 коп. пені, 1 378 грн. судового збору; в решті первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Апелянт та ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» на виклик суду не з'явились. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

ПАТ КБ «Приватбанк» проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника ПАТ КБ «Приватбанк», дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_2 укладений договір банківського рахунку НОМЕР_1 від 01.03.2006 року, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

29.07.2008 року до вищезазначеного договору укладено додаток №7 (надалі - додаток №7 до договору), за умов п. 1.1. якого банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта НОМЕР_2, відкритому в банку (далі - картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 1.2. додатку №7 до договору передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в зазначені даним додатком до договору терміни.

На момент підписання додатку №7 до договору ліміт складає 10 000 грн. (п.1.3. додатку №7 до договору).

Згідно п. 1.4. додатку №7 до договору овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно з п. 1.3 цього додатку до договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картрахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.1. додатку №7 до договору за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картрахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до договору.

Згідно п.3.2 додатку №7 до договору у відповідності до ст. 212 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених цим додатком до договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.06.2010 року у справі №2-709/10р з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором НОМЕР_1 від 29.07.2008 року в розмірі 20 827 грн. 75 коп., з яких 10 230 грн. 80 коп. заборгованість за кредитом, 6 565 грн. 05 коп. нараховані відсотки, 311 грн. 45 коп. прострочені відсотки, 3720 грн. 45 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 208 грн. 27 коп. держмита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на ті обставини, що факт отримання ОСОБА_2 овердрафтового кредиту в сумі 10 000 грн. встановлений вищезазначеним рішенням, тому, у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, доведенню не підлягає, не звернувши увагу на те, що таке рішення не набрало законної сили, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, тобто ПАТ КБ «Приватбанк» має належними доказами довести обставини, що є підставою пред'явленного первісного позову.

На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (ухвала від 05.09.2016 року) у підтвердження фактів користування ФОП ОСОБА_2 кредитним лімітом, ПАТ КБ «Приватбанк» долучено до матеріалів справи виписку по рахунку НОМЕР_2 за період з 29.07.2008 року по 03.03.2016 року.

Предметом позову у справі є стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 9 414 грн. 06 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період: з 12.03.2010 року по 03.03.2016 року, 20 732 грн. 73 коп. пені, нарахованої за період з 12.03.2010 року по 03.03.2016 року.

Апелянт не надав суду доказів вчасного повернення отриманого у банку кредиту на спростування позовних вимог; ним не заперечно правильність нарахування заборгованості, не подано контррозрахунку тощо, тому вимогу ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 процентів за користування кредитом в розмірі 9 414 грн. 06 коп. колегія суддів вважає такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п.5.1 додатку №7 до договору у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатку до договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених пп. 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4, цього додатку до договору, винагороди, передбаченої пп. 1.10, 3.4, 3.5, 3.6 цього додатку до договору клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Вимогу ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 пені в розмірі 20 732 грн. 73 коп. колегія суддів вважає обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Апелянт, пославшись на сплив позовної давності, помилково зазначає дату останнього погашення кредиту. Відповідно до п.5.4 додатку №7 до договору термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до договору установлюються сторонами тривалістю 5 років. Останній платіж зроблений позичальником не 31.07.2009 року, на чому наполягає апелянт, а 25.11.2013 року у розмірі 500 грн., які були спрямовані на погашення відсотків.

Окрім того, ФОП ОСОБА_2 не довів неможливість подання заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції, тому на стадії апеляційного провадження позовна давність при вирішенні спору не застосовується.

Між ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладений договір поруки №80729ІFWW0572 від 11.11.2013 року (надалі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_2 (боржник) всіх своїх обов'язків за договором НОМЕР_1 від 01.03.2016 року.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі (п.2 договору поруки).

За кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги (п.п. 4, 5, 6 договору поруки).

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п.п. 8, 9 договору поруки).

25.02.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» надіслав на адресу ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" вимогу 80729IFWW0572 від 22.02.2016 року про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді.

Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів.

З офіційного сайту Вищого господарського суду України вбачається, що 10.03.2016 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" у справі №904/769/16 за №29074, що в силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є офіційним оприлюдненням зазначеного оголошення.

Згідно з частинами 1-4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої ст. 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 25.05.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив місцевий господарський суд, що не звертався у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство за зобов'язаннями, що є предметом даної справи.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" слід відмовити.

Вимогою зустрічного позову є визнання недійсним договору поруки із зазначенням того, що данний договір є двостороннім та укладений без попередньої згоди на то боржника ОСОБА_2; позичальник вважає, що договір поруки укладено фіктивно тільки для того, щоб змінити підсудність справи.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Отже, чинним законодавством України та умовами оспорюваного договору поруки не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Такого висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 20.02.2012 року у справі №6-51цс11.

Окрім того, апелянтом належними доказами, у відповідності до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено як фіктивності оспорюваного договору, так і того, чим саме порушено права позичальника при його укладанні.

Таким чином, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2016 року у справі №904/2435/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя С.Г. Антонік

(Повний текст постанови складено 22.09.2016 року ).